Дослідження математичних моделей: чи правда, що українці постраждали в Голодомор більше за інших

Версия для печати

Економісти зібрали базу архівних даних про голод 1932-1933 років у Радянському Союзі та побудували математичні моделі, щоб відповісти на одне з найважливіших та спірних питань в історії взаємин Росії та України. 

Видання «Важливі історії» переказує результати їхнього дослідження 

ЖЕРТВИ ГОЛОДУ У ХАРЬКОМУ. 1933 РІК. ФОТО: ОЛЕКСАНДР ВІНЕРБЕРГЕР / DIOCESAN ARCHIVE OF VIENNA / WIKIMEDIA COMMONS

Голодомор — одна з найбільших гуманітарних катастроф ХХ століття: всього за два роки — з 1932 по 1933 — від голоду загинули від 5 до 10,8 мільйона жителів Радянського Союзу, з них 2,6–3,9 мільйона — лише в Україні. До 1980-х у СРСР ця трагедія заперечувалася, проте навіть сучасні російські історики згодні, що голод був штучним: до нього призвели не об'єктивні причини, а економічна політика комуністів — колективізація, «ліквідація куркульства» та бажання Сталіна провести прискорену індустріалізацію за рахунок села. Небажання чи неможливість здати державі зерно Сталін прирівнював до боротьби проти радянської влади.

Однак більшість російських істориків відмовляються вважати голод в Україні геноцидом українського народу, вказуючи на те, що тоді загинуло безліч людей і в інших зерновиробних регіонах. Україна та низка інших країн вважають події 1932–1933 років геноцидом українців.

Читайте також: Інженер Джеррі Берман з охопленої голодом радянської України: “Не маю жодного бажання лишатися. Я побачив цей рай”

Ця історична суперечка має важливе політичне значення. «Голод в Україні був обраний як спосіб упокорення українського народу… Мета була знекровити Україну, підірвати її сили і таким чином усунути можливість відновлення української державності», — говорив Президент України Віктор Ющенко.

Ось основні аргументи на користь того, що Голодомор став результатом політики проти етнічних українців.

• Їхня частка серед загиблих від голоду дуже висока. Українці тоді становили 21% населення СРСР, але на них припадає близько 40% смертей. У розрахунку на тисячу населення смертність в Україні була в 4–6 разів вищою, ніж у Росії (під час попередніх випадків масового голоду смертність в Україні була не вищою, ніж в решті Російської імперії та СРСР).

• Радянська влада була ворожою для України. Під час революції та громадянської війни українці виборювали незалежність. У наступні роки там було багато селянських повстань, опір колективізації також був сильним.

• Держава вилучила в українських селян багато зерна, не залишивши їм змоги вижити, але у 1932–1933 роках СРСР продовжував експортувати зерно. 1932 року Сталін навіть репресував партійно-господарських начальників середнього рівня за надто м'яку політику хлібозаготівель в Україні.

• Постраждалі регіони не отримали серйозної допомоги. Навпаки, було введено заборону на виїзд з територій, охоплених гуманітарною катастрофою (військові кордони, поселення на колишнє місце проживання або посилання для тих, хто втік). Це прирікало мільйони людей на повільну та болісну смерть.

Ось аргументи проти антиукраїнського характеру голоду.

• Примусові хлібозаготівлі та суцільна колективізація були спрямовані проти всіх регіонів, що «годують країну». Україна просто була головною з них. Голод одночасно настав і закінчився у Казахстані, Поволжі, Центральному Чорнозем'ї, Північному Кавказі, Південному Уралі та Сибіру. За 1926-1937 роки сільське населення України скоротилося на 20,5%, Казахстану - на 30,9% (а смертність від голоду там була найвищою ), Поволжя - на 23%, Північного Кавказу - на 20,4% (згідно з розрахунками  історика Віктора Кондрашина, який вважає політику того часу антиселянською, а не антиукраїнською).

• В України тоді відібрали менше зерна, ніж зазвичай. Її частка у зданому державі зерні 1930 року становила 35%, а 1932 — лише 25%.

• Тяжкість голоду в Україні могла бути викликана її зерновою спеціалізацією, щільністю селянства в зоні колективізації. Через це збирання зерна могло сильно впасти, а офіційні дані про врожай у 1931–1932 роках — виявитися завищеними.

Ця історична суперечка має важливе політичне значення. Відповісти на питання, чи мала місце у тій трагедії упередженість до етнічних українців, спробували економісти.

Україна періодично заводить розмови про покаяння та компенсації з боку Росії (як правонаступниці СРСР) за організацію голоду. Росія вважає розмови про те, що Голодомор був геноцидом українців, антиросійською пропагандою, домовившись до того, що голоду 1932–1933 сприяли країни Заходу, які вимагали від СРСР розплачуватися за постачання обладнання саме зерном. В окупованих містах України росіяни демонтують присвячені Голодомору меморіали (так було у Маріуполі та Кремінній). Будь-які розмови з цієї теми вважаються націоналізмом, «спотворенням історичних фактів».

Читайте також: Фотолітописець українського Голодомору: “Це було добре організоване масове вбивство” 

Зерна було достатньо

Відповісти на питання, чи мала місце у тій трагедії упередженість (bias) до етнічних українців, спробували економісти. Вони оперують сухими цифрами та математичними моделями — і за їхньою допомогою оцінили внесок радянської економічної політики у високу смертність українців під час голоду 1932–1933-х. Результати Андрій Маркевич (університет Гельсінкі та РЕШ), Наталія Науменко (George Mason University) та Ненсі Чен (Kellogg School of Management у Northwestern University) представили на щорічній конференції American Economic Association.

ПРО АВТОРІВ

Андрій Маркевич - дослідник економічної історії Росії, Східної Європи та Північної Євразії. Пперша робота Маркевича та Марка Харрісона (University of Warwick), яка відновила ВНП Росії за роки Першої світової та Громадянської війни (1913–1928), отримала у 2012-му національну премію з прикладної економіки (основні повороти економіки цього періоду ті ж автори описали у цій статті). Маркевич досліджував, зокрема, економічні наслідки скасування Російської імперії кріпацтва, вплив столипінської реформи на міграцію селян Схід і продуктивність аграрних господарств, реакцію селянських господарств Першу світову війну, розвиток регіональних економік на початку XX ст. Маркевич має статті про причини популярності більшовиків у 1917 році (включаючи вплив індустріалізації на поляризацію суспільства), вартості людського життя та управління економікою при Сталіні (див. тут і тут). Написана нещодавно разом із Сергієм Гурієвим та Катериною Журавською велика стаття узагальнює дослідження останніх років про російську економіку кінця XIX – першої половини XX століття.

Наталія Науменко вже займалася дослідженням Голодомору: її роботу «Політична економіка голоду: голод 1933 року в Україні» опубліковано 2021 року в The Journal of Economic History. Зараз вона з Маркевичем досліджує радянський голод 1922 року, а з Олексієм Макар'їним (MIT) — наслідки ядерних випробувань, що проводилися в СРСР.

Ненсі Чен - автор багатьох статей з питань економічної політики США та Китаю.

Маркевич, Науменко та Чен зібрали за архівними джерелами базу даних про смертність, народжуваність, етнічний склад, урбанізацію, погоду, врожаї та заготівлю зерна в українських, білоруських та російських аграрних регіонах у 1922–1940 роках. На жаль, достатніх даних щодо Казахстану, де смертність від голоду була ще вищою, ніж в Україні, не знайшлося, і порівняти причини голоду в Україні з Казахстаном не вдалося. Економісти дивилися, як змінювалася смертність на окремих територіях залежно від їхнього етнічного складу, виробництва зерна, заготовок та інших факторів.

Своє дослідження вони починають із відомої тези: урожай 1932 року в Україні був меншим за врожаї попередніх років, але його вистачило б на те, щоб прогодувати населення республіки. 

Читайте також: 90 років від гірких жнив: радянсько-російська влада цілеспрямовано знищувала українців голодом

Урожай у решті СРСР теж був достатній, щоб прогодувати там людей без того, щоб забирати зерно в України. Отже, основним чинником голоду є не зниження виробництва зерна, а його надмірне вилучення в Україні, сільське господарство якої й так було зруйноване через колективізацію. 

1932-го мінімальна норма зерна на людину становила 0,78 кілограма на день. Але влада СРСР залишила Україні 1932 року майже на третину (31%) зерна менше за це в буквальному сенсі прожиткового мінімуму.

У Казахстані та російських регіонах, які пережили голод, зерна теж залишилося менше за необхідне. Але за інших рівