Московити вбили поранених у Авдіїївці українських полонених

Версия для печати

Журналісти "Слідства.Інфо" поговорили з матір’ю, дружиною і сестрою трьох українських захисників, яких поранених залишили на позиції "Зеніт" у Авдіївці.

Про це повідомляє "Слідство Інфо".

Як повідомлялося, Катерина, брат якої - Іван Житник з позивним "Джанго" - два роки в Авдіївці в складі 110-ї бригади ЗСУ, розповіла журналістам про те, що їй подзвонив Іван і сказав, що він поранений і разом з ним у шахті ще четверо поранених бійців бригади та один військовий, котрий був здоровим, але вирішив залишитись з побратимами.

Іван Житник з позивним "Джанго"

"Їм (пораненим) сказали, щоб вони чекали машину, а всіх цілих забрали. І вони цю машину чекали півтори доби. І коли вони зрозуміли, що ніхто за ними не приїде, то почали всім дзвонити. Ваня коли мені дзвонив, у нього такі болі були, його там обкололи всім, що в них залишалось, але медикаменти закінчувались і їжа теж", - розповідає жінка.

Розмова між братом і сестрою потрапила в соцмережі, хоч Катерина каже, що нічого не публікувала, але скинула запис розмови родичам.

В обід зять Катерини по відеозв’язку набрав "Джанго".

"Брат сказав, що командування домовилось, щоб їх забрали росіяни, бо наші до них вже не дістануться", - каже Катерина.

Під час цієї відеорозмови зять Катерини побачив на відео, як зайшли в шахту росіяни і сказали всім виходити: "І зять каже нам: я бачу, як заходять росіяни, і говорять: "Встали, вийшли, ми вас нести не будемо". Зять ще намагався з ним побалакати, а вони сказали брату вимкнути телефон".

Пізніше боєць 110-ї бригади Віктор Біляк сказав "Слідству.Інфо", що був із пораненими бійцями на "Зеніті" до його евакуації звідти. Журналісти побачили відео в російських пабліках, де видно убитих у формі ЗСУ, один з них з перебинтованою головою. Відео зняте на позиції "Зеніт". В одного з убитих на руці є татуювання у формі хреста. Віктор Біляк ідентифікував цього чоловіка, як Андрія Дубницького з позивним "Байрактар", - бійця 110 бригади. 14 лютого він залишався на позиції "Зеніт" разом з іншими пораненими.

Андрій Дубницький з позивним "Байрактар"

"Він мене набрав о 7 ранку, але ми спали. Ми о 10 ранку поговорили. Він поранений в пах, перемотаний, старався жартувати, розплакався. Потім ми переписувались… Останнє повідомлення було о 12:00, що буде полон. Усі листування в мене залишились", - говорить "Слідству.Інфо" Людмила, дружина "Байрактара".

16 лютого, Людмила поїхала у військкомат, щоб дізнатися щось про чоловіка, однак там їй нічого не відповіли: "Мені сказали, що звʼяжуться, але ніхто не звʼязався, я вирубилась".

Людмила прокинулась ввечері і почала шукати інформацію про чоловіка у російських пабліках.

"О 22:30 я знайшла це відео, я впізнала його за татуюванням. Його співслужбовець мені підтвердив, що це він. Ніхто після цього мені не дзвонив, нічого. Сьогодні просили ДНК-тест дочки, якщо що, я віддала всі документи, дані паспорта, військовий квиток. Його призвали 8 березня 2022 го року, і відтоді він весь час був в Авдіївці… Доньці було 4 місяці, коли його мобілізували", - каже жінка.

Разом з Андрієм Дубницьким на російському відео був Григорій Павлов з позивним "Панда". Його впізнала мама Інна.

Григорій Павлов з позивним "Панда"

Григорій "Панда" Павлов - контрактник, служив з 2015-го. У 2017 був у Маріуполі, потім його перевели у 110-ту бригаду, останній рік він служив на позиції "Зеніт". Жінка каже, що військові три дні чекали на евакуацію.

"Вони три дні чекали машину, він іще тоді не був поранений, і 14-го отримав поранення, в нього осколкові поранення, спина… Я його дуже просила, синок, здайся в полон, ти мені потрібен живий - в нього маленька дитина - 5 років, син Андрюша, а він каже: "Мамо, я воїн". Хотілось би вірити, що вони живі. Найбільше, що я зараз хочу, - це знайти свого сина. Хочу побачити свого сина - йому буде 30 років в цьому році", - каже Інна.

Через кілька годин після розмови із журналістами "Слідства" жінка написала повідомлення, що впізнала тіло сина на тому самому російському відео з вбитими українськими бійцями.

Катерина - сестра бійця "Джанго" - теж до останнього сподівалася, що її брата полікують і обміняють.

"Я сподіваюсь, що вони їх там, у Донецьку, підлікують, у нього ноги опухлі. Хоч би їх не розстріляли", — говорила зранку журналістам Катерина.

Однак на російському відео жінка впізнала тіло Івана по одягу й пляшці з водою, яку він тримав в руках, коли їх виводили з шахти росіяни. Іван якраз розмовляв з рідними по відеозвʼязку, коли окупанти зайшли в їхній імпровізований шпиталь в шахті.

Журналісти "Слідства.Інфо" звернулися за коментарем у пресслужбу 110-ї окремої механізованої бригади. Там відповіли, що потрібно перевіряти інформацію: "Я не можу ні підтвердити, ні заперечити, треба перевірка, верифікація. Штатний розпис - це інформація для службового користування, в мене немає доступу до цієї інформації… Я бачив це відео, але якби це була правда, росіяни вже з цього розігнали б істерику, що ми кинули поранених. Це можуть бути хлопці з іншої позиції, інших місць, іншого часу".

Вихід Сил оборони з Авдіївки

16 лютого командувач оперативно-стратегічного угруповання військ "Таврія" Олександр Тарнавський повідомив, що Сили оборони Таврійському напрямку вирішили відійти з позиції "Зеніт" в Авдіївці на південно-східній околиці міста.

У ночі 17 лютого головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський ухвалив рішення про виведення наших підрозділів з Авдіївки. Своєю чергою, командувач оперативно-стратегічного угруповання військ "Таврія" Олександр Тарнавський поінформував, що Сили оборони вийшли з Авдіївки на заздалегідь підготовлені позиції. На думку президента України Володимира Зеленського, рішення про вихід українських військ з Авдіївки є професійним та справедливим.

Згодом стало відомо, що на заключному етапі операції, під тиском переважаючих сил противника, деяка кількість українських військовослужбовців потрапила в полон під час виходу з Авдіївки.

«Аргумент»

На цю тему:

• Сили оборони вийшли з Авдіївки
• Вікторія Сюмар: Історія Авдіївки здатна повторитися
• Юрій Касьянов: Скільки треба витрачати на війну, щоб вистачило на оборону Авдіївки, а, можливо, і на звільнення Криму?..