Нафта + газ: чому керівництво ХАМАС влаштувалося в Катарі, монархія цієї маленької країни настільки самостійна у зовнішній політиці, і до чого тут Іран
Версия для печати
У людей, які не надто цікавляться конфліктами на Близькому Сході, побоїще, що вибухнуло в Ізраїлі, викликало шок. У центрі конфлікту стоїть організація палестинських ісламських фундаменталістів ХАМАС, і багато хто був здивований тим, що фізично знищити її керівництво військові Ізраїлю не можуть. Але з 2012 року Політбюро ХАМАС та більшість його лідерів перебувають у Катарі. Їхня ліквідація — далеко не просте завдання для ізраїльської розвідки, яка давно практикує позасудові вбивства ворожих політичних лідерів по всьому регіону. Але чому базою руху став Катар і до чого тут Іран?
Про це йдеться у статті видання novayagazeta.
Бувають випадки, коли природа пов'язує народи та уряди сильніше релігії та спорідненості. І жодні катаклізми не можуть розірвати цей зв'язок. За всіх розбіжностей такі країни змушені підтримувати тісні стосунки. Трапляється, що дві країни мають спільне судноплавство на одній річці або каналі (а то й просто фарватері), загальну воду для іригації. А буває, що в затоці між ними лежить найбільше у світі родовище природного газу та нафти, і експлуатувати його за повною програмою можна лише в режимі доброї волі.
Між Катаром та Іраном на зовсім невеликій глибині залягли 28 трлн м³ газу та 7 млрд тонн нафти (45 млрд барелів). Родовище «Північне - Південний Парс» відкрито компанією Shell ще 1971 року. Такого більше у світі нема ніде.
Спочатку обидві країни перебували у суперечці, шахський Іран вимагав більшої участі. Але після падіння династії Пехлеві влада Ісламської Республіки Іран повела себе прагматичніше, і видобуті ресурси були поділені приблизно навпіл.
Внаслідок цієї угоди Катар відразу став третьою за розвіданими запасами газу державою світу. Для видобутку та переробки вуглеводнів було побудовано ціле місто Рас-Лаффан з великим портом та судноверф'ю. За населення трохи більше 3,3 млн осіб лише кожен десятий житель Катару — підданий еміра Катару з усіма правами. Інші — іммігранти, контрактники, заробітчани, експати. Але лише підданим належать усі багатства країни, а точніше – катарська частина родовища.
Емір Катар Аль Тані. Фото: Дмитро Астахов / POOL / ТАРС
Все це тепер дозволяє еміру Тамім ібн Хамад Аль Тані та іншому члену царюючого будинку — за сумісництвом прем'єр-міністру Мохаммеду бін Абдулрахман бін Джасім Аль Тані — почуватися якщо не в центрі світобудови, то вже в центрі близькосхідної політики точно.
Понад 28 років у країни ісламського світу і далі скрізь надходить величезний обсяг інформації, виготовленої міжнародною телекомпанією Аль-Джазіра. Створений за указом еміра та організований за всіма правилами медійної корпорації XXI століття ефективний інструмент зовнішньої політики та пропаганди Катару має величезний вплив.
На мою думку, саме в ті роки за участю вищого менеджменту «Аль-Джазіра» розпочався процес девальвації класичних принципів журналістики у всьому світі, на який спочатку ніхто не звертав уваги. І фінансування цього надзвичайно витратного медійного проекту було б неможливим без грошей із родовища «Північне — Південний Парс». Тож важливість взаємовигідної співпраці з Іраном неможливо переоцінити.
Сьогодні громадяни Ірану становлять тут приблизно 10% населення — їх трохи менше, ніж громадян Катару. Так, уряд Ірану відкрито виборює втілення ідеалів радикального шиїзму, національної релігії Ірану. Але це породжує гострі протиріччя у регіоні, які призводять часом до кровопролитним конфліктам, багато що залежить від правлячих кіл. Нещодавнє примирення між Іраном і Саудівською Аравією — це наочний приклад.
Шиїзм здавна сповідує і багато місцевих жителів Катару. Він для Аравійського півострова не пошесть, занесена проповідниками чи переселенцями. У Кувейті, Бахрейні, Омані, Катарі та Ємені частина мусульман дотримується цього штибу з VIII-XI століть. Та й у самій Саудівській Аравії, оплоті ортодоксального ісламу, з давніх часів шиїти становлять не менше 15% населення.
Що стосується впливу Ірану, то ще за Сасанідів, задовго до появи ісламу, він включив усі прибережні райони Аравійського півострова до своєї держави вогнепоклонників. Згодом арабське завоювання Ірану призвело до унікального синтезу культур, і надалі перський вплив у регіоні був саме культурним. Іранців у Катарі описують як гібридне суспільство, не повністю перське та не повністю арабське.
Відносини між країнами засновані і на географічній близькості — 190 км прямою, а пором добирається від Дохи до великого іранського порту Бушир за добу. Видобуток нафти в Катарі зажадав фахівців, і логічно було завезти їх із прилеглої країни, де давно вже існує своя нафтовидобувна індустрія.
Свого часу так само вчинили і влада Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ). Іранцям дісталися численні робочі місця. Крім того, перси в містах по всій Перській затоці — ремісники, власники магазинів, торговці, інвестори та промислові бізнесмени.
Економічний бум, що почався в Катарі, різко посилив амбіції царюючого будинку. З'явилися свої інтереси далеко за межами крихітного півострова. У результаті 2003 року з Саудівської Аравії до Катару було передислоковано авіабазу США Ель-Удейд із найбільшим контингентом американських військ на Близькому Сході.
Але емір та його єдинокровні міністри давно хотіли вийти з-під опіки Ер-Ріяда. Як справжні комерсанти - вони не складають всі яйця в один кошик. І ось досить несподівано для Держдепартаменту уряд Катару вирішив спертися ще на одного великого гравця в Перській затоці: тут з'явилася військова база Туреччини. Крім цього, Туреччина тримає сьогодні військові бази на Північному Кіпрі, Сомалі та Судані.
Цей крок — найвидніша прикмета справжньої самостійності маленької, але дуже багатої держави.
Військово-політична угода, що включає пункт про військове втручання у разі нападу на партнера, Анкар має з Північним Кіпром і Азербайджаном. З 2014 року такі зобов'язання є і щодо Катару.
Після того, як французи у 2009 році створили поза механізмом НАТО морську та наземну базу в ОАЕ (а пізніше Великобританія в Бахрейні), Анкара постійно демонструє готовність діяти на Близькому Сході самостійно, незважаючи на зобов'язання перед НАТО. Історична пам'ять і тут дається взнаки: на початку ХХ століття держава саудитів, що розширюється, не змогла поглинути Катар саме через розміщений тут контингент Османської імперії. Чисельність турецького персоналу на базі – 3000 осіб. Вона управляється Вищим стратегічним комітетом Туреччини та Катару, розміщеним у Досі.
Саудівська Аравія вирішила швидко привести нового суперника до тями. Влітку 2017 року вибухнула так звана катарська дипломатична криза. Саудити та його союзники спробували змусити монархію Катару до покори, але невдало.
Вгорі: емір Катару шейх Тамім бен Хамад Аль Тані з військовослужбовцями ВПС ОАЕ на авіабазі Аль-Удейд у Досі. Фото: AP / TASS
На цю тему:
Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.
Коментарі
Новини
- 08:12
- Костянтин Корсун: Хак реєстрів - прогнозована закономірність
- 20:00
- У суботу в Україні хмарно, місцями дощ і мокрий сніг
- 18:05
- Журналісти - головний "ворог" держави для цієї влади
- 16:09
- Міф невігласів "зеленої влади" про літій
- 15:26
- Міжнародна спільнота журналістів закликає президента України припинити залякування ЗМІ
- 14:15
- Мав час і натхнення: Залужний видав книгу, почав писати, коли був головкомом
- 14:04
- Розслідування УП: Офіс президента ймовірно взяв під приватний контроль "Карпатнафтохім" (ВІДЕО)
- 13:19
- Типовий "слуга народу" Роман Каптєлов, він же Мігрін, не задекларував квартиру в Москві та доходи дружини в рф. В нього біографія та поведінка агента ФСБ
- 12:45
- Подалі від бруду та ганьби: нардеп Микиша вийшов з фракції "Слуга народу"
- 12:05
- Експерти про це попереджали безголову владу, але марно: здійснена наймасштабніша кібератака на державні реєстри України, зупинено роботу систем Мінюсту
Важливо
ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ
Міністерство оборони закликало громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях.
