Бутусов: Система управління в ЗСУ будується на брехні

Версия для печати

Система управління в ЗСУ будується на брехні та безвідповідальності. Методами, які використовує головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський для управління військами, стримати фронт неможливо.

В інтерв'ю "Радіо Свобода" головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов перелічив комплекс факторів, які впливають на поточну ситуацію на фронті.

Не в порядку значущості, а в порядку того, що це впливає безпосередньо на організацію та управління бойовими діями.

Перше. Ручний режим управління. Ручний режим управління у самого головнокомандувача, який втручається прямо в управління бойовими діями батальйонів, бригад, через ОСУВ, ОТУВ, через комбригів бригад. І такий самий стиль втручання і перестрибування через весь ланцюг управління є в командування ОСУВ. Тому, на жаль, у нас такий хаос та ручний режим, немає системної роботи в принципі.

Друге. Це хаос у кадровій роботі. Сирський просто безперервно тасує командирів. Є бригади, де по 6 разів змінено комбригів. Командири батальйонів постійно тасуються. В цьому процесі немає жодної логіки, здорового глузду. Останнім часом я наводив приклади, коли за 2 місяці зняли двох командирів 24 бригади, поставили третього. Зняли двох людей, у яких є репутація - Іван Голішевський та Сергій Мазорчук, досвідчені командири, які мали авторитет у колективі. Їхня провина основна - те, що вони чесно та правдиво доповідали про обстановку. Про те, що ворог наступає, що доводиться відходити, що ворог захоплює певні позиції. Це все називається "панікерством", це називається "відсутністю твердості", що треба тримати. Сам Сирський знищує довіру до своїх підлеглих. Він постійно перекидає відповідальність. Через цю кадрову чехарду просто неможливо виконати завдання. Тому що командирів, які проявляють самостійність і відповідальність, хочуть чесно доповідати про складність обстановки, - їх одразу знімають. Це просто масове явище.

Іван Голішевський

Сергій Мазорчук

Третє. Відповідальність. Відповідальності просто немає. У нас є відповідальність, але вона розпорошена. ... Відповідальність у нас завжди виключно внизу. Відбуваються якісь проблеми на фронті, вони мають комплексні причини: і боєприпаси, і застосування військ, підготовка, тактика, співвідношення сил та засобів, тиск противника, який є важливий. Ворог десь проходить, просувається, десь вибиває наші позиції. Завжди йде пошук винуватців. Винуватці - це завжди виконавці, це завжди солдати перш за все, потім командири батальйонів і командири бригад. Це ніколи не генерали, ніколи не командувачі ОТУ, ОСУВ і ніколи сам Сирський, який сам втручається безперервно в управління військами на тактичному рівні і каже комбатам, куди йому, на який час вийти. Хоча це повний абсурд, такого немає ніде, ні в НАТО, це просто радянщина чистої води. Постійно розмивання відповідальності, перекидання відповідальності вниз. Це призводить до глобальної проблеми.

Четверте. Проблема втрати довіри до армії. Ця безперервна брехня, побудова системи управління військами на брехні, на суб'єктивному погляді безвідповідальному деяких начальників зверху, які ведуть себе як вахтери, а не як лідери. Відсутність лідерства в армії вбиває довіру. Тому що є каста начальників, які як вахтери мають право кричати на підлеглих, відчитувати їх, знімати з посад. І є каста недоторканних зверху, які ніколи ні за що погане не відповідають. Які просто покрикують за смуги на карті, комусь щось віддають наказ і не відповідають, ні за боєздатність військ, ні за втрати, ні за порядок застосування підлеглих підрозділів. І ось цей повний розрив у відповідальності, в управлінні, він призводить до ключової  проблеми - втрати довіри. Армія просто не довіряє командуванню, тому що система тотальної брехні змушує у нас висуватись на передній план тим, хто тільки і думає про звіти, про доповіді, про рапорти, а всім іншим треба імітувати цю роботу та думати, як би це доповісти начальству. І обов'язково не достовірну інформацію треба доповідати, а ту, яку начальство хоче чути. Треба вгадувати, що ж воно там скаже. Це абсолютно неадекватна система управління, з такою системою управління воювати неможливо.

Про брехню я пишу взагалі, як основну проблему, у мене є дописи із 2022 року ще при Залужному. Бо звичайно, що ця історія почалася не з самого Сирського. Коли про це говорить Мар'яна Безугла, на жаль, партія "Слуга народу" і сама Мар'яна Безугла - це частина цієї брехні, тому що сама Безугла її постійно розповсюджує. Як нещодавно вона розповідала, що військово-цивільні адміністрації та президент будують якісь лінії оборони на Донбасі. Це чиста брехня. На жаль, Мар'яна Безугла бреше так само, як і генерали, в неї тільки інше завдання, вона хоче перекласти за тим самим принципом всю відповідальність за те, що відбувається на фронті, з президента та партії "Слуга народу", яка розподіляє ресурси, відповідає за лінії оборони, розподіл коштів, хоче перекинути на якихось генералів, які нібито самі воюють та самі всім керують.

