Коли нарешті правдива історія України стане осиковим кілком у труну «русского міра»

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

«Історія Росії починається з Русі». Цей міф лежить в основі «русского міра» –  імперської ідеології, якою Росія задовго до широкомасштабної  агресії окупувала мізки мільйонів голів в Україні і світі. Як засвідчує війна, звільняти території від танків вдається значно швидше, аніж зазомбовані голови від віри в «триєдиний народ».

І тут дивуватись нема чому – адже «русскому міру» не страшні ударні дрони чи арта. Відтяти голову йому можна лише просвітництвом і потужною популяризацією правдивої історії України, зазначає видання "Новинарня".

Для цього в Україні існують численні інституції, але – попри 33 роки незалежності і десять років російсько-української війни – до оборони держави вони приступили лише заледве.

І тому в Русь-Росію і «триєдиний народ» сьогодні  незламно продовжують вірити у світі. З проявом такої «віри» нещодавно зіткнулася народна депутатка Наталія Піпа аж у Британії, коли ознайомилася з історичною енциклопедією 2023 року видання, у якій згідно з міфологемами «русского міра» і заявами диктатора Путіна, запевняють, що історія Росії починається з Русі.

Читайте також: «Викривлена історія може бути небезпечнішою за ядерну зброю, і ми це тепер бачимо»

Варто нагадати, що академік Михайло Грушевський спростував цей засадничий кремлівський міф ще на початку ХХ століття, коли науково довів, що тисячолітня княжа Русь – це була перша українська держава, і створив її український етнос, а не примарний «триєдиний народ».

Михайло Грушевський – видатний історик, лідер українського національного руху, дотримувався поміркованих поглядів. Шокував українську політичну еміграцію, коли 1924 р. переїхав до УСРР

Михайло Грушевський – видатний історик, лідер українського національного руху, дотримувався поміркованих поглядів. Шокував українську політичну еміграцію, коли 1924 р. переїхав до УСРР

Аргументи академіка представлені у 50 томах його наукових праць. Упродовж останніх ста років вагу висновків Грушевського примножили своїми фундаментальними працями десятки іменитих науковців – Кримський. Єфремов, Полонська-Василенко, Оглоблин, Дорошенко, Крупницький, Брайчевський, Дашкевич, Півторак, Висоцький та ін.

Але біда в тому, що наукові висновки академіка Грушевського і його послідовників, з часів сталінського терору і дотепер, лишаються нелегітимними в українських академічних та освітніх інституціях. Тож невідомо, як і звідки  громадянам України (не кажучи вже про укладачів британської енциклопедії)  можна почерпнути знання про Русь – першу українську державу.

Приміром, заманеться  комусь пошукати відповіді на такі запитання у найавторитетнішій історичній установі України – Інституті історії НАН імені Михайла Грушевського. А зась. Бо на сайті Інституту в статтях у темі «Русь» чи «Київська Русь» із вчення Грушевського про першу українську державу немає і слова.

Натомість пишуть, що «Київська Русь – середньовічна держава сх. слов’ян ІХ–ХІІІ ст.» (східні слов’яни – це українці, росіяни, білоруси – Авт.). Тобто все у повній відповідності до «вчення» міжнародного злочинця Путіна про «триєдиний народ».

Читайте також: Що таке коронна Русь і де були її межі

Неймовірно, але певною мірою у відповідності до пропаганди Путіна про «історію України, яка починається з XVI століття» зробив заяву і міністр освіти  та науки України Оксен Лісовий. Він повідомив, що обов’язковим знанням історії України віднині стає: «лише період XVI-XXI ст., адже саме цей історичний період є дуже важливим для формування у молоді цілісного розуміння нашого минулого та його зв’язку із сьогоденням».

Тобто в розпал війни за ідентичність міністр освіти пропонує прибрати  з цілісного розуміння української державної історії 500 років?!

Невже Оксен Лісовий не знає, що наукові висновки Михайла Грушевського про Русь – першу українську державу – лежать в основі тексту Акту проголошення Незалежності України 1991 року, де чітко сказано: «…продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні…»? Чи міністр освіти  бажає виховати покоління, яке перепише цей текст?

До речі, в Росії написали нові підручники з історії у відповідності до бачення «історика» Путіна і тепер масово доправляють їх на окуповані українські території. Чи не подібні підручники надійдуть і в українські школи? І як би то запитати пана міністра – чи він курсі справи за що, власне, Україна сьогодні воює?

Читайте також: Феодосій Макаревський - священник і краєзнавець який зруйнував міф про “Новоросію”

Далі. Нещодавно в інтерв’ю американському журналісту Такеру Карлсону Путін старанно тлумачив так звану «норманську теорію» щодо походження Русі. І саме цю теорію тепер обов’язково має знати українське учнівство. Бо її запровадили до «Навчальної програми для закладів загальної середньої освіти» Людмила Гриневич та Вадим Арістов – співробітники академічного Інституту історії НАН імені Грушевського. Прикметно, що теорія академіка Грушевського про автохтонне походження  Русі – як держави, так і народу – українським науковцям не сподобалася.

