Звільнення ЗСУ Херсону стане для Путіна ще більшою психологічною катастрофою, ніж підрив Керченському мосту

Версия для печати

Вибух на Керченському мосту – це саме той момент, коли російські еліти почали розуміти, що програють. Так вважає Еліот Коен, колишній радник Держдепартаменту США, професор університету Джона Хопкінса. Які слабини російського політичного та військового керівництва це показало.

«Військова скрута Росії дедалі поглиблюється», — наголошує Коен у статті на шпальтах The Atlantic. Якщо раніше росіяни могли «упакувати» свої невдачі у наратив про «жест доброї волі», як-от відступ з-під Києва навесні, то український контрнаступ на Харківщині та Херсонщині вже важко назвати «перегрупуванням».

Тим більше, що все це супроводжується неспростовними відеодоказами, які свідчать саме про відступ російських військ. Так само складно пояснити вибух на такому важливому стратегічному об’єкті, як Керченський міст, що символізував проєкт відновлення Російської імперії.

Коен констатує, що атака на міст показала – Україна здатна проникнути глибоко в тил Росії, щоби вразити з надзвичайною точністю ключову та особливо добре захищену ціль. «Це було, насамперед, як особисте, так і національне приниження: це був улюблений будівельний проєкт Владіміра Путіна, і це був найбільш небажаний подарунок на його 70-річчя», — пише Коен.

Читайте також: Рішення ПАРЄ: Російська Федерація - це терористичний режим

Як зауважує Коен, все це відбувається на фоні мобілізації у Росії, непопулярної серед тамтешніх громадян. «З країни втікає більше росіян, ніж можна призвати до армії, яка не здатна їх озброїти, навчити та керувати ними», — іронізує Коен.

У відповідь на атаку на міст, Росія почала активно обстрілювати тилові області України. Втім, президент Зеленський використав це як додатковий аргумент, аби вимагати від Заходу більше озброєнь. Ще до нещодавно анонсованих поставок від Німеччини, Франції, США та НАТО, українська армія оснащувалась передовою зброєю, якісно відрізнялась від противника стратегією й стилем управління, а також вищим моральним духом особового складу. Професор Коен також згадує про те, що від 10 до 20 тисяч російських військових застрягли в Херсоні, «притулившись спинами до Дніпра», а мости за ними непридатні для інтенсивного руху — саме так ситуацію бачать із Заходу.

Читайте також: Чому російсько-українська війна не почалася 1991 року? Вона почалася, просто мало хто це помітив

Найважливішим наслідком нападу на Керченський міст Коен вважає прискорення трансформацій у політичному та військовому керівництві Росії, які відбуваються вже зараз. Зокрема, у Росії вперше буде один керівник війною в Україні — генерал Сєргєй Суровікін. Втім, на думку Коена, як і більшість російських генералів, він не зможе створити єдину командну організацію за одну ніч та позбавитись мікроуправління з боку Кремля.

«Диктатури, побудовані виключно на страху та власних інтересах, є крихкими речами, і в Росії тріщини видно», — пише професор. Ці тріщини зокрема проявляються відкритим обуренням роботою російських генералів таких кримінальників, як Євгеній Прігожин, керівник групи найманців Вагнера, та Рамзан Кадиров, глава маріонеткового режиму в Чечні. Ще більш показово, що таку позицію висловлює й очільниця російського пропагандистського видання Russia Today Маргаріта Сімоньян.

Читайте також: Росія ніколи не стане іншою. Маємо забути все спільне

Наразі невдоволення армією, стратегією у війні, прикриванням «спеціальною військовою операцією», мобілізацією та, відповідно, самим Путіним, кипить повсюдно навіть у російських телеграм-каналах. Коен стверджує, що Путін – параноїк через професійну деформацію та особисту схильність, і тепер він повинен особливо зважати ще й на внутрішні процеси. Поза тим, загальноросійська параноя щодо Заходу, у поєднанні із нездійсненними мріями відновити імперську державу, створили атмосферу, у якій виважена політика неможлива. Відтак слід остерігатись ще більш необдуманих фатальних кроків, ніж ми бачили до сьогодні.

«Ймовірно, він [Суровікін] буде сильніше наполягати на застосуванні хімічної зброї, і, можливо, також ядерної. Внутрішня боротьба російської еліти може тільки загостритись, і в якийсь момент почнеться насильство, скероване внутрішньо», — вважає професор Коен.

Читайте також: «Російська демократія закінчується там, де починається українське питання»

У результаті, сума факторів може призвести до вибуху, коли буде втрачений Херсон – головний здобуток окупантів. Порівняно з атакою на Керченський міст, Коен називає втрату росіянами Херсону «набагато більшою психологічною катастрофою» для Росії. «Це була б справжня точка перегину», — вважає професор і передбачає важкі часи, які «освітить лише героїзм і компетентність України».

— 

Тетяна Боць,  опубліковано у виданні ТИЖДЕНЬ

В тему:

• Вісім місяців тому на Україну напала тюрма
• Тімоті Снайдер: Чим закінчилася російсько-українська війна? 
• Назріла необхідність змін міжнародного безпекового права
• Українці збирають докази воєнних злочинів російських загарбників
• Коли любителів легких «спецоперацій» очікує поразка
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям