Нейтралітет Швейцарії та заборона поставок боєприпасів до "Гепардів"

Версия для печати

Загарбницька війна Росії проти України ставить Швейцарію у скрутне становище: нейтральні вони чи ні? Одні кажуть, що ні, вони ж тепер теж санкції застосовують, інші навпаки кажуть, що Швейцарія не дозволяє постачати в Україну свої бронемашини та боєприпаси. Хто правий?

Так чи інакше, нейтралітет у самій Швейцарії і зараз розглядається як рецепт миру і процвітання, тоді як за кордоном він все частіше сприймається як вираження опортунізму та своєкорисливості, мовляв, Швейцарію якщо що й цікавить, то тільки гроші. Війна Росії проти України підлила нову порцію палива у вогонь старих дебатів про нейтралітет Швейцарії, зазначає швейцарське видання SWI swissinfo.ch. 

Швейцарія не дасть дозвіл Німеччині постачати боєприпаси для зеніток Україні, а дасть трохи грошей на генератори

Німеччина хотіла б відправити в Україну боєприпаси швейцарського виробництва, необхідні для зенітних танків типу Gepard, особливо ефективних щодо протидії іранськім дронам-камікадзе. Але для цього їй потрібно дістати згоду влади Швейцарії, яка вже вдруге категорично заборонила це робити.. 

«Згідно з принципом рівноправності, закріпленим у законодавстві, що регулює основи швейцарського нейтралітету, Берн не зможе дати позитивну відповідь на прохання німецької сторони щодо передачі військового майна швейцарського походження Україні, доки остання залишатиметься залученою до міжнародного збройного конфлікту» - про це заявив уряд Швейцарії у четвер 3 листопада 2022 року. Швейцарський кабмін також доручив міністру економіки Швейцарії Гі Пармелену відповісти на звернення міністра оборони Німеччини Крістіни Ламбрехт від 21 жовтня 2022 року з проханням дозволити відправити 12 400 35-мм снарядів швейцарського виробництва в Україну для використання в зенітних танках Gepard, необхідних для ведення оборонної війни проти Росії.

Зенітні самохідні артилерійські установки "Гепард" в Україні.

Україна стверджує, що ці боєприпаси та зенітні танки потрібні для того, щоб більш ефективно протидіяти крилатим ракетам та дронам-камікадзе, якими російські загарбники знищують цивільні об'єкти енергетичної інфраструктури. У квітні 2022 року швейцарська сторона вже забороняла реекспорт 35-мм снарядів, поставлених швейцарськими компаніями у розпорядження Бундесверу кілька десятиліть тому.

Читайте також: «Свободу захищають саме в Україні, а не в танково-гаубичній школі в Idar-Obersteinl» 

У червні уряд Швейцарії знову підтвердив свою позицію, наголосивши, що він не буде — ні прямо, ні у форматі реекспорту — постачати військові матеріали до зон збройних конфліктів. Нагадаємо, що згідно з чинним законодавством нейтральна Швейцарія вимагає, щоб країни, які закуповують швейцарські озброєння, запитували дозвіл країни-виробника на їхній реекспорт. 

У (ре)експорті військових матеріалів має бути відмовлено, якщо країна призначення залучена до міжнародного збройного конфлікту. Ця правова ситуація «залишається незмінною», - заявив уряд Швейцарії у четвер 3 листопада 2022 року. При в уряді цієї країни підтвердили свою відданість миру і безпеці в Україні, нагадавши про рішення надати Києву фінансової допомоги на суму 100 млн швейцарських франків (трохи більше 100 млн доларів США) з метою допомогти країні пережити зиму, що насувається. 

У квітні 2022 року Швейцарія наклала вето на реекспорт 12 400 набоїв швейцарського виробництва для зенітних установок Gepard. Влітку 2022 року вона також відхилила заявку Данії на постачання Україні 22 бойових машин піхоти Piranha III швейцарського виробництва.

Міністр оборони Німеччини Крістіна Ламбрехт (Christine Lambrecht) бачить та оцінює ситуацію інакше. З її точки зору ці боєприпаси потрібні Україні для захисту своїх чорноморських портів і для забезпечення постачання зерна до країн, що розвиваються, шляхом захисту їх від російських атак. Досі не зрозуміло, однак, наскільки така логіка сумісна зі швейцарським законодавством і, тим більше, чи мають швейцарські боєприпаси взагалі таке велике значення в даному контексті. 

