Бутусов: Придністров’я. Російська загроза на півдні

Версия для печати

Головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов поділився своїм баченням щодо російської загрози для України з боку Придністров’я, розповів про те, які, на його думку, існують шляхи розв’язання цієї проблеми.

Стрім присвячений одній маленькій, але дуже болючій проблемі нашої національної безпеки – загостренню ситуації в Придністров’ї. Як відомо, тимчасово окупована Росією територія Молдови прямо на кордоні з Україною. Це анклав, де розміщені російські воєнні бази, російські військовослужбовці, російські спецслужби, розвідувальні центри, які активно воюють проти України і там також перебуває велика кількість російських чиновників, російських військових. І ця ракова пухлина – ось карта цього Придністров’я – ця ракова пухлина між Молдовою і Україною.

ПРИДНІСТРОВ'Я = ПРОВОКАЦІЯ

Це просто анклав для усього криміналу і усього незаконного, що тільки існує. Уся контрабанда, наркотики, торгівля зброєю – все тут є. Це незаконна територія, ніким не визнана, і Росія використовує її для дестабілізації і підривних дій проти України і проти Молдови. На території Придністров’я, на цій тонесенькій смужечці перебуває 3 російські мотострілецькі бригади. Це дуже тонкий кордон, який Росія свого часу вбила між Україною і Молдовою, щоб впливати і на Україну, і на Молдову. Зараз там зосереджені значні запаси озброєння. Тобто фактично Росія погрожує цим, веде підривну діяльність, терористичну діяльність, розвідувальну діяльність проти України. України і Молдова фактично є заручниками цієї ситуації багато років.

Чому про це говоримо? Тому що буквально 2 дні тому оці самопроголошені російські чиновники заявили, що вони не збираються спокійно собі там жити і вони вимагають у Росії, щоб Росія їх захистила в умовах посилення тиску від Республіки Молдова. Згідно із заявою, в Придністров’ї живе понад 220 тис. громадян Росії. Росія нібито є гарантом, посередником миру, миротворчої місії в перемовному процесі.

Це просто зухвалий виклик. Тобто оця банда, яка там під російським прапором з російськими паспортами перебуває, і оці російські військові, фсбшники, які там гніздуються, вони в принципі погрожують вже Молдові, що Росія їх має там захищати. Ми знаємо, як Росія когось може когось захищати, як вона може наводити мир. Тільки вбивати всіх навколо. Так, Придністров’я формально на території Молдови, але це велика загроза для нас. Молдова цю територію не контролює і не має сил, щоб навести там лад. Весь час війни Україна змушена тримати значні війська на кордоні, тому що з боку Придністров’я постійно відбуваються провокації. Сама по собі наявність трьох російських бригад – це вже провокація. Тому оця заява самопроголошеної адміністрації Придністров’я, яка нічим не відрізняється від "ДНР-ЛНР" – це виклик. Виклик Молдові, але і виклик Україні. Подивімось на російську активність. Вони постійно її демонструють на своїх парадах. Росія там зосередила озброєння, перекидає туди через територію Молдови війська, додаткові сили, запчастини.

Це у них отакий парад. Це така музейна техніка. А це техніка, яку вони досі підтримують. Тобто вони цю бронетехніку забезпечують через територію Молдови запасними частинами, пальним, всім-всім-всім. І танки у них тут. Це парад в Придністров’ї, в Тирасполі.

І ми бачимо там і танки, і фінансують вони війська, тобто значна кількість військової техніки, яка є цілком боєздатною. 199-мм гармати "Рапіра", реактивні системи залпові вогню "Град". Все це забезпечене боєприпасами. 32 роки з розпаду Радянського Союзу минуло, а там такі великі сили підтримуються в боєготовності. Проти кого? У Молдови нема і близько Збройних сил і можливості в принципі щось там робити, щось порівняти з тою силою, яку росіяни сконцентрували в Придністров’ї.

ПРИДНІСТРОВ'Я – ЗАГРОЗА ДЛЯ УКРАЇНИ

Крім України, так виходить, що в принципі ніхто і не може там навести лад. І для нас це зараз питання – я просто багато разів казав, але ліквідація ракової пухлини в Придністров’ї, оцих російських військових баз – це питання дуже важливе для нашої національної безпеки. В той час, як Росія нам диктує, нападає на нас, де хоче. З території Білорусі нападає. З території Придністров’я поки атаки нема. Але ж це питання часу. Ми знаємо з вами, що російське командування відкрито оголошувало, що його стратегічна мета – це пробити коридор до Придністров’я і відсікти Україну від Чорного моря. І поки там є Придністров’я, Росія буде намагатись цей коридор пробити. Так само, як вони вже пробили коридор у Крим з континентальної Росії. Тому тепер це наступна ціль російських агресорів. Я хотів би наголосити на дуже важливому аспекті. На території Придністров’я 220 тис. громадян Росії. Чисельний склад 3 мотострілецьких бригад Росії, російських спецслужб, так званої російської поліції і всього того, що там Росія створила, усіх силовиків, – до 30 тис. людей. Тобто там більша частина активного населення – це люди, які служать у складі російських силових структур, щоб створювати загрозу і необхідний момент атакувати Україну з боку Бессарабії, на Півдні. Я думаю, що нема ні у кого сумніву, що якби російські війська не були розгромлені під Миколаєвом і змогли продовжувати наступ, то оці російські бригади в Придністров’ї завдали б нам удар в спину. Ми змушені тримати там сили. Росія б’є, вбиває українців, завдає ударів, де вона хоче. А Україна Придністров’я не чіпає і сама собі зв’язує руки. Росія наступає. Ми не можемо перекинути резерви з Одеської області, тому що ми маємо спостерігати за російськими бандами в Придністров’ї. Чому ми на це йдемо? Це велика проблема для нас.

ОБМІННИЙ ФОНД

Я хочу сказати, що Придністров’я – це не просто 30 тис. російських силовиків. Це 40 тис. потенційного обмінного фонду. Ми з вами розуміємо, що ніякого активного спротиву там Росія чинити не зможе. Придністров’я відсікли фактично від постачання зараз і Молдова, і Україна. Російська авіація не зможе туди пролетіти, щось десантувати – транспортні літаки будуть збиті. Вони не можуть туди напряму по морю щось доставити. Десантних кораблів або якихось вертольотоносців там у них нема. Підпливти ближче вони не зможуть. Тому питання ліквідації військової сили Придністров’я – це питання, яке можна вирішити так, щоб не спішити, не було власних жертв, доволі швидко. Просто ударами по військових об’єктах, по живій силі противника в першу чергу. По бойовій техніці, щоб вони просто здались, капітулювали. Нам дуже потрібні ці російські силовики як обмінний фонд. Цей обмінний фонд сидить там, і в той час, як ворог бере в полон, захоплює будь-кого і на окупованих територіях, і українських військовополонених, ми не можемо їх обміняти, бо нам не вистачає обмінного фонду. Ось обмінний фонд. У Придністров’ї російських силовиків більше, ніж українських полонених у Росії, в 3 рази. Можна обміняти по класному курсу. Тому для України зараз Придністров’я – це можливість. По-перше, звільнити війська на південному напрямку. По-друге, позбавитись контрабандистів, диверсантів і російських спецслужб, які постійно моніторять Одеську область і наводять ракети, Шахеди на Одеську область. А розвідка іде саме з розвідувальних центрів з Придністров’я. Там і радіоелектронна розвідка, і агентурна розвідка у них ведеться. Кордон все ж таки повністю закрити ніякою стіною ми не змогли. Там сидять російські війська. Такі ж самі російські військовослужбовці, як ті, які вбивають українців на Донбасі. Виконують ті самі завдання. Тимчасово просто перебувають в обороні. Сидить обмінний фонд. Ну, я не знаю, це абсолютно законна з точки зору стратегії взагалі військова ціль. Там все зрозуміло, все чітко і цю військову силу росіян треба знищити. Не треба вступати в якісь тривалі бої. Просто треба завдавати ударів по них, знищити їх. Звичайно, що для національної безпеки України це дуже важливе питання.

Така заява провокативна придністровських вождів показує, що Росія буде тиснути і далі. Для нас політично ситуація виправдана. Європа з розумінням поставиться до того, що Україна, яка просто останні сили витрачає на фронті, на Донбасі, вимушена тримати резерви в тилу, щоб контролювати російську армію в Придністров’ї. І так само треба відзначити економічне підґрунтя. Чому, наприклад, таке невдоволення зараз російських окупантів у Придністров’ї? Тому що Європейський Союз зобов’язав Молдову з 1 січня 2024 року скасувати усі податкові пільги для Придністров’я. А саме завдяки цим податковим пільгам Придністров’я і жило і живилось. Молдова була слабка. На неї впливає Росія і зсередини, і ззовні. Вона не може чинити опір взагалі російській експансії. Її підривають зсередини. Підривають завдяки наявності Придністров’я. Кордон відкритий: весь бізнес, всі гроші, які росіяни заробляють у Придністров’ї, вони легалізують через Молдову. В’їжджають-виїжджають у Європу через Молдову. В принципі ніяких обмежень прав. До речі, автором-розробником цих абсолютно безобмежних прав Придністров’я, російської окупаційної зони, був Дмитро Козак, чинний заступник голови адміністрації президента РФ. Хочу нагадати, що Дмитро Козак з 2020 року був офіційним перемовником від Росії, куратором стосунків Росії та України. З української сторони таким куратором президент Зеленський висунув свого голову Офісу президента Андрія Єрмака.

Я багато разів писав, що придністровський варіант для України — це те, що хоче зробити Кремль зараз. Хотів зробити до повномасштабного вторгнення. А в Молдові, в Придністров’ї це працює, цей придністровський варіант. Зараз Молдова змушена під тиском Євросоюзу його обмежити, позбавити пільг. І отакий ми бачимо політичний демарш. Вони погрожують. До речі, Придністров’я неодноразово погрожувало Молдові. У 2013 році військові, окупаційна влада Придністров’я вимагала просування кордонів Молдови відсування, висувала територіальні претензії Молдові, на території якої вони перебувають. Я писав про підривну діяльність у Придністров’ї ще за часів Януковича. В 2017 році я навіть узагальнив все те, що я писав.

УКРАЇНСЬКА РОЗВІДУВАЛЬНА СПЕЦОПЕРАЦІЯ 2010 РОКУ

Хочу нагадати, що 26 січня 2010 року українська Служба безпеки, контррозвідка Служби безпеки України захопила 6 офіцерів ФСБ РФ, це було і при президенті Вікторі Ющенку. Я писав про це і при Януковичі.

Ось фотографія об’єкта.

Історія була такою. У мене є детальна стаття з фотографіями, ілюстраціями, прізвищами захоплених росіян. Отже, Головне управління розвідки Міноборони України у 2009 році проводило розвідувальну операцію в Молдові на території окупованого Придністров’я, щоб подивитись за військовою активністю росіян. Під час цього співробітник ГУР МО Руслан Пилипенко був захоплений російськими спецслужбами. Його відпустили в Україну тільки під зобов’язання, що він буде тепер співпрацювати, працювати на Кремль. На щастя, після повернення в Україну Пилипенко одразу повідомив керівництву, ГУР зв’язався із СБУ, і була проведена операція з виведення на територію України всього керівництва контррозвідувального відділу ФСБ РФ у Придністров’ї. Це була військова контррозвідка росіян. І на зустріч з Пилипенком, який погодився співпрацювати і здати всі секрети України, виїхало одразу 6 офіцерів ФСБ на чолі з начальником відділу полковником ФСБ Носковим. 27 січня вони прибули на територію України. Там була група спостереження. Спілкувався безпосередньо з Пилипенком Носков. Це було в місті Роздільна на Привокзальній площі в Одеській області. І саме там сталося затримання. Всю групу росіян, весь їх нагляд, контрнагляд, все, що вони там виставили – затримали всіх. Це було перше в історії України затримання російської агентури і агентури саме з Придністров’я.

Це документи російських офіцерів. 

Виник гучний дипломатичний скандал політичний. Але Росія тривалий час не намагалася одразу їх забрати. Було велике обурення. Але потім на виборах президента України переміг проросійський кандидат Віктор Янукович. І одразу після перемоги Януковича, Янукович і голова Служби безпеки Валерій Хорошковський без жодних умов, миттєво звільнили усіх затриманих росіян, які в принципі скоїли тяжкий злочин. І таким чином перший успіх українських спецслужб у протидії Росії, перше реальне затримання діючих російських офіцерів – це було затримання саме з Придністров’я. Бо Придністров’я активно використовувалось усі ці роки для проникнення в Україну, підривної, розвідувальної, диверсійної діяльності.

Тому ліквідація придністровської ракової пухлини для нас — велике пріоритетне завдання, якщо ми дійсно хочемо виконати свої цілі у війні. Зараз Росія на нас тисне і намагається продовжити наступ, щоб Україна погодилась… Вони хочуть закріпити якусь лінію фронту, відтиснути трохи далі її. Захопити Донбас, захопити Харківщину, щоб потім диктувати Україні умови миру. Зупиняться вони не тільки там. Якщо їх не зупинити силою зараз на фронті, то російська армія піде туди, поки її не зупинять це абсолютно очевидно. Так от, зараз у нас ситуація, що росіяни рухаються вперед і у нас залишається невирішена проблема Придністров’я. Ця проблема в будь-якому разі може бути вирішена тільки зараз, під час війни. В будь-якому сценарії Україна там почне контрнаступ, ми не знаємо, коли, нескоро, очевидно, тому що нам потрібна під це перевага в засобах озброєння і засобах ураження. Поки що наші партнери нам не можуть це зробити, а ми поки що їх не виробляємо в кількості, зіставній з Росією. Так що нам потрібно розв'язувати проблему Придністров’я, інакше це буде постійно кинджал, який просто встромлений в спину Україні, який Росія буде використовувати, щоб прорубати коридор у Тирасполь.

Щоб не повторювати цю дурну ситуацію, шкідливу для нас, коли був відкритий Чонгар з незрозумілих причин, противник проїхав до Маріуполя і без бою практично відкрив собі коридор в Росію континентальний. Звичайно, нам треба вирішувати щось з Придністров’ям. Треба ліквідовувати цей злочинний анклав. Інших варіантів не існує. Російська армія звідти погрожує Україні. Російську армію там потрібно вичистити.

Мова не про те, що ми маємо її зайняти. Це вже проблема буде влади Молдова. Але подальше перебування спецслужб і російської армії, трьох російських бригад там, неприпустимо. Все озброєння, яке вціліє, боєприпаси, яких там великі боєприпаси, - все це потрібно Україні у війні проти Росії. І потрібен обмінний фонд поповнення полоненими.

Саме про це я хотів сказати. Це основна тема.

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

- Чому ГУР не проводить диверсії на території Придністров’я?

- Очевидно, нема політичного рішення в Україні, що робити з цим анклавом. Намагались, ми знаємо що в Придністров’ї були інциденти у 2022 році. Але це не значить, що це був підрив боєздатності якийсь серйозний. 2022 рік – там не вистачало сил. Зараз українські сили оборони мають велику технологічну перевагу над російською окупаційною армією в Придністров’ї. І цю технологічну перевагу, перевагу в дронах, у високоточній зброї можна використати. Я думаю, що було б цілком логічно, як тільки зараз нам буде відкрита західна допомога, фінансування озброєння, все ж таки я впевнений, що США в цьому році розблокують цю допомогу, як тільки ми отримаємо додаткове озброєння, боєприпаси і фінанси, нам треба дійсно завдати удар і ліквідувати цей анклав у Придністров’ї. Тому що це гарантія безпеки і зміцнення безпеки на наших південних кордонах. Ми зможемо звільнити велику кількість сил, відволікти їх від Придністров’я, залишити там просто прикордонників. І покращиться значно рівень безпеки на кордоні, і зросте рівень економічних відносин з Молдовою. Будуть додаткові коридори, щоб можна було проїжджати в Молдову. Нам це несе винятково політичні вигоди, вигоди для безпеки. І саме в той момент, коли, якщо така операція почнеться, весь світ нас підтримає і зрозуміє, бо всі вже знають, що таке Росія на ось таких анклавах. Це просто привід для нової війни – вже війни в Молдові, в тилу України. Тому сподіваюсь, що це будуть не просто диверсії ГУР. Звичайно, що там можуть всякі партизани з’явитися. Молдавські, в першу чергу. До речі, молдавські добровольці теж, я знаю, воюють у лавах ЗСУ. Вони отримують сучасний досвід. Ці люди могли б бути кістяком такого спротиву і звільнення цих окупованих Росією територій.

- Наші бояться, що Захід буде незадоволений такими діями в Молдові, тому наші на це не підуть?

- Я якраз про це казав, що в 2022 році ще можна було боятися, що там Захід каже, не треба ескалації, будьте обережні. А зараз вже Третя світова війна. Росія підтримує зброєю війну по всьому світу, в тому числі проти Заходу, проти Європи, проти США. Всі розуміють, що Україна сама має вирішувати свої проблеми безпеки. Зараз ми чітко розуміємо, що ніякої зупинки – Європа не зупинить Росію ніде. Навіть у Придністров’ї не зупинить. Тому я не бачу ніяких перешкод зараз, та і в 2022 році, якщо чесно, це було потрібно зробити. Зараз ми можемо це зробити просто з мінімальними втратами, або можливо навіть взагалі без втрат. Просто ударами високоточною зброєю, ударами дронами рознести бази терористів, озброєння, казарми, де зосереджений особовий склад. Я впевнений, що це буде сприяти дуже швидкому припиненню спротиву російських окупантів. Звичайно, все треба планувати з розумом. Скажу чесно, я не прибічник диверсій людьми. Придністров’я - вигідна для атак усіма видами озброєння територія. Там можна рознести все вогнем коригованим з дронами. І не треба піддавати ризику когось з людей.

- Може, вони спеціально провокують, щоб відтягнути наші війська під Одесу?

- Та вони постійно це роблять, позначають загрозу і тому наші війська постійно в Бессарабії мають бути розгорнуті, бо ми не можемо залишити неприкритими кордони.

- Що відомо про ССО 73 центр?

- Певна інформація відома, але мене попроси деякий час її не озвучувати. Як ми знаємо, один з бійців-спецназівців 73 центру потрапив у полон. І в принципі вже розповів про цю операцію своїми словами, розказав те, що можна сказати в полоні, те, що з нього в полоні вимагали. Є вже інформація про деяких загиблих. Звичайно, ці дані потребують певного часу, щоб можна було в повному обсязі це проаналізувати. Найближчим часом, обіцяю вам, я більш детально розповім, що це була за операція вже з посиланням на конкретні джерела.

- Чи можливо зачистити анклав без узгодження з Молдовою?

- Зачистити Придністров’я без узгодження з Молдовою – це взагалі єдиний варіант, можливий для дій. Хочу нагадати, що Молдова не є повною мірою самостійною державою. Вона не може сама, у неї нема сил військових, щоб щось протиставити навіть російській армії в Придністров’ї. Молдова залежить дуже сильно від російських фінансів, газу, російських бізнесів, від ринків збуту. Молдова залежить, тому що Росія створила, використовуючи як базу Придністров’я, потужну проросійську партію, фінансує підривні акції політичні і впливає зсередини на ситуацію в Молдові. Тому там ніколи, поки є Придністров’я і вільний перетин кордону з Придністров’я в Молдову, там ніколи не буде стабілізації. Молдова ніколи не стане самостійною, поки там є Придністров’я. Тому треба бути реалістами. Ніяких дозволів Молдова нам не дасть. А ми з вами розуміємо, ми бачимо зараз заяви молдовських офіційних осіб - вони просто всі у розпачі. Вони дуже критично поставились до заяви оцієї придністровської окупаційної влади російської. Можна не сумніватися, що хто-хто, а Молдова з протестами і з опором виступати не буде. Я думаю, що і Європа, і Молдова приймуть статус кво в усіх інтересах, в першу чергу, Молдови, щоб з Придністров’я були вичищені повністю окупаційна влада й окупаційні війська.

- Чому проблема ПМР не вирішувалася з 1992 року?

- Тому що насправді Росія з 1992 року активно впливала і створила зони впливу в усіх пострадянських країнах, створила військові бази і проросійські партії, щоб використовувати країни, які її оточують прикордонні, як ринки збуту, як постачальників людських ресурсів у Росію, робочих ресурсів, як військові бази, щоб впливати і звичайно, розгорнула в усіх країнах політичні партії. Згадаймо, які потужні партії фінансувала Москва в Україні ще донедавна. Та досі фінансує. ОПЗЖ ж у нас спокійно сидить у парламенті. Влада їм нічого не робить. Там, крім Шуфрича, ніхто не сидить. Такі самі партії є в Молдові. Оцей придністровський сценарій, який фактично Молдова під тиском Росії визнала. В Україні. Всюди були проросійські партії, тому і не вирішувалось це питання.

- А в них є системи протиповітряної оборони?

- Так, певні засоби ППО у них є, але дуже обмежена кількість. І в принципі знищення цих систем не є проблемою, оскільки будь-яка система ППО дає активне радіовипромінювання, пеленгується. І ви ж бачили, яка вузька смужка того Придністров’я. Там нема місця для маневру засобами протиповітряної оборони. Нема місця для маневру в принципі будь-якими вогневими засобами. Противник фактично затиснутий на вузькій смузі. Його маневр обмежений і ураження його будь-яких пунктів управління, засобів ППО в принципі не є не вирішувальним завданням. Це все вирішується і достатньо швидко, оскільки відтягуватись кудись – росіянам нема куди. Їм треба приймати бій в тому місці, де вони стоять. Це створює гарні можливості, обмеження маневру, для їх ліквідації швидкої з усіма їхніми засобами.

- Які законодавчі документи можуть надати військам України, щоб розв’язати проблему Придністров’я?

- Воєнний стан в Україні. Війна. Напад Російської Федерації. І тут у нас російська армія наступає, в тому числі з території Білорусі, і тут, з території Молдови, може також атакувати напряму. А так фактично веде розвідку і там діють розвідувальні центри проти України. Діють багато років. Іде війна і ворога треба знищувати. Крім того, ми бачимо, що там громадяни Росії всі, тобто це частина Російської Федерації де-факто. Тому цю ракову пухлину треба відрізати.

- Чи вплине на щось зміна командувача логістики?

- Я не знаю, чи це щось змінить. У нас дуже багато змінюють керівників, а потім дивишся, який результат, – а він або не змінюється, або гірше стає. Ми не знаємо, як керуватиме силами логістики головнокомандувач Сирський, чи буде він самостійний, бо в принципі ця посада і сили логістики на прямому зв’язку були з Офісом президента, і вплив Залужного там не був 100%-ий. Тому ми не знаємо. Подивімось на розвиток ситуації, чи зможе Олександр Сирський, новий головнокомандувач, зосередити у своїх руках всі важелі управління Збройними силами.

- Скільки у Придністров’ї військових сил ПМР?

- ПМР – це російська назва. Тобто в Придністров’ї російських окупантів, те, що офіційно відомо там, силовиків всіх, яких тільки можна знайти, це, думаю, до 30 тисяч. Можливо, менше. Це навіть разом з їхнім резервом. Бойова чисельність 3 бригад у них не більше 6 тисяч військовослужбовців. А всього там перебуває до 30 тис. людей, які є частиною різних структур російської адміністрації, російської влади і можуть бути мобілізовані на якийсь короткий період, якщо в принципі Росія буде здатна взагалі якісь організовані дії проводити. Сама по собі така вузька смужка якоїсь тривалої оборони росіянам не дозволяє. Їм там нема куди відходити. Позаду Молдова. Тільки здаватись.

- Ви багато їздите на фронт. Чи почали будувати лінії оборони потрібними темпами? Чому президент говорить, що треба брати за досвід Куп’янський напрямок? Там краще збудовано? Чи правда, що під Авдіївкою в багатьох місцях фанера там, де мав бути бетон?

- Перше, на найбільшій ділянці фронту лінію оборони не почали будувати взагалі. На деяких місцях почали, але повільно. Чому так? Тому що досі для будівництва цих оборонних споруд залучили кілька наявних частин державної служби спеціального транспорту міністерства оборони України, у яких є інженерне обладнання, якісь будівельні машини, будівельна техніка якась, яка може щось робити. Ми не злучаємо, як Росія, великі будівельні організації, як державні, так і приватні. У Росії був розроблений проєкт, виділені матеріали, пальне, гроші на зарплати – людям ж треба, фахівці мають працювати на цьому. Тому вони почали будувати швидко у великих масштабах. Не робить цього Україна. У нас не залучаються великі будівельні організації. Робиться для галочки. Будь-хто, хто був під Бахмутом, бачив нариті у відкритих полях траншеї з малим якимось бетонним ковпаком. Це отак показували, ніби там лінії оборони будуються. Насправді ці траншеї у відкритому полі ніхто не займав, тому що це мішень, яку добре видно з коптерів. А піхота все одно лопатами риється в посадці, щоб хоч якесь собі укриття дати від спостереження, від дронів. Від оптики противника. На жаль, таких позицій, які б були прив’язані до місцевості, до висот, у нас не будується досі взагалі. Така сумна реальність.

