Різні грані Червоного хреста. «Ніби нам чимось допомогли, окрім цих, сука, стаканчиків»

Версия для печати

Секретні документи наочно демонструють бажання Путіна перетворити гуманітарну організацію Червоний Хрест на частину російської пропагандистської системи. Разом із цим розробляється план із розширення російського впливу у світі через Міжнародний Червоний Хрест.

Цей текст – частина міжнародного журналістського проєкту  Kremlin Leaks. Наприкінці 2023 року журналісти естонського видання Delfi Estonia отримали доступ до витоку внутрішніх документів адміністрації президента Росії. У результаті архів вивчав великий колектив авторів з «Медузи», «Важливих історій», Expressen (Швеція), Frontstory.pl (Польща), Paper Trail Media, Der Spiegel, ZDF (всі три Німеччина), Der Standard (Австрія), Tamedia (Швейцарія) та  VSquare.org  (Центральна Європа).  Видання «Медуза» опублікувала матеріал про те, як співробітники Російського Червоного Хреста працюють на окупованих українських територіях (хоча не мають на це права). 

Ось як влаштовано цю мережу прокремлівських «правозахисників»

Хлопець у сорочці – Павло Савчук. На момент публікації ролика (середина березня 2017-го) – 22-річний являється головою молодіжного руху «Волонтери-медики». Росія на той час вже анексувала півострів; через п'ять років вона спробує повністю захопити Україну. Сам Савчук стане керівником Російського Червоного Хреста (РКК), а влада РФ оплатить з бюджету роботу організації на окупованих територіях. 

Педіатр з освіти та провладний активіст за покликанням, Павло Савчук входить до керівних органів всіляких навколокремлівських структур: він  перебуває у центральному штабі руху «Загальноросійський народний фронт» (ОНФ), у Громадській палаті РФ та у раді за уповноваженого з прав дитини за президента. Вже у 24 роки він  виступав у Кремлі перед Путіним — із розповіддю про волонтерський рух. І отримав спеціальну президентську відзнаку «За благодіяння».

 Павло Савчук

Крім того, Савчук — співорганізатор «Всеросійської акції взаємодопомоги #МиРазом» (її запустив ОНФ за підтримки «Єдиної Росії» та РКК). Зараз цей проект пропонує всім охочим допомогти воюючим росіянам та їхнім родинам. Наприклад, пожертвувати гроші та «необхідні товари» — чи вирушити на захоплені території волонтером.

Сам Савчук публічно про війну не висловлюється, але ближче до кінця першого року вторгнення особисто вручив грамоту від Червоного Хреста керівництву оборонного заводу «Авангард» (щоправда, з не найочевиднішого приводу — за перемогу в «конкурсі найкращих практик розвитку донорства» крові). АТ ММЗ «Авангард» входить до складу держконцерну «Алмаз-Антей», що об'єднує підприємства, які виробляють системи протиракетної та протиповітряної оборони. «На сьогодні „Авангард“ — єдине підприємство, яке випускає зенітні керовані ракети для ЗРК С-300 „Фаворит“ та С-400 „Тріумф“», — зазначено на сайті підприємства.

Ще через рік, у середині лютого 2024-го, глава РКК підписав угоду про співпрацю з державним фондом «Захисники Вітчизни» (проти нього запроваджено санкції Євросоюзу). Ця структура серед іншого займається «патріотичним вихованням дітей та молоді» та «уславленням подвигів ветеранів спеціальної військової операції та інших осіб».

Як з'ясували автори цього тексту, подібними жестами (скоріше символічними) участь співробітників Російського Червоного Хреста в агресії проти України не обмежується.

Читайте також: Чому міжнародні організації виявились такими бездіяльними при нападі Росії на Україну?

«Виявляють інтерес до окупованих територій»

Протягом найближчих трьох років Російський Червоний Хрест отримає з російського федерального бюджету близько двох мільярдів рублів. Сума, призначена для РКК, прописана в бюджеті окремо — так само як, наприклад, фінансування започаткованого указом Путіна благодійного фонду «Коло добра» (купує ліки для тяжкохворих дітей у постачальників, близьких до знайомих Путіна), корпорації «Ростех» (робить зброю) або Інституту розвитку інтернету (займається військовою пропагандою).

Можливість повноцінно фінансувати організацію російська влада почала обговорювати 2022 року — до війни субсидії були разовими. Скажімо, наприкінці нульових організація отримувала невеликі кошти на профілактику ВІЛ. При цьому Москва регулярно перераховує внески до Міжнародної федерації Червоного Хреста — ця структура поєднує національні товариства Червоного Хреста.

