Десятки тисяч українців втратили на війні руки та ноги. Як і за чий рахунок їх протезують, пояснює лікар

Версия для печати

До 50 тисяч українців втратили через вторгнення російської армії рук та ніг. Найбільше постраждалих з часів Другої світової.

Про проблему розповідає Ігор Кошівко, заступник директора з реабілітації центру Unbroken Ukraine (національний реабілітаційний центр у Львові.

Кількість українців, які втратили руки або ноги з моменту широкомасштабного вторгнення російської армії, вже порівняно з числом ампутацій у Німеччині чи Великобританії в період Першої світової війни, пише The Wall Street Journal. Зараз, коли бойові дії в Україні та російські атаки на мирні міста продовжуються, складно назвати навіть приблизну кількість серед військових і цивільних, що втратили кінцівки. За інформацією The Wall Street Journal, це може бути від 20 до 50 тисяч людей.

У цій статті наведено коментар голови Глобальної групи хірургічної та медичної підтримки колишніх військових хірургів Аарона Епштейна. За його словами, із таким масштабом травм західні хірурги не стикалися і з часів Другої світової війни.

Російська армія встановлює мінні загородження на заваді підрозділів ЗСУ. Українські військові мають установки дистанційного розмінування, але повністю розчистити шлях практично неможливо. А серед руїн будівель та у приміщеннях навіть таку техніку використовувати нереально. Там сапери мають обшукувати метр за метром вручну. Протипіхотна міна спрацює, навіть якщо на неї настане дуже маленька дитина. Щоб цього не сталося, у конструкції передбачено механізм самоліквідації. Але на практиці, за словами саперів ЗСУ, самознищуються не більше 20% хв. Інші – це бомби уповільненої дії. Організація Globsec ще у квітні назвала Україну найзамінованішою країною у світі. Російські військові розставляють загородження швидше, ніж українські сапери встигають їх знешкоджувати.

Як результат – колосальна кількість ампутацій серед мирного населення, і серед військових. Ті, кому після операцій таланить відновлюватися швидше, скоріше отримують шанс на протез. Ще на початку року реабілітаційні центри України були переповнені. Отримувати сучасні протези постраждалим військовим допомагають різні фонди. Але навіть спільних зусиль благодійників та українського МОЗ недостатньо для вирішення проблеми протезування всіх постраждалих. Доводиться залучати зарубіжні клініки. Лікування та реабілітація в них відповідають найсучаснішим стандартам. Але коштують дуже дорого.

Допомога військовим та цивільним з України надають у Німеччині, Іспанії, Ізраїлі, США. Важко перерахувати всі країни, де протезують жертв війни Росії проти України. Але очевидно, що навіть сукупних зусиль цих країн недостатньо, щоб забезпечити всіх постраждалих допомогою. Тим більше, їх кількість, поки війна триває, продовжує зростати.

Тему обговорили у прямому ефірі currenttime.tv з Ігорем Кошівкою, заступником директора з реабілітації центру Unbroken Ukraine. Це є національний реабілітаційний центр у Львові.

– Не знаю, чи є у вас така статистика, які найпоширеніші в Україні травми?

– В основному це травми, отримані від вибухів на мінах, це черепно-мозкові травми, травми хребта, травми лицьової зони, травматичні ампутації нижніх та верхніх кінцівок. Також часто бувають парні ампутації. Це досить часто зустрічається, це, мабуть, найголовніші види травм.

– Якщо говорити про ампутацію конкретно, тому що ви, напевно, читали західні видання, які навели цифру про те, що це найстрашніша цифра з часів Другої світової війни. Чи здатна українська система охорони здоров'я впоратися із цим викликом? Чи є достатньо фахівців?

– Війна кидає нам великий виклик. Звичайно, у нас не було такого досвіду протезування, роботи з такими травмами та реконструктивною хірургією. Зрозуміло, що за цей рік ми багато чого зробили та отримали багато добрих результатів. Але все одно ми за це сплачуємо дуже високу ціну.

– А чи достатньо в Україні фахівців, які можуть займатися протезуванням?

– Якщо говорити чесно, то замало. Навіть ми зараз у нашому центрі стикаємося із серйозним викликом. Нам бракує штатних одиниць кадрів, зокрема протезистів, і лише протезистів, а й фізіотерапевтів, реабілітологів, психологів, спеціально підготовлених хірургів.

– А обладнання?

– Коли почалася війна, багато наших іноземних друзів і просто добрих людей, які нам стали надавати допомогу, і, звичайно ж, це допомагає, зокрема, і в нашій роботі нашого центру. Ми отримуємо сучасне обладнання: як хірургічне, так і реабілітаційне. Я не можу сказати, що ми маємо достатньо обладнання. Але воно маємо.

– А як це облаштовано в Україні? Хто сплачує військовим нові протези? Це робить держава?

– Є протези, що надаються державою, це однозначно. Якщо ми говоримо про біонічні протези, вони поставляються нашими меценатами.

– Чи можете ви оцінити, який відсоток людей не отримує біонічні протези, бо це просто дорого?

– Багато, якщо ми говоримо про біонічні.

– А ці біонічні скільки приблизно коштують? Я розумію, що там велика різниця може бути. Але порядок цифр хоч би.

– Вони коштуватимуть від $20 тисяч. Знову ж таки, це залежить від виду протеза, виробника, який рівень ампутації пацієнта.

– Як допомагають західні партнери Україні саме у цьому питанні?

– У нас налагоджена постійна співпраця з німецьким урядом, з урядом Франції, США, Німеччини, Англії. Вони також проводять навчання, підвищують кваліфікацію наших кадрів. І ми можемо сказати, що велика команда наших протезистів зараз поїхала на навчання до США.

– Ігоре, у мене ще до вас питання скоріше як до просто громадянина України. Як ставиться суспільство до тих людей, які втратили війну рук і ніг?

– Якщо говорити про себе, то я думаю, що в мене, як у пересічного громадянина, і це ж розуміння моїх знайомих, 90% людей, які сьогодні в такому стані, викликають толерантне ставлення, бо ці люди втратили не лише власне здоров'я. . Ставлення толерантне. І, звичайно, з великою повагою.

Вгорі: медпункт ЗСУ в Донецькій області. Фото: Wojciech Grzedzinski / Anadolu Agency / ABACAPRESS / ddp images / Vida Press

Переклад: «Аргумент»

На цю тему:

• Антоніна Кумка: Збирати кошти на протези кінцівок в Україні не варто!
• Чому ветеранам з інвалідністю вкрай важко пересуватися українськими містами
• Проблеми реінтеграції українських воїнів після поранення: «За пандус тобі треба рвати зубами»
• Олена на псевдо "Одуван": Історія дівчини яка рятує українських воїнів