«Ти чорт йобан..й!»: як Рада забороняла УПЦ МП (вороги поіменно)

|
Версия для печатиВерсия для печати

Понад пів року знадобилося Верховній Раді, щоб у першому читанні ухвалити історичне рішення – заборонити діяльність релігійних організацій з керівним центром на території РФ. У народі цей документ називають законом про «заборону» УПЦ МП. Насправді про заборону конкретної релігійної організації не йдеться – в секулярній державі це неможливо. Але у випадку УПЦ МП йдеться не про релігію, а про державну безпеку.

Про це йдеться у статті видання LB.ua.

Тож 19 жовтня Рада дала 267 за перше читання. Так, попереду ще друге, але перший важливий крок зроблено. Тоді як до останнього все висіло на волосині. Адепти московської церкви насіли на Давида Арахамію – вимагали зняти питання з порядку денного. «Вони його обліпили, як мухи, і в якийсь момент видалося, що Давид похитнувся. Тоді вже ми приєдналися», – розповідає лобіст законопроєкту. «Хтось із наших сказав щось на кшталт: якщо він зараз це зніме, то його самого завтра знімуть. Так яке "завтра" – уже», – додає інший.

Оскільки перед цим у залі ухвалювали держбюджет, людей було достатньо. Ініціатори збору підписів відповідного звернення до Руслана Стефанчука розраховували на 240 голосів, але вийшло з запасом. «Виявилося, серед нас повно латентної вати – не з політичних причин і навіть не з релігійних переконань, а просто від тупості. Питаю в одного: "Чого ти не хочеш голосувати?" – "То я ж зі сходу". Як тобі "аргумент"?»

Про те, хто і чому чинив системний спротив законопроєкту, ми вже писали – почитати можна тут. А сьогодні проаналізуємо поіменний список волевиявлення. Враховуючи перспективи другого читання – вельми корисно. Тому що коли проти заборони філії РПЦ в Україні виступають:

– колишні опезежисти – це зрозуміло;

– іподиякони УПЦ МП і православні бодибілдери (екс-СН Артем Дмитрук, Павло Халімон або Артем Культенко, який минулого тижня хрестив дитину Сергія Трофімова – «головного православного» в команді Зеленського, колишнього заступника Офісу, звільненого за провал регіональної роботи на всіх фронтах) – зрозуміло;

– політично мотивовані персони (Макс Бужанський) – зрозуміло.

Але коли утримуються чи значаться як відсутні цілком притомні – здавалося б – люди, про це варто говорити.

Отже.

Почнімо зі «Слуги народу». У яких нібито монобільшість і які мали б, за логікою, без проблем проголосувати самі. Але в СН знайшлося лише 175 за, 12 не голосували, одна людина утрималася.

З приємного: двоє керівників фракції – Давид Арахамія і Андрій Мотовиловець – натиснули кнопки «за». Хоча під зверненням до спікера їхніх автографів не було – мовляв, щоб «не тиснути на колег». (Формально позафракційному Стефанчуку або Олександру Корнієнку це не завадило. Менше з тим. Важливий результат.) Були ті, хто підписав, але саме в четвер був у закордонній робочій поїздці (наприклад, Марія Мезенцева, Галина Янченко) чи нездужав (Олександр Завітневич) – з офіційним лікарняним. Аналогічна ситуація з Олександром Качурою, який хворіє, але підпис ставив і обіцяє підтримати у другому читанні. Це цікаво, оскільки колеги приписували Качурі абсолютно інші погляди. Хороша метаморфоза.

Тепер до саботажників.

Не проголосував багаторічний помічник Володимира Сівковича, чи не найодіозніший член цього парламенту Данило Гетманцев. Депутати Мазурашу і Божик – вихідці з Чернівецької області, відомого анклаву православного «русского міра» – аналогічно. Тут це грає більшу роль, ніж їхні політичні уподобання.

Жан Беленюк звернення не підписував, не голосував, хоча на початку засідання був у залі. Потім, каже, мусив піти за сімейними обставинами. На пряме питання, чи підтримає друге читання, не відповів. Мовляв, треба побачити фінальний документ.

Позиція голови регламентного комітету Сергія Кальченка доволі своєрідна: він парафіянин ПЦУ, каже, що в УПЦ МП теж є нормальні люди. Щира правда, підтримую. Вони там є, але сама церква – частина РПЦ, її керівник має російський паспорт, як і кожен другий єпископ. І питання, повторюся, не в релігії, а в нацбезпеці. Але ок, людина має позицію і чесно озвучує її, це варте поваги, навіть якщо ти не згоден.

Леся Забуранна значилася «відсутньою». Під зверненням автографа теж не поставила, мотивувала «технічними проблемами».

«Відсутня» була і майже вся група Дмитра Разумкова з ним самим. Передбачувано. Причому питаєш людей – ніби в кожного якась поважна причина, але все разом складається у відповідну картину. Це Дмитрієва, Пуртова, Саладуха, Володіна, Касай (Костянтин), ще декілька прізвищ.

Геннадій Касай із Запоріжжя – людина В’ячеслава Богуслаєва, і зараз він ображений на весь світ – під час голосування демонстративно вийняв картку і просто сидів.

Не голосували люди з групи Павлюка і ті, хто пройшов під купол за так званою «квотою бороди» (тобто Ігоря Коломойського). У першому випадку це Діденко, Павлюк, Шол, Литвиненко, Гринчук, Галушко тощо. У другому, крім Бужанського, ще Куницький, Демченко, Остапенко, Нестеренко.

***

ЄС підтримала в повному складі (лиш Яна Зінкевич на лікарняному), як і «Голос» (Піпа й Устінова у відрядженнях). У «Батьківщині» не спрацювали – як «відсутні» – картки Юлії Тимошенко та кількох її найближчих соратників (Немирі, Івченка, Лабунської тощо).

Колишні ОПЗЖ, що нині ховаються під брендом «Платформа за життя та мир», одностайно стали на захист УПЦ МП. І Бойко, і Дунаєв, і Іоффе, і Скорик. Прізвища як дібрані. Єдина порядна людина – депутат Загородній, проголосував за. У «Відновленні України» порядних не знайшлося.

Із 22 позафракційних десятеро підтримали, серед них Віктор Бондар і Олесь Довгий.

А от з групою «За майбутнє», яку в кулуарах називають «За майбах», вийшло цікаво. Там ухвалили рішення про вільне голосування – у кого як душа велить. Ігореві Гузю душа веліла підтримати бан УПЦ МП, до чого він докладався вельми активно. Допомагав збирати підписи, виступав з трибуни, але вирішальної миті його картка не спрацювала. Про що депутат подав заяву, спікер оголосив – усе за процедурою.

Але в історії цього дня, безперечно, закарбується відео, яке епічністю перевершує навіть «суку православну», яку я особисто фільмувала в кімнаті відпочинку голови Верховної Ради кривавого 18 лютого 2014 року.

– Ти раскольнік! – верещить православний бодибілдер Артем Дмитрук Гузеві.

– Я?! Ага! Я 30 років розкалую!

– Іди на х.., – лаконічно відповідає Дмитрук.

– Мудаки, бл.., – голос збоку, – руки прибери!

– Я тебе зараз!

Очевидно, намічається бійка. Юлія Клименко намагається розборонити. До суперечки долучається депутат Аліксійчук із СН.

– Ти чорт йоб..й, – кидається до нього колишній опезежист Мороз.

– Підр..ла, бл..ть, – резюмує Дмитрук, вичерпавши словниковий запас.

Бійки не було. Друге читання попереду.

«Аргумент»


На цю тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

08:12
Костянтин Корсун: Хак реєстрів - прогнозована закономірність
20:00
У суботу в Україні хмарно, місцями дощ і мокрий сніг
18:05
Журналісти - головний "ворог" держави для цієї влади
16:09
Міф невігласів "зеленої влади" про літій
15:26
Міжнародна спільнота журналістів закликає президента України припинити залякування ЗМІ
14:15
Мав час і натхнення: Залужний видав книгу, почав писати, коли був головкомом
14:04
Розслідування УП: Офіс президента ймовірно взяв під приватний контроль "Карпатнафтохім" (ВІДЕО)
13:19
Типовий "слуга народу" Роман Каптєлов, він же Мігрін, не задекларував квартиру в Москві та доходи дружини в рф. В нього біографія та поведінка агента ФСБ
12:45
Подалі від бруду та ганьби: нардеп Микиша вийшов з фракції "Слуга народу"
12:05
Експерти про це попереджали безголову владу, але марно: здійснена наймасштабніша кібератака на державні реєстри України, зупинено роботу систем Мінюсту

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністерство оборони закликало громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях.

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]