Наприкінці жовтня 2022 року директор швейцарського «Фонду світу» Swisspeace та голова «Базельського інституту дослідження проблем світу» (Basler Instituts der Friedensforschung) Лоран Гьотчель (Laurent Goetschel) засумнівався в тому, що захист експорту українського зерна критично залежить від швейцарських боєприпасів. На його думку, «даний запит з боку Німеччини швидше виглядає політично вмотивованим кроком, спробою чинити тиск на Швейцарію».

Впливові німецькі політики, зокрема члени партій, які входять в правлячу коаліцію, зайняли більш жорстку позицію. Вони вказали на те, що Німеччина - найбільший ринок для оборонної промисловості Швейцарії.

«Будь-хто, хто не забезпечує боєприпаси для самооборони країну, яка була атакована, не може вважатися надійним постачальником боєприпасів і для нас теж. Якщо Швейцарія відмовляє в цьому Україні, тоді з міркувань безпеки ми більше не можемо нічого купувати у неї», - сказав Маркус Фабер з «Вільної демократичної партії», який очолює парламентську групу з питань оборони.

Читайте також: Російський шизофашизм - це симбіоз комунізму та фашизму

Швейцарські виробники озброєнь, такі як Ruag, Rheinmetall та Mowag , є провідними постачальниками озброєнь, боєприпасів та товарів подвійного призначення до Німеччини. За останні десять років Німеччина закупила у Швейцарії військових матеріалів на суму 1,4 млрд. швейцарських франків, що дорівнює 23% від сукупного обсягу швейцарського промислового експорту за цей же період.

Родеріх Кісеваттер з опозиційної партії ХДС, який також входить до зовнішньополітичного комітету Бундестагу, сказав, що він підтримує рішення припинити закупки зброї у Швейцарії.

Установки «Гепард» були зняті з озброєння Бундесверу в 2010 році. Але вони виявилися ефективними в боротьбі проти іранських безпілотників-камікадзе, які літають досить повільно. Росія почала використовувати їх для бомбардування цивільної інфраструктури. 

«Швейцарська компанія Oerlikon-Bührle, яка займалася виробництвом боєприпасів для «Гепардів», більше не існує. Однак, вона була великим постачальником зброї для армії Третього рейху в часи Другої світової війни, коли швейцарська нейтральність була значно важливіша», - пише Financial Times.

Наскільки Швейцарія є нейтральною насправді?

Багато хто говорить, особливо за межами країни, що Швейцарія відмовилася від свого нейтралітету, приєднавшись до санкцій проти Росії. Але з погляду міжнародного права, однак, запровадження суто економічних санкцій є легітимним і безпроблемним кроком, якщо не йдеться про зайняття конкретної позиції в контексті збройного конфлікту.

Дебати про те, що є нейтралітет і яка сфера його застосування, призвели у Швейцарії до формування двох протиборчих таборів. З одного боку, це консервативний табір в особі Швейцарської народної партії (SVP), яка вимагає від країни дотримуватися суворого нейтралітету, який буквально трактується. Партія планує запустити народну законодавчу ініціативу, яку буде винесено на референдум. Текст ініціативи містить пропозицію вписати всеосяжний нейтралітет до конституції країни. Як не дивно, досі цього не сталося.

З іншого боку, існує ліволіберальний табір плюс вкрай ліве пацифістське ідеалістичне крило. До нього примикає і більшість партій, які формують Кабмін, Федеральна рада. Цей табір наполягає на активному нейтралітеті. Це поняття було вже давно сформульоване тодішньою Мініндел соціалісткою Мішлін Кальмі-Ре.

І ось тепер був апдейт: наприкінці травня 2022 року президент Швейцарії в 2022 році Іньяціо Кассіс запропонував на Всесвітньому економічному форумі (ВЕФ) у Давосі поняття «коопераційного нейтралітету». Воно прозвучало у відповідь на питання про те, чи можна залишатися нейтральним перед такою агресивною війною? 

Читайте також: Швейцарія вслід за ЄС підтримує дію угоди про спрощення візового режиму з росією 

Швейцарія вже давно не є «класично нейтральною»

Все тече, все змінюється. Змінюється швейцарська пряма демократія від голосування на площі до голосування за допомогою виборчої скриньки. Змінюється і швейцарський нейтралітет, який пройшов у своєму розвитку як мінімум три фази: спочатку як спосіб ведення внутрішньої політики ворогуючих кантонів, потім, після Віденського конгресу 1815 року, як концепція хранителя стратегічних перевалів, що окопався в Альпах, а потім, починаючи приблизно з Другої світової війни, як учасник все більш складного та багатоаспектного комплексу світогосподарських та політико-дипломатичних відносин.

