Різдво важливе

Версия для печати

 Різдво в Америці поглинули культурні війни. Консерватори намагаються повернути релігійне значення свята, а прогресисти засуджують його споживацтво. Але цей конфлікт значно старший. Протягом тисячоліть Різдво було в епіцентрі культурних, політичних і релігійних війн за надання йому смислу.

Навіть у самій Біблії є суперечливі версії історії народження Христа.

Яке значення ми надамо цьому святу? Що воно означає для лівих політичних рухів — чи то християн, атеїстів або ж представників інших конфесій? Незалежно від того, чи сповідуєте ви якусь віру, варто знати, що́ Новий Заповіт може розповісти про народження Христа і як тлумачення цих історій може підтримати чи підірвати нашу справу. Почати з цього — це й показати, що навіть усередині священної книги можуть звучати конкурентні голоси.

На цю тему: Раскрыт секрет ладана

Євангелічні розповіді про народження — це перш за все історії, адже біографи Ісусового життя не бачили, як він з’явився на світ. І, як будь-які хороші розповіді, вони виражають певні погляди.

Жорж де Латур. Поклоніння пастухів

Євангеліє від Матвія: Ісус проти Царя Ірода

Євангеліє від Матвія — перша книга Нового Заповіту. Воно розповідає про народження Христа як паралель до народження Мойсея в Танаху: обидва з’явилися на світ у час кризи, обидва ледь уникнули смерті, а люди про них говорять як про визволителів.

Найдовша частина історії про Христа в Євангелії від Матвія присвячена не власне народженню, а немовлятку Ісусу. Волхви зі Сходу, несучи дари, йдуть за зіркою, яка приводить їх до Ісуса, царя-немовляти, але спершу вони заскочили до Царя Ірода. До нього їх веде або зірка, або ж вони припускають, що царі мають народжуватися в палацах. Цар Ірод наказує їм повернутися, щоб вони розповіли, де знаходиться царська дитина. Вони так цього й не роблять. Оповідач, здається, проявляє свою політичну позицію: зірка з’являється над головами не можновладців, а дитини, яка не може навіть розмовляти.

Сандро Боттічеллі. Поклоніння волхвів

Цар Ірод розгніваний, бо волхви не повертаються. І коли імперія під загрозою, він, звичайно, відповідає насильством. Ірод наказує вбити всіх дітей віком до двох років у Вифлеємі. На щастя, Йосипу, вітчиму Христа, уві сні сказали рушити зі святою родиною в Єгипет. Сім’я Ісуса стає біженцями. Їх переслідували, щоб убити. Вони були змушені покинути свою домівку через жорстокого диктатора.

"У Євангелії від Матвія знедолені й бідні без соціального та політичного капіталу мають справжню революційну силу звільнювати."

Врешті Ісус і його родина повертаються, коли Ірод помирає, але не у Вифлеєм, а в північне гірське місто Назарет. Ісус виріс у маленькому містечку, де жили бідні селяни. За іронією долі, цей «новий цар», якого Ірод хотів убити, приїжджає жити не до Риму, центру влади, і навіть не до важливого міста Вифлеєм, а на периферію.

Адам Ельсгаймер. Втеча в Єгипет

Марії, матері Ісуса, тоді було не більше п’ятнадцяти років. Йосипу було за тридцять, і його професія теслі була аж ніяк не шанованою. В сучасному суспільстві Марія була б вагітною старшокласницею, що вийшла заміж за прекарного робітника.

У Євангелії від Матвія знедолені й бідні без соціального та політичного капіталу мають справжню революційну силу звільнювати.

На цю тему: Неправильное Рождество. Какой календарь (не) врет?

Євангеліє від Луки: протестні пісні, вигнанці та єресь

Третя книга Нового Заповіту, Євангеліє від Луки, також про народження Христа. Цього разу це не вигнанці, а бідні. Й історія розповідається з погляду Марії.

Поки Ісус росте всередині Марії, вона раптово відчуває натхнення й співає дивовижну пісню — радикальне проголошення протесту проти багатіїв. Вона співає: «Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих» і «удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!»[1]

Марія проголосила зміну політичної й соціальної влади, зміну, що буде завершена Всемогутнім. Вона заявила, що Бог на боці пригноблених і бідних, а не ситих й тих, хто сидить на високих тронах.

Фра Анджеліко. Благовіщення

Пісню Марії читали не лише набожні. В усьому світі її підхопили рухи за справедливість. Ці ідеї загрожують імперській владі, тож її неодноразово забороняли тоталітарні уряди: в Індії за британського правління, в часи «Брудної війни» в Аргентині, під час громадянської війни в Гватемалі й у 1970—1980-х у Сальвадорі.

Коли Ісус тільки-но народився, армія янголів провістила пастухів на перший погляд невинними словами: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!». Але вони не були такими незагрозливими, як може здатися сучасному читачу. Це була гучна заява проти імператора Октавіана Августа.

"В Римській імперії Август, правитель, був божеством та втіленням миру. Будь-яку людину, що стверджувала інше, вбивали або поневолювали."

Пріенський надпис, знайдений на камені близько 9 року до нашої ери, відзначав день народження Августа й проголошував його божественність. Це звучить так:

[Імператор Октавіан Август], посланий нам і нашим нащадкам як Спаситель, поклав край війні й навів усюди лад; ставши втіленням Бога, імператор справдив усі надії попередніх часів … Народження Бога Августа стало для всього світу початком благої звістки про нього.

В Римській імперії Август, правитель, був божеством та втіленням миру. Будь-яку людину, що стверджувала інше, вбивали або поневолювали. Те, що небесні янголи проголосили щойно народжену далеко від палат і багатства дитину вісницею миру, було плювком в обличчя імперії.

Коли пастухи отримали янгольську звістку, вони приходять до немовляти. Пастухи були знедоленими: деякі були ще дітьми, всі ж були надзвичайно бідними. Та це не відіграло великої ролі, коли вони прийшли в повний бліх та гризунів хлів, де тварини їдять і гидять.

Матіас Стомер. Поклоніння пастухів

Якщо в історії Матвія ставиться питання «Хто має владу?», то Лука запитує: «Коли відбудеться революція бідних?». Знов і знов Лука пояснює революційну етику, в якій жінки й бідні очолюють рух проти сильних світу сього.

Автори євангелій були не репортерами, що намагаються написати правдиві історії, а полемістами, що створювали антиімперські наративи. У євангеліях мир у світ приносить не імператор. Він приносить насилля й поневолення для переможених.

Для авторів євангелій бідне дитятко, народжене серед бліх, приносить мир — не для заможних еліт, але для забутих і пригноблених.

Культурна історія Різдва

Зайве говорити, що не всі християни поділяють наше тлумачення цих розповідей. Взявши заплутані біблійні наративи за основу, Різдво означували й переозначували: проголошували, розкритиковували — і проголошували знову незліченними способами протягом століть. Люди ворогували між собою аж до того, що неминуче змішання язичницьких ритуалів і панівної культури могло означити зміст і звичаї свята.

Як Джеррі Боулер показує в книжці «Різдво в оптичному прицілі», ще за часів Середньовіччя релігійні й світські еліти переймалися нестриманою поведінкою під час святкування Різдва: музика, танці, ненажерство й пиття. Англійські пуритани пішли навіть далі, заохочуючи людей тримати пост протягом свята й підбурюючи юрбу громити крамниці, відчинені в цей день.

Аполлінарій Васнецов. Скоморохи

У наші часи деякі прогресивні християни прагнуть реформувати Різдво й узгодити його з ліберальними цінностями. Білл Маккібен та інші закликають покрасти край комерціалізації свята й звернути увагу на екологічні проблеми — велику кількість сміття й споживання вуглеводного палива через споживацьке божевілля. Неприбуткова природоохоронна організація Adbusters уже давно проводить кампанію «День без покупок», а про місію Церкви припинення покупок говорить сама її назва.

Не виникає сумнівів, що різдвяне споживацтво — проблема, що тисне на трудящі сім’ї, котрі залазять у борги. А продавці змушені обслуговувати нещасні натовпи протягом довгих годин — за низьку платню й без вихідних. Але ця антиспоживацька критика не показує революційний дух Різдва. Навіть гірше: вона перегукується з культурним і політичним тиском еліти на робітничий клас.

"Ритуали, що підносять бідних і скидають із тронів можновладців, варто святкувати."

Капіталізм не можна подолати бойкотами споживачів. Це може зробити лише організований робітничий клас. У ці святкові дні працівники можуть трохи перепочити, відновитися перед майбутньою боротьбою. Можна пригадати, що різдвяні історії, «привід для торжества», про які завжди волають консервативні культурні воїни, — насправді історії про невідкладну боротьбу за визволення. Ритуали, що підносять бідних і скидають із тронів можновладців, варто святкувати.

На цю тему: Как время поменялось

Частково виправдовує існування цього свята те, що воно приносить радість і надію тим, хто цього потребує. І хоч різдвяний період може бути напруженим, самотнім і гнітючим, для декого це один із небагатьох моментів на рік, коли можна не працювати, провести час із родиною й пережити радість разом зі своїми дітьми. Це святкування на честь старовинної революційної історії, важливої і сьогодні.

Різдво у своєму найкращому вияві відзначає появу на світ того, хто принесе благу звістку бідним і свободу ув’язненим. Немає якогось «правильного» святкування. Але у борців за справедливість є багато причин називати Різдво своїм святом.

—

Автори: Катріна Форман, Тімоті Вотрінг

Переклала Дарія Пугач за публікацією: Forman, K. and Worthing, T., 2016. "Why Christmas Matters". In: Jacobin.

Джерело: Спільне

В тему:

• Ад исследован подробней Рая. Как не заблудиться в загробном царстве
• Черта цивилизации Запада - воплощенное христианство, которое выражается в уважении к другому
• Как постулат о Преисподней влияет на наше мировоззрение?
• Сила слабых
• Трибунал над Иисусом: Сына Божьего судили «печерским» («басманным») судом