У МВС сподіваються на прийняття закону про тотальний відеонагляд до кінця року

Версия для печати

 У Міністерстві внутрішніх справ України сподіваються на ухвалення в цілому законопроєкту "Про єдину систему відеомоніторингу стану публічної безпеки" до кінця 2024 року, у комітеті Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності припускають, що законодавча процедура щодо цього законопроєкту може тривати приблизно пів року.

"Як представник МВС я хотів би, щоб це (ухвалення законопроєкту про відеомоніторинг у цілому - ІФ-У) відбулося максимально швидко, щоб ми отримали цей закон до кінця цього року", - сказав заступник міністра внутрішніх справ України Леонід Тимченко в інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна".

Як вже зазначалось, система не тільки викликає запитання про дотримання прав людини, але й загрожує основам демократії та приватному життю громадян. Автори документа пропонують не лише спостерігати за громадськістю, але й ідентифікувати людей на відео.

Заступник міністра нагадав, що з лютого 2024 року законопроєкт пройшов зовнішнє узгодження. "Він не просто лежав, це була постійна робота з усіма зацікавленими сторонами. Він погоджений з уповноваженим з прав людини, з Міністерством юстиції, Міністерством цифрової трансформації тощо", - додав Тимченко.

Зі свого боку народний депутат України, член комітету з питань правоохоронної діяльності Олександр Бакумов зазначив, що законопроєкт наразі перебуває в комітеті.

Читайте також:   Тотальний відеонагляд в Україні: уроки з роману "1984" та сучасні реалії законопроекту №11031

"Можу припустити, що якщо ми всі разом попрацюємо над спірними моментами і продемонструємо українському суспільству, що це законопроєкт не про тотальний відеонагляд, а про безпеку українців, захист їхнього приватного життя та персональних даних, зокрема, то законодавчу процедуру зможемо пройти за пів року", - повідомив Бакумов.

Говорячи про ключові спірні моменти законопроєкту, він зазначив: "Перше з ключового, що потребує доопрацювання - ціль використання інформації, її потрібно чітко вказати, щоб не було зловживань".

Депутат вважає, що якщо держава використовуватиме повний обсяг інформації про переміщення людини, то фактично зазіхає на її приватне життя. "Ми не можемо втручатися і фактично піддавати моніторингу спосіб життя людини. Держава може окреслити законні підстави використання інформації: в рамках кримінального провадження, гарантування безпеки держави тощо", - пояснив він.

"Друге (зі спірних позицій законопроєкту - ІФ-У). Треба чітко регламентувати перелік суб'єктів, які будуть використовувати інформацію. В законопроєкті зазначене формулювання "Сили безпеки та оборони", а це загальне поняття, яке включає структури, не дотичні до запобігання та розкриття злочинів", - розповів Бакумов.

Крім того, за його словами, необхідно чітко визначити термін зберігання інформації на відеокамерах.

Відповідаючи на запитання про те, як регламентуватиметься питання відповідальності за використання і поширення інформації з відеокамер, парламентарій сказав: "Розгляд цього законопроєкту (про відеомоніторинг) відбуватиметься паралельно законопроєкту, що чітко регламентуватиме відповідальність осіб, які матимуть доступ до цих баз даних, тобто тих, хто потенційно може вчиняти незаконні дії з інформацією".

Читайте також: Під наглядом Кремля: спецслужби РФ роками отримували відео з тисяч камер спостереження по всій Україні

Як  зазначають експерти з кібербезпеки, органи влади просто прагнуть отримати легкий та безперешкодний доступ до профайлів громадян, що пов'язані з їхньою ідентифікацією. Цей підхід ставить під сумнів дотримання принципів GDPR, оскільки передбачає втручання в приватність особи без достатніх підстав.

Згідно з останніми повідомленнями, інтерес державних структур до такого доступу може бути пов'язаний з прагненням до контролю та моніторингу. Однак, це викликає занепокоєння щодо можливості масового стеження та зловживання особистими даними, що йде врозріз із нормами приватності.