- Чому президент говорить, що треба брати за досвід Куп’янський напрямок? Там краще збудовано?

- Якщо чесно, я навіть не знаю, чому він таке говорить. Я скільки бачу місць, де ворог зараз намагається наступати на Куп’янському напрямку, там, на жаль, сама піхота на фронті риє. Думаю, що просто президента часто недостатньо точно інформують, а він не розбирається в цих питаннях. Я жодного разу не бачив, щоб Верховний головнокомандувач Зеленський робив огляд оборонних позицій. Ви не побачите жодного репортажу. Він кудись приїжджає, де нема активних бойових дій, робить серію фотографій, вручає нагороди і швидко вилітає звідти. Я одного разу навіть писав у фейсбуці: "пане Верховний головнокомандувачу, зробіть хоч раз огляд, як виконується ваш наказ з будівництва укріплених інженерних споруд, укріплень. Чому ви на це не дивитесь? Дивно". І не дивиться досі.

- Чи правда, що під Авдіївкою в багатьох місцях фанера там, де мав бути бетон?

- Я цього не знаю, якщо чесно. Що є під Авдіївкою? Там є за Авдіївкою гряда висот, на якій ще в 2015-2016 роках був виритий ланцюжок опорних пунктів, де були кілька – по одній, по дві бетонних споруди на цьому опорному пункті. Там багато земляних просто укриттів, деревини, яка вже там не придатна. Це треба поновити. Це не є щільна лінія оборони. Це окремий ланцюжок опорних пунктів. Він не ешелонований. Там не так багато нарито для сучасної війни. Якщо чесно, я там, взагалі не бачив, що там хтось щось заміняв. Зараз з бетону нічого там не будується точно можу вам сказати. Основні роботи проводять самі війська, які займають якісь позиції. Нема інженерних підрозділів, які б працювали. Тому ворог і просувається, намагається протиснути.

- Чи помітні вже наслідки в Силах оборони через кадрові зміни вищого військового керівництва?

- Певні зміни є. Система роботи поки ще не змінилась. Побачимо. Просто минуло мало часу. Люди, яких призначили… це не команда, це просто різні люди, яких призначили – когось, тому що він популярний в армії, когось, бо в нього якісь знайомі, когось, тому що його хоче бачити Сирський на цій посаді, а когось він не хоче бачити, а його призначили. Там є купа різних нюансів. Командою ці призначенці ще не стали. Система роботи під цих призначенців поки не вибудована. Як був ручний режим управління, фрагментація, про які я казав, попереджав, - так воно і залишається. Тому подивимось. Деякі є позитивні рішення окремі, але в дуже вузьких сферах вони помітні. А обіцяють, що найближчим часом буде перший результат роботи нового головнокомандувача. Я обов’язково зроблю ефір. Ми про це поговоримо. Тому, хто що бачить – будь ласка, висилайте своє бачення.

- А можемо ми захопити склади за 3 км від нашого кордону?

- Звичайно, можемо. Я не думаю, що ці склади прямо зараз одразу готові для використання, але те, що там можна знайти певну кількість необхідних нам боєприпасів, якогось потрібного нам заліза, це ймовірно. Певна кількість озброєнь там збереглась. Хоча не треба бути оптимістами сильними в цьому плані, тому що минуло 32 роки, тому якісь боєприпаси, якісь засоби ураження можуть стати в пригоді, а якісь уже просто непридатні. Тим не менше, ми бачимо парад російських військ. Ми бачимо, вони проводять там навчання. У них є техніка. Вони забезпечили її справність, запасні частини. Тобто там є ресурси матеріальні, які для нас важливі у війні, які представляють інтерес і можуть мати цінність. Головне, що ми просто можемо звільнити свій кордон від цієї загрози і звільнити великі сили.

- Чи не думаєте ви, що Придністров’я може спровокувати ядерний удар по Україні?

- Я не знаю, що може спровокувати ядерний удар. Ядерний удар Росія може в будь-який момент і без Придністров’я зробити. Адже Росія використовує усі сили проти України, намагається вплинути на нас, як тільки можливо. В Україні українські сили оборони знищили стільки російських військовослужбовців… це населення кількох великих російських міст. Тому, якщо Путін захоче розв’язати ядерну війну, він це і так зробить в будь-який момент.

- Чи може втрутитися Білорусь, якщо Україна зайде в Придністров’я?

- Я не знаю, чого її втручатись. Вона ніколи про таку можливість не говорила і це жодним чином Білорусі не стосується. Якщо Путін змусить Лукашенка вступити у війну проти України своєю армією, то Лукашенко це зробить і без жодних приводів типу Придністров’я.

- А придністровське угруповання може піти вглиб Молдови і створити там проблеми?

- Куди вони можуть піти? Щоб угруповання кудись йшло в глибину чогось, йому треба мати забезпечення, йому треба мати постачання боєприпасів, пального. Звідки вони це візьмуть, самі вони кудись там будуть наступати? Та це просто нонсенс. Є, можливо, дуже слабка, але молдавська армія, поліція і просто так прогулянкою, покатушками по Молдові ці російські угруповання не вийдуть. Якщо Україна підтримає вогнем, то в принципі шансів у них там взагалі ніяких.

- Який мобілізаційний потенціал у Придністров’ї?

- Я казав, що десь до 30 тис. людей вони можуть підняти. Це загалом. Трьох російських бойових бригад – до 6 тис.

- У Росії оголосили збори резервістів. Це нова мобілізація?

- Так. Це очевидно схоже на нову мобілізацію, тому що Росії треба проводити ротацію, відновлювати великі втрати. Вони вже не можуть їх відновити зеками, добровольцями, контрактниками, найманцями. У них не вистачає людей. Тому що російська техніка оцих постійних штурмів піхотою, постійних накатів хвилями, новими штурмовими групами, вона вимагає великої кількості людей, яких можна таким чином застосовувати. І, очевидно, без мобілізації вони не втримаються. Цілком ймовірно, що після президентських виборів у Росії вони проведуть чергову мобілізацію. Хочу нагадати, що Путін у грудні 2023 року, коли говорив про першу хвилю мобілізації, сказав, що було мобілізовано 318 тис. що на той момент, на грудень 2023 року в Україні залишається 244 тис. мобілізованих. Що сталося з іншими? 84 тис. – що сталося з ними? Путін нічого не пояснив. Ми з вами розуміємо, що з ними сталося. Це вбиті, поранені. Безповоротні втрати.

- Ви вірите у введення військових контингентів деяких країн в Україну?

- На цей момент це нереально, на жаль. Але Третя світова загострюється. Протистояння з Росією загострюється в усьому світі. І виключити цього в перспективі ми не можемо. Але це далеко не найближча перспектива. Це не цей рік точно

- Якщо знищити Придністров’я, то Росія почне бити по Молдові дронами і ракетами?

- Не думаю, що їм треба бити по Молдові. Вони б’ють по Україні всіма силами, так що це вже не молдовська проблема

- Я вам дуже вдячний за ефір. Вдячний тим, хто підтримує канал – 1986 спонсорів у нас. Таку підтримку всі демонструють величезну. Я вам дуже дякую за моральну підтримку і за ваші і фотографії, які надихають, і тексти, які ви пишете, і за все, що ви робите для підтримки. Хочу подякувати 1986 людям, які постійно своїми внесками підтримують мою роботу, роботу нашої команди, дають мені можливість достатньо виходити в ефір і виїжджати на фронт, знімати там репортажі, спілкуватись там, допомагати нашим воїнам. Дякую всім щиро. Сьогодні як ніколи я впевнений в нашій Перемозі, на яку працює вся українська нація.

«Аргумент»

На цю тему:

• Ціна об'єднання: чи можлива реінтеграція Придністров'я до Молдови
• Російський наступ на Донбасі: тактика та протидія (ВІДЕО)
• Коли закінчиться війна? Що варто розуміти кожному українцю