"Я бачу Крим навіки у складі України. А її націю – гарантом збереження кримськотатарського народу"

Версия для печати

 Пояснюємо кримським татарам та етнічним українцям на півострові, що за будь-яких умов треба відмовлятися йти в армію Росії. Краще відсидіти строк, – каже голова Меджлісу Рефат Чубаров

 Війна Російської Федерації проти України почалася з окупації Криму. Цього року вона охопила всю Україну. Чи довго триватиме?

– Важко прогнозувати. На відміну від 2014 року зараз майже весь світ об'єднався й усвідомив загрозу. Сподіваюся, що ця згуртованість проти російської агресії не дасть жодних шансів РФ затягнути цю війну. Надіюся, що йтиметься про місяці війни й що вона завершиться глибокою поразкою Росії.

Чи зможемо в результаті повернути Крим?

– Ми тільки цього і прагнемо, щоб за результатами цієї війни Українська держава існувала та відновила суверенітет над усіма територіями за міжнародно визнаними кордонами. Включаючи Автономну Республіку Крим і Севастополь.

 Яким шляхом найімовірніше повернути півострів?

– Не знаємо, за якими етапами відбуватиметься глибока поразка Москви. Можливо, російська держава посиплеться. Може, буде заколот усередині РФ. Імовірні різні варіації. Але в будь-якому разі вона запросить миру у світу. І Україна буде на першому місці серед інших держав, бо завдає удару Росії вже зараз. І саме вона найперша визначатиме умови завершення війни. Тому звільнення Криму має бути невійськове. Зрозуміло, можуть відбуватися й інші події. Особливо на Чорному морі. Невідомо, які процеси будуть на території Грузії після поразки РФ. Там є два незаконних кремлівських утворення. Сподіваюся, суверенітет України над Кримом відновимо за фактом капітуляції всієї Росії.

Яка зараз обстановка у Криму? Як реагують люди на воєнні дії?

– На півострові різне населення. Є ті, хто в перші дні радів вторгненню російських військ на материкову Україну. Один із головних ударів відбувався з території Криму. Тисячі одиниць військової техніки – танки, БТРи, "Гради" – перетнули адміністративну межу через Чонгар, Каланчак, Чаплинку. Ринули вглиб України, на Херсон і Миколаїв.

Були й засмучені цим. Інші казали, що за два-три дні незрозуміла територія під назвою "Україна" буде частиною Російської Федерації. Я читав подібні висловлювання на різних кримських порталах і в соцмережах. Але за кілька днів російські сили отримали жорстку відсіч від української армії. І ці настрої змінилися. Зараз усі, зокрема і прихильники Кремля, хочуть, щоб їхні близькі, діти, чоловіки уникли призову в російські збройні сили. Ми пояснюємо кримським татарам та етнічним українцям, що за будь-яких умов треба відмовлятися йти в армію Росії. Бо там люди стають заручниками. Краще відсидіти строк. Ми прагнемо, щоб вони не потрапили на територію материкової України й не вбивали своїх співгромадян російською зброєю.

Є ще одна категорія людей – колоністи. Поселились у Криму за вісім років російської окупації. Це працівники каральних структур – ФСБ, прокуратури, слідчого комітету, росгвардії. Та члени їхніх родин. Вони радіють, що отримали таку чудову територію – наш півострів. Таких людей близько мільйона. У цій групі наростає великий страх, що Крим повернеться до Української держави. Помітна тенденція продажу нерухомого майна. Ці люди збувають свої квартири й намагаються виїхати з півострова.

Торік Україна ухвалила закон про корінні народи, провела саміт "Кримської платформи". Росія побачила, що Україна прагне повернути Крим.

– Останніми днями помічаю різні думки експертів щодо того, що могло спонукати Путіна до широкомасштабної війни проти України. Одні називають причиною її прагнення вступу до Північноатлантичного альянсу, натякаючи, що винними є ті, хто включив курс у НАТО до Конституції. Інші кажуть про "Кримську платформу". Путін переконався, що Україна не просто говорить, а робить реальні кроки. Інші вважають, що на основі "Кримської платформи" відбулася репетиція об'єднання міжнародної спільноти проти РФ. У цьому є сенс. Це були прояви державної політики України. Будь-яка людина, котра зазнала нападу озброєного бандита, має захищатися. Інакше її просто вб'ють. Те саме роблять держави. Ці фактори переконали Путіна, що треба поспішати знищувати Україну. Це мало б відбутися за будь-яких умов. Неважливо, чи була б "Кримська платформа" й чи задекларувала б Україна вступ у НАТО. Саме Українську державу Росія сприймає як виклик своєму існуванню.

Ви активно спілкуєтеся з кримськотатарською діаспорою по всьому світу. Які там настрої?

– Я майже не зустрічав у діаспорі песимістів. У кримських татар сильна колективна пам'ять. Вони чудово знають, із яких причин опинилися на чужині. Кримськотатарська діаспора – це нащадки тих, кого з кров'ю вичавили з Криму у другій половині ХІХ та у ХХ століттях. Це праправнуки людей, які з дітьми рятувалися за межами півострова. У нас багаті фольклор і література. Ми весь час проводимо паралелі. Коли питають, чому в нас така величезна ненависть до Москви, кажемо, що не є кращими за решту народів. Просто в нас є щеплення за останні два століття, коли зазнавали утисків із російського боку. Перша анексія – 1783 рік, захоп­лення Криму Москвою. У ХІХ столітті відбулася жорстока російська колонізація земель. Після Кримської війни Російська імперія звинуватила у своєму програші кримських татар, які нібито були віддані антиросійській коаліції у складі Великої Британії, Франції й Османської імперії. 1944 рік – тотальна депортація кримськотатарського народу. У нас ніколи не було продиху, щоб у Криму не траплялося нічого трагічного. За цим завжди стояла Москва. І коли зараз відбувається оцінка російсько-української війни, ні в кого з наших іншої думки бути не може. Росія однозначно на боці темряви.

Суд у Гаазі зобов'язав РФ припинити воєнні дії, президент Сполучених Штатів Америки назвав Путіна воєнним злочинцем. Чи може це якось вплинути?

– Саме рішення суду не дасть ефекту. 2017 року Міжнародний суд ООН зобов'язав Росію негайно скасувати визнання Меджлісу екстремістською організацією, дозволити лідерам, зокрема мені, Мустафі Джемілєву, які опинилися за межами Криму, вільно в'їжджати на півострів. З того часу минуло п'ять років. Ухвали не виконують.

Нещодавнє рішення суду ООН затверджено вже в умовах згуртованості лідерів міжнародної спільноти. Є шанс розглянути його на Раді Безпеки організації. Але Росія входить до п'ятірки постійних членів РБ. Обов'язково застосує право вето. Були випадки, коли Міжнародний суд ухвалював рішення і Рада Безпеки одноголосно підтримувала його виконання. Проте в руках Росії є механізм блокування.

Може статися, що світ буде змушений вжити рішучих заходів. Наприклад, завтра Путін запланує здійснити ядерний шантаж чи хімічну атаку проти України. І доведеться переступити міжнародне право.

Як загалом оцінюєте реакцію країн Заходу на війну в Україні?

– Ми, кримські татари, сповідуємо іслам. Завжди дякуємо Всевишньому й ніколи не жаліємося на обставини, бо можуть бути ще гірші. Всевишній ніколи не дає більше випробувань, ніж людина здатна витримати. Міжнародна спільнота зробила колосально багато, щоб зупинити агресію. Війна йде – щодня скидають бомби, запускають ракети. Але Росія знекровлюється. Проте слід бути чесними – частина держав хитрує. Хочуть вийти з ситуації не просто з меншими втратами, а забезпечити собі вигідні позиції після оформлення результатів російсько-української війни. Вважають, що будуть першими освоювати безмежні простори РФ. Серед них Німеччина. Днями канцлер ФРН Олаф Шольц сказав, що росіяни не винні у війні, а лише Путін. Це заявив лідер країни, яка пережила нацизм. Образливо було це чути. Все одно якби після Другої світової хтось сказав, що винен Гітлер, а тисячі есесівців – ні. Вони, мовляв, лише виконували його накази. Ми не бажаємо вбити чи розтоптати всіх росіян. Але всі причетні до агресії нестимуть відповідальність – пряму чи моральну.

Чи може розвал російської економіки зупинити війну?

– Є принцип переваги холодильника над телевізором. Російська сучасна дійсність і моральний стан суспільства змінюють деякі наші уявлення про поведінку людей. Економічний занепад не буде головним фактором зміни їхньої поведінки. Більше діє військовий фактор – кількість убитих російських солдатів і відчай, що охоплюватиме російські родини. Усе залежатиме від того, наскільки російська каральна система зможе нейтралізувати людей, які прагнуть змінювати систему. Готуючись правити до нескінченності, Путін максимально вдосконалив ту машину.

У Росії є спроби антивоєнних протестів. Чи матимуть вони вплив на кремлівське керівництво?

– Згадайте Німеччину 1944–1945 років, коли сили Антигітлерівської коаліції вийшли на її кордони та прямували до Берліна. Багато німців розуміло, що Третій рейх зазнає краху. Але сама нацистська ідеологія, вибудувана каральною структурою, не давала в умовах війни жодної можливості виступити проти Гітлера. Кілька разів його намагалися вбити. Щось подібне буде й у Москві. Росіяни не зможуть протестувати, але, можливо, їм вдасться вбити Путіна. І тоді все посиплеться.

Чи пошириться ця війна на інші країни? Багато говорять про загрозу для Польщі та країн Балтії.

– Лише якщо Росія плануватиме перехід на інші методи ведення війни. Тією зброєю, якою вона воює зараз в Україні, нічого не зможе досягти в інших країнах. Навпаки – це буде її знесилення, виснаження ресурсів. Але якщо Москва все ж вирішить перейти на ядерні удари чи на масову хімічну зброю, обов'язково атакує інші країни.

Чи змінить ця війна світовий устрій?

– Хотілося б сподіватися. Наслідки Другої світової відчули на собі всі провідні нації. Було усвідомлення того, що потрібен новий міжнародний правопорядок, його поділяли політики багатьох країн-переможців. Хотіли надалі уникнути потрясінь, які пережили. Хоча тоді теж було багато єзуїтства, нехтування інтересами окремих держав і народів. Ялтинська конференція відбувалася в лютому 1945-го в знелюдненому Криму, де вже не було кримських татар, вірмен, греків. Черчилль і Рузвельт знали, що з ними сталося, але не відволікалися на це заради своїх глобальних задумів. Так само вони не переймалися окресленням кордонів країн у повоєнній Європі, зокрема меж Польщі.

Зараз є усвідомлення загрози катастрофи, але її переживають лише українці. Я хотів би кардинального переформатування ООН. Про це зараз говорить президент Туреччини Реджип Ердоґан: "Світ більший, ніж п'ятеро". Натякнув на п'ять держав – членів Ради Безпеки ООН. Щоби світ був більш усталений і уникав потрясінь, як зараз на нашій землі, нам важливо пояснити світу причину цього лиха. Українська армія і народ мають перемогти. Якщо наша держава переможе, буде одним із локомотивів змін правового облаштування світу.

Якою бачите повоєнну Україну та Крим у її складі?

– Ми переможемо, видихнемо і скажемо: українська нація здобула майбутнє. Вже не буде жодних загроз переривання державності чи руйнування ментальності українців. Нація, що відчує себе на всі 100 відсотків гарантованою у своєму збереженні на століття, а можливо, й тисячоліття вперед, не може відмовити кримським татарам, корінному народу Криму, щоб вони були збережені на своїй землі. Я бачу Крим навіки у складі Української держави, а українська нація буде гарантом збереження корінного кримськотатарського народу.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

—

 Дмитро КНЯЖИЧ;  опубліковано у виданні "КРАЇНА"

В тему:

• В ООН представлен доклад о ситуации с правами человека в оккупированном Крыму
• Памятка потребителям при посещении оккупированных территорий Крыма  
• Оккупированный Крым - земля, где поломалась жизнь
• Крым для «Гоблина». Как семья Сергея Аксенова грабит оккупированный полуостров
• Сурков: «Как мы расчленим Украину»
• Оккупированный Крым: темный праздник под елкой из Вологды
• Какой должна быть политика Украины по непризнанию российской оккупации
• Крым — разбитая витрина