Бутусов: Про створення армійських корпусів - реформу ЗСУ

Версия для печати

Головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов прокоментував реформу Сил оборони, яка відбудеться на всьому фронті: створення армійських корпусів, зміна структури, організації та управління військами.

Перш за все хочу сказати про те, що 3 лютого сталася дуже значна втрата для нас усіх. Унаслідок важких поранень на фронті пішов із життя Антон Спіцин, один зі співзасновників і командир одного з найбільш боєздатних підрозділів ударних дронів "Гострі картузи". І оцей "Гострий картуз" у мене якраз від Антона. Він подарував мені його у травні. У травні 2024 року, коли почався масований російський наступ на Харків. І Антон, і "Гострі картузи" були одні з тих, хто першими прийняли бій, зустріли російські наступаючі війська, завдали великих втрат росіянам і цей наступ був розгромлений. З перших днів російського вторгнення Антон створив підрозділ, спочатку це була аеророзвідка, ударні дрони. І цей підрозділ у складі спецпідрозділу Національної гвардії "Омега" зробив величезний внесок у оборону, у захист Харкова, у захист України. Підрозділ Антона "Гострі картузи" здобув великий бойовий авторитет на фронті і в складі підрозділу "Омега" вони були направлені на одну з найгарячіших ділянок фронту, там, де йдуть найзапекліші бої за Донбас, на Курахівський напрямок. І саме там Антон, обираючи позицію для роботи своїх розрахунків, потрапив під обстріл кілька днів тому, дістав дуже важкі поранення, побратими витягнули свого командира з поля бою. Антон завжди брав відповідальність на себе, він пішов першим туди, де було найбільш небезпечно, для того, щоб самому взяти на себе весь ризик, для того, щоб забезпечити максимально ефективну бойову роботу свого підрозділу. Світла пам'ять Антону Спіцину, українському герою. Його робота, його справа по захисту України буде продовжена. І ми будемо допомагати також всім необхідним, щоб побратими, щоб брат, щоб друзі Антона продовжили його справу. Світла пам'ять Антону Спіцину.

Проблема створення армійських корпусів

Я говорив багато і на стрімах, і писав, і великий резонанс мала ця історія, оскільки це була потреба фронту. У липні 2024 року в мене був один з таких найвідоміших дописів, після якого виник значний резонанс у засобах масової інформації, громадянському суспільстві. І завдяки тому, що громадська думка в Україні працює, треба відмітити, що це створило і певні політичні результати. Отже, Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський після цілої низки скандалів, пов'язаних з проблемами в організації наших військ, зробив ось таку резонансну заяву за результатами засідання Ставки Верховного Головнокомандувача:

"Я провів Ставку. Серед питань формування корпусів у Збройних Силах України є конкретика, що до цього ми будемо і надалі зміцнювати нашу армію. Бойові бригади та правильний армійський досвід масштабуємо. На основі перших визначених бригад будуть можливі і інші системні кроки. Модернізація армійської системи немає альтернатив. Даний шлях, відкритий шлях для створення армійських корпусів"

Також зробив відповідну заяву й Олександр Сирський.

Отже, Головнокомандувач Збройних Сил заявив, що враховуючи виклики часу, працюємо на посилення армії. І переходимо до реалізації заходів з переходу на корпусну структуру. Важливі ініціативи, важливі рішення. Отже, на цьому ефірі зараз ми скажемо, що таке означає корпусна структура для Збройних Сил України. Що потрібно для того, щоб ця реформа була ефективною, які зміни будуть у нас попереду, для того, щоб це все могло реально запрацювати.

Що таке корпуси?

Як це працює в арміях НАТО. Є відомий чинний статут армії США - FМ 3-94. Він постійно оновлюється. Це редакція 2021 року. В ньому постійно вносяться зміни. Це статут, який визначає, навіщо існують армії, корпуси і дивізії. Хочу нагадати, що в армії США структура достатньо стала і не змінюється практично з часів вже після Другої світової війни. Американська армія має таку структуру: батальйон, бригада, дивізія, корпус. І під час активних бойових дій, масштабних, створюються окремі штаби, як під час різних операцій за кордоном, різних війн в Іраку, у В'єтнамі. Але в американській армії війська організовані і керовані на рівні від батальйону до корпусу. Чому це так? Тому що ми розуміємо, що чим більше військ, чим більше людей, чим більше фронт, на якому мають проводити операції, безумовно армійська структура має вдосконалюватись.

Як змінювалася структура організації управління військами за часів незалежності України?

Організація військ в 1992-2003 роках була успадкована від Радянського Союзу. У нас були армійські корпуси, дивізії, полки, батальйони - чотири ланки. Потім, під час реформ Збройних Сил, у 2004-2014 році скоротили ланку дивізій. І говорилось, що треба економити гроші. І у нас залишились корпуси, але вже дивізій не було, і вже корпус, бригада, батальйон. В 2012 році зрадник України, російський наразі громадянин Віктор Янукович, президент України оголосив, що проводиться реформа Українських Збройних Сил, яка передбачає скорочення української армії за кілька років взагалі до 70 тисяч людей, тому структура там взагалі не потрібна, і організація військ максимально спростилась: бригада, батальйон. Далі були тільки вже органи адміністративні, а не оперативне управління.

Що ж змінилося після того, як були проведені реформи у 2013 році?

Вже Януковича не було, але треба відмітити, що справа його жила, як не дивно. І розформування армійських корпусів було завершене в 2014 році. І що ж змінюється в 2025 році. Знов вводяться корпуси так, як це було в 2004 році, тобто ми відновлюємо корпуси. Про що говорять усі ці реформи? Постійно, коли відбувалися ці зміни, це пояснювалось на кожному етапі виключно економічними причинами. Було в першу чергу, що нам дуже дорого отримувати велику кількість ланок військового управління. Потім, і друга, було такий популярний міф, існує в Україні, що нібито за стандартами НАТО насправді не треба дивізії, що це складно.

Я вже показував статут армії США, дивізії і в Першу, і в Другу світову війну. Під час великої війни це і є економічно визначено, обґрунтоване рішення, тому що чим більше фронт у тебе, чим більша інтенсивність бойових дій, тим вище потрібна якість організації взаємодії і злагодженості військ. Має бути центр управління, який відповідальний за смугу і за людей, за озброєння, за знищення ворога в цій смузі. Тобто командир повинен мати у своїй смузі усі сили та засоби, людей, адміністративні важелі, організаційні, військові, для того, щоб виконувати бойові завдання. Але це не робилось. Чому це не робилось? За всіма цими реформами з 1992 року, реформами, які насправді є в лапках, всі ці реформи не зменшили Адміністративний управлінський апарат Збройних Сил і Міністерство оборони. І що ми подивимося на кількість штабів, насправді воно завжди збільшувалось.

І що у нас почалось з 2014 року, що проявилось під час бойових дій? Що у нас була окремо вертикаль управлінська в армії, управління бойовими діями, управління, і окремо вертикаль організаційна.

Отже, управління військами на фронті було, тобто у нас всі ці три роки повномасштабної війни, тобто у нас є батальйон, бригада, тактична група, а далі оперативно-тактичне угруповання, оперативно-стратегічне угруповання. Тобто у нас батальйон і бригада – це організаційна структура. І останній командир на фронті, який відповідав і за смугу, і за людей, і за озброєння, і за знищення ворога – це був командир бригади. А вже командир тактичної групи, командир ОТУ, командир ОСУВ – все це тимчасові органи управління. Вони не є штатними. Туди люди прикомандировуються на деякий час. Командир тактичної групи не відповідає за війська. Командир ОТУ і ОСУВ не відповідають за війська, за людей, за озброєння. Вони відповідають тільки за постановку завдань. І все. Зараз очікується, що будуть зміни, і вже буде вищий рівень тактичні групи, а, можливо, і оперативно-тактичні угруповання будуть замінені корпусами. Зараз це ще дискусійне питання, тобто тактичних груп точно не стане. І, можливо, будуть замінені і оперативно-тактичні угруповання. Буде тільки штаб діючої армії, якому підпорядковуються корпуси. Це можливий варіант, але я не виключаю, що у нас залишать і ОТУ. Тому що, коли у нас кажуть, ми зекономимо посади, зекономимо структури, насправді без чіткого планування, все це у нас завершується тим, що тільки збільшується кількість структур управління, кількість персоналу, кількість різних штабів. Що за цим всім стоїть? Виключно завжди політичні причини..

Чому, якщо це діяло в арміях НАТО, США, Франція, Британія, Польща, чому у них усіх є структура, батальйон, полк або бригада, дивізія, корпус, чому цього не було в Україні? Це ж очевидні, здається, речі. Вони в усіх підручниках з військової справи, всім очевидно, що це потрібно робити. Але це не робилось. І в 2014 році замість корпусів, які у нас були, існували, у нас начальник Генштабу Віктор Муженко, який залишився ще з часів Януковича і цю реформу Януковича теж підписав, він продовжив цю справу і ліквідував корпуси. І потім їх не відновив, а створив сектори і спочатку антитерористичної операції, а потім просто управління оперативно-тактичне. Чому ж це було зроблено? Насправді очевидно, що в усіх цих трансформаціях, які зараз ми знову відкручуємо, зараз повертаємо структуру наших Збройних Сил на 2003 рік, - це виключно політичні рішення. У нас завжди армійське і військово-політичне керівництво країни виконує свої певні політичні завдання для того, щоб швидше можна було поміняти людей, поміняти управлінські структури, повністю їх під якихось конкретних зручних людей і поміняти всіх людей взагалі, тобто зруйнувати існуючі інституції, побудувати нові. У нас і проводять реформи виключно з політичними цілями.

Сподіваюся, що тут будуть все ж таки більш грамотні і виважені рішення в 2025 році. Навіщо Муженко це робив у 2014 році? Завершив цю реформу, хоча він міг її вже тоді, при новому президенті Порошенку відкрутити назад. І я хочу сказати, що я в 2014 році неодноразово писав про те, що структури управління сектора ОТУ абсолютно неадекватні управлінню військами і ситуації на фронті. Тоді бойові дії були не настільки інтенсивні, і тому на це не звернули увагу ні військове, ні політичне керівництво країни. І тривалий час не звертали і зараз.

Насправді оця структура тимчасових імпровізованих управлінь, тактична група, ОТУ, ОСУ, яка абсолютно безвідповідальна, вона зручна, тому що Головнокомандувач Збройних Сил може управління бойовими діями без всяких проблем дуже швидко змінювати. Прям миттєво. Знімаєш командира ОТУ і знов його кудись відфутболюєш. Це дуже зручно. У тебе є структура управління армії, якою керує одна людина. Тобто у нас через слабкі інституції в державі і в Збройних Силах, в усіх Силах оборони, кожен керівник хоче мати важелі, щоб просто своєю рукою будь-кого, незважаючи на заслуги, на кар'єру, збити з посади, загнати, вигнати і робити так, як хоче він. Все. Тому наші генерали так люблять керувати. Ми знаємо скільки випадків, коли Головнокомандувач втручається прямо в тактичний рівень управління. Може зателефонувати комбату, командиру батальйону. Муженко навіть командирам рот під час АТО дзвонив. Вони люблять керувати, втручатися в тактичний рівень через всі ланки командування. Це проблема, на мій погляд, низьких компетенцій тих людей, які їх піднімають наверх. Оскільки ті керівники в армії, які у нас піднімаються, це такі командири рот, командири батальйонів, які не пройшовши всієї службової вертикалі, швидко піднімаються по посадах, по політичних мотивах. І, на жаль, українське військове керівництво, я про всіх кажу, головнокомандувачів, без виключення, не розуміло важливості, не хотіло використовувати, створювати організаційні структури рівня корпусу виключно з політичних мотивів. Щоб не було в армії таких децентралізованих центрів управління, потужних, де є їхні конкуренти, де не можна керувати в ручному режимі. Це основна правда про цю історію.

Зараз ситуація на фронті така критична, а провали в організації військ, які зробив Генштаб, Командування Сухопутних військ, вони вже настільки очевидні для кожного, вони викликають таке велике обурення в суспільстві, що керівництво держави під тиском громадської думки, підкреслюю, після того, що хвиля така в ЗМІ, змушене йти на елементарні зміни. Три роки війни пройшло. Я вітаю насправді це рішення. Це демонстрація того, що наше суспільство, навіть нашу владу здатне примусити до складних рішень, які здавалось б очевидні.

Отже, чому це очевидно для нас і чому це потрібно на фронті?

Зараз активні бойові дії йдуть на фронті приблизно в 1200 кілометрів. За час війни, з 2022 року, Україна розгорнула на фронті штаби, які використовуються або використовуються частково. У нас всього існує, за підрахунками у відкритих джерелах, по Вікіпедії і фейсбуку, 114 штабів бригад. 114 бригадних управлінь, які  тримають свою смугу відповідальності, або отримували смугу відповідальності під час війни. Можливо, зараз відведені з фронту, але можуть бути застосовані. Тобто у нас розгорнуто 114 бригад наземних сил усіх типів. Також розгорнуто як мінімум 7 штурмових полків і мінімум 5 окремих ще штурмових батальйонів, які виконують також завдання і мають свою смугу, або інколи отримують цю смугу. Тобто всього 126 військових частин наземних сил всіх типів, там танкові, мотопіхотні, важкі, механізовані, аеромобільні, десантно-штурмові, штурмові, всіх-всіх, берегової оборони, морської піхоти, охорони, президентська, всіх видів.

Якщо порахувати середню кількість бригади у нас, десь від 4 до 8 батальйонів буває так максимально, то у нас фактично, візьмемо середню цифру 5, у нас розгорнуто і діє на фронті з періодичною або повністю маючи свою смугу до 600 батальйонів наземних сил. На фронті в 1200 кілометрів. І це величезна кількість військових частин, організмів, які є або окремими, або у складі бригад. І, звичайно, для управління, уявіть собі, 600, і уявіть собі, 126 окремих військових частин. Рівня бригада, які діють самостійно, або рівня бригада, полк, батальйон. Це просто величезна кількість. І, звичайно, що всім цим керувати дуже складно. І потрібна якісна організація. І, звичайно, керувати 126 організмами, в складі яких ще є, всередині них є окремі організми, ну, це прямо просто нереальне завдання, оскільки ще є сотні підрозділів і військових частин, забезпечення, дронів, артилерії, флоту, авіації. Ну, абсолютно величезна маса.

Тому створення корпусів має в першу чергу забезпечити організацію застосування, єдність, управління і організації військ. Тобто війська мають бути отримувати смугу, і в цій смузі вони мають працювати усім комплектом військ. І командир корпусу тепер буде мати відповідальність за свої війська, за виконання бойових завдань. Олександр Сирський сказав, що зараз будуть створюватись нові корпуси.

Що ж це будуть за корпуси?

За даними джерел Цензор.Нет, у керівництві сил оборони йдеться про створення і розгортання 20 корпусів. Тобто оці 114 бригад, окремі полки, б тальйони, все це буде входити до структури 20 корпусів, ну і, очевидно, будуть ще частини, підрозділи прямого підпорядкування Головнокомандувачу ЗСУ. І така велика кількість частин, кількість корпусів – це дійсно реальна реформа. Хочу сказати, що багато хто знає, що в Україні вже існують армійські корпуси 9, 10, 11, їх ще там кілька створились, 7 десантний. В чому відмінність? Зараз ці корпуси, які були створені в 2023 році, вони залишились фактично адміністративними структурами. Тобто вони відповідали за організацію знов створених бригад. Фактично у нас за функцію організації генерації військ відповідають оперативні командування, але на додачу до оперативних командувань, ще були і армійські корпуси створені. Тобто додаткові адміністративні структури.

І тепер у нас корпуси стають корпусами не за назвою формальною, а так, як це і передбачено взагалі всім досвідом військової історії, як це передбачено в будь-якій країні світу. Це стають органи управління військами під час бойових дій. Тобто тепер вже не командир бригади буде найвищим керівником в будь-якій смузі на фронті, а командир корпусу, у якого є комплект бригад, і саме командир корпусу тепер буде відповідати за результат своїй смузі відповідальності.

20 корпусів, що зараз заплановано на фронт – 1200 кілометрів, тобто це забезпечує приблизно, умовно, смугу в середньому 60 кілометрів на корпус, але насправді структура буде трошки інакша. Корпуси, звичайно, будуть і в районах, де нема активних бойових дій, не ведеться, а смуга буде значно більшою. За наявною інформацією, у нас перші корпуси в Збройних Силах будуть створені першим таким модельним корпусом, на якому зараз буде обкатуватись структура. Корпуси будуть створюватись на базі командирів і на базі найкращих бригад Збройних Сил і Національної Гвардії України.

В Збройних Силах, за даними наших джерел в Силах оборони, першим корпусом, який буде розгорнутий у Сухопутних військах, буде Третій корпус, який буде розгорнуто на базі 3-ї штурмової бригади. Командувати цим корпусом буде діючий командир 3-ї штурмової бригади Андрій Білецький. Мова йде про те, що Білецькому буде підпорядкований ще певний комплект військ. У кожен корпус увійде мінімум 4-5 бригад, як мінімум, плюс окремі частини. І можлива смуга відповідальності корпусів складатиме навіть до 150 кілометрів. 

Також два корпуси будуть розгорнути в десантно-штурмових військах. Очевидно, 30-й корпус морської піхоти, який зараз виконує тільки адміністративні функції, буде вже об'єднувати комплект військ морської піхоти і також отримує свою смугу відповідальності. Також, очевидно, на базі наших кращих бригад, таких, наприклад, як 92-га штурмова, будуть створені ще інші корпуси, і кожен з цих корпусів отримує свою смугу відповідальності.

Варто зазначити, що ще раніше, ніж це було зроблено в Збройних Силах, ще в кінці 2024 року, рішення про розгортання корпусів було ухвалено командувачем Національної гвардії Олександром Півненком. За ініціативи Півненка планується також створення двох корпусів Національної гвардії. Один з цих корпусів буде створений на базі 12-ї бригади Нацгвардії АЗОВ. Його командиром буде призначено Дениса Прокопенка, позивний Редіс. І другий корпус буде створений на базі 13-ї бригади Національної гвардії "Хартія". Командир бригади – полковник Оболенський. Отже, це будуть такі перші проєкти, які будуть розгорнуті, які будуть вимагати змін. Кожна з цих бригад Національної гвардії також отримує свій комплект військ зі складу Національної гвардії України.

Що це дасть Україні? Що зміниться?

Тепер командири бригад будуть замкнені чітко в структуру командирів корпусів. І командир корпусу тепер буде тією людиною, яка відповідає за свою більш велику ділянку фронту. Така структура, на жаль, саме з кінця 2022 року працює у ворога. Російська армія працює, воює в структурі полки, бригади, дивізії, корпуси армії. І, на жаль, у ворога через це є перевага в організації управління військами.

Що це дає? Зараз у нас бригада, наприклад, отримує завдання, вона розтягнута по фронту, вона не може отримати швидку підтримку, якщо, наприклад, на неї наступає ворог, або сама бригада проводить якісь наступальні штурмові дії. Бригада може спиратися тільки на свої сили і на добру волю командира тактичної групи ОТУ-ОСУВ, якщо вони командира цієї бригади чують. А можуть і не чути, тому що у них є завдання, і бригади у них можуть змінюватись, або командири цих бригад можуть змінюватись. І командири тактичних груп відповідають виключно за своє перебування на посаді. Вони за цей комплект військ не відповідають на фронті. У командира корпусу інша ситуація. Якщо він погано керує, всі його бригади потерпають. Якщо він не допомагає бригадам свого корпусу, якщо він не маневрує силами, не посилює проблемні напрямки або не дає можливість відпочити, провести внутрішню ротацію, не відводить батальйони, сточує свої війська, він втрачає війська, втрачає цілий корпус. І його дії позначаються на великій ділянці фронту.

Раніше у нас був повний хаос в цьому. Бригади сточувалися мовчки, комбриги - дуже велика кількість - брехали і в доповідях, та й зараз ті, кого призначають, на жаль, щоб не втратити посаду, брешуть у доповідях. Тому що якщо у нас командир бригади каже правду, то його легко змінити. Хто він такий? Просто комбриг, командир тактичної одиниці.

Ситуація зараз в управлінні з організацією військами має значно покращитись, тому що будуть командири корпусів, у яких є вага, яких просто так не зіб'єш з посади. Які будуть зацікавлені робити по цілих напрямках правдиві доповіді щодо стану військ, кількості військ, кількості озброєння, реальних проблем в обороні. Тобто це буде відповідальність на більш високому рівні, злагодженість на більш високому рівні. У командира корпусу значно більше можливостей для того, щоб слабку бригаду посилити кадрами, дати їм навчання якісніше, мобілізованим, які туди надходять, або добровольцям. Посилити війська на певному напрямку, когось відвести, дати можливість внутрішньої ротації, тобто якийсь батальйон відвести. І десь смугу бригади якоїсь звузити або збільшити. Тобто за все це тепер відповідає командир корпусу. Він завжди поруч. Він завжди з військами. Він відповідає за те, що відбувається в нього на його фронті. І в нього є всі важелі для того, щоб на цю ситуацію впливати. Йому не треба когось прохати. В нього є свій комплект військ, свої завдання, і він ухвалює рішення негайно, без узгоджень, без прохань. Безумовно, я не хочу сказати, що те, що в нас зараз, це прям ідеал, що все зараз буде добре.

Безумовно, тут залежить все від компетенцій командирів. Безумовно, для української армії було б розумно і логічно не тільки на словах казати про стандарти НАТО, а перейти на стандарти НАТО на практиці і в управлінні військами, і в організації. І Україні потрібно ці бригади звести було б спочатку в дивізії, а потім вже над ними будувати корпусну надбудову. Але склалось так, як склалось. Військове керівництво чомусь панічно боїться слова "дивізія". Генштаб дав доповідь, що створення дивізії в Україні - це суцільний кошмар, дивізії не можна створювати, тому що це дуже дорого, це зайвих 450 мільярдів гривень. І Ставка - там же ніхто не розуміє, що це таке. Хіба корпуси грошей не потребують? Звичайно, і дивізії, і корпуси потребують свого фінансування. Це абсолютно не підстава для того, щоб скасовувати дивізії. Просто, очевидно, в Генштабі ніхто не читав статути армії США, і має дуже погану військову освіту, і не розуміє, що дивізії люди придумали не тому, що їм подобається це слово, чи це якісь зайві гроші, а насправді досконала структура управління організації військами – це економія грошей. І це не потребує додаткових витрат. Це економія, тому що той бардак, який зараз створений нашими військовими керівниками за останні 10 років, з оцими ОТУ, ТГр і ОСУВ, він коштує країні взагалі незрівнянно більше, ніж будь-яке впорядкування військ.

Але, звичайно, в нашій Ставці Верховного Головнокомандувача нема жодної людини, яка могла б це пояснити. І вони всі кивають і дивляться просто на кількість переглядів в ютубі і кількість лайків у фейсбуці.

Тому ми будемо тепер на підставі цього досвіду і деякі інші речі пробивати, ось таким чином, ми бачимо, що тільки громадська думка впливає. У нас керівники щось роблять, коли є великий розголос. І сподіватися, що вони стануть розумними, будуть читати книжки – це не варто. Йде війна, вони будуть керувати нами, на жаль, під час цієї війни з тим інтелектуальним рівнем, який у них є. Він низький, ну що ж поробиш, у нас така демократично обрана влада і впливати ми на неї можемо єдиними, можливими для нас заходами. Це громадською думкою. Ну і будемо далі отак лобіювати ці дії щодо реформ у нашій армії.

Я сподіваюся, що після того, як ці командири боєздатних бригад стануть командирами корпусів, я чітко розумію, що ці 20 корпусів ніколи не будуть укомплектовані так, як написано в американських статутах, чи як зараз там на ставці представило керівництво Генштабу, Головнокомандувач ЗСУ цю структуру. Там в цей корпус написано багато чого – важкі механізовані бригади, зенітно-ракетні полки, інженерні, БПЛА. Ну, всього цього не буде. Я не очікую, що створення корпусів, нам не треба сподіватися, що це буде така панацея і у нас одразу щось з'явиться.

Корпус має основною метою впорядкувати організацію застосування військ і підвищити рівень відповідальності командирів за свої рішення. Відповідальність за людей, за виконання бойових завдань, за знищення ворога, за адекватне і ефективне застосування озброєння і боєприпасів.

За яких умов корпуси будуть ефективні і що може завадити їх успішній роботі?

В першу чергу політичні моменти. Якщо Олександр Сирський буде продовжувати свою безглузду, абсурдну практику втручання в управління батальйонами, ротами, бригадами через голову командирів корпусів, це ні до чого не призведе, крім хаосу і безладу. Просто вже буде під брендом "корпус".

Сподіваюся, що Олександр Сирський припинить це робити. Тому що його втручання в управління військами, наприклад, його прямі накази, які він дав на застосування 32-ї і 155-ї механізованих бригад, і введення їх в бій за його рішенням під Покровськом, було абсолютно бездарним рішенням, яке призвело бездарним не з моєї суб'єктивної оцінки, а за кількістю втрат і за повним провалом поставлених завдань. Тому що сидячи в Києві і дивлячись на карту, не розуміючи реальну обстановку, не розуміючи можливості військ, ну не можна, щоби Олександр Сильський продовжував втручатися в управління боїв на тактичному рівні. Це дикунство якесь.

Генерали нічого не вчаться з 2014 року. Як там під час АТО, під час Дебальцевого було пряме управління, вони думали, що командири батальйонів гірше розуміють, ніж вони в штабі за 200 кілометрів. Так і зараз.

Корпус створений в тому числі для того, щоб ніякий керівник вище командира корпусу не мав права втручатись у відповідальність командира корпусу на тактичному рівні. Тепер, якщо ці корпуси ефективно працювали, ніякий керівник, крім командира корпусу, не повинен мати право влазити в управління військами на тактичному рівні. Це основна біда. Якщо у нас будуть розслідувати кримінальну справу по 155-й бригаді, то наслідки, як її застосовували, це наслідки рішення Олександра Сирського. Втрати – це рішення Олександра Сирського, кількість СЗЧ – це його рішення. Тому я щиро сподіваюся, що оця добра, правильна ініціатива, яку зараз Олександр Станіславович Сирський реалізовує з корпусами, він це буде робити для того, щоб впорядкувати управління військами, а не для того, щоб поставити лояльних командирів корпусів, лояльних командирів бригад і потім через голову командирів корпусів ставити завдання знов-таки батальйонам і ротам, як він це любить робити. З абсолютно провальною ефективністю, яку ніхто в ставці не оцінює. Із цим хаосом треба закінчувати.

У нас професійні зеле-боти працюють в інтернеті, професійні прибічники Сирського, тому хочу одразу сказати, що цей хаос був і до нього. І при Залужному був такий хаос, і раніше. Щоб не було ніяких двозначностей. Але так, як Сирський втручається в такому масштабі, як він керує всіма бригадами на всіх напрямках сам, через голову взагалі всієї структури управління, такого абсурду не було ніколи. І результати цього тільки провальні, нічого позитивного в цьому нема за результатами бойових дій.

Так ось, якщо у нас не буде втручання через голову командирів корпусів, якщо кожен корпус буде отримувати кожен місяць певну кількість людей, неважливо, от корпус виконуючий завдання, будь-який, 20 командирів корпусів мають в місяць, кожен місяць отримувати хоча б 300, 400, 500 людей. Це мінімум тих, хто йде по мобілізації. І вони самі вирішать, куди вони їх направляють: в інженерні підрозділи, БПЛА, піхоту, штурмові підрозділи. Це вже рішення командира корпусу. І цей мінімум поповнення має бути, щоб він завжди розраховував на певну мінімальну кількість людей. Також командир корпусу повинен розраховувати на певну мінімальну кількість боєприпасів і дронів. Тоді командир корпусу стає людиною, від якої залежить планування ресурсів. І він може планувати свої дії.

Саме планування на оперативному рівні – це повний провал, який є у нас, і це перевага, яку має ворог на фронті. І якщо таке буде, тоді решта людей, які є понад цю кількість, ці люди, ці дрони, ці боєприпаси – це вже буде той ресурс, який є у Головнокомандувача ЗСУ, який може посилювати будь-який корпус, який розгорнутий на фронті. Це вже рішення безпосередньо буде Олександра Сирського, що саме, який корпус він хоче поповнити. Понад цю мінімальну норму. Але хочу попередити, що якщо знов-таки це буде отакий ручний режим, сидять люди в Києві, які взагалі не розуміють, що вони формують, провал з цими 150-ми бригадами, ну просто суцільний хаос. Якщо люди будуть знов там в Києві сидіти, не розуміючи можливості військ, збирати всіх мобілізованих під якісь свої нові і окремі проєкти і не давати поповнень планових щомісячно кожному командиру корпусу, то це не покращить становище військ. Це буде просто, на словах реформа, чергова прокладка, у якої нема ресурсів.

Російське управління і організація військ краще за українські на цьому етапі війни тільки з однієї причини, що у них є організаційна структура. І ця організаційна структура отримує ресурси. Так, у них є тактика і стратегія, яка направлена просто на м’ясні штурми. Але у них є план приблизно 30 тисяч штурмовиків на місяць, яких вони під загрозою розстрілу гонять в атаку. І ці 30 тисяч розподіляються по всьому фронту. І навіть там, де нема активних наступів у ворога, він все одно отримує планове поповнення, яке визначено згідно з їхнім мобілізаційним планом, який у них працює.

Так от, командир корпусу, якщо Олександр Сирський хоче увійти в історію, як людина, яка проводить ефективні організаційні реформи, заслуговувати на повагу і посилити армію цієї реформи, він має погодитись з тим, що йому треба, знов-таки, спланувати свої дії. Спланувати. І видати певну кількість ресурсів, мінімально забезпечити війська, які будуть розподіляти вже командири корпусів. Це має принципову важливість. Безумовно, будуть якісь частини війська, підпорядкування прямого головного командувача ЗСУ, це нормальна історія. Але я сподіваюся, що кожен корпус отримує ту смугу відповідальності, яка відповідає його можливостям. І командир корпусу, який буде призначений з найкращих командирів наших найкращих бригад, отримує, звичайно, і ресурс. Одночасно з посадою.

Бо посада без ресурсу – це чергова адміністративна бюрократична надбудова. Ті самі корпуси, які в нас вже існували, сидять в тилу, купа людей, забезпечення, отримують зарплату, дублюючи фактично функції оперативних командувань. Оце улюблена справа в нашому армійському керівництві, коли створюється величезна кількість командувань, величезна кількість штабів, організаційних структур. І все це абсолютно хаотично, безконтрольно. Сотні органів військово-адміністративних, які взагалі мають нульовий вплив на хід бойових дій.

Відповіді на запитання

- Як вони собі уявляють зробити це, не витягуючи вінегрет з підрозділів з лінії бойового зіткнення?

- Насправді не передбачається дуже масштабних перестановок військ масових по фронту. Тобто навколо тих бригад боєздатних будуть гуртуватись інші структури, інші бригади корпусу. Корпуси мають отримати свою смугу, єдину для свого комплекту військ. І я думаю, що це вдасться зробити, якщо там, де найбільша смуга, будуть посилювати ці бригади іншими. Я думаю, що це тільки покращить організацію. І це можна зробити без великих перестановок на фронті. Насправді перестановки і так є, все одне бригади переставляють з напрямку на напрямок, але в даному випадку це можна зробити, на мій погляд, без великих таких організаційних змін. Це абсолютно реально.

- Коли ЗСУ реформують формат АЗОВу? Коли офіцерів з АЗОВу запросять в Генштаб?

- Ми маємо розуміти, що армія – це величезний організм. Я сказав, 126 окремих бригад, батальйонів, полків, які мають свою смугу. І, звичайно, треба розуміти, що одразу, щоб всюди вся армія стала як кращі наші підрозділи, то, звичайно, вся армія має отримати велику кількість відповідних лідерів. Лідерство воно в такій великій армії всюди індивідуально. В яких структурах є велика кількість у нас ефективних, компетентних бойових командирів, які можуть створити свої ефективні моделі відповідно свого роду військ, своєї військової частини. Тобто це будувати армію по якійсь окремій моделі однієї частини можна буде вже тільки після завершення війни. А зараз створення корпусів прив'язано для того, щоб масштабувати успішний досвід управління і успішні командні кадри кращих бригад. Тобто зробити кращі бригади більш потужними і дати їм більшу смугу відповідальності. Це єдина можлива логіка. Тому не думаймо, що зараз ми когось кудись призначимо, і все буде одразу так. Реформи мають бути поступові. Зараз командир бригади "Азов" Денис Прокопенко отримає цілий корпус. У нього буде не одна бригада, а п'ять. І свій досвід він зможе масштабувати на корпус для початку. Цього, повірте, на першому етапі цілком достатньо. Так само і інші наші боєздатні бригади будуть масштабовані. Ми подивимося, який корпус має свої надбання, свою ефективність, свої компетенції, свою успішну модель. Я думаю, що повчитись буде чого у багатьох наших військ.

- Чому після розголосу про переведення з ППО в піхоту досі переводять людей?

- У нас, який би розголос не був, це не є зобов'язання для керівництва військового, політичного щось робити. Вони реагують тільки, якщо величезна хвиля обурення в суспільстві, є якась готова модель, яку можна їм нав'язати. Інакше вони не працюють. Тому, звичайно, поки що ніяких рішень не було, тому і продовжують. Тобто керівництво країни не розуміє, як якісно застосовувати людей. Тому оцінюється обстановка виключно по точках на карті, де сидять піхотинці. Тому знання, навіщо нам технічні види військ, як їх грамотно застосовувати, щоб берегти життя піхоти і виконувати бойові завдання, у військових керівників і генералів нема. Є окремі люди, окремі командувачі, які дійсно цим цікавляться, але, на жаль, це не системна історія. І основна проблема, що ставка Верховного Головнокомандувача складається з абсолютно безвідповідальних людей, які дуже багато говорять і ніколи не роблять, якщо їх просто отак не бити тривалий час по голові і не примушувати до конкретних рішень, як оце сталося з корпусами. Ще подивимося, скільки вони будуть реалізовувати цю реформу.

- Підриви ТЦК – це дії ФСБ?

- Так, це дії ФСБ.

- Морська піхота перейшла на корпус, а людей взагалі не дають.

- Так, тривалий час морську піхоту виключали з списку частин, яким дають поповнення, але зараз почали давати людей, їх переводять якраз з повітряних сил. Сподіваюся, що морській піхоті, яка виконує дуже важкі завдання на найважчих ділянках фронту, дадуть час підготувати поповнення, яке вони отримують, для того, щоб боєздатність морської піхоти була високою. Дійсно, така проблема. У нас створена величезна кількість військ, які не забезпечені мобілізаційним ресурсом, і ніхто не думає, як треба готувати людей вчасно поповнювати ці війська, тому вони мовчки сточуються. Це якраз проблема того, що в армії найвища ланка – це командир бригади. Це маленька людина, один зі ста, ну не маленька, це вагома людина, але це один з ста чотирнадцяти командирів бригад наземних сил. І звичайно, що цих людей дуже часто мовчки звідкись прибирають. І в морській піхоті багато командирів, які піднімали шум, намагались боротися за те, щоб їх поповнювали, давали людей вчасно, давали час на підготовку. На жаль, деяких командирів навіть зняли з посад, як це не прикро.

Друзі, я вам дуже вдячний за підтримку. Хочу сказати, що вчора була вже третя річниця створення каналу "Бутусов Плюс". І я вдячний всім, хто підтримує роботу каналу, всім, хто дивиться. Ми почали практично з нуля і зараз мільйон двісті п'ятдесят тисяч підписників. Я вам дуже вдячний. Дві тисячі сімсот спонсорів, які підтримують канал. Двадцять людей підтримують канал вже майже три роки. Я дуже вдячний вам за цю підтримку, за ці донати, тому що тільки завдяки цьому ми продовжуємо нашу роботу. І от з нуля ми зараз вже маємо достатньо велику аудиторію і завдяки цій підтримці ми можемо знімати, можемо показувати війну, говорити про війну і порушувати проблеми, які, як ми бачимо, завдяки такій великій аудиторії можуть доносити навіть до керівництва країни деякі дуже і дуже важливі меседжі і громадську думку. Наш вплив, я чудово це розумію, це виключно кількість людей, які нас підтримують, і це довіра, ваша довіра до нашої роботи. Друзі, дякую за те, що ми разом, за те, що ми працюємо, і дякую за те, що підтримуєте сили оборони України. Ця реформа потрібна, реформа створення корпусів всьому українському народу і силам оборони. Пам'ятаємо подвиг наших героїв, українських воїнів, які зараз, поки я говорю з вами в студії, тримають ту тонку синю лінію фронту, яка відділяє Україну від знищення. Дякую, друзі, за ефір і слава Україні! 

Фото: ОП

«Аргумент»

На цю тему:

• Мобілізаційна криза та прорахунки командування. Чому Україна втрачає позиції на Сході
• Бутусов: підсумки року на фронті і внутрішні виклики
• Велика війна потребує великих змін