Існує кілька Червоних Хрестів?

Міжнародний рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця — найбільша у світі гуманітарна спільнота зі складною структурою. Багато хто часто плутає сам рух, що входить до нього Міжнародний комітет Червоного Хреста та національні товариства Червоного Хреста, розташовані в різних країнах (національні спільноти, у свою чергу, входять до Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця).

Міжнародний рух Червоного Хреста та Півмісяця включає 191 національне товариство Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, у тому числі Російський Червоний Хрест та Український Червоний Хрест. Там працюють співробітники-професіонали та навчені добровольці.

Міжнародний комітет Червоного Хреста також входить у цей рух, але відрізняється від національних організацій наявністю міжнародного мандату, тобто права на роботу в зонах воєнних конфліктів. Саме співробітники МКЧХ працюють у зонах бойових дій. Національні організації — ті ж Російський Червоний Хрест чи Український Червоний Хрест — таким мандатом не володіють і працюють на територіях своїх держав (якщо немає відповідного запрошення з боку іншої держави).

Національні товариства Червоного Хреста у своїй роботі керуються Статутом руху та мають бути незалежними. Проте в реальності, щоб працювати в країні, співробітники Червоного Хреста мають бути максимально лояльними місцевій владі, інакше «вони просто не зможуть надавати допомогу» (адже у влади ресурсів більше), пояснює в розмові з «Медузою» джерело, яке донедавна працювало. у МКЧХ.

Фінансуються організації також по-різному. Національні товариства працюють за рахунок приватних пожертвувань, урядових субсидій та грошей від МКЧХ. А Міжнародний комітет Червоного Хреста отримує добровільні внески від держав-учасниць Женевських конвенцій, міждержавних організацій (наприклад, Європейської комісії), а також інших громадських та приватних структур, йдеться на сайті організації.

Гроші, які держава виділила Російському Червоному Хресту, передбачені, зокрема, для роботи на «нових територіях», випливає з витоку внутрішніх документів адміністрації президента (є в розпорядженні «Медузи»). В опублікованому наказі російського Мінфіну «Про внесення змін до бюджетних кодів» також було зазначено:

«Субсидія Загальноросійської громадської організації Російський Червоний Хрест на створення та забезпечення діяльності її відділень (структурних підрозділів) на територіях Донецької Народної Республіки, Луганської Народної Республіки, Запорізької та Херсонської області областей з допомогою коштів резервного фонду Президента Російської Федерації» (орфографія як у указі). 

При цьому, на відміну від Міжнародного комітету Червоного Хреста, національні товариства Червоного Хреста не можуть працювати в зоні збройних конфліктів — за правилами руху вони не мають на це відповідного мандату. Однак невдовзі після початку повномасштабної війни РКК почав «цікавитися роботою з мешканцями окупованих територій України», розповідає авторам цього тексту джерело, знайоме з роботою організації.

Співрозмовник, близький до Міжнародного комітету Червоного Хреста, підтверджує, що у перші два місяці повномасштабного вторгнення РКК дотримувався принципів руху — і не намагався потрапити до України. Але вже 2023-го співробітники організації почали з'являтися на окупованих територіях. Зокрема, представники РКК їздили до зруйнованого та захопленого Росією Маріуполя з так званою гуманітарною місією, каже російський правозахисник, знайомий із діяльністю організації (він поспілкувався з авторами цього матеріалу на умовах анонімності).

Правозахисник застерігається, що не знає, наскільки системно Російський Червоний Хрест працює на окупованих територіях. Але наголошує, що після приватної розмови з кількома співробітниками РКК він був «вражений тим, наскільки вони зетнуті»: «Вони постійно говорили про підтримку людей з так званих нових територій та роботу з сім'ями учасників СВО».

Читайте також: Білоруський Червоний Хрест став, по суті, пособником російських загарбників

«Уроди страшні»

Про присутність Російського Червоного Хреста у окупованих регіонах свідчать і заяви української сторони. Наприклад, військовослужбовець Орест Грицюк, який вирушив на війну добровольцем і побував у російському полоні, після повернення розповів в інтерв'ю про знущання цих «правозахисників».

З жовтня 2022-го до квітня 2023-го Грицюк (разом із іншими полоненими) перебував у колонії в Горлівці. Туди, за його словами, приїжджали співробітники РКК. Причому спочатку Грицюк прийняв їх за представників зовсім іншої організації – Міжнародного комітету Червоного Хреста.

«Міжнародний Червоний Хрест – пішли в дупу. Виродки страшні, — заявляв він в інтерв'ю. — Приїжджали їхні російські представники, ми крокували, співали пісні — вони знімали все це на відео, реготали, по плечу нас плескали і обзивали поганими словами… Це представники Міжнародного комітету Червоного Хреста з Росії».

Авторам цього тексту Грицюк пояснив, що росіяни були в колонії навесні 2023-го (точну дату військовий не запам'ятав):

«Того дня наш барак із 125 людей завели до їдальні. У їдальні не можна піднімати голову і дивитися на всі боки, але навіть з опущеною головою вдається щось побачити, головне — не заглядати в очі вертухаю [наглядачеві]. Я звернув увагу, що в їдальні були ще дві особи, які не були наглядачами — на відміну від тих, які були в цивільному, — і оминали столи з військовополоненими».

Коли українці посіли свої місця, Грицюк почув, як старший зміни сказав іншим наглядачам, що двоє у цивільному — це «представники Червоного Хреста», які «приїхали подивитися [на військовополонених]». Імен «правозахисників» Грицюк не почув.

Читайте також: Представники Міжнародного Червоного Хреста у Росії знущалися над українськими військовополоненими

«Представники Червоного Хреста» оглянули столи, за якими сиділи полонені, а коли старший зміни дав команду починати їсти, почали знущатися з українців.

Грицюк розповідає:

Часу на їжу [в колонії] дають дуже мало, і я сам ненавидів себе за те, як я їм. Я людина інтелігентна, маю дві вищі освіти… А там ми були змушені їсти дуже швидко, причому дуже гарячу їжу. Все летить на всі боки. І ось ці двоє у цивільному ходять між столами, а один із них примовляє: «Ох, як добре їдять, як свині, українські свині. Ну, їжте, їжте, Росія любить і піклується про вас. Приїдете додому — потім, щоб не пизділи». 

Після їжі полонених повели на плац і, як завжди, змусили хором співати радянські військові пісні. За словами Грицюка, його загін промарширував по колу лише раз, але ті, хто йшли слідом, змусили довго ходити плацом і «співати різні пісні».

«Мужик, який у їдальні називав нас свинями, дістав телефон, знімав на камеру військовополонених, що марширували, підходив до них, щось кричав на вухо і тряс кулаком над головою, плескав полонених по спині і плечі так, що тих гойдало. Камеру він спрямовував на себе та демонстрував жест перемоги, прямо насолоджувався, для нього це була вистава», — каже український військовослужбовець.

Грицюк припускає, що невідомий не лише слухав, а й «замовляв пісні» — він підходив до наглядача, говорив йому щось, після чого той змушував полонених співати іншу пісню. 

«У цих двох був повний карт-бланш на те, щоб ходити їдальнею, перебувати на плацу, замовляти пісні, а плац — це свята святих, на нього просто так зайти не можна, — каже колишній військовополонений. — Якщо ти не військовий, ти маєш обходити плац. А вони там почувалися комфортно, по кайфу». Самим полоненим присутність сторонніх так і не пояснили.

Читайте також: 1 квітня Гітлерівська Німеччина стала головою Ради безпеки ООН (і це майже не жарт)

Представник українського Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Юрій Таранюк у розмові з авторами цього тексту наголошує: «Місія Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні дуже гостро відреагувала» на інтерв'ю Грицюка. Через штаб вони зв'язалися із самим військовослужбовцем, а потім направили Таранюку офіційну ноту про те, що в колонії у Горлівці «були не їхні співробітники».

«Вони [співробітники МКЧХ] сказали, що, швидше за все, це представники Російського Червоного Хреста — і що співробітники Міжнародного Хреста не розмовляли б російською мовою, оскільки не можуть бути ні росіянами, ні українцями», — згадує Грицюк у розмові з авторами тексту.

Автори цього матеріалу звернулися за коментарем і до представника МКЧХ Нуран Нуас, яка зв'язувалася з Грицюком від імені міжнародної організації. Вона не відповіла. Натомість того ж дня зв'язався представник МКЧХ в Україні Ашіль Деспре. Він підтвердив, що організація справді «розбиралася» у ситуації з Грицюком. При цьому Деспре заявив: представники МКЧХ ніколи не говорили про те, що колонію з українськими полоненими відвідували саме співробітники Російського Червоного Хреста.

На запитання, хто ще міг приїхати в колонію, представившись Червоним Хрестом, говорити російською та ображати українських військовополонених, Деспре відповів, що «не знає, хто ці люди» і що в нього «немає підстав вважати, що до цього причетний Російський Червоний Хрест».

«На жаль, дехто може жорстоко поводитися з ув'язненими. Деякі можуть прикидатися тими, ким вони не є. Я не хочу гадати і не знаю, хто це міг бути», - додав він.

У свою чергу, представник МКЧХ у Москві Галина Бальзамова наголосила, що «вони обговорювали з РКК цю ситуацію, і у них немає сумнівів у тому, що РКК не мав до неї відношення». А директор регіонального управління оперативної діяльності МКЧХ у Європі та Центральній Азії Аріана Бауер запевнила, що на українських територіях «немає співробітників Російського Червоного Хреста» (МКЧХ принципово не використовує терміни «анексовані» та «окуповані» щодо захоплених територій — оскільки ці формулювання нібито можуть «вплинути на гуманітарну допомогу постраждалим від збройного конфлікту між Росією та Україною»).

У МКЧХ упевнені, що російські «правозахисники» не могли приїхати до колонії — адже це було б «несумісно з політикою Руху Червоного Хреста та Півмісяця». Представник українського Координаційного штабу Таранюк, проте, стверджує: офіційному Києву відомі й інші випадки знущань співробітників РКК над військовополоненими, у тому числі на окупованих територіях. Деталі він не наводить, але заявляє, що зараз ці випадки розслідують профільні українські органи.

«Те, що з Ореста Грицюка знущалися в колонії під Донецьком, факт, — каже Таранюк. — Це означає, що працівники РКК були на окупованих територіях. Очевидно, що РКК управляється керівництвом Росії і робить, що йому скажуть. Тому що допуск до таких місць без дозволу представника силового блоку [окупаційної] влади не отримаєш».

Таранюк зазначає, що МКЧХ не прагне зробити публічною інформацію про такі порушення з боку російської організації. Він упевнений, що це на руку Москві: "Політика мовчання покриває злочини Російського Червоного Хреста".

Читайте також: Назад до "закону джунглів"? Чим загрожує криза міжнародних організацій

«За нашою спиною підтримка величезної країни»

В Україні проти Російського Червоного Хреста вже рік діють санкції – організації заборонено працювати в країні як мінімум до 2033 року. Щодо Савчука вони також запроваджені  — за «поширення пропагандистських наративів Кремля для виправдання дій Росії щодо підриву територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України».

Причина санкцій проти РКК у президентському указі не розкривається. В офісі президента України також важко назвати конкретне мотивування, пославшись на «множинні порушення» з боку організації.

Приводів для заборони РКК в Україні справді більш ніж достатньо. Російський Червоний Хрест відкрито посідає проросійську позицію. На своєму офіційному сайті організація збирає гроші на «підтримку сімей мобілізованих та сімей військовослужбовців». Зробити пожертву закликає і сам Савчук: «Сім'ї мобілізованих громадян наразі стикаються із низкою труднощів. Це і почуття тривоги на тлі переживання за близьких людей, і потреба фінансової чи гуманітарної підтримки. Тому дуже важливо їх підтримати та надати посильну допомогу».

Працює РКК і з українцями, які після початку війни опинилися в Росії, але робить це дуже своєрідно. Наприклад, як писала «Верстка», як гуманітарну допомогу їм привозять «куртки з Путіним і буквою Z». А за словами російського правозахисника, знайомого з діяльністю організації та розмовлявшого з авторами тексту на умовах анонімності, часто співробітники РКК приймали українських біженців в одному приміщенні з «учасниками СВО »: ветерани бойових дій отримують в організації зокрема психологічну допомогу, наприклад, у разі ПТСР .

«Верстка» зазначала, що співробітники РКК нерідко хамлять українцям, які втекли від війни, і відмовляються їм допомагати. Деякі з них, особливо в регіональних відділеннях, йдуть ще далі і відкрито збирають гроші для російських військових. А інші взагалі перебувають у організаціях, які вербують росіян на фронт.

Читайте також: Зеленський: Міжнародний Червоний хрест заборонив нам використовувати свою символіку

Чому Російський Червоний Хрест має проблеми з репутацією?

Російський Червоний Хрест працює з 1867 року і входить до Міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. РКК має 85 регіональних відділень і 100 тисяч учасників по всій країні, йдеться на сайті організації.

Ключові напрями у роботі РКК його голова Павло Савчук описує так: популяризація донорства крові та кісткового мозку; навчання першої допомоги; медичні програми; соціальні програми; допомога у ліквідації та попередженні надзвичайних ситуацій. Крім того, за його словами, РКК відповідає за популяризацію міжнародного гуманітарного права та Руху Червоного Хреста; займається відновленням сімейних зв'язків та розшуком зниклих людей.

Бюджет РКК складається з трьох складових: фінансування з боку МММК, приватних пожертв та — з 2023 року — регулярного державного фінансування. 

Співрозмовники «Медузи» в російській правозахисній спільноті називають РКК «дивною організацією», яка не заслуговує на довіру. Один із них нагадує, що бренд РКК неодноразово фігурував у скандальних історіях, пов'язаних із шахрайством та зловживанням повноваженнями.

Так, у 2012 році про проблеми у Російському Червоному Хресті розповів відомий російський активіст Микола Левшиць: упродовж кількох місяців він разом з іншими волонтерами допомагав постраждалим від  повені у Кримську. Левшиць звинуватив РКК у фінансових махінаціях після того, як організація вивісила на сайті звіт про збирання грошей для потерпілих від повені. Загалом, стверджувалося у звіті, було зібрано близько 900 мільйонів рублів. "Вони були найбільшим оператором грошей з відновлення регіону після повені, до адресатів дійшла половина грошей у кращому випадку", - пояснює Левшиць. За його словами, РКК купував «невиправдано дорогі котли, човни та ще за кілька років знаходили склади, забиті нерозподіленою гуманітаркою».

Читайте також: “В українській війні будуть прецеденти, які оформлять майбутнє міжнародного гуманітарного права”

«При цьому люди з РКК приїжджали до регіону, радісно фотографувалися, але нічого не робили і відкрили три дев'ятиповерхівки, які збудувала влада», — додає він. Левшиць каже, що написав «про всі махінації» Російського Червоного Хреста в МКЧХ, але «там сказали, що вплинути на російську організацію не можуть і з нею не пов'язані».

Ще одна резонансна історія за участю РКК сталася невдовзі після пожежі в торговому центрі «Зимова вишня» в Кемерово 25 березня 2018 року — тоді загинуло 64 особи (більшість дітей), десятки постраждали. Російський Червоний Хрест не зміг звітувати про розподіл грошей сім'ям загиблих і постраждалим від пожежі — значна частина зібраних коштів, за даними ЗМІ, залишалася невитраченою.

Житель Кемерово Ігор Востриков, який втратив під час пожежі у «Зимовій вишні» всю свою родину, в ефірі радіо «Національна служба новин» розповідав : «Вони виділили по мільйону [постраждалим] і зібрали не 169 мільйонів [рублів] — наскільки мені відомо, цифра більше. Але навіть якщо і така цифра, можна порахувати. На кожного загиблого виплатили мільйоном, це 60 мільйонів, тобто ще більше ста [мільйонів] залишалося».

Усі ці події відбувалися, доки РКК керувала Раїса Лукутцова — вона очолювала організацію 15 років. «При ній творився треш, чад, содомія і жодної звітності та комунікації», — згадує співрозмовник, який раніше працював у МКЧХ.

У 2021-му Лукутцову затримали на місці злочину за отримання хабара в розмірі 30 мільйонів рублів, а потім умовно засудили на чотири роки за спробу незаконно продати підмосковний санаторій «Дружба», що належав РКК. У січні 2024-го Лукутцова померла, їй було 74 роки.

Читайте також: Деякі співробітники Amnesty International вважають, що Литва, Латвія і Фінляндія мали б бути частиною Росії. Розслідування

Про роботу на анексованих територіях сама організація вважає за краще мовчати — і, можливо, навіть використовує для цього своєрідні проксі-організації. Втім, вони також діють під брендом Червоного Хреста.

Наприкінці червня 2023-го ТАРС опублікувало новину «Російський Червоний Хрест доставив першу гуманітарну допомогу в ДНР» — йшлося про обладнання для однієї з місцевих клінік. Проте лише за кілька годин інформагентство виправило текст (примітка про це досі є в публікації): тепер йшлося не про Російський Червоний Хрест, а про якусь організацію під назвою «Донецький Червоний Хрест».

Приблизно в цей же час у  пабліку «Русские везде» у «ВКонтакте» опублікували відео ТАРС, що розповідає про ту саму новину. У сюжеті з'явилася героїня на ім'я Катерина Сухачова як «представник Російського Червоного Хреста в ДНР». «Дуже рада повідомити, що це перший вантаж, який прийшов у республіку саме від Російського Червоного Хреста», — каже вона у ролику.

При цьому у всіх наступних подібних публікаціях Сухачову авторизовано вже як «керівника регіональної громадської організації „Донецький Червоний Хрест“». За даними виписки з  ЄДРЮЛ, Катерина Сергіївна Сухачова справді зареєструвала регіональну громадську організацію «Донецький Червоний Хрест» на початку серпня 2023 року, тобто вже після публікації виправленої новини ТАРС.

Судячи з даних, вказаних на  сторінці Сухачової у ВКонтакті, вона народилася в Донецьку. При цьому у виписці ЄДРЮЛ говориться, що Сухачова - громадянка Росії. Більше про неї нічого не відомо, сама Сухачова проігнорувала повідомлення авторів цього тексту з проханням про коментар.

Сухачова не єдина росіянка у «Донецькому Червоному Хресті». У  відео та на  фотографіях організації часто фігурує Єлизавета Новікова  – активістка «Молодої Гвардії Єдиної Росії». В офіційному телеграм-каналі «Молодої Гвардії» вона згадується як одна з «волонтерів з усієї Росії», які «об'єдналися для допомоги Донбасу».

Читайте також:  Поки росія вбиває, ООН, ОБСЄ та "Червоний Хрест" сховалися, — Резніков

У  сюжеті пропагандистського каналу «Z Юніон ДНР» Новікова розповідає, що зараз керує «волонтерською місією у лікарні Донецька, але спочатку приїхала волонтером до Маріуполя допомагати місцевим мешканцям та пораненим». «Мені важливо робити внесок у ті події, які є дуже важливими, можливо, навіть вирішальними, як би це не було голосно сказано, для моєї країни. "Своїх не кидаємо" - для мене це не порожній звук», - каже вона.

Про те, що російська армія 85 днів тримала в облозі і  знищувала Маріуполь навесні 2022 року, вона, звичайно, не згадує. Натомість зізнається, що вирішила «переїхати до Донецька назовсім»: «Коли це все закінчиться, це місто має просто розцвісти, і мені хочеться брати участь у цьому». Наприкінці сюжету закадровий голос констатує: "За нашою спиною підтримка величезної країни"

Судячи з фотографій на  сторінці «Донецького Червоного Хреста» у «ВКонтакті», голова РКК Павло Савчук, як мінімум, знає про існування такої організації. Сам він про зв'язки РКК з нею не згадував, проте співробітники «Донецького Червоного Хреста» та Савчук бували на тих самих заходах — наприклад, на XV Всеросійському форумі Служби крові, організованому російським Федеральним медико-біологічним агентством. У відповідь на прохання прокоментувати це Савчук переадресував питання до прес-служби РКК, а пізніше заблокував телефон кореспондента «Медузи».

Прес-служба РКК відмовилася від спілкування з авторами розслідування, пославшись на те, що серед них «фігурують медіа, чия діяльність визнана небажаною на території Росії» (йдеться про «Медуз» та «Важливі історії»).

Знають про «Донецький Червоний Хрест» і в МКЧХ. Директор регіонального управління оперативної діяльності організації в Європі та Центральній Азії Аріана Бауер наголошує, що МКЧХ не має жодного відношення до «Донецького Червоного Хреста», але організація «підтримує з ними [представниками організації] контакт».

Співробітників "Донецького Червоного Хреста" вона називає "місцевими жителями", які об'єдналися для надання гуманітарної допомоги. «Ця організація не є частиною Російського Червоного Хреста. Це не росіяни», – каже Бауер. Зауваження авторів цього тексту про те, що глава «Донецького Червоного Хреста» точно громадянка РФ, в МКЧХ проігнорували.

Водночас радниця Міжнародного комітету Червоного Хреста зі зв'язків із громадськістю Надя Дібсі у розмові з авторами тексту додає: у МКЧХ не просто знайомі з представниками «Донецького Червоного Хреста», а й «співпрацюють з ними для надання допомоги постраждалим від збройного конфлікту в цьому районі» (у чому полягає допомога, в організації не уточнили).

Читайте також: Червоний Хрест місяць не може потрапити на територію Оленівки, де загинули українські військовополонені – гендиректор МКЧХ

У вересні 2018 року в Луганську з'явилася інша організація з використанням бренду Червоного Хреста — «Регіональна громадська організація „Товариство Червоного Хреста в Луганській Народній Республіці“». Її також зареєструвала громадянка Росії — Тетяна Анатоліївна Слива, свідчать дані виписки з ЄДРЮЛ. Сама Слива заявляла місцевим журналістам, що її організація «працює в республіці з 2014 року», зазначаючи, що має «один рух з Російським Червоним Хрестом».

Судячи з публікацій у ЗМІ, щонайменше до останнього часу МКЧХ активно працював із «Товариством Червоного Хреста в Луганській Народній Республіці» — принаймні до початку повномасштабного російського вторгнення. Наприклад, у березні 2017-го саме Слива супроводжувала Петера Маурера, який прибув до Донбасу з візитом тодішнього президента МКЧХ.

Радниця МКЧХ зі зв'язків із громадськістю Надя Дібсі підтверджує, що Міжнародний Червоний Хрест давно «співпрацює» з цією організацією. «Луганський Червоний Хрест – це місцева організація, яка допомагає мешканцям Луганська та його околиць. Навіть якщо нині вони не є частиною визнаного національного товариства Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, ми продовжуємо працювати з ними, щоб допомогти постраждалим від міжнародного збройного конфлікту між Росією та Україною», — уточнює Дібсі.

Одночасно луганська організація продовжує працювати з окупаційною владою та відкрито підтримує у війні саме РФ — наприклад, доставляє гуманітарні вантажі від «Єдиної Росії», а окуповані регіони називає «звільненими». У МКЧХ проігнорували питання авторів цього тексту про ставлення організації до прокремлівської позиції «Товариства Червоного Хреста в ЛНР». Тетяна Слива на повідомлення авторів цього тексту не відповіла.

Читайте також: Як в ЮНІСЕФ (ООН) та Червоний Хрест по суті фінансували викрадення українських дітей Лукашенком

А МКЧХ взагалі працює на окупованих територіях?

МКЧХ неохоче коментує роботу на окупованих територіях України. Директор регіонального управління оперативної діяльності МКЧХ у Європі та Центральній Азії Аріана Бауер розповіла авторам розслідування, що МКЧХ присутній у Донецьку та Луганську з 2014 року — в обох містах у організації досі є офіси, але зараз організації не вдається виконувати роботу в колишньому обсязі: «Ми все ще маємо команди на місцях. Ми продовжуємо працювати за певними напрямками у невеликих масштабах і сподіваємося, що незабаром зможемо знову наростити там обсяги роботи».

Наразі на підконтрольних Росії територіях України нібито перебувають близько сотні співробітників МКЧХ. «Вони працюють за програмами допомоги людям, які постраждали від збройного конфлікту, — каже Бауер, додаючи, що йдеться також про ремонт будинків та іншої матеріальної допомоги. — Організація нашої роботи там варіюється залежно від потреб та реагування».

Крім того, зазначає Бауер, МКЧХ «надає максимальних зусиль для того, щоб отримати доступ до військовополонених з обох сторін», у тому числі підтримує контакти з російською владою. Проте деталі цього процесу в організації не розкривають.

Читайте також: Як викрадених українських дітей вчать любити Росію в Білорусі на гроші Червоного Хреста та ООН (ЮНІСЕФ)

«Ніби нам чимось допомогли, окрім цих, сука, стаканчиків»

Представник українського Координаційного штабу Юрій Таранюк ставить питання, чому Міжнародний комітет Червоного Хреста не вживає жодних заходів проти Російського Червоного Хреста — організації, дії якої явно суперечать принципам руху. «РКК не виконує свій мандат і працює на користь силових структур країни-агресора, порушуючи всі норми міжнародного гуманітарного права. Будь-яка робота з ними [з боку України] унеможливлюється», — наполягає Таранюк.

Попри це штаб продовжує співпрацювати з МКЧХ — хоча Таранюк визнає, що після початку повномасштабної війни можливості організації дуже обмежені. У приклад він наводить ситуацію з колонією №120 у Оленівці під Донецьком, куди російська влада так і не пустила організацію після обстрілу . 

"Майже ніхто з українців, які повернулися з російського полону, не бачив у місцях утримання представників МКЧХ", - заявляє Таранюк. Самі військовослужбовці також неодноразово говорили про це. 

Так, захисниця «Азовсталі» Валерія Суботіна, яка втратила на війні чоловіка і провела в полоні 327 днів, розповідала, що після обміну та повернення додому отримала від МКЧХ чашку: «Після цього полону, всього цього жаху, на хера [нам ці чашки], вибачте? Ми, виходить, їх рекламуємо, стоїмо всі на цих фотках після обміну з чашками з емблемою Червоного Хреста… Начебто вони чимось допомогли, окрім цих сука стаканчиків».

Українська сторона справді передала полоненим термочашки від представників МКЧХ, коли ті повернулися на територію України, пояснюють в українському Координаційному штабі: «У ці термочашки розливали гарячий чай і роздавали військовополоненим відразу після обміну». Під час полону до українських військових правозахисників не пускали, додають у штабі.

Інший співрозмовник «Медузи», знайомий із ситуацією, уточнює, що російська влада часто відмовляє МКЧХ у доступі до полонених під приводом того, що нібито не можуть забезпечити безпеку представників організації, хоча Женевська конвенція безпосередньо зобов'язує утримувати військовополонених тільки в безпечних місцях. МКЧХ про такі випадки публічно не розповідає — бо побоюється, що влада РФ повністю заборонить роботу організації на окупованих територіях, вважає Таранюк.

Читайте також: Російські загарбники крадуть українських дітей, чому цьому замало міжнародної уваги

Аріана Бауер з Міжнародного комітету Червоного Хреста визнає, що співробітники організації не мають «повного доступу» до полонених, хоча вони «докладають [для цього] максимальних зусиль». Більше того, за її оцінкою, МКЧХ нібито вдається «просуватися вперед, іноді маленькими, але стабільними кроками» в цьому напрямку — і завдяки обережній політиці щодо російської влади.

У результаті Міжнародний комітет Червоного Хреста не тільки не накладає на Російський Червоний Хрест жодних санкцій, а й продовжує його фінансувати.

РКК одержує гроші ззовні навіть після початку війни?

Судячи з інформації, якою поділився з авторами розслідування Міжнародний комітет Червоного Хреста, обсяги допомоги Російському Червоному Хресту в 2023 році порівняно з 2022 тільки зросли.

Так, за 2022 рік МКЧХ направив Російському Червоному Хресту загалом 3,1 мільйона швейцарських франків (приблизно 329 мільйонів рублів). З цієї суми 25 тисяч швейцарських франків (приблизно 2,6 мільйона рублів) використано для «негайної підтримки людей, які постраждали від збройного конфлікту» у лютому 2022-го.

За 2023 рік МКЧХ направив Російському Червоному Хресту 5,1 мільйона швейцарських франків (приблизно 538 мільйонів рублів). З них понад 474 мільйони організація витратила на «багатоцільову грошову допомогу людям, які постраждали від збройного конфлікту, та витрати, пов'язані з реалізацією цієї програми».

Втім, фахівець із міжнародного кримінального права, науковий співробітник Копенгагенського університету Гліб Богуш у розмові з авторами цього тексту підтверджує: у ситуації, коли національна організація порушує норми міжнародного права, МКЧХ справді практично нічого не може зробити. Експерт зазначає, що, як правило, сторони конфлікту самі зацікавлені у дотриманні гуманітарного права та співпраці з МКЧХ, але «можливості міжнародних інституцій у випадках „радикального зла“ невеликі».

Зокрема, будь-яка різка заява з боку МКЧХ може спровокувати повну заборону організації в  Росії. Богуш нагадує, що у російських пропагандистських ЗМІ навіть до війни періодично з'являлися заклики до цього.

За оцінкою юриста, у МКЧХ такі сигнали російської влади чудово розуміють: «МКЧХ не коментує політичну складову в Росії та інших країнах, включаючи питання законності застосування збройної сили, — він має бути нейтральним. У міждержавному конфлікті це єдине, що дозволяє виконувати свої функції».

Представниця самої організації Аріана Бауер каже авторам цього розслідування: МКЧХ продовжує переговори з владою про формат роботи в РФ. На пряме запитання журналістів, чи розуміють у Міжнародному комітеті Червоного Хреста, що відкрито прокремлівські організації можуть повністю витіснити МКЧХ із Росії та з окупованих нею територій України, Бауер відповіла негативно.

 —

Опубліковано у виданні Meduza

Читайте також: 

• Кремлівські щури в ОБСЄ (розслідування)
• Червоний хрест не гарантував безпеку полонених з "Азовсталі" – заява
• Замість бути арбітром, ООН опосередковано легалізує війни і цим відзначає 78-річчя
• FATF воліє поки не помічати фінансування тероризму країною-агресором
• Очільниця ОБСЄ виступила проти виключення країни-агресора з організації
• Майстерність нікого не дратувати. Чому Швейцарія закриває очі на діяльність російських шпигунів?
•  Як беззуба реакція Заходу на окупацію Грузії РФ заохотила Путіна напасти на Україну