Варваров нужно карать

Версия для печати

Законодательство по охране наследия в Украине не работает, но Минкульт не унывает и пишет новое, надежды на соблюдение которого тоже нет. А нужно просто выполнять законы в жестком формате: правонарушение — представление в прокуратуру — суд — приговор и его выполнение. Неотвратимость миллионных штрафов и тюрьма научит и застройщиков, и церковь уважать наследие.

Сучасний іконоклазм і світовий порядок

В історії людства було щонайменше два періоди цілеспрямованого нищення мистецьких творів з релігійних міркувань. Схоже на те, що нині, у освіченому та глобалізованому світі розпочався третій подібний період. Світ перелякано завмер і не знає, яким богам молитися, щоб припинити руйнування. І як нині охороняти пам’ятки культури, також не дуже зрозуміло.

Фото: стоп-кадр видео — Уничтожение боевиками ИД экспонатов музея города Мосул

Від Візантії до Пальміри

Миниатюра из Хлудовского псалтыря (Византия, примерно 850 г.н.э.): аллегорическое изображение иконоклазма. Фото: .wikipedia.org

У ХVI ст. найбільш радикально налаштовані протестанти у Швейцарії, на півночі Франції та у країнах, що нині називаються Бенілюксом, вирішили, що у храмах не повинно бути скульптурного оздоблення та мальованих вівтарів, бо це пережитки ненависного католицтва. І знову фанатичний натовп ринув трощити мистецькі шедеври та навіть звичайні придорожні хрести. Щоправда, проти виступили цехи живописців та їхні грошовиті замовники. Не те, щоб їм вдалося вгамувати роз’юшений натовп, але Гентський вівтар та низку інших видатних творів таки врятували.

Був ще один не надто відомий широкому загалу рух. Не те щоб іконоклазм, а так – невеличке редагування. У Московському царстві ХVII ст. не толерували так звані ікони «фрязького письма». Фрязьке письмо – це невинна спроба іконописця, який десь колись побачив західноєвропейську картину, застосувати нову живописну манеру – використати світлотінь для моделювання ликів, надати їм об’єм. Це було неприпустимо з точки зору традиції, тож натовп із священиками на чолі вривався у будинки, вилучав крамольні ікони, виколупував очі зображень і носив спотворені лики вулицями людям на пострах. Потім недозволені ікони знищували.

Сохранившаяся икона Карпа Золотарева «Богоматерь с Младенцем» (конец XVII в.). Яркий пример фрязского письма. Фото: wikimedia.org

Нині іконоклазм трапився втретє в історії людства, причому зображення нищать разом із будівлями. Від попередніх він відрізняється тим, що ніякої теологічної дискусії тут і близько немає – ну хто ж нині вірить у ассирійських чи античних богів? Ісламські фундаменталісти руйнують безцінні пам’ятки культури, для годиться посилаючись на релігійні настанови. Насправді ж зняті на відео акти вандалізму, що моментально розходяться мережею, мають те саме призначення, що й публічні страти – перелякати увесь світ і змусити про себе говорити. Тож питання, яке задав журнал National Geographic, – «Чому Ісламська держава (ІД) ненавидить археологію?» – є риторичним.

Отже, що втратило людство впродовж останніх місяців? Першими постраждали пам’ятки культури Дворіччя. Навесні цього року бойовики ІД знищили експонати музею міста Мосул, а потім підірвали пам’ятки архітектури біблійного Німруду в Іраку. Відео вандалізму викликало обурення переважно серед людей культури, бо для широкого загалу Дворіччя – це щось малозрозуміле зі шкільного підручника.

Треба було більшого ефекту! Тож восени настала черга Пальміри, античного міст-руїни, сама назва якого впродовж століть була синонімом краси й архітектурної довершеності. Пальміра – не тільки пам’ятка зі списку ЮНЕСКО, це відомий туристичний об’єкт, який чимало людей встигло побачити на власні очі, а ще більше мріяло побачити. Не побачать. Злітають у повітря величні храми, урочисті колонади та тріумфальні арки. Не усі одразу, а по черзі – щоб створити більше інформаційних приводів. А щоб було страшніше, перед брамою Пальміри демонстративно рубають голову старому і шанованому у світі охоронцю пам’яток, 81-річному Халеду Аль Асааду, який 40 років беріг Пальміру.

В тему: Боевики ИГИЛ взорвали античную Триумфальную арку в Пальмире

Подрыв храма Баал-Шамина в Пальмире

В тему: Боевики ИГИЛ нанесли рекордные убытки мировым памятникам культуры

Не тільки ісламісти

«Ісламісти» – занадто широке, а тому неточне визначення для терористів та руйнівників. Можливо, для багатьох стане відкриттям, що бойовики ІД руйнують не тільки пам’ятки давньої архітектури, але і мечеті незалежно від віку споруд. Річ у тім, що ІД заснована сунітами, представниками найбільш чисельної течії у ісламі, тож все, що пов’язане з іншими течіями, шиїтами і суфіями, вважається неправильним і підлягає знищенню. Все це прикро нагадує діяльність однієї великої помісної церкви у православ’ї. Різниця лише у тому, що ця церква не підриває «неправильні» християнські пам’ятки, а спотворює їх перебудовами, що мало чим відрізняється від знищення.

У Троїцькому монастирі в Межирічі Острозькому ченці зруйнували дзвіницю XVII ст., понабудували на території пам’ятки архітектури національного значення якихось гаражів та капличок, влаштували посеред села цвинтар і не перший сезон заважають археологам проводити дослідження поблизу монастиря. А кажуть, ІД не любить археологію!