Цей рух не унікальний, Швейцарія — як і більшість нейтральних держав — робить саме цю еволюцію, відходячи від традиційної концепції нейтралітету, що банально розуміється широкою публікою, до більш складного конструкту. Паузою став момент вступу країни до ООН у 2002 році. З того часу Швейцарія має реалізовувати санкції, запроваджені ООН.

У самій Швейцарії на даний момент створено цілий комплекс договірно-правових документів, що регулюють характер політики нейтралітету та відповідну правозастосовну практику. Берн виходить, зокрема, з того, що нейтралітет не поширюється на участь у військових місіях ООН, тому що, зрештою, Рада Безпеки ООН «прагне зберігати мир у всьому світі», а це якраз у сенсі і в інтересах і самої Швейцарії.

А ось австрійський експерт з міжнародного права Петер Хільпольд (Peter Hilpold) з Університету Інсбрука, навпаки, каже, що нейтралітет у класичному сенсі навряд чи сумісний із членством в ООН і тим більше із членством у ЄС. За словами ще одного експерта з міжнародного права Елізабет Хоффбергер-Піппан (Elisabeth Hoffberger-Pippan) з Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки (Institut für Internationale Politik und Sicherheit) у Берліні, широка публіка іноді просто не усвідомлює, що, наприклад, членство в ЄС або ООН за фактом веде до ерозії принципів нейтралітету.

"Швейцарія часто в минулому була зовсім не-нейтральною", - говорить Стефані Вальтер (Stefanie Walter), професор міжнародних відносин і політичної економії Університету Цюріха. «Під час холодної війни, наприклад, Швейцарія явно була на стороні Заходу. І вона також має свою позицію з прав людини». Ось і зараз: після початку російської агресії в Україні Швейцарія негайно засудила цей напад як акт, що суперечить міжнародному праву.

Читайте також: Чому Ізраїль не надає Україні військової допомоги?

Але що взагалі означає нейтралітет?

Повернемося на початок 19 століття. Коли на Віденському конгресі держави-переможці Наполеона, які являли собою консервативний монархічний Священний Альянс, надали Швейцарії на вимогу царя Олександра та його вихователя Лагарпа статус «вічного збройного нейтралітету», передбачалося, що Швейцарія не братиме участі в конфліктах і не постачатиме країнам Європейських військових найманців; в обмін на це на її території більше не вестиметься жодних війн і не утворюватимуться різні «народні республіки» на кшталт унітарної Гельветичної республіки.

Саме тут з того часу мало що змінилося. Законодавство Швейцарії, яке регулює політику та практику нейтралітету, і сьогодні зобов'язує Конфедерацію не брати участь у війнах ні прямо, ні опосередковано. Будучи нейтральною державою Швейцарія повинна ставитись до воюючих сторін однаково, тобто. вона не може, зокрема, дозволяти прольоти авіації цих країн через свій повітряний простір або постачати озброєння та боєприпаси однієї зі сторін конфлікту навіть через треті країни. А якщо вже й постачати, то тоді всім сторонам конфлікту однаково.

В останні місяці Швейцарія саме тому заборонила польоти літаків країн-членів НАТО через свій повітряний простір, у тому числі й тому, що цими повітряними суднами здійснювалося постачання озброєнь Україні. 

Нейтралітет є не лише юридичним поняттям, а й тим самим іміджем, який для Швейцарії «все». Нейтралітет є візитною карткою Швейцарії, це те саме поняття, яке автоматично виникає у широкій суспільній свідомості при згадці Швейцарії (поряд з банками та шоколадом). Багато хто каже, що країна повинна берегти цей іміджевий конструкт як зіницю ока, якщо він є однією з несучих основ швейцарської «м'якої сили».

Читайте також: Росія вже спричинила декілька світових криз

Вступ до НАТО виключено

У мирний час Швейцарії як нейтральній державі не дозволяється, зокрема, вступати до військових альянсів, таких наприклад, як оборонний альянс НАТО. Причина є простою і очевидною: Стаття 5 Статуту НАТО, яка передбачає зобов'язання всіх членів НАТО приходити на допомогу тому з учасників Альянсу, хто став жертвою агресії. Проте такі традиційно нейтральні держави, як Швеція та Фінляндія, вже переглядають свої позиції: війна проти України стала для них приводом подати заявки про вступ до НАТО, що є юридично рівносильним відмові від нейтралітету.

Для Швейцарії, з іншого боку, вступ до НАТО не може бути реальною опцією, навіть незважаючи на різку історичну паузу, якою стала війна в Україні. З іншого боку, вона все одно користується натовською захисною парасолькою просто виходячи зі свого географічного положення: адже вона з усіх боків оточена країнами НАТО, а тому вона значно меншою мірою ризикує стати жертвою вторгнення за українським сценарієм. У Швеції та Фінляндії такого географічного козиря немає.

Проте Швейцарія і НАТО мають намір у майбутньому поглиблювати та розширювати свою співпрацю, про що домовилися міністр оборони Швейцарії Віола Амхерд та генеральний секретар НАТО Й. Столтенберг на останньому ВЕФ у Давосі у травні 2022 року. Згідно з опитуваннями громадської думки, такий курс знаходить схвалення у населення Швейцарії, яке, з іншого боку, переважною більшістю підтримує політику нейтралітету і, як і раніше, скептично ставиться до прямого вступу до НАТО.

Тісніша співпраця в жодному разі не є якимось якісним розривом з минулим, оскільки Швейцарія вже багато років системно прагне більш тісної військової співпраці з сусідніми країнами та з НАТО зокрема, особливо у галузі навчання військовослужбовців та протидії кіберзлочинності. І звичайно, якщо на Швейцарію нападуть, то вона цілком зможе захищатися разом з іншими членами НАТО від агресії; нейтралітет у цьому разі припинить діяти.

Таким чином, тактичні міркування Швейцарії полягать в наступному: оскільки вона знаходиться в центрі Європи, малоймовірно, що військова агресія буде спрямована тільки проти неї однією. Набагато ймовірніше, що зазнають одночасного нападу і захищатимуться разом одразу кілька європейських країн. Але така стратегія реалізується лише в тому випадку, якщо Швейцарія забезпечить собі «НАТО-сумісність» у галузі стандартів ведення бойових дій, комунікації, управління військами та систем озброєнь. Саме в цьому контексті експерти і розглядають рішення Швейцарії купити собі винищувач F-35 від американського виробника Lockheed-Martin з метою зробити його стандартною машиною, яка стоїть на озброєнні їхніх ВПС.

Швейцарія також має намір значно збільшити свій армійський бюджет, хоча від норм НАТО (де на цілі оборони мають витрачатися 2% ВВП) вона ще дуже далеко. Таким чином, Швейцарія за фактом користується перевагами захисної парасольки НАТО, не несучи при цьому адекватного фінансового тягаря.

Читайте також: Швеція оголосила про передачу Україні боєприпасів на 50 млн. євро

Вигода від нейтралітету

Загалом нейтралітет справді приносить Швейцарії чималу користь. Це може бути парадоксально, але саме нейтралітет є важливим стимулом для форсованого розвитку військово-технічного співробітництва із зарубіжними країнами. У світі є багато країн, які не хочуть купувати озброєння у США чи Росії, віддаючи перевагу продукції ВПК нейтралів.

Нейтралітет дозволяє Швейцарії переконливо позиціонувати себе як посередника і майданчик для переговорів. На відміну від Ірландії, Австрії та Швеції Швейцарія ще й не є членом Європейського союзу, і це ще одна причина, через яку Швейцарія сприймається як нейтральніша країна, ніж інші «нейтрали».

Що ж до російської агресії проти України, то поки Швейцарії не дуже вдається грати роль посередника. Наразі порушується питання про те, чи зможе Швейцарія взяти на себе повноваження щодо захисту інтересів України та представляти інтереси Києва в Москві, як це вона вже робить щодо Грузії. 

Загалом нейтральний статус, хоч і в різних форматах, мають шість країн Західної Європи. Для початку Фінляндія та Швеція. Вони були нейтральними під час холодної війни, але зараз вони почали вступ до НАТО. Принцип нейтралітету прописаний у конституціях Австрії та Мальти, а Ірландія та Швейцарія взагалі зробили нейтралітет наріжним каменем своєї зовнішньої політики. Але як свідчать останні опитування громадської думки цих країнах, агресія Росії значно прискорила процес зміна громадської думки стосовно традиційного нейтралітету.

—

За матеріалами видання SWI swissinfo.ch

В тему:

• Про наявний геноцид українського народу з боку фашистської Росії
• Росія порушує майже всі закони та звичаї війни
• Рассказ свидетеля казней жителей Бучи в оккупации: «Стреляли либо в затылок, либо в сердце»
• Звірства російських загарбників в Україні: ґвалтування, вбивства, знущання
• Воєнні злочини Росія проти дітей України 
• Путін давно мріяв про світ без українців. Світ дослухався? Тепер ми бачимо, що це означає
• «Тепер ви вірите, що це не просто війна, а геноцид?»
• Почему россия это государство-террорист: страшные кадры из под Киева, откуда бежала армия путина (+18)
• Увидит ли мир на скамье подсудимых Гаагского трибунала путина?