Заборона московської церкви: хто за і хто проти (списки депутатів)

Версия для печати

 Перша серія епопеї під назвою «Заборона УПЦ МП Верховною Радою» може бути продемонстрована вже на одному з найближчих пленарних тижнів. Принаймні, вже оголошено про зібрані 226+ підписів охочих голосувати за вирішення цього питання. А це вибиває з рук аргументи керівництва парламенту та монобільшості про брак голосів, які лунали весь цей час. Показово, що поява підписів під зверненням до голови Верховної Ради фактично була відповіддю на несподівану навіть для «слуг» заяву спікера Руслана Стефанчука про те, що в парламенті нема необхідної підтримки заборони московської церкви. Втім, Стефанчук тоді залишив місце для відступу, зробивши ремарку, що всередині фракцій, зокрема, в «Слузі народу», ведеться робота у цьому напрямку. І ця робота врешті дала результат.

У розпорядження «Главкома» потрапив список депутатів, які погодилися підтримати заборону Московської церкви.

Станом на 5 жовтня ми дійсно нарахували 225 таких нардепів: 224 прізвища ви можете побачити нижче в розбивці по фракціях плюс одне прізвище (ймовірно, «слуги») написано надто нерозбірливо. Зазначимо і те, що деякі прізвища фігурують у списку по два рази, але «Главком» їх рахував лише один раз. Цікаво, що серед підписантів звернення до Стефанчука є… і сам Стефанчук та його «права рука» перший віцеспікер Олександр Корнієнко. Фракції «Голос» та «Європейська солідарність» підписали звернення у повному складі, а от «слугам народу» не вдалося навіть дотягнути до 150 голосів. Групи «За майбутнє» та «Довіра» розділилися навпіл, як і «Батьківщина» – так, її лідер Юлія Тимошенко поки утрималася від демонстрації своєї позиції з приводу чутливих церковних справ.

«Слуга народу»

1. Дунда О.
2. Підласа Р.
3. Наталуха Д.
4. Бардіна М.
5. Циба Т.
6. Дануца О.
7. Колісник А.
8. Іонушас С.
9. Куницький О.
10. Герман Д.
11. Нагаєвський А.
12. Заблоцький М.
13. Хоменко О.
14. Мулик Р.
15. Герасименко І.
16. Козир С.
17. Крячко М.
18. Пашковський М.
19. Грищук Р.
20. Тістик Р.
21. Клочко А.
22. Жупанин А.
23. Мезенцева М.
24. Пушкаренко А.
25. Шуляк О.
26. Маріковський О.
27. Галайчук В.
28. Санченко О.
29. Войцехівський В.
30. Ковальов А.
31. Калаур І.
32. Кравчук Є.
33. Потураєв М.
34. Кінзбурзька В.
35. Лічман Г.
36. Яременко Б.
37. Нагорняк С.
38. Тарасенко Т.
39. Костюх А.
40. Гурін Д.
41. Салійчук О.
42. Бабак С.
43. Чорний Д.
44. Третьякова Г.
45. Качура О.
46. Михайлюк Г.
47. Шипайло О.
48. Чернєв Є.
49. Стріхарський А.
50. Безугла М.
51. Мережко О.
52. Коваль О.
53. Рубльов В.
54. Грищенко Т.
55. Аліксійчук О.
56. Прощук Е.
57. Короленко-Усова В.
58. Нальотов Д.
59. Зуб В.
60. Микиша Д.
61. Лаба М.
62. Любота Д.
63. Кузнєцов О.
64. Заславський Ю.
65. Безгін В.
66. Костюк Д.
67. Струневич В.
68. Стернійчук В.
69. Богданець А.
70. Кривошеєв І.
71. Богуцька Є.
72. Вірастюк В.
73. Овчинникова Ю.
74. Боблях А.
75. Мокан В.
76. Захарченко В.
77. Васюк О.
78. Гузенко М.
79. Фріс І.
80. Матусевич О.
81. Загоруйко А.
82. Василів І.
83. Мандзій С.
84. Бондаренко О.
85. Літвінов О.
86. Арсенюк О.
87. Подгорна В.
88. Гевко В.
89. Веніславський Ф.
90. Горенюк О.
91. Янченко Т.
92. Петруняк Є.
93. Булах Л.
94. Нікітіна М.
95. Божик В.
96. Василевська-Смаглюк О.
97. Мазурашу Г.
98. Завітневич О.
99. Сова О.
100. Павліш П.
101. Камельчук Ю.
102. Бондар Г.
103. Юнаков І.
104. Пуртова А.
105. Швець С.
106. Кицак Б.
107. Бакумов О.
108. Гривко С.
109. Жмеренецький О.
110. Дирдін М.
111. Шинкаренко І.
112. Красов О.
113. Скрипка Т.
114. Устенко О.
115. Тимофійчук В.
116. Остапенко А.
117. Юраш С.
118. Борзова І.
119. Стефанчук М.
120. Кісєль Ю.
121. Мурдій І.
122. Здебський Ю.
123. Березін М.
124. Марусяк О.
125. Марчук І.
126. Кузьміних С.
127. Кабанов О.
128. Крейденко В.
129. Ватрас В.
130. Горбенко Р.
131. Криворучкіна О.
132. Федієнко О.
133. Задорожний А.
134. Вагнєр В.
135. Іванов В. 

«Європейська солідарність»

1. Гончаренко О.
2. Южаніна Н.
3. Сюмар В.
4. Федина С.
5. Синютка О.
6. Чийгоз А.
7. Джемілев М.
8. Лопушанський А.
9. Князевич Р.
10. Зінкевич Я.
11. Геращенко І.
12. Іонова М.
13. Павленко Р.
14. Порошенко П.
15. Климпуш-Цинцадзе І.
16. Герасимов А.
17. Бондар М.
18. В’ятрович В.
19. Княжицький М.
20. Никорак І.
21. Саврасов М.
22. Кубів С.
23. Фріз І.
24. Ар’єв В.
25. Парубій А.
26. Величкович М.
27. Алєксєєв С.

«Голос»

1. Клименко Ю.
2. Васильченко Г.
3. Костенко Р.
4. Бобровська С.
5. Лозинський Р.
6. Железняк Я.
7. Хлапук М.
8. Юрчишин Я.
9. Осадчук А.
10. Стефанишина О.
11. Устинова О.
12. Руцишин Я.
13. Василенко Л.
14. Піпа Н.
15. Рудик К.
16. Рахманін С.
17. Совсун І.
18. Цабаль В.
19. Шараськин А.
20. Макаров О.

«Батьківщина»

1. Наливайченко В.
2. Волинець М.
3. Кириленко І.
4. Євтушок С.
5. Івченко В.
6. Кабаченко В.
7. Мейдич О.
8. Крулько І.
9. Кучеренко О.
10. Цимбалюк М.
11. Соболєв С.
12. Шкрум А. 

«За майбутнє»

1. Гузь І.
2. Батенко Т.
3. Дубневич Я.
4. Констанкевич І.
5. Балога В.
6. Герега О.
7. Рудик С.
8. Юрчишин П.
9. Палиця І.

«Довіра»

1. Білозір Л.
2. Кучер М.
3. Бакунець П.
4. Люшняк М.
5. Кіт А.
6. Приходько Б.
7. Кулініч О.
8. Поляк В.
9. Мінько С.
10. Іванчук А. (помер)
11. Лунченко В.

Позафракційні

1. Бондар В.
2. Буймістер Л.
3. Лерос Г.
4. Кондратюк О.
5. Соха Р.
6. Савчук О.
7. Тищенко М.
8. Торохтій Б.
9. Стефанчук Р.
10. Корнієнко О.

Привіт від СБУ

Аби нардепи визначалися швидше, у цей чутливий процес днями втрутилася навіть Служба безпеки. Спецслужба звернулася до Верховної Ради з пропозицією розширити список підстав для заборони через суд релігійних організацій. Голова Служби Василь Малюк пропонує або окремим законом, або під час доопрацювання вже зареєстрованих законопроєктів доповнити перелік таких підстав. Якщо нині «смертним гріхом» для священнослужителів Кримінальний кодекс визначає колабораційну діяльність, то, за пропозицію СБУ, релігійні організації можна буде забороняти, якщо їхні високопоставлені представники будуть помічені в розв’язуванні, веденні та пропаганді війни, підготовці терактів, геноциді та інших злочинах воєнного часу.

СБУ стверджує, що діяльність Російської православної церкви на території України спрямована на підтримку збройної агресії Росії, реалізацію геноцидної політики РФ та депортацію українців. З початку повномасштабного вторгнення здійснюється досудове розслідування 65 кримінальних проваджень щодо 65 священнослужителів УПЦ МП, у тому числі стосовно 15 архієреїв, частина з яких є юридичними керівниками релігійних організацій – управлінь, монастирів, центрів тощо. Тобто причин для застосування нових запропонованих норм для заборони філіалу Російської церкви в Україні накопичилося вдосталь.

Слово тепер  тільки за Верховною Радою, яка вже зробила крок в цьому напрямку. Відповідний законопроєкт № 10126 «Про внесення зміни до статті 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» зареєстрований головою комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микитою Потураєвим.

«У СБУшників вже увірвався терпець, – каже Потураєв в коментарі «Главкому». – Тепер я хочу подивитися на тих депутатів, що не захочуть голосувати за заборону повʼязаних з вбивцями і окупантами релігійних організацій. Це вже будуть не жарти, а прямий саботаж контррозвідувальної діяльності. Як тепер хтось у Верховній Раді наважиться блокувати боротьбу спецслужби з реальними ворогами і зрадниками? Ці пропозиції конкретної практики СБУ напрацьовано, і побудовано на їхньому досвіді. Коли з’явився цей законопроєкт, то дехто вже «забігав і спітнів», бо він для них дійсно небезпечний».

Загубився під сукном

Наразі дуже вірогідним є варіант, що законопроєкт «імені Малюка» не буде просуватися окремо, а зміни, запропоновані спецслужбами, будуть внесені поправками до другого читання в урядовий законопроєкт №8371 «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій». Звісно, якщо останній, нарешті, буде прийнятий за основу. Цей багатостраждальний документ розроблявся на вимогу президента, який ще в грудні минулого року (!) запровадив у дію рішення Радбезу щодо заборони діяльності в Україні релігійних організацій, афілійованих із центрами впливу в Росії. Причому конкретно про УПЦ МП мова не йде, але зрозуміло, хто з української церковної палітри, скоріш за все, підпадає під критерій підпорядкованості Москві.

Кабмін не став чекати двох місяців, протягом яких мав внести до парламенту законопроєкт, який би унеможливив діяльність таких організацій. Проєкт був зареєстрований вже в січні, він отримав позитивний висновок профільного парламентського комітету в лютому та здобув підтримку Всеукраїнської Ради Церков. «Наш комітет інформаційної політики вже багато місяців тому підготував усі законопроєкти щодо УПЦ МП до розгляду і щоразу вони не потрапляли в порядок денний, – зауважує заступниця голови фракції «Слуга народу» Євгенія Кравчук. – Сподіваємось, що після збору 226 підписів на найближчому засіданні Ради їх розглянуть. Зрозуміло, що найбільше шансів на підтримку має законопроект, який підготувала Державна служба з питань етнополітики та свободи совісті, що був зареєстрований Кабміном».

Причому затяті апологети ліквідації УПЦ МП не у захваті від урядового варіанту: вони критикують його за надмірну м’якість та складність в реалізації. Відсилок до Кримінального кодексу в ньому нема, проте є пропозиція віддати право забороняти релігійні організації, афілійовані з державою-агресором, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, тобто самій Держслужбі з етнополітики та свободи совісті. Цей орган має провести експертизу щодо підлеглості організації у канонічних та організаційних питаннях центру впливу в державі-агресорі. Така експертиза з позитивним висновком Держслужбою вже була проведена. У разі вступу в дію закону релігійній організації дадуть відповідний час для усунення порушень, а якщо вона цього не зробить, Держслужба з етнополітики має право звернутися до суду з адміністративним позовом. І вже Феміда вирішуватиме долю Московської церкви в Україні.

У цьому механізмі є певні нюанси. Наприклад, УПЦ МП не існує як юридичної особи, існують лише тисячі окремих парафій та єпархій, тож незрозуміло, до кого саме застосовувати рішення суду. До того ж, вступ в дію судового вердикту можна затягнути на невизначений термін через апеляції. У принципі, така історія вже відома: при Порошенко Московську церкву, яка багато років працює в Україні під брендом «УПЦ», парламентарі зобов’язали змінити назву. Як відомо, віз і нині там – у судах…

Політолог Володимир Фесенко нагадує, що нічого задля заборони УПЦ МП не зробив досі не тільки цей парламент, а й попередній. «І серед депутатів, і в різних державних установах, зокрема, і в СБУ, і в Міноборони, були і є люди, по’вязані з Московським патріархатом, – зазначає політолог. – Так було і за часів президентства Порошенка, і зараз – і це не пов’язано з партійною приналежністю. Думаю, це і є головним чинником, чому МП досі не чіпали, плюс є традиційні побоювання, що кроки в цьому напрямку дестабілізують внутрішньополітичну ситуацію. Але вже в поточному році, на тлі того, як розпочалися розслідування СБУ стосовно окремих представників УПЦ МП, стало очевидно, що чогось критичного не відбувається, тому поступово цей пресинг посилювався».

У той же час відомі «слуги», які ходять з клеймом лобістів Московської церкви, є не дуже публічними – вони просто відмовляються говорити відкрито. Зрозуміти їх можна: вони ідуть не тільки врозріз із настроями суспільства, а й проти волі президента та СБУ, які все-таки наполягають на тому, що УПЦ МП – ворожа організація. Тому прихильникам російського православ’я у парламенті залишається пошепки переконувати колег у начебто досі великому впливі «найбільшої церкви» та її пастви. А також посилатися на Венеційську комісію, яка «буде не в захваті від спроб держави перетворювати індивідуальну відповідальність окремих колаборантів з Московського патріархату на колективний гріх».  

А тим часом представники УПЦ МП вже зараз вибудовують активну стратегію захисту на міжнародних майданчиках – в ООН і ОБСЄ. Тут від них можна почути скарги на репресії, розпалення міжконфесійної ворожнечі і тому подібні бідкання. Не кажучи вже те, що церква держави-агресорки багато років будує юридичні окопи всередині країни. Тож тільки натисканням кнопок депутатами, навіть якщо до нього дійде, Московська церква з України точно не вивітриться. І до цього треба готуватися владі.

Вгорі: спікер Руслан Стефанчук передав Володимирський храм УПЦ МП у Верховній Раді помісній ПЦУ. Але кардинально вирішувати питання Московської церкви голова парламенту поки не зважується. Фото: pomisna.info

«Аргумент»

На цю тему:

• Глава СБУ має пояснити "слугам", що РПЦ - це не про свободу совісті, а про нацбезпеку - Ірина Геращенко
• "Заборона РПЦ – це частина нашої майбутньої Перемоги", - Геращенко
• Заборона УПЦ МП відкладається - це історія про підлість "слуг народу", ворогів українців (ПРІЗВИЩА)