Про Зеленського, його оточення, імітацію та брехню

Версия для печати

"Чи прочитала я щось нове у статті Time (стаття Time написав про розбрід і хитання в оточенні Зеленського - А.)? Ні, я в цьому живу щодня. Але треба віддати належне автору. Попри те, що в нього тут не найкраща репутація, він зміг вибрати пару влучних цитат, які якнайкраще характеризують нашу дійсність.

Згідно з опитуванням Reuters, проведеним невдовзі після від'їзду Зеленського, лише 41% американців хочуть, щоб Конгрес надав Києву більше зброї. Раніше таких було 65%.

На сьогодні обсяги МТД (матеріально технічна допомога) по деяких боєприпасах впали в 6 разів. Тому розповіді з-під Авдіївки звучать так: "Мамо, я не знаю, чи завтра подзвоню. Росіяни виводять першу групу, ми їх розстрілюємо, виводять другу – розстрілюємо, виводять третю – розстрілюємо, виходить четверта – у нас закінчився боєкомплект"…

В цей час у нас МО цілий рік не судилось за просторочену дебіторку по зброї, а в постачальники брало шарашкіни контори збітнєвих, щоб потім з’ясувати, що мін в Хорватії нема, але їх можна привезти … з Камбоджі. В логістику замість машин і кораблів літаки не забудьте включити, уроди! Так вже пробували до вас.

"Найстрашніше те, що частина світу звикла до війни в Україні, - каже Зеленський.

Ні, найстрашніше, що до війни звикла частина України. Успішний контрнаступ минулої осені і повернення світла і тепла добряче нам замилили очі. Те, що сталося з Оленою Толкачовою минулого тижня – це не ексцес виконавця на якомусь третьосортному заході. Це третій тривожний дзвінок. Ми витіснили війну на лінію фронту. Так само, як зробили це в 2015. І продовжуємо нормально жити.

"Ніхто не вірить у нашу перемогу так, як я. Ніхто. Ніхто", - сказав Зеленський.

Вірити – мало. Ми не можемо виграти симетрично війну в Росії. Нас занадто мало.

Нам ще вчора треба було думати, що може долетіти до російських складів і заводів і робити його в Україні, а не відправляти до Коростильова Басалаєву, увєрувавшу після візиту до президента, що вона стане новою головою ЦВК на наступних виборах.

До тих виборів можна і не дожити.

Вселення віри в іноземних партнерів забирає багато енергії? УУУУ, ви ще просто не знаєте, як красіво ридається, коли до тебе приходять газовики, вивалюють все, що відбувається в галузі, згадуючи, що такого і при Януковичі не було. І в фіналі додають: "Ми в принципі вже готові скинутись на транформатори, тільки б Чернишова назад в Мінрегіон забрали".

Ще є віра в людей? Тоді можу розповісти, як конторка одного нардепчика вже кілька місяців намагається втюхати МО шоломи, які прострілюються на випробуваннях. Металеві шоломи…

Про 8 гривень вкрадених на кожній буханці хліба, не хочете?

"Я не можу дивитися цей повтор 10-й раз" - це не лише логіка американців. Я теж не можу дивитись цей повтор. Я його дивлюсь 20 років. Запаси кортизолу знищені.

Але "люди крадуть так, ніби завтра не настане".

Крадуть на боєприпасах.

Крадуть, зручно отаборовшись у Чехії.

В цей час десь на сході якийсь командир вирішує невиріщувану задачу – відсутні боєприпаси, які немає кому роздати.

Пару тижнів тому зняли бронь з працівників заводів ВПК. На питання, хто робитиме тоді зброю, в Генштабі відповіли: "Нам нема кому її роздавати".

Президент не жартує на нарадах? Я його розумію. Тільки це набрані ним кадри гребуть явно не туди.

"Що станеться, так це те, що ми програємо".

У нас насправді дуже легкий вибір – стати країною-легендою, яка загинула, чи країною-легендою, яка вижила. Тільки в цього немає простих рішень."

Тетяна Ніколаєнко, журналіст, автор видання Цензор.НЕТ

* * * * *

Історія про Зеленського - це історія про те, що "бути" і "здаватись" Черчилем — різні речі

""А ви знаєте, що автор статті Саймон Шустер писав огидні статті про Азов?"

Так, я в курсі творчої біографії цього автора. І з твердістю можу сказати, що його статті про "неонацистів" були породженням тривалої інформаційної політики щодо славного українського полку. Чи варто нагадувати, яка прутня неслась із телебачення і в Раді, коли десь хтось згадував "Азов"? Як роками просили не "раскалывать страну" сумними розмовами про війну і потребу зав’язати із поцілунками з запореб‘ям.

Мушу нагадати, що перші роки президенства Зеленського ознаменувались пошуками миру і полюванням на "радикалів" в особах українських ветеранів. Оточення Зеленського не приховувало своєї нелюбові до "Азову" — поламати цю ситуацію змогла лише оборона Маріуполя, коли не помічати звитягу "Азова" стало неможливо. Тому я цілком розумію, чому скандальний автор став інтерв’юером президента, який чхати хотів на націоналістів з цінностями. В базисі своєму Шустер та Зеленський дуже схожі. Впевнені в своїй правоті і хочуть визнання. Такі два бульдозери на перегонах.

Я двічі зустрічала Шустера живцем за роботою. І відмітила про себе, що він дуже нагадує мені чорнобуру лисицю в пошуках ховраха. Ідеш із подібним автором на розмову — треба ретельно готуватися і проганяти всі негативні питання з усіма учасниками. Це десь тиждень багатогодинної роботи якісної прес-служби. Такої у Зеленського нема, бо понабирали сміття з п’ятого полігону.

Натомість прес-служба Зеленського дуже хотіла позитивного піару. І по суті запустила лисицю в курник. І там лисиця вивернула назовні нутро Шурми, Єрмака і самого лідера. Роздерла і розкидала пір’я.

Банкова явно хотіла обкладинку TIME. Однак вони явно не розуміли, що обкладинка може бути зі знаком плюс, а може бути і зі знаком мінус. Щоб обкладинка TIME була позитивною треба мати за собою досягнення, бути особистістю і подалі засунути в шафу Єрмака, чиї найбільші страждання, що здоровий мужик спить на матраці в комірці бункера.

Ще одна цікава деталь.

Саймон Шустер — вихідець із радянських євреїв. Тому це цікава деталь до його світовідчуття. Він не поганий, від не ідеальний, він такий як є. І це теж треба було враховувати, якщо ти запрошуєш його на інтерв’ю. Які аргументи можна використати для переконання у правоті цього типажу? Це цікава задачка для фахівців.

І ще одне. Я уже низку разів бачила заяви про "замовлення" і "проплаченість" статей, які нам не подобаються. Це абсолютне нерозуміння, як працюють західні автори. Вони амбітні і бажають слави. Саме тому їх треба ловити на цікаві історії і маштаби, а не розповіді Шурми про лайно і очікування надприбутків від енергосфери.

Саймон Шустер нікуди не зникне від того, що ми понаписуємо обурливі пости про його творчість. Він молодий чоловік, топовий автор топового видання з яскравим персональним стилем і хистом. Не варто робити вигляд, що його не існує. Це світова тенденція — знову робити журналістику авторською з персональними брендами. Тому варто замислитись, де можна скористатись його талантом для нашого просування. Для нинішньої Банкової ця місія явно нездійсненна.

В цілому це інтерв’ю — це вінець провалу інформаційної політики Зеленського. Агонія інформаційного телемарафону. Тріск ОПешних телеграм-каналів, які ніхто не читає на Заході. Облуплення Подоляка та позитивної блогерні на підсосі.

Це яскрава історія про те, що "бути" і "здаватись" — різні речі. І бути дешевою пародією Черчиля, а не оригіналом — це теж провал.

До речі, ця стаття чітко показала, шо єдиний шанс на продовження політичного життя Зеленського — перемога у війні. Не буде твердої перемоги — весь курник може збирати валізи на вихід.

Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналіст

(Джерело).

«Аргумент»

На цю тему:

• Все більше українців вважають, що справи в країні йдуть у неправильному напрямку (ОПИТУВАННЯ)
• Ми вам не довіряємо: довіра до уряду за півтора року знизилася з 74% до 39%, до парламенту з 58% до 21% - КМІС
• Телемарафон "Єдині новини" стрімко втрачає довіру українців