Агентура московської "церкви" (ФСБ): чому нардепи не забороняють її в Україні

Державної ж політики, яка б вирішила це болюче питання, наразі немає. Місцеві ради не завжди мають голоси, аби ухвалити декларативне рішення.Тут, як і в парламенті, досі є депутати заборонених партій.

За українським законодавством, церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Проте, вони зобов'язані додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку. У випадку УПЦ МП про дотримання таких вимог не йдеться. Для прикладу, настоятель Києво-Печерської Лаври Павло заперечував існування України як суверенної держави, після чого отримав підозру від СБУ.

І це треба пояснювати в тому числі й на міжнародній арені, щоб західні партнери розуміли, що справа не в релігійному переслідуванні, а в боротьбі з інструментами пропаганди окупантів, які посилюють свій вплив і в Європейському Союзі.

Парламент мав би вже розглянути кілька ініціатив щодо заборони московської "церкви". З-поміж них одна — урядова. Але у зал це питання не виносять, зокрема, нардепи наголошують на тому, що з-поміж "Слуг народу" є адепти ворожої церкви. Один з них — заступник голови провладної фракції Артем Культенко. Він не так давно відвідував заходи на Водохреще, які проводив Онуфрій.

Фото: ТГ-канал Хрещатик 36

Більше того, він разом з фігурантом Реєстру Zрдаників Олександр Дубінським курував СН Київщини, а отже впливав на кадрові питання. Окрім того, колишній "Слуга народу" Артем Дмитрук, який був обраний у парламент від Одещини, теж є активним побороником московської "церкви".

Рух ЧЕСНО вирішив з’ясувати, чому парламент за 1,5 роки повномасштабної війни так і не зміг підтримати такі важливі для захисту суверенітету законодавчі ініціативи.

Україна веде свою боротьбу з російською агентурою не одне десятиліття. Останні обшуки у храмах московської "церкви"у довели, що до складу агентури входять не лише дипломати. Як агенти кремля працюють і "священики". У них дуже серйозна роль, зокрема і в поширенні пропаганди, яка має впливати не лише на українців, а й на західних партнерів України.

Крім російських паспортів у них знаходять не лише символіку держави-агресора, а й "Молитви за спасіння держави російської…".

Також у "священиків" знаходять сухпайки для ворожої армії. Зокрема це фото зроблене на Харківщині, на території, звільненій Збройними силами України від тимчасової рашистської окупації.

Але думка, що агентура в "церквах" посилено працює лише на сході та півдні України, хибна. На кордоні з ЄС Служба безпеки України вилучала продукцію, яка свідчить, що тут працювали над іще одним проєктом російських спецслужб "Підкарпатська Русь".

Російська пропаганда намагається подати обшуки в оселях "священиків" як боротьбу з релігійними переконаннями. Але на війні та навіть у мирний час росія використовувала релігійні установи і діячів як політичні інструменти. Кожен "священник" для рф значно важливіший, ніж солдати її армії. А для режиму путіна мережа агентури завжди буде цінніша, ніж військові.

Про це свідчать результати обмінів українських полонених. Одного зі "священиків" московської "церкви" нещодавно обміняли на 28 військових. А кума путіна екснардепа Віктора Медведчука, обміняли на 200 українських військових. Тобто в "розцінках" системи путіна пропорція така: його рідний кум вартує вісьмох "священиків" або 200 українських військових. Свої ж солдати для росіян ніколи не були важливими. Краще визволити "священика" з рук українського правосуддя, ніж рятувати своїх солдат.

Рух ЧЕСНО вже понад рік веде Реєстр зрадників. До нього входять не лише політики чи пропагандисти-медійники. У реєстрі є "священики", яким спецслужби вручили підозри після їхніх заяв чи проведених у них обшуків, виділені в окрему категорію. Зараз таких релігійних діячів 40 осіб.

З-поміж них є і один муфтій, який працює на території тимчасово окупованого Криму. Тобто релігійні установи — як християнські, так і мусульманські, а також релігійних діячів рф використовує для поширення пропаганди і впливу на західних партнерів України. Більше того, через московську "церкву" агентура працює і в політичній системі.

Менше року тому народний депутат-держзрадник Вадим Новинський ще був у парламенті. Це проросійський політик. А після того, як він втратив мандат, його знайшли в Євросоюзі.

Новинський разом із президентом-втікачем, державним зрадником Януковичем у Криму

Це не єдиний проросійський "священослужитель"-політик. Таке "комбо" трапляється не лише в парламенті, а й на місцевому рівні. Свого часу колишній настоятель Києво-Печерської лаври Павло (Лебідь) був депутатом Київради від нині забороненої в Україні проросійської Партії регіонів, яку очолював Янукович.

Про це все Рух ЧЕСНО вже писав на шпальтах іспанського ЗМІ "El Español", аби європейці розуміли, що проблеми можуть бути цієї організацією й агентурною мережаю не лише в межах України, але й в Європі.

Останні півтора роки громади залишилися з цією проблемою сам-на-сам. Місцева влада могла приймати декларативне рішення заборонити діяльність московської "церкви" в громаді. Зокрема такі рішення були прийняті у Львівській, Хмельницькій, Закарпатській та інших областях.

Як правило, першими, хто вдався до таких рішень, були громади, що розташовані на заході країни. На Київщині були випадки, коли місцева громада дотискала місцеву раду до подібних рішень і пікетувала московську церву. Так сталося в селищі Коцюбинське, але ця "церква" попри протести досі працює.

Але насправді рішення місцевої ради — це суто декларативні рішення, адже припинити діяльність релігійної організації, відповідно до ст. 16 профільного Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", можливо лише у судовому порядку. Тобто, будь-яка релігійна громада може рішення місцевої ради оскаржити.

Для того, щоб діяльність московської "церкви" у була заборонена у юридичному полі — треба рішення Верховної Ради. Такі ініціативи з’явилися майже рік тому, але досі неприйняті. Одну з них подав уряд, а інші — представники "ЄС" та інші депутати. Наразі урядовий законопроєкт (№8371) хоч і має недоліки, але є найбільш прийнятним і може бути основою для подальшої роботи у другому читанні.

Цей проєкт зареєстрували ще на початку 2023 року, який, за словами авторів, дасть змогу встановити чіткі і зрозумілі обмеження щодо діяльності релігійних організацій.

Проте запропоноване визначення не є чітким та однозначно потребує доопрацювання, на чому наголосило і Головне науково-експертне управління (ГНЕУ) у своєму висновку. Цей законопроєкт не містить прямих заборон, тому має найбільше шансів вистояти в разі оскарження його норм у міжнародних інстанціях.

Попри те, що цей законопроєкт пройшов комітет ще у лютому 2023 року він так і не потрапив у порядок денний, як і урядова ініціатива, яка стосується позбавлення мандатів депутатів місцевих рад, які представляють заборонені партії (№ 7476).

"Щойно це питання винесуть в зал, то він швидше за все знайде підтримку. Щодо власне самого внесення в зал - як відомо, питання порядку денного формують на Погоджувальній раді і тут позицію фракції представляє голова - Давида Арахамія, або його заступник Андрій Мотовиловець", - коментує віце-спікер Олександр Корнієнко.

Рух ЧЕСНО звернувся до голови фракції СН Арахамії, аби з’ясувати, коли питання буде у порядку денному ради. Але відповіді поки так і не отримав.

Ще одна ініціатива з подібною метою була зареєстрована трохи раніше, у листопаді 2022 року (№8221). Її авторами є переважно депутати від "ЄС", зокрема Микола Княжицький (ЄС), Ростислав Павленко (ЄС), Лариса Білозір ("Довіра") та інші нардепи.

"Я думаю, що не йдуть законопроєкти в зал через те, що влада блокує. Дехто говорить, що третина "Слуг народу" не готові голосувати, бо владика не дає їм благословення. Я думаю в них має бути єдиний владика - Володимир Зеленський. Наша справа створити тиск, аби в Україні не було російської "церкви", яка підтримує війну", - зазначає у коментарі Руху ЧЕСНО Княжицький.

У цій ініціативі автори пропонують прийняти новий окремий закон, який визначатиме особливості діяльності іноземних релігійних організацій на території України з метою запобігання загрозам національній безпеці України та забезпечення порядку. У тексті міститься багато норм, які впроваджують недвозначні заборони у релігійній сфері.

Тут варто зазначити, що питання релігії та свободи віросповідання є складним, тому часто стають предметом розгляду міжнародних інстанцій. І якщо законотворці мають намір створити закон, який буде неможливо оскаржити в суді або ж у ЄСПЛ, то і до написання нових ініціатив варто підходити більш виважено.

На необхідності враховувати положення міжнародно-правових актів та Конституції України у своєму висновку наголошують експерти ГНЕУ, а також і Головний комітет, який підтримав і цей законопроєкт.

Ще однією, більш технічною, пропозицією є законопроєкт, який пропонує пришвидшити процедуру позбавлення майна УПЦ та полегшити переходи громад до ПЦУ №8262. Авторами тут є представники різних фракцій, серед яких голова профільного комітету Микита Потураєв (СН). Комітет рекомендував підтримати і цей проєкт ще в грудні 2022 року. Проте знову ж, ініціатива так і не потрапила до сесійної зали.

Заборона московської "церкви" гальмується і тому, що представники заборонених проросійських партій продовжують мати мандати та повноваження депутатів. І якщо проєкти щодо заборони московської "церкви" отримали підтримку комітету на початку цього року, то урядовий проєкт щодо позбавлення мандатів місцевих депутатів із заборонених партій схвалий до розгляду парламентом вже майже рік тому (№ 7476).

Отже, держава від політики заборони московської "церкви" самоусунулася і залишила це місцевим радам, в яких залишаються депутати заборонених партій. Тому чекати заборони діяльності цієї проросійської організації від рад на сході, півдні чи в центрі країни - це безвідповідально. Тим більше, що у низці рад заборонені партії мають більшість і саме на території цих громад тривають бойові дії.

Загалом, якщо позбавити мандатів представників проросійських партій на місцях, то втратять мандати 14,4% депутатів. Найбільше серед них представників ОПЗЖ. Представники цієї ж партії досі "конструктивно працюють", як зазначала голова партії СН Олена Шуляк, у Верховній раді.

І якщо у ВРУ депутати від забороненої ОПЗЖ поступово самостійно складають мандати через суспільний тиск, то на місцях ситуація менш публічна.

Щоб вирішити це питання депутати розглядають 4 законопроєкти, які стосуються місцевих депутатів із заборонених партій. Щоправда розглядають їх вже майже рік. Це при тому, що понад 150 нардепів звернулися до спікера Руслана Стефанчука, аби він виніс це у порядок денний. Список тих, хто відмовився ставити підпис Рух ЧЕСНО оприлюднював з посиланням на відповідь нардепа Олега Дунди (СН), який проводив збір підписів.

У свою чергу віцеспікер Олександр Корнієнко зазначив Руху ЧЕСНО, що такі ініціативи, як позбавлення керівної посади фігуранта Реєстру Zрадників Нестора Шуфрича, до порядку денного на погоджувальній раді також може виносити керівництво фракції монобільшості — Арахамія та Мотовиловець.

Законодавчі проєкти щодо люстрації представників проросійських партій теж не потрапляють до порядку денного і довкола них відбувається жвава дискусія. Адже 60 % українців вважають, що таких політиків треба позбавити права балотуватися та вони не мають бути призначеними на державні посади. Про це свідчить соціологічне опитування Руху ЧЕСНО.

Але якщо у Верховній Раді хоча б розпочали законодавчу роботу щодо депутатів місцевих рад, то у парламенті і досі на керівних посадах у комітетах залишають представники ексОПЗЖ. По суті, мандати втрачають або ті, кого суд визнав державним зрадником, як Віктор Медведчук, або з власної волі.

Збройні Сили України виконують свою функцію і захищають наш суверенітет та територіальну цілісність. Так само законодавчий орган має виконувати свою функцію і напрацьовувати законодавство, яке дасть можливість захистити державність. Адже допомога агресору зсередини може суттєво нашкодити обороноздатності і відкласти нашу перемогу.

Народні депутати, як і військові, під час вступу в повноваження складають присягу. І у Конституції прописаний текст цієї присяги нардепів:

Скрін: Конституція України. Ст. 79

Винести в сесійну залу ініціативи щодо московської "церкви" та проросійських партій — обов’язок народних депутатів, який має бути виконаний задля захисту суверенітету і незалежності країни. Поки на фронті захисники за перемогу віддають життя, агресор продовжує негативно впливати на обороноздатність України через свою агентурну мережу "московський патріархат" і "своїх" депутатів у наших місцевих радах.