Фото: Екатерина Липа. Троицкий монастырь XV — XVII вв. в Межиричье Острожском. Надвратной колокольни уже нет

Присутність представників УПЦ (МП)  у пам’ятках архітектури національного значення елементарно ускладнює відвідувачам їхній огляд. У лаврських печерах відгороджено найдавнішу частину і вивішено табличку «Только для молящихся». Виходить, атеїст, чи громадянин України іншого віросповідання не має права оглянути пам’ятку? У Зимненському монастирі XV ст. заборонено «фотографувати і прогулюватися». А Почаївську лавру принаймні до минулої осені вартували завезені з Росії «козаки». Схоже, вони і досі якимсь чином потрапляють на Тернопільщину, тільки медальки познімали, щоб увагу не привертати. Залишилися у зловісній чорній формі і наводять порядок серед відвідувачів на власний смак. Куди дивиться СБУ?

В окупованому Криму керувати Херсонесом Таврійським (об’єктом ЮНЕСКО, який із незрозумілих причин досі не потрапив у «червоний» список пам’яток під загрозою) спробували поставити священика. Колектив заповідника, звісно, здійняв лемент, піп звільнився за власним бажанням. Але важко повірити, що це була остання спроба перетворити Херсонес на православний релігійний центр. Не можу не пригадати свій дзвінок у цей заклад наприкінці лютого 2014 р. Тоді на моє питання чи у безпеці Херсонес, працівниця заповідника роздратовано відповіла: «Це у вас в Києві небезпечно, а у нас все в порядку!»

В тему: УПЦ МП массово покидают верующие

Фото: пресс-служба заповедника

Втім, у Києві теж є пам’яткоохоронець-священик, який, на відміну від кримського цілком комфортно почувається на посаді. Приятель міністра культури В’ячеслава Кириленка очолює славетний Музей української народної архітектури і побуту в Пирогові. І нічого, працівники закладу скаржаться, преса обурюється, а з міністра та директора – як з гуся вода.

Очікування нового порядку

Список ЮНЕСКО – до певної міри умовність, яка існує доти, поки в суспільстві існує домовленість визнавати саме ці архітектурні твори найвищим надбанням людства. Ні, я не ставлю під сумнів мистецьку та історичну вартість пірамід у Гізе чи Версалю. Просто у світі є чимало шедеврів, які волею долі не потрапили до списку чи стоять у щораз довшій черзі на прийом до нього. Черга довшає із зрозумілих причин – місце у омріяному списку надає пам’ятці статус, на який безвідмовно «клюють» туристи.

Дуже просто боротися з тими, хто визнає правила гри: от німці збудували без дозволу вкрай необхідний міст через Ельбу – і культурний ландшафт долини Ельби вилетів зі списку ЮНЕСКО. Скільки крику було, як німці соромили свій уряд! А що робити з тими, хто не визнає жодних законів? Свого часу попередниця ООН, Ліга націй, припинила існування, бо одна з країн-членів відмовилася грати за правилами – і розпочалася Друга світова. Нині Радбез ООН чухає потилицю: що робити з країною-агресором, яка має право вето і зводить нанівець дипломатичні зусилля решти членів? ЮНЕСКО робить гнівні заяви на адресу руйнівників пам’яток – воно не звикло діяти у екстремальних умовах і насправді не знає, як вберегти безцінні споруди. Але нагадаю, що сучасне пам’яткоохоронне законодавство почалося з «Пакту Реріха» – вражений руйнуваннями Першої світової художник запропонував систему домовленостей, що мала б вберегти надбання людства саме у ході збройних конфліктів. Тоді цей документ був сенсаційним. Нині на часі створення нової системи охорони світової спадщини. От тільки людини масштабу Реріха, яка запропонувала б вихід в добу тероризму та гібридних війн, щось не видно.

Від того, що зробили з Німрудом і Пальмірою, болить серце. Але ми не знаємо достеменно, що робиться у пам’ятках ЮНЕСКО на нашій території – у Києво-Печерській лаврі та окупованому Херсонесі Таврійському. Та й іншу лавру, Почаївську, також шкода – хоч і не світова спадщина, але пам’ятка національного значення. Для нашої країни вирішення проблеми охорони пам’яток простіше, аніж для ЮНЕСКО, бо тут не треба особливо думати – просто виконувати закони у жорсткому форматі: правопорушення – подання до прокуратури – суд – вирок і його виконання. Невідворотність мільйонних штрафів (а саме на такі суми «тягне» приведення до ладу зіпсованої пам’ятки) навчить і забудовників, і церкву шанувати спадщину. Справа за малим: треба створити механізм виконання цих законів.

Фото: kolizej.at.ua

А щоб коліщатка цього механізму закрутилися, варто було б організувати спеціальну службу на кшталт новітньої поліції, яка займалася б попередженням та розслідуванням різноманітних злочинів у царині культурної спадщини: від викрадень артефактів та боротьби з чорною археологією до захисту пам’яток архітектури. Власне, це і має бути поліція, що охопить діяльністю не тільки великі міста, але й малі містечка та села, бо саме там ситуація з пам’ятками просто трагічна. Ну, і підпорядкована має бути не Мінкульту, від якого важко дочекатися чогось путнього.

—

Катерина Липа, опубліковано в виданні Lb.ua 

В тему:

• Минкульт требует от УПЦ МП убрать епархии с оккупированной территории
• Беспилотник «Автомайдана» заснял «скромное» поместье владыки Павла. Видео
• Религиозный фронт. Как война повлияла на положение христианских церквей в Украине