Північна війна: спроба Трампа приєднати до США Гренландію може стати початком нової битви за Арктику
Версия для печати
На своїй останній прес-конференції перед вступом на посаду обраний президент США Трамп вкотре зголосився взяти під контроль США Гренландію і відмовився виключити, що зробить це військовим шляхом. Саме бажання територіальної експансії — прямий результат розпаду міжнародного права, який ініціював Путін. А наслідком буде битва за Арктику.
На перший погляд заява Трампа звучить так само абсурдно, як діалог між нью-йоркськими підлітками в оповіданні Селінджера* (з тією лише різницею, що тепер для корінного населення острова краще використовувати їхню самоназву — інуїти, а слово «ескімос» має колоніальний відтінок). Однак у цієї ідеї-фікс Трампа — давня історія, він виступав із такою пропозицією ще наприкінці свого першого президентства, у серпні 2019-го, пропонуючи Данії продати острів. Преса, посилаючись на джерела з середовища американського лідера, писала про $600 млн. Коли прем'єр-міністр Данії відмовилася це обговорювати, американський президент скасував свій візит до Копенгагена. Після Другої світової таку ж пропозицію данцям робив Гаррі Трумен — тоді йшлося про $100 млн — і теж отримав відмову.
Трамп, очевидно, хоче увійти в історію поряд з президентами Томасом Джефферсоном, який здійснив у 1803 році Луїзіанську купівлю території у Франції (2 100 000 км² за $15 млн — тобто приблизно по 7 центів за гектар), яка збільшила тодішню територію США практично вдвічі. Та Ендрю Джонсоном, за часів якого Росія продала США Аляску: 1 519 000 км² за $7 млн, тобто по $4,73 за гектар).
Теоретично покупка Гренландії (2 200 000 км²) збільшила б площу США до 12 млн км², а якщо замахнутися ще й на Канаду (майже 10 млн км²), якою Трамп наполегливо пропонує стати 51-м штатом, США стануть найбільшою країною у світі із загальною площею 22 млн км², що більше за Росію з її 17 млн км².
Дональд Трамп, насправді, девелопер і, схоже, він приносить свої навички в геополітику. Він дотримується головного принципу торговців нерухомістю: location, location, location. Гренландія має унікальне стратегічне розташування на півдорозі між Європою та Північною Америкою, контролюючи судноплавство, рибальство та стратегічні комунікації в Північній Атлантиці. Це не кажучи про запаси корисних копалин, насамперед рідкоземельних елементів, а також запаси нафти на шельфі загальним теоретичним обсягом понад 50 млрд барелів.
Для Трампа як для бізнесмена все це насамперед питання ціни. The Economist підрахував, що справедлива ціна могла б становити $50 млрд — всього 1/20 військового бюджету США і навіть менше, ніж страхові виплати за збитки від пожеж, що вирують зараз у Каліфорнії. Для Гренландії це було б приблизно $1 млн на кожного жителя.
Слідами Путіна
Але річ навіть не в ціні і не в тому, що Трамп як бізнесмен усюди шукає угоду, а в тому, що тема перекроювання кордонів та передачі територій взагалі стала можлива у XXI столітті. Цю скриньку Пандори відкрив не Трамп, а Путін у березні 2014 року, анексувавши Крим.
Простота того захоплення, його миттєва "легалізація" російським парламентом і непереконлива відповідь світової спільноти (Росія практично не зазнала санкцій та міжнародної ізоляції) розігріли апетит агресора, і після 2022 року відбулося часткове на даний момент захоплення ще чотирьох областей України та оголошення про їх повне входження до складу Російської Федерації.
Сьогодні Росія окупує близько 20% території України, і мирні переговори, які готуються зараз, найімовірніше, заморозять цей статус-кво на невизначений термін. Вихід війни в Україні поки що не зрозумілий, але до кінця її третього року Путін домігся головного — підірвав міжнародне право, вніс хаос у світову систему та розсунув рамки можливого, відкривши епоху територіальних переділів.
Аналітики тепер оцінюють ймовірність китайського нападу на Тайвань, індо-пакистанського конфлікту за Кашмір, захоплення Туреччиною сирійського Курдистану, російської анексії Білорусі — у той час, коли Ізраїль розширює зону безпеки в Лівані на Голанських висотах, а Венесуела другий рік намагається здійснити анексію Гайани.
Не факт, що всі ці територіальні захоплення відбудуться (і зовсім неймовірно, що вони будуть визнані), але очевидно, що міжнародна система увійшла до нового стану, коли кордони вже не священні і сила права поступається праву сили. Саме на цьому полі та на цих очікуваннях грає Трамп.
Подібно до Путіна, він робить ставку на руйнування системи як усередині країни (демонтуючи так званий deep state, «глибинну державу»), так і в міжнародних відносинах (підриваючи міжнародні інституції — від ООН до НАТО). Подібно до Путіна, Трамп торгує хаосом, підвищуючи ставки і капіталізуючи ризики. Його гренландська пропозиція вписується у схему «великого переділу» світу поверх норм права та голосів міноритарних акціонерів; для нього це символічний акт, покликаний зруйнувати колишній ліберальний світоустрій.
Саме тому в Кремлі з великим інтересом сприймають гренландську авантюру Трампа — Дмітрій Пєсков із цього приводу сказав, що потрібно враховувати «думку жителів Гренландії» так само, як «думку людей чотирьох нових регіонів Російської Федерації». Більше того, як пише німецька Bild, за інформацією датської розвідки (PET), заява Трампа могла бути наслідком російської провокації.
У PET вважають, що російські агенти в 2019 році сфабрикували листа від імені тодішнього міністра закордонних справ Гренландії Ані Лоне Баггер сенатору США Тому Коттону, і саме його обговорення впустило в голову Трампа ідею купівлі Гренландії. Втім, навіть якщо ця інформація не підтвердиться, очевидним є інтерес Москви до розкрутки гренландської історії. Вона «ставить у контекст» анексію Росією частини України та взагалі переводить стрілки з української війни на новий конфлікт. Водночас вона торпедує НАТО, підриває трансатлантичну солідарність та послаблює ЄС як глобального гравця.
Битва за Арктику
Політично та географічно проблема теж набагато ширша. Ідеться не лише про те, хто володітиме Гренландією, а про долю Арктики і, за великим рахунком, про те, на яких засадах будуватиметься система міжнародних відносин. За гренландською заявкою Трампа — економічні та військові інтереси: розміщення військових баз та мілітаризація Арктики, видобуток корисних копалин, комерційне судноплавство, будівництво авіабаз та цивільних аеропортів. Приблизно такий же список побажань у путінської Росії — нові військові бази, розробка шельфу, розвиток судноплавства так званим "Севморшляхом".
З 2001 року у Комісії ООН з морського права лежить заявка Росії розширення кордонів російського континентального шельфу в Арктиці. У 2015 році Москва подала розширену заявку, в яку включені підводні хребти Менделєєва і Ломоносова, які, на її думку, починаються від берегів Росії. Загальна площа акваторії, яку Росія хоче бачити як свою виняткову економічну зону, становить 1,2 млн км², і в жовтні 2024-го ООН зареєструвала російську заявку (і тепер чекає на заявки конкурентів).
Причому конкурентами Росії можуть бути не лише традиційні, а й несподівані для Арктики. Наприклад, Китай, якому не подобається нинішній принцип секторального поділу між країнами, які безпосередньо прилягають до арктичного регіону. Пекін явно розраховує на зміну чинного порядку не добром, так силою, якщо до цього дійде.
У 2013 році Китай приєднався як постійний спостерігач до Арктичної ради, а у 2018-му ухвалив власну декларацію, згідно з якою він хоче розвивати транзитне судноплавство через Арктику та брати участь в управлінні регіоном нарівні з приарктичними державами. І якщо Трамп націлюється на Гренландію, Китай вже співпрацює з Ісландією.
Ця повістка відкидає нас на століття тому, у світ грубої сили, експлуатації ресурсів і колонізації Арктики, де корінним народам відведено роль статистів у грі великих держав. Саме в такий світ хоче повернутися Дональд Трамп, котрий заперечує ліберальні цінності, міжнародні інститути, екологічні ініціативи та голоси малих народів — у цьому він теж схожий на російського лідера.
На інших принципах засновані проекти глобального управління (global governance), які протягом десятиліть пропонувалися для Арктики. Такою, наприклад, як ініціатива Greenpeace Save the Arctic, висунута ще 2013 року. Вона пропонує визнати Арктику міжнародною територією з особливим охоронним статусом, закритою для господарської та військової діяльності та доступною лише для наукових досліджень та туризму.
У міжнародному праві існує такий прецедент — Договір про Антарктику 1959 року та Конвенція 1982 року щодо збереження морських живих ресурсів Антарктиди (АНТКОМ). Згідно з цими документами, Антарктида, через виняткову природну цінність для людства, має особливий статус і не належить жодній державі. Розміщення військових об'єктів, а також захід бойових кораблів та озброєних суден на південь від 60-го градуса південної широти заборонені. Антарктида також оголошена без'ядерною зоною, що виключає захід до її води суден-атомоходів та розміщення на материку атомних енергоблоків.
Заклик Greenpeace передбачав поширення подібного режиму на Арктику через виняткову крихкість її екосистеми, вразливість в умовах глобального потепління та величезного впливу на клімат планети (образно кажучи, Арктика — це «глобальний холодильник» та «глобальний кондиціонер») — із забороною військової діяльності, комерційного судноплавства та розробки корисних копалин — єдиною формою господарської активності були б традиційні промисли корінних народів. За десять років до призову приєдналися мільйони людей, включаючи знаменитостей: від Пола Маккартні до Річарда Бренсона.
Проте в епоху національного егоїзму, консервативного реваншу та війни, коли долі світу вершать диктатори та самодури, подібний проект виглядає як утопія. Навпаки, уряди різних країн вступили в конкуренцію за ресурси регіону, нарощуватимуть у ньому свою присутність, і брутальна заявка Трампа — нова ставка у великій арктичній грі.
Автор: Сергій Медведєв, політолог, професор Карлового університету (Прага), публіцист; The Insider
* - Нічого, скоро всі вирушать на чортову призовну комісію, — сказав він. — Ми цього разу воюватимемо з ескімосами. Знаєш про це?
- З ким? - спитала Джіні.
- З ескімосами...
- Чому з ескімосами?
- Звідки я знаю, чому.
(Дж. Д. Селінджер. «Перед самою війною з ескімосами», 1948)
Зображення з відкритих джерел
На цю тему:
Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.
Коментарі
Новини
- 20:00
- У середу сніжитиме й дощитиме на більшій частині України
- 19:15
- Судитимуть прокурора Гунька, якого упіймали на отриманні $170 000 хабаря
- 19:07
- Культурні та просвітницькі заходи до Дня Соборності в Україні (ПЕРЕЛІК)
- 18:07
- Північна війна: спроба Трампа приєднати до США Гренландію може стати початком нової битви за Арктику
- 17:59
- Порт Тартус у Сирії розірвав інвестиційну угоду з компанією із росії
- 16:56
- На виборах Зеленський розгромно програє Залужному: 68% проти 31% (ОПИТУВАННЯ)
- 15:29
- Побив сестру загиблого воїна: на Волині судитимуть попа упц (мп)
- 13:45
- Президент України Зеленський прибув у Давос
- 12:04
- Антикорупційний суд конфіскував квартиру заступника начальника Полтавського обласного ТЦК та СП, але той збагачуватиметься на службі й далі
- 11:14
- Марк Рубіо став новим держсекретарем США
Важливо
ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ
Міністерство оборони закликало громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях.