Ось це дуже показово для нашої влади. Вони ніколи не беруть відповідальність на себе. І це і Мар'яна Безугла, і Сирський. Вони всі в цій атмосфері ведуть себе однаково. І замість того, щоб згуртуватися і брати відповідальність в команді на себе, вони зайняті тільки одним - перекинути, тикнути пальцем на когось. Звичайно, це йде і від Зеленського із Єрмаком, це продовжують ті люди, яких вони призначають на командні посади. Це однаковий стиль "ябід" таких, які завжди шукають винуватців і ніколи не кажуть: "Це я маю робити, я маю перевірити". Депутат комітету по обороні правлячої партії зайнята тим, що вона просто каже, що якийсь генерал щось там робить.

Чому сиплеться фронт.

Фронт сиплеться таким чином, як правило. Не тому, що російське командування десь пускає якісь танкові колони. Спочатку на фронт спрямовують якусь військову частину. Їй нарізають полосу оборони, яка значно перевищує можливості виконувати бойові завдання. Частина, батальйон чи бригада змушені розтягнутися тоненькою лінією без всяких резервів, без другої лінії оборони. Їм не можна нічого сказати, що це нереально. Якщо вони казатимуть: "Ви нам нарізали нереальне завдання", то цих командирів знімуть. Перша брехня.

Друга брехня. Підрозділ вводять в бій. У нас немає оборони. На словах ми ведемо оборону, як правило війська застосовуються, кидаються у зустрічний бій. Їм намічають полосу, де частина позицій захоплена противником. Вони не можуть організувати оборону на якомусь тиловому рубежі. Їм таку можливість не дають. Їм кажуть: "Тримайте тут". Якщо якийсь командир починає чесно казати, що там ворог і він не може туди зайти, то що роблять? Знімають. Тому він має або імітувати цей процес, або думати, як йому подати так доповідь, щоб і начальство було задоволено, і себе не підставити.

Третє. У нас ворог обходить позиції з флангу. Оскільки всі командири бояться доповідати обстановку, то ніхто не доповідає, що його продавили. Велика кількість командирів, є в нас ще чесні командири на фронті, які повідомляють все, їх, на жаль, дуже небагато залишається. От у нас Селидове, Нью-Йорк, та всі одні й ті ж самі проблеми, Гірник. Фланги продавлюються, а той командир, у якого продавили позиції, він це не доповідає, тому що його знімуть. Доповідають сусіди. Кого знімають у цьому випадку? Зняли командира 15 бригади НГУ, яка обороняла Селидове. За що? Він доповідав, що обстановка складна і його фланги обходить противник, там немає наших позицій. Його зняли, поставили іншого, який не доповідає. Кому з цього добре, хто з цього виграв?

Така сама ситуація із резервами, командири повідомляють, що у них немає людей на ротації, що треба люди, бо вони не втримають рубіж оборони, бо немає можливості міняти людей. Їм людей не дають, людей направляють в якісь знов сформовані частини та не звертають уваги на боєздатність підрозділів, які на лінії. Командирів, які кажуть, що вони не можуть виконати завдання, якщо їм не дадуть людей, що роблять? Знімають. В результаті, у нас замість адекватного планування дій в обороні, розгортання сил та знищення системного противника, йде ось така політиканська гра, яку задають зверху. І керівництво країни, починаючи зі Ставки Верховного Головнокомандувача, із самого верховного головнокомандувача, вимагає позитивних новин. Ось ці відосики, які записує Зеленський, це ж не просто фігура мови. Він так само для тих відосиків вимагає хороші новини з підлеглих. І такі генерали як Олександр Сирський, які трясуться за своє крісло більше, ніж за своїх підлеглих, вони приймають такі правила гри. І Мар'яна Безугла їх приймає. Вони всі хочуть повідомляти хороші новини. А все погане - це у Сирського винен солдат, комбат. У Мар'яни Безуглої - Сирський. У якогось іншого чиновника - сама Безугла. Вони всі один на одного тицяють пальцем, а відповідальності спільної за оборону України, що має бути їхньою спільною справою за їхніми посадовими обов'язками, у них немає.

«Аргумент»

На цю тему:

• Леонід Маслов: Чому наше військово-політичне керівництво не здатне на ефективний спротив
• Леонід Маслов: Чому наше військово-політичне керівництво не здатне на ефективний спротив
• Ворог звужує кільце навколо міста Курахове