Дрони смерті: чому війна в Україні призведе до буму технологій безпілотників

Версия для печати

Уявіть, що ви поранені. Вас оточують звуки стрілянини та бою. Солдат із пов'язкою військового медика на руці робить вам болезаспокійливий укол. Він друкує щось на планшеті і каже до нього. За кілька хвилин ви чуєте гучне гудіння, і щось зависає над вами. Два санітари вантажать вас на підйомний пристрій, і ви злітаєте вгору — прямо в літальний апарат, що ширяє за три метри над землею; на очі вам надягають окуляри віртуальної реальності, а на вуха - навушники. Шум бою стихає, і ви бачите, як перед вами з'являється доброзичлива, але рішуча особа, і заспокійливий голос каже: «Вас евакуює безпілотник ЕППБ — евакуацію поранених із поля бою. Зараз станеться те й те». Можуть транслюватися заспокійливі картинки або музика. Через п'ятнадцять хвилин окуляри знімають, і ви опиняєтеся в тихій операційній. Знову з'являється знайоме обличчя, цього разу в тілі, і каже: "Тепер ви в безпеці". Це майбутнє ЕППБ.

Про це йдеться у статті Френка Ледвіджа, екс-офіцера військової розвідки, викладача військової стратегії та права у Портмутському університеті, у виданні The Insider.

Щойно описана технологія вже існує. Це лише один із способів, за допомогою яких безпілотні технології змінять методи ведення воєн. На жаль, у цій статті ви більше нічого не прочитаєте про те, як вони рятують життя на війні. Зазвичай думають про те, як за допомогою безпілотників ефективніше вбивати людей. Правильний термін для позначення військових безпілотників (які віддають перевагу багатьом експертам) — «безпілотний літальний апарат» (БПЛА). Більшість людей, як в армії, так і поза нею, називають їх безпілотниками. Різниця між безпілотниками та ракетами полягає в тому, що безпілотники мають деякі функції зовнішнього управління, тоді як ракети заздалегідь запрограмовані або наведені.

Під час війни кожна зі сторін навчається в іншої, і прискорюється розвиток. Ми бачимо, що війна в Україні прискорює розвиток безпілотників. ЗСУ розпочали ефективне використання безпілотників зі знаменитого Bayraktar TB2, який завдавав точних ударів по російській техніці. Незабаром росіяни навчилися їх збивати (хоча вони все ще використовуються). Потім українські війська стали використовувати менші за розміром цивільні безпілотники для наведення артилерії у поєднанні із захищеним супутниковим зв'язком, що забезпечується системою Starlink. Росіяни роблять те саме, щоправда, використовуючи власні кошти зв'язку. Тисячі малих безпілотників китайського виробництва зараз панують у повітрі над «лінією зіткнення» і створюють хаос — або безпосередньо (скидаючи гранати), або побічно (спрямовуючи артилерійський чи мінометний вогонь). Солдати з обох боків розуміють, що за ними будь-якої миті можуть спостерігати.

Bayraktar TB2

З початком українського контрнаступу у червні використання безпілотників-камікадзе з відеокамерами стало дуже суттєвим чинником та дозволило знищити сотні одиниць бойової техніки та вбити багатьох військових з обох боків.

І Росія, і Україна активно працюють над заходами протидії. Допомогти можуть, зокрема, знаряддя з наведенням радіолокації. Однак на невеликі безпілотники важко наводити приціл візуально чи навіть за допомогою радара. Найефективніший засіб — радіоелектронна боротьба, адже найбільш вразливим елементом будь-якої безпілотної системи є канал передачі між самим безпілотником і оператором. При розриві радіозв'язку безпілотник стає марним і падає на землю. Тут Москва і Київ активно змагаються, і кожна зі сторін отримує перевагу на полі бою, то знову її втрачає.

Це підводить нас до наступної, ще більш небезпечної розробки, що поєднує штучний інтелект і безпілотні технології. Ми вже бачили початок цього процесу на прикладі безпілотників, що барражують. Їх постачають в Україну Велика Британія (Switchblade) та США (Phoenix Ghost). Росія має аналогічні системи, такі як «Ланцет», яких дуже бояться українські танкісти, і, звичайно, іранські безпілотники Shahed.

"Ланцет"

Безпілотники, що барражують, запрограмовані на ціль (або на певні види цілей, як, наприклад, певний тип танка або ракетної системи) і знаходяться в повітрі доти, поки не виявлять таку мету і не визначать найкращий підхід і траєкторію. Такі дрони особливо корисні для боротьби з цілями, які під час роботи повинні залишати укриття або включати радари, наприклад, системами зенітного вогню. Цей тип безпілотників особливо ефективний проти зенітних ракетних комплексів, які зазнають атаки при включенні радарних установок. При поразці відкривається шлях для керованих ракет. Цілком імовірно, що саме таким чином було здійснено недавню атаку на штаб російських ВМС у Севастополі.

На стратегічному рівні і Україна, і Росія використовують безпілотні технології проти міст та баз, що розташовані далеко за лінією фронту. Більшість російських ракет перехоплюються дедалі ефективнішими зенітними системами, що поставляються Заходом. У відповідь Україна завдає все більш витончених ударів керованими ракетами і безпілотниками (швидше за все, організовані ГУР) з російських цілей (останнього разу — Курська), а також анексованого Криму.

Дивно, але хвалена російська система ППО, нібито оснащена найкращими у світі радарами та ракетами, не змогла захистити деякі з найважливіших російських баз. Ще дивніше те, що українцям вдалося завдати цих ударів за допомогою допрацьованої щодо примітивної радянської зброї — начебто безпілотної Ту-141. Нові безпілотники ЗСУ, наприклад "Бобер", могли використовуватися в недавній атаці на псковську авіабазу. "Бобер" несе невеликий заряд вибухівки, але його доопрацювання в найближчому майбутньому може призвести до створення в Україні набагато більш грізних ракетних систем. Росії доведеться швидко удосконалювати характеристики своїх зенітних систем, якщо вона не хоче сильно постраждати від нової зброї.

Наступний жахливий крок — керовані безпілотники на основі ІІ. Уявіть собі ситуацію, коли п'ятдесят солдатів розосереджені у селі чи лісі. Останнє, що вони чують, - це шум сотень дронів розміром з долоню, кожен з яких озброєний кулею або невеликим вибуховим пристроєм. Вони запрограмовані для атаки людей з певними характеристиками. Можливо, із гвинтівкою певного типу у поєднанні з певним камуфляжним малюнком на уніформі. Або навіть — з урахуванням навколишнього оточення — просто на будь-яку людину. Вони невтомно гасають у повітрі — можливо, годинами — вистежуючи всіх, хто відповідає цим критеріям. Незабаром усі, крім небагатьох, хто здогадався сховатися в будинках чи глибоких землянках, будуть мертві. Подібна ситуація, ймовірно, вже мала місце під час ізраїльсько-палестинського конфлікту. Такі можливості ще не демонструвалися, але це незабаром станеться. Очевидно, що з цією технологією пов'язані серйозні проблеми. Особливо зловісним виглядає той факт, що вирішувати, кому жити, а кому померти буде бездушна машина.

Вирішувати, кому жити, а кому померти, буде бездушна машина зі штучним інтелектом

А що щодо винищувачів, бомбардувальників та військово-повітряних сил? Поки що вони значною мірою існують за рахунок льотчиків, але дуже скоро це зміниться. Системи ІІ, «навчені» всіляким маневрам у повітрі, виявилися набагато швидшими і здатнішими, ніж найкращі з льотчиків. Поки що, з міркувань безпеки, випробування проходили тільки на тренажерах, але незабаром настане день, коли перевага штучного інтелекту у військовій авіації буде продемонстрована на практиці. Наразі ведуться випробування та розробки наступного покоління винищувачів та бомбардувальників, які будуть або безпілотними, або «опціонально» пілотованими — здатними літати з екіпажем або без нього. Також конструюють пілотовані літаки, які виступатимуть у ролі «лідерів», за якими полетять винищувачі та бомбардувальники, які пілотуються штучним інтелектом. США значно просунулися у створенні таких систем, їх називають Collaborative Combat Aircraft (CCA).

У військовій справі ІІ та машинне навчання відіграватимуть величезну роль упродовж наступних десятиліть. Пілоти-люди можуть стати рідкістю, хоча їхня присутність все одно буде необхідна з етичних міркувань. Але хто захоче опинитися на полі бою, над яким ширятимуть тисячі безпілотників-вбивць, керованих ІІ? А поки що по обидва боки «лінії зіткнення» в Україні солдати злякано дивляться нагору, намагаючись почути звук, який підкаже їм, що вони перебувають під чиїмось прицілом.

Переклад: «Аргумент»

На цю тему:

• Юрій Бутусов: Прорив дронів
• Марія Берлінська: "Крайній цинізм" - що не так із заявою Міноборони про виробництво дронів
• Касьянов: Як збільшити виробництво дронів в Україні в десятки разів