Міські бої та війна під землею. Як виглядатиме сухопутна операція Ізраїлю в секторі Газа

Версия для печати

Після безпрецедентної за масштабами та людськими втратами терористичної атаки палестинських бойовиків влада Ізраїлю позначила головну мету операції відплати — повне знищення правлячого в секторі Газа руху ХАМАС і всіх причетних до організації нападу. Це означає, що повноцінна сухопутна операція неминуча, хоча досі зберігається неясність щодо її кінцевих цілей.

The Insider розібрався, як виглядатиме війна на землі (і під землею) у секторі Газа, з якими складнощами зіткнуться ізраїльські військові та що їм можуть протиставити бойовики-ісламісти.

Краєвид перед битвою за Газу

З 7 жовтня, коли прикордонні із сектором Газа ізраїльські поселення зазнали нападу бойовиків, ЦАХАЛ розпочав операцію «Залізні мечі». На першому етапі вирішувалося завдання відновити контроль над територіями за межами Гази, знищити бойовиків, що просочилися і розосередилися, і надійно прикрити лінію розмежування, щоб запобігти новим проникненням.

Одночасно проводяться звані «формуючі операції» — так називають підготовчі дії, створюють умови наступу. Зазвичай ключовим етапом «формуючих операцій» є ізоляція району бойових дій, тобто фізичний розрив комунікацій, що дозволяють переміщати людей і вантажі. Проте сектор Газа вже ізольований — аж із 2007 року, причому не лише Ізраїлем, а й Єгиптом.

Складова частина поточної підготовки — майже безперервні ракетно-бомбові удари, які завдають як повітря, так і землі. Інтенсивність цієї кампанії є надзвичайно високою — за 6 днів на сектор Газа скинули 6 000 бомб і вразили 3 600 цілей (переважно в північній частині ексклаву). Для порівняння, в період операції проти ІДІЛ з 2014 по 2019 рік коаліція міжнародних сил на чолі зі США застосовувала 2000-5000 боєприпасів повітряного базування на місяць за цілями в Сирії та Іраку.

Ізраїльська повітряна кампанія ведеться за заздалегідь визначеним банком цілей у винятково високому темпі в тому числі і для того, щоб завдати максимально можливих збитків до появи чинника міжнародного політичного тиску через страждання цивільного населення в секторі Газа. Зрозуміло, виникають закономірні сумніви в тому, що ЦАХАЛ мав 3600 заздалегідь визначених цілей, враховуючи, що загальна чисельність особового складу збройних формувань у Газі не перевищує 30 000 осіб (див. далі).

Визначені на основі аналізу супутникових знімків місця повітряних ударів по північній частині сектору Газа. Зображення: Corey Scher of CUNY Graduate Center and Jamon Van Den Hoek of Oregon State University; satellite image from Copernicus / The New York Times

У ході дальніх ударів вирішується одразу кілька завдань.

По-перше, знищення «вертикального» ландшафту з висотними будинками, кожну з яких можна перетворити на опорний пункт оборони або вогневу точку для ракетного обстрілу ізраїльської території. ЦАХАЛ розповсюдив відео, як стрілянина з ракетних установок ведеться прямо із житлових будівель посеред міського кварталу. Перетворення сектора Газа на більш «горизонтальний» простір, безумовно, допоможе при наземному вторгненні.

По-друге, поразка командних пунктів, пунктів зв'язку, місць розміщення особового складу та складів боєприпасів, хоча з цим очевидно є певні труднощі, оскільки в основному вони розташовані не на землі, а під землею у розгалуженій системі тунелів та заглиблених приміщень.

По-третє, ліквідація командної ланки силових структур з метою дезорганізувати планування та проведення оборонних дій. ЦАХАЛ повідомив про загибель кількох високопоставлених командирів ХАМАС: голови повітряних сил (мова про парапланеристів і парашутистів, що десантувались на території Ізраїлю) бойовиків Абу Мерада, керівника спецназу «Нухба» Алі Каді, командира однієї з рот «Нухби» Ела напади на кібуци Нірім і Нір-Оз та ряд інших відомих терористів.

Знищені під час ізраїльських ударів командири ХАМАС

Зрештою, чи не найважливіше завдання для ЦАХАЛ полягає в тому, щоб очистити зону майбутньої наземної операції від цивільного населення. Ізраїль оголосив повну блокаду сектора, припинивши постачання води, електроенергії, палива та продовольства (втім подачу води на південь Гази пізніше довелося відновити під тиском США). Ізраїльське командування визначило район на півночі сектора Газа, звідки мешканцям рекомендовано евакуюватись на південь.

Питання гуманітарного права в ході конфлікту і без того перебувають на першому плані, і переміщення такої кількості людей (за деякими оцінками, до мільйона осіб) у стислий термін саме собою створює ситуацію гуманітарної катастрофи і вже викликало протест з боку ООН. Справа ускладнюється тим, що ХАМАС закликає громадянське населення залишатися у своїх будинках та ускладнює евакуацію, встановлюючи бар'єри на дорогах.

Крім того, незважаючи на зусилля влади США, не вдається створити можливість для мирних жителів залишити сектор Газа — Єгипет, єдина країна крім Ізраїлю, яка має сухопутний кордон з палестинською територією, відмовляється приймати біженців, аргументуючи це небажанням брати участь у фактично примусовому виселенні. Після початку поточного загострення конфлікту єгипетська влада встановила на прикордонному переході Рафах бетонні бар'єри.

Поле битви: щільна забудова та підземні тунелі

Сектор Газа - це зовсім невелика за площею територія (360 кв. км) з населенням від 2 до 3 млн осіб за різними оцінками, причому половина з них молодша за 18 років. Це одне з найбільш густонаселених місць у світі. При цьому помилково вважати сектор Газа одним великим містом: там є кілька окремих поселень, і власне місто Газа лише одне з них. Проте, ізраїльтянам у будь-якому разі доведеться вести так звані «міські бої» (Urban Warfare) — бойові дії в урбанізованому середовищі.

Як уже говорилося вище, військова інфраструктура ХАМАС здебільшого розташована не на поверхні, а під землею. Фактично сектор Газа складається з двох «шарів»: «верхня Газа» та «нижня Газа». Підземний "шар", представлений тунелями та бункерами, - це справжня "терра інкогніту". Обсяг вкладень у своєрідне метро Гази був колосальним: за деякими даними, до 95% поставок цементу в сектор Газа йшло на цілі капітального військового будівництва. Глибина тунелів сягає 30 метрів, вважається, що є автономні системи життєзабезпечення і навіть рейкові шляхи.

Слово «метро» цілком доречне: якщо вірити представникам ХАМАС, довжина мережі підземних споруд становить близько 500 км. Для порівняння, лондонська «підземка» розкинулася лише на 400 км. Основна частина метро Гази знаходиться якраз на півночі сектора, який ЦАХАЛ оголосив небезпечною для мирних жителів зоною.

Схема «метро Гази» у 2021 році у виставі ЦАХАЛ. Фото: The Jerusalem Post

Швидше за все, всі цінні для ХАМАС активи (не лише боєприпаси, командний склад та пункти управління, а й заручників) тримають у підземних приміщеннях. В якомусь сенсі це безперечна тактична перевага, оскільки ЦАХАЛ має в своєму розпорядженні не дуже велику кількість протибункерних бомб (наприклад, американських GBU-28 всього близько 100 штук), а зруйнувати мережу тунелів іншими типами боєприпасів важко. Втім, тут можуть допомогти постачання зі США, які варто відзначити, що майже не перетинаються з потребами України.

Простіші неукріплені тунелі застосовувалися як засіб нападу. За допомогою одного з таких тунелів у 2006 році вдалося організувати атаку на ізраїльський блокпост та викрасти капрала Гілада Шаліта. Після того на кордоні із сектором Газа почали будувати підземні бар'єри та високотехнологічну систему детекторів та сенсорів від провідних оборонних концернів Elbit Systems та Rafael Advanced Defense Systems. Ізраїльтяни витратили на це близько $1 млрд. Втім, будівництво тунелів теж недешеве задоволення: за ізраїльськими оцінками, кожен коштує $3 млн.

Сили та засоби сторін

В Ізраїлі за кілька днів призвали на службу 360 000 резервістів, довівши загальну чисельність збройних сил до півмільйона людей. Резервісти негайно почали повідомляти про проблеми зі спорядженням та постачанням. Хоча офіційні представники ЦАХАЛ заперечують проблеми з логістикою, принаймні частина завдань із оснащення резервістів лягла на плечі волонтерів. Втім, чи всі покликані ізраїльтяни братимуть участь у наземній операції.

Зараз на кордонах сектора Газа накопичується техніка та військові, причому в настільки щільних порядках, що деякі зовнішні спостерігачі звинувачують ЦАХАЛ у знехтуванні досвідом російсько-української війни. Але оскільки противник досі так і не скористався відсутністю розосередження, можна дійти невтішного висновку, що сили ХАМАС немає далекобійних і навіть високоточних засобів поразки, здатних долати ізраїльські кошти ППО і РЕБ, зокрема барражирующих боєприпасів відповідного класу.

Що стосується згаданої вище Urban Warfare, то Ізраїль має в своєму розпорядженні один з найбільших у світі центрів підготовки для ведення міської війни («Цеелім» або «Балладія», де збудовано копію типового близькосхідного міста), а також великий парк спеціалізованої інженерної техніки (наприклад, D9R - це величезний бульдозер, посилений бронею та кулеметом).

ЦАХАЛ має переважну перевагу в повітрі, але поки що незрозуміло, наскільки вільно зможе діяти армійська та тактична авіація. Бойовики ХАМАС показали ЗРК власної розробки (втім, експерти висловлюють сумніви щодо його ефективності), з'являлася інформація про чотири пошкоджені гелікоптери, але достовірно поки що втрачено лише один транспортний вертоліт CH-53, і то на землі.

Не можна не враховувати, що ще до початку сухопутної операції ЦАХАЛ зазнав помірні за власними мірками втрати. За останніми доступними даними, загинув 291 військовослужбовець — ця цифра вища за втрати ЦАХАЛ убитими в будь-якому конфлікті за участю Ізраїлю з часів першої війни в Лівані, яка тривала з 1982 по 1985 рік.

Втрати у техніці оцінюються у 127 одиниць, з них 20 знищено, 100 захоплено та 7 пошкоджено. Втім, майже всі «захоплені» машини (особливо гусеничні) навряд чи насправді переправлені в сектор Газа і так і не поповнили бойові порядки воєнізованих формувань місцевих ісламістів (при цьому принаймні деякі колісні машини таки вдалося евакуювати).

Якщо говорити про сили в секторі Газа, то там знаходяться не лише бойові підрозділи ХАМАС, а й їхніх союзників з інших рухів, зокрема, «Палестинського ісламського джихаду», «Комітетів народного опору», ліворадикального «Народного фронту звільнення Палестини» і навіть марксистсько -Ленінський «Демократичного фронту звільнення Палестини».

Палестинські угруповання у секторі Газа. Зображення: Islamic World News

Загальна чисельність "Бригад Із ад-Діна аль-Кассама" (бойового крила ХАМАС) оцінюється в 15-20 тисяч осіб, "Бригад аль-Кудс" (бойового крила "Палестинського ісламського джихаду") - в 6000 осіб. Разом із усіма союзниками навряд чи виходить понад 30 000 бійців, причому це легка піхота без «броні» (важкої техніки) та польової артилерії. Чого в них має бути в достатку, то це ракет.

За оцінками ізраїльської розвідки на 2021 рік, у секторі Газа нагромадили близько 30 000 ракет. Йдеться не лише про контрабандні поставки, а й про місцеве виробництво буквально з підручних засобів. Відео, яке зняло, як палестинські бійці викопали оплачений із коштів ЄС водогін і пустили труби на корпуси ракет, досить промовисто описує ситуацію в цій сфері. З накопиченого арсеналу використано понад 6000 ракет. Якийсь обсяг, ймовірно, знищено в ході повітряних ударів, але основні запаси, напевно, залишилися в цілості та безпеці в підземних складах.

Можливі сценарії: Urban Warfare, Subterranean Warfare та «блокада Ленінграда»

Видання The New York Times написало, що сухопутна операція вже мала розпочатися, але її довелося відкласти через погодні умови, що, ймовірно, говорить про значення аеророзвідки та повного контролю з повітря за сектором Газа для ізраїльського Генштабу. ЦАХАЛ вже проводить локальні рейди в окремих районах ексклаву, але, як видається, перед початком повномасштабної операції потрібно ще кілька днів до, ймовірно, тижнів підготовчих заходів. Поки що йдеться про рейди за поміченими з повітря тілами ізраїльських заручників, які або загинули в полоні, або вже мертвими були вивезені на територію Гази.

Ключовим питанням є цілепокладання наземної операції, від чого і залежатиме формат її проведення. З моменту повного виходу з сектора Газа у 2005 році ізраїльтяни проводили десять військових операцій проти місцевих бойовиків, причому сухопутний компонент задіявся лише у половині з них:

• Операція "Літні дощі" з 28 червня по 26 листопада 2006 року. Мета - пошук та звільнення викраденого ізраїльського капрала Гілада Шаліта. Бойові втрати Ізраїлю – 5 осіб убито, 38 поранено. Сухопутний етап був.
• Операція «Осінні хмари» з 1 листопада до 26 листопада 2006 року. Мета - знищення пускових установок ракет, що обстрілюють ізраїльську територію. Бойові втрати Ізраїлю – 1 людина вбита, 3 поранено. Сухопутний етап був.
• Операція "Гаряча зима" з 28 лютого по 3 березня 2008 року. Мета - знищення пускових установок ракет, що обстрілюють ізраїльську територію. Бойові втрати Ізраїлю – 3 особи вбито, 8 поранено. Сухопутний етап був.
• Операція "Литий свинець" з 27 грудня 2008 року по 18 січня 2009 року. Мета - знищення пускових установок ракет, що обстрілюють ізраїльську територію. Бойові втрати Ізраїлю — 10 людей убитими та 336 пораненими. Сухопутний етап був.
• Операція «Хмарний стовп» з 14 до 21 листопада 2012 року. Мета - знищення пускових установок ракет, що обстрілюють ізраїльську територію. Бойові втрати Ізраїлю - 2 людини вбитими та 20 пораненими. Сухопутного етапу був.
• Операція «Незламна скеля» з 8 липня по 26 серпня 2014 року. Мета — відповідь на масові заворушення на Західному березі річки Йордан та знищення пускових установок ракет, які обстрілюють ізраїльську територію. Бойові втрати Ізраїлю — 66 людей убитими та 469 пораненими. Сухопутний етап був.
• Операція «Чорний пояс» з 12 до 14 листопада 2019 року. Мета - знищення пускових установок ракет, що обстрілюють ізраїльську територію. Бойові втрати Ізраїлю – ні. Сухопутного етапу був.
• Операція «Вартовий стін» з 10 по 21 травня 2021 року. Мета - знищення пускових установок ракет, що обстрілюють ізраїльську територію, та підземних тунелів. Бойові втрати Ізраїлю - 1 людина вбита і 3 поранені. Сухопутного етапу був.
• Операція "Світанок" з 5 по 7 серпня 2022 року. Мета - знищення пускових установок ракет, що обстрілюють ізраїльську територію. Бойові втрати Ізраїлю – 2 особи поранені. Сухопутного етапу був.
• Операція «Щит та стріла» з 9 по 13 травня 2023 року. Мета - знищення пускових установок ракет, що обстрілюють ізраїльську територію. Бойові втрати Ізраїлю – ні. Сухопутного етапу був.
• Востаннє ізраїльські військові воювали на суші у секторі Газа у 2014 році, відтоді місцеві ісламісти суттєво збільшили бойові можливості. У всіх випадках як цілі операцій, і задіяні сили були досить обмеженими. Але тепер, якщо ізраїльське керівництво справді вирішило раз і назавжди знищити терористичну загрозу від ХАМАС, то повної окупації ексклаву не уникнути, у цьому сходиться більшість експертів.

Наземна операція у настільки щільній міській забудові, як у секторі Газа, має вкрай складне завдання. Міська війна (Urban Warfare) — найруйнівніший тип війни, що добре видно на таких прикладах як Фаллуджа (2004 року в Іраку) або Маріуполь (2022 року в Україні).

Навіть якщо зруйнувати всі будівлі, серед руїн можна вести бойові дії, мінувати окремі ділянки, влаштовувати вогневі пастки, розміщувати снайперів і таке інше. Враховуючи, наскільки успішно бойовики ХАМАС реалізували наступальну операцію, очікується, що і при обороні гра не йтиме в одні ворота. Звідси підвищені вимоги до інженерної розвідки, координації всіх сил під час боїв та витрати боєприпасів.

За деякими оцінками, міська війна вимагає вчетверо більше боєприпасів, аніж бойові дії в інших середовищах. По російсько-українській війні багато хто пам'ятає постійні скарги нині покійного засновника та голови ПВК Вагнера Євгена Пригожина на нестачу боєприпасів під час штурму Бахмута. Як розповідає один із найманців, вони воліли знищувати кожен опорний пункт ЗСУ за допомогою артилерії, а нестача снарядів змушувала йти на непідготовлений штурм із великими втратами.

Під час наземної операції одним із ключових викликів стануть підземні тунелі. Не виключено, що воювати доведеться прямо там, тобто вести так звану Subterranean Warfare. Навряд чи ізраїльські сили мають адекватне уявлення про влаштування та функціональність підземної мережі: за бажання бійці ХАМАС можуть маневрувати резервами буквально під ногами у сил і наносити удари, раптово опиняючись у них у тилу. Тому для повного контролю на землі потрібні десятки та сотні тисяч солдатів. А для того, щоб зайняти тунелі, ймовірно, знадобиться не тільки підготовлені солдати, а й дистанційно кероване обладнання, щоб уникнути пасток для особового складу.

Палестинський боєць на вході в один із тунелів у секторі Газа. Фото: Getty Images

За якоюсь іронією долі, одними з перших простір під землею для ведення партизанської війни стали використовувати євреї в I столітті нашої ери у боротьбі з римськими легіонерами. Каналізаційними тунелями користувалися і учасники Варшавського повстання в 1944 році, здійснюючи через них зв'язок, постачання та евакуацію з районів, подальша оборона яких була неможлива. У ході битви за Мосул у 2017 році бойовики ІДІЛ також дуже успішно застосовували підземні тунелі, і битва затяглася на 9 місяців, майже все місто довелося зруйнувати.

Наступний виклик - дрони. ХАМАС разом із союзниками вже показали, що дуже ефективно використовують їх для розвідки та як ударні засоби. У міській забудові дрони можуть стати дуже ефективним інструментом для координації дій та ударів по важкій техніці. Втім, судячи з недавніх фотографій, ізраїльські військові принаймні на низовому рівні все ж таки переймають досвід російсько-української війни, встановлюючи на вежі танків протидронові грати (у просторіччі звані «мангалами»). Варто зазначити, що в даному випадку подібна конструкція створює екіпажу менше проблем під час залишення підбитої машини, ніж для радянських та російських танків, оскільки танк «Меркава» має люк у кормовій частині корпусу.

Мабуть, найскладнішою стане присутність цивільного населення. Частина його, ймовірно, використовуватиметься самими бойовиками як «живий щит»; частина просто не зможе або не захоче залишити місця постійного проживання та мимоволі залишаться у зоні бойових дій; якась частина візьме до рук зброю, щоб помститися за загиблих під час ізраїльських бомбардувань рідних та близьких, чи стане смертниками. Цілком імовірно, що якщо значна частка жителів сектору Газа залишиться в районі операції, ЦАХАЛ доведеться вести лише обмежені дії, використовуючи блокаду як інструмент тиску на керівництво ХАМАС. Президент Володимир Путін у своїй фірмовій манері порівняв таку тактику з блокадою Ленінграда.

Сукупність усіх перерахованих вище факторів швидше за все призведе до великих військових втрат ЦАХАЛ і катастрофічно великих втрат серед цивільних осіб у секторі Газа. Перше неминуче стане політичною проблемою всередині Ізраїлю, оскільки ізраїльське суспільство є вкрай чутливим до загибелі військових, а друге призведе до зростання міжнародного тиску на ізраїльське політичне керівництво.

Як саме розвиватиметься наземна операція, залежить передусім від цілей. Наприклад, у промовах прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньяху неодноразово звучала така мета, як знищення ХАМАСу. Але найвище керівництво руху знаходиться за межами сектору Газа, в Катарі (серед ізраїльтян лунають заклики примусити цю країну до їхньої видачі або навіть провести військову операцію з ліквідації ватажків бойовиків). Також навряд чи можливо фізично ліквідувати або відправити до в'язниць усіх учасників або прихильників руху в секторі Газа.

При цьому важко сказати, що буде після військової перемоги. Очевидно, що Ізраїль не може дозволити собі залишатися в Газі на постійній основі, так само як і не може піти, тому що ісламістські сили, ймовірно, ще радикальніші, повернуться до влади і знову приступлять до створення потенціалу для атак на Ізраїль. Досвід територій, які Ізраїль займав раніше і звідки пізніше йшов (Синайський півострів, Південний Ліван та Газа), однозначно говорить про те, що там негайно виникають загрози для безпеки.

Що можна сказати точно, так це те, що термін операції повинен бути обмежений за часом. За суто економічними причинами вести війну довго не вийде: покликано 360 тисяч людей, тримати їх на фронті навіть кілька місяців дуже складно. Тільки попередні прикидки вартості війни з ХАМАС дають цінник $7 млрд.

Давид Шарп, ізраїльський військовий експерт: «Треба виходити з найгіршого сценарію, а найгірший сценарій — це те, що вони будуть досить довго і наполегливо оборонятися»

«На відміну від тих наземних операцій, які мали місце у позаминулому та минулих десятиліттях, у цій ситуації має стояти далекосяжна мета — знищення військових формувань ХАМАС та їх інфраструктури загалом у Газі. У перекладі більш зрозумілою мовою є взяття сектора під повний контроль. Тільки в такий спосіб можна завдати ХАМАС рішучої поразки та знищити рух. Відповідна операція готувалася, оперативні плани існують давно з цього приводу. Звичайно, вони повинні коригуватися залежно від ситуації.

Проблем на нас чекає багато. Це складна операція. Звичайно, все залежить від рівня опору супротивника. Я виходжу з того, що на якихось етапах воно буде сильним, а може бути й дуже сильним. Потрібно виходити з найгіршого сценарію, а найгірший сценарій — це те, що вони досить довго й наполегливо оборонятимуться. Газа - це 365 квадратних кілометрів, більша частина - це забудова, причому дуже щільна, одна з найщільніших у світі, включаючи відстані між будинками та між стінами по півметра. Це не класичні міські квартали сучасних міст, хоч і такі райони є. За таких умов воювати важко за визначенням.

ХАМАС та “Ісламський джихад” – це найсильніші терористичні організації сектору. Тут дані відрізняються про те, кого рахувати, але виходитимемо з того, що у ХАМАС близько 40 тисяч силовиків. У тих чи інших структур різне призначення, але загалом це дисципліновані збройні формування військового чи поліцейського типу зі своїми командирами та округами.

Вони готувалися до оборони багато років, навчалися на своїх помилках і тренувалися в Ірані, Лівані і в себе. У них дуже непогано з озброєнням - стрілецька зброя будь-якого типу аж до снайперських гвинтівок, великокаліберні кулемети, автомати, гвинтівки, масове використання мінних пасток, РПГ, керовані протитанкові ракети, в тому числі й російські "Корнет", міномети від 82 мм до 12 мм. Все це в обороні може і використовуватиметься.

Ще одна проблема – це тунелі. Під Газою прорито десятки кілометрів оборонних тунелів. У нас в армії наступальними тунелями називають ті, які намагалися прорити під парканом, щоб проникнути на ізраїльську територію, а оборонні тунелі це ті, які використовуються під час ізраїльських сухопутних операцій. Тут можна потай переміщатися від повітряної розвідки від місця до місця і від будинку до будинку. Ці тунелі використовуються і для ракетних обстрілів — коли зсередини висувається пускова установка. За такими тунелями можна зайти в тил ізраїльтян, можна використовувати гілку тунелю як величезну міну. Загалом тунелі — це козир, у них навіть було серйозне підземне місто. Під час останньої операції помітну частину цих тунелів розбомбили. Вони на них дуже розраховували, але я думаю, що якщо вони хотіли, то відновили більшу частину. Вони мали час.

Війна у забудові – справа складна. Іноді не можна використовувати техніку, де щільна забудова. Ще треба пам'ятати, що діють серед мирного населення. Обмеження є, "живі щити" Ізраїль враховує, забудова - це складно, і противник готувався у ній воювати. Тунелі, мінні пастки, цілі будівлі заміновані будуть. Буде багато чого, але всі це чудово розуміють, бо розвідка працювала над вивченням можливостей ХАМАСу. Звичайно, будуть проколи, будуть втрати і буде боляче, але іншого виходу немає.

Якби можна було використати кошти XVII століття сьогодні, то цю проблему можна було б вирішити дуже просто — буквально все перекрити в Газі, незважаючи на гуманітарні моменти та Женевську конвенцію, викотити кілька батарей і бити без розбору по житловій забудові, вбиваючи всіх підряд. Можна багато чого. Такими старовинними методами вони принесли б голови своїх ватажків, але це все дурниці, тому що це нереально в наші дні і так це не робиться. Щодо ударів, які можна завдавати високоточною зброєю — Ізраїль це робив уже багато років. Таким чином, проблеми не вирішуються. Авіація не скидає бомби абикуди, щоб загинули тисячі.

Якби сьогодні не було на порядку денному завдання знищити ХАМАС у секторі Газа як структуру, можна було б обмінюватися ударами як раніше. Раніше навіть заходили частково наземно, когось обстрілювали, вони у відповідь ракетами обстрілювали і так це закінчувалося. Сьогодні має стояти на порядку денному лише перемога, а не обмін ударами. Це потрібно для того, щоб ті, хто прийняв рішення про масове вбивство, та їх підлеглі та формування припинили своє існування. Тільки так можна хоча б частково компенсувати те, що сталося, та змінити реальність. Реальність, де є цей противник, здатний на такі кроки, який має таку можливість і який прямо під боком перебуває — це неприпустимо.

Крім того, ще один момент дуже важливий — інші гравці в нашому регіоні, які сильніші за ХАМАС, наприклад, «Хезболла», смичка «Хезболла» та Сирія, Іран повинні засвоїти урок. Так, військові та силові структури Ізраїлю провалилися, і наслідком стала жахлива трагедія, але вони повинні розуміти, що Ізраїль має сили і мотивацію, і чинити з Ізраїлем подібним чином собі дорожче. Це має бути й урок для інших, бо інакше вони наважаться. Вони вже й так наважилися, бо Ізраїль довго рішуче не реагував на провокації.

Я думаю, що ХАМАС був упевнений, що Ізраїль у результаті не наважиться завдати йому смертельного удару в Газі. Інакше вони навряд чи пішли б на таке. У будь-якому випадку необхідно знищити супротивника, який це зробив, і необхідно подати урок іншим. Без сухопутної операції це можна вирішити лише середньовічними методами. На даний момент перемогу здобув ХАМАС за своїми поняттями та поняттями арабської вулиці. Причому здобули нищівну перемогу. Перебити таку кількість ізраїльтян та військових, відвести в полон стільки людей і так зганьбити ізраїльську армію — араби про це мріяли десятиліття, якщо не завжди. Потрібно зробити так, щоб це стало не перемогою, а першим актом самогубного кроку. Тому я бачу необхідність сухопутної операції з далекосяжними цілями. Далі говоритимуть рушниці».

Давид Гендельман, ізраїльський військовий експерт: «Варіант із повним захопленням і зачисткою вимагатиме мінімум чотири дивізії та кількох тижнів на захоплення та кількох тижнів на зачистку»

«Треба ще раз наголосити, що офіційної заяви про наземну операцію в Газі поки немає, але сили стягнуті і підготовка в основному більш-менш завершена. Як ми бачимо цю операцію? Залежить від мети, яка буде поставлена перед армією, і від конкретних наказів, бо є кілька оперативних планів кількох рівнів, аж до повного захоплення та повного зачистки сектору Гази. Якщо теоретично взяти варіант із повним захопленням та зачисткою, то це означає необхідний бойовий та чисельний склад у чотири дивізії мінімум, розрахункові терміни на захоплення згідно з планами – кілька тижнів, потім кілька тижнів на зачистку.

Потрібно дивитися на супротивника. ХАМАС за роки своєї влади в Газі побудував потужну систему оборони, яка включає не тільки наземні укріпрайони, а й ціле підземне місто, тобто мережу підземних тунелів, яка використовується як для переміщення бойовиків, так і для підземних штабів, пунктів управління, спостереження, складів боєприпасів та іншого. Вони можуть там автономно жити довгий час і виходити назовні лише для боїв у потрібний час. Це додатковий ускладнюючий фактор, крім звичайних факторів у вигляді мінування потужними фугасами танконебезпечних напрямків, мінних пасток, комбінованих інженерних загороджень, засідок із заздалегідь обладнаними прихованими вогневими точками, наземними та підземними, плюс засоби спостереження, міномети, ПТРК, ПЗРК, БП.

Також і великий ракетний арсенал, але він призначений переважно для обстрілів Ізраїлю, а не для боїв у Газі. Загалом там до 40 тисяч бойовиків ХАМАС, до 15 тисяч «Ісламського джихаду», ще кілька тисяч бойовиків інших воєнізованих угруповань і проти всього разом треба діяти. Оперативні плани все це є. Як завжди, це штурмові дії в забудованій місцевості. Зрозуміло, що це буде нелегко. Розрахункові втрати ізраїльської армії – це кілька сотень людей.

Як відомо, площа сектору Газа це 365 квадратних кілометрів, але при цьому там проживає 2 мільйони людей. Навіть якщо “нарізати” місцевість і зачищати частинами, це все одно дуже велика проблема, зокрема через існування підземного міста. Ізраїльська армія також має підрозділи для підземної війни, але з фізичних факторів зрозуміло, що це буде складно. Однак складно не означає неможливо. Це питання того, який наказ надасть уряд. Армія виконає.

«Аргумент»

На цю тему:

• рф фінансувала ХАМАС для атаки на Ізраїль - WSJ
• Ізраїль проґавив напад терористів ХАМАС і до чого тут Путін
• Ізраїль нищить "метро Гази" - секретні тунелі ХАМАСу