Богдан Яцун: Як подолати дефіцит піхоти

Версия для печати

Пропозиції змін в умови виплати додаткової винагороди

На завершенні 3 року війни тотальний дефіцит піхоти (саме піхоти, а не особового складу інших підрозділів) є одним з критичних викликів для ЗСУ, утримання лінії фронту і безпеки країни.

Безумовні патріоти вичерпалися, а більшість громадян налаштовані значно прагматичніше і оцінюють службу в ЗСУ з точки зору загроз і переваг. Із загрозами в піхоті все зрозуміло - найбільші ризики для втрати життя або отримання інвалідності. А переваги зовсім не очевидні, якщо співставляти їх із загрозами або порівнювати із цивільним життям.

Хтось може сказати, що такі порівняння недоречні, коли йдеться про конституційний обов’язок громадянина щодо захисту своєї країни. Але якщо відкласти словесний пафос, реальність показує, що коли балансу між загрозами і перевагами не досягнуто, то кількість громадян, які готові служити в ЗСУ і зокрема в піхоті - невпинно скорочуватиметься, а кількість СЗЧ і звільнень під різними приводами тільки зростатиме, відтак падатиме боєздатність ЗСУ.

Потрібні комплексні зміни для того, щоб значно збільшити привабливість служби в ЗСУ, зокрема в піхоті, пріоритизувати, а не маргіналізувати таку службу для громадян. На цю тему, є чимало хороших експертних пропозицій щодо покращення правового захисту військовослужбовців, навчання, спорядження, командування, тактики, технологій тощо. Одного рішення як панацеї не існує. І все ж хочу привернути увагу до питання грошового забезпечення, яке безумовно є важливим для мотивації військовослужбовців.

Мабуть, усі чули про те, що піхотинці за виконання бойових завдань в зоні бойових дій мають отримувати, окрім місячного грошового забезпечення в розмірі бл. 22 тис грн, додаткову винагороду в розмірі 100 тис грн і одноразову винагороду в розмірі 70 тис грн. Але не всі знають, що відповідно до Наказу Міноборони №260, такі виплати нараховуються подобово, а не помісячно, а саме бл. 3300 грн і 2300 грн за кожну добу виконання бойових завдань. Тобто, військовослужбовець отримує ці виплати виключно за ці дні, коли він виконував бойові завдання, відповідно до бойового розпорядження.

Зрозуміло, що перебування "на бойових" протягом усього місяця, без ротації на відновлення, є ненормальною крайністю, яка, зважаючи на екстремальні умови "на нулі", веде до втрати боєздатності особового складу. За нормального командування, потрібно передбачити час для відновлення боєздатності бійців в обсязі, протягом якого вони виконували бойові завдання, або не менше 50% від цього часу. Адже війна - це багаторічний марафон, а не місячний забіг. Таким чином, додаткова винагорода військовослужбовців в реальності є майже удвічі меншою.

І тут звертаю увагу (і це є мета цієї публікації!) на проблемне питання щодо умов виплати одноразової винагороди в розмірі 70 тис. грн, яка запроваджена в першу чергу для піхоти, адже стосується тільки тих військовослужбовців, які виконують завдання на глибину ротного опорного пункту від лінії зіткнення. А саме, на незрозумілу умову виплати цієї винагороди: за виконання бойових завдань за кожні 30 днів "сумарно обчислених" (п.1., 37 розділ Наказу Міноборони №260). Тобто, якщо військовослужбовець виконував бойові завдання протягом 29 або меншої кількості днів і через поранення, травмування або інші причини не продовжить виконувати бойові завдання - він цієї винагороди не отримає і не отримає навіть частини цієї нагороди, пропорційно до кількості діб, протягом яких він був "на бойових".

Статистика одного з батальйонів ТрО, який уже 14 місяців виконує бойові розпорядження в зоні бойових дій, щодо виплати одноразової винагороди в розмірі 70 тис грн від часу її запровадження в квітні 2024 року є досить показовою: кількість військослужбовців, які отримали одноразову винагороду в розмірі 70 тис грн - 54, кількість бійців, які з різних причин виконували бойові завдання менше 30 днів і не отримали таку винагороду - 161. Коментарі знайомих бійців з цього приводу однаково демотивуючі: "нас тримають за лохів".

На мою думку, умова виконання бойових завдань протягом 30 днів для отримання одноразової виплати в розмірі 70 тис грн є грубо несправедливою щодо бійців, які виконували бойові завдання протягом меншого строку, і такою, що суперечить базовому принципу нарахування додаткової винагороди для військовослужбовців в ЗСУ: за кожну добу виконання бойових завдань.

ПРОПОЗИЦІЯ: внести зміни до Наказу Міноборони №260, а саме виключити з умов виплати одноразової винагороди в розмірі 70 тис грн вимогу щодо строку виконання бойових завдань протягом 30 днів "сумарно обчислених". Натомість виплачувати цю винагороду в кінці кожного місяця пропорційно до кількості діб виконання військовослужбовцем бойових завдань (2300 грн за кожну добу). В такому самому порядку як виплачується додаткова винагорода в розмірі 100 тис грн.

У разі внесення цих змін добова додаткова винагорода для піхоти за виконання бойових завдань на глибину ротного опорного пункту реально зросте до 5600 грн (3300 грн + 2300 грн), а саме на бл. 70% порівняно з існуючими виплатами.

Вважаю, що ця пропозиція є одним з потрібних кроків для подолання дефіциту піхоти. Сподіваюся, цю пропозицію почують і підтримають депутати профільного парламентського Комітету з питань національної безпеки і оборони, а також керівники Міністерства оборони.

Президентові Зеленському, його Уряду і Парламенту України потрібно знайти волю і бюджетні кошти на невідкладне впровадження цієї зміни. Цивільні громадяни в тилу мають їх до цього активно спонукати. Адже влада і народ, які не годують свою армію, годуватимуть чужу. Це ми вже проходили більше 100 років тому.

Богдан Яцун, офіцер групи планування штабу, екс-командир взводу 135 об ТрО; сторінка автора у Фейсбук

Фото з відкритих джерел

«Аргумент»

На цю тему:

• Ігор Луценко: Щодо Галушкіна та інших
• Олег Ляшко звернувся до "під***расів" (ВІДЕО)
• Бутусов: 153-тя механізована бригада - проблеми боєздатності ті самі що і у 155-й