Збагнути історію України з праць сучасних істориків ще складніше. Напередодні широкомасштабної агресії один з найпопулярніших  авторів, професор Ярослав Грицак у своєму нарисі «Подолати минуле» написав, що тисячолітня  держава «Русь не була ані російською, ані українською», і взагалі «нагадувала Ост-Індійську торгівельну компанію».

Чому ж так? А невідомо. Бо, на відміну від висновків Грушевського про Русь – першу українську державу, за якими стоять пів сотні томів наукових праць, плюс щонайменше стільки ж  монографій і досліджень його послідовників, знайти за висновками Грицака авторських досліджень поки що не вдалося.

Як, до речі, не вдається знайти поважні академічні джерела, на підставі яких уже у розпал широкомасштабної війни професор Грицак запевняв, що української мови в часи княжої Русі «не существовало».

Насправді це науково доведений факт, що українська мова не лише була розмовною мовою стародавнього Києва, але  на ті часи  вже «були сформовані її основні особливості» (академік Григорій Півторак).

Читайте також: Як українське духовенство вигадувало Росію

До скарбниці фактажу у темі давності української мови нещодавно додався ще один незаперечний доказ – Галицько-Волинське Євангеліє ХІІ століття. Видавництво «Горобець» у межах програми «Повертаємо в Україну культурну спадщину» випустило приватним коштом факсимільну копію староукраїнського рукопису, оригінал якого свого часу змародерила Московія, де він перебуває і донині.

Презентація видання відбувалася у Софії Київській. Для участі у події просто з фронту прибув Віктор Мойсієнко – член-кореспондент НАН України, професор Житомирського університету, автор пояснювальної статті до середньовічного тексту, а нині офіцер ЗСУ.

Читайте також: Велика і кривава битва з московитом 

Досліджуючи Євангеліє, Віктор Мойсієнко дійшов  висновку, що

МОВА МАНУСКРИПТУ НЕЗАПЕРЕЧНО СВІДЧИТЬ ПРО ТИСЯЧОЛІТНЮ ТЯГЛІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

– бо в його тексті представлено сотні слів і мовних форм сучасної української мови (і жодного – з російської). Таким чином, історична концепція академіка Грушевського про Русь-Україну отримала ще один потужний доказ. Віктор Мойсієнко називає цей доказ «осиковим кілком у труну «русского міра».

Безумовно, так все і має спрацювати. Але за умови, коли подібні аргументи укупі з правдивою національною історією (а не її фальсифікатом)  стануть надбанням усього суспільства, а не лише вузької групи фахівців.

Читайте також: Боротьба за спадок Київської Русі: як кияни-“литвини” завдали розгромної поразки Московії

Для цього вже давно пора провести відкриті парламентські слухання за участю  урядовців, НАН України, істориків, представників громадськості. За результатом слухань доручити уряду виділити кошти на державне замовлення щодо видання історії України, базованої на авторитетних історичних дослідженнях, а не пропагандистських фейках Московії.

Коли нарешті така історія з’явиться і дасть українському суспільству аргументоване пояснення щодо нашої минувшини, ключових подій, єдиного пантеону героїв тощо, вона обов’язково стане основою формування історичної (або колективної) пам’яті –  найважливішої умови національного самоусвідомлення. А відтак і вирішальною зброєю нашої перемоги у цій страшній війні за ідентичність, або ж, як влучно означив професор Віктор Мойсієнко, «осиковим кілком у труну «русского міра».

Ірина Костенко, опубліковано у виданні "Новинарня"


В тему:  

 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

20:00
У вівторок в Україні трохи сніжитиме на сході, вдень близько 0°
19:02
НАБУ розслідує справу кума Єрмака про незаконне збагачення на 30 мільйонів
19:02
Постпред президента у Криму Таміла Ташева стала народною депутаткою
18:04
Україна 2025: на межі
17:04
The Times звинуватила українську владу у корупції, через яку провалили реалізацію програми захисту енергооб’єктів
16:10
Юрій Касьянов: Час домовлятися. Поки не пізно
15:03
В Україні почав діяти Єдиний державний реєстр домашніх тварин
14:43
Корумпована "зелена" влада знищила конфіскацію майна корупціонерів - це знущання верхівки над українцями та свідомий "кидок" західних партнерів
13:14
"Належить олігарху": ЄБРР вирішив не фінансувати ДТЕК. А Зеленський брехав, що олігархів в Україні немає
12:16
Це також "план внутрішньої стійкості" Зеленського: СБУшники купили два люксові мінівени майже по 3 мільйона

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністерство оборони закликало громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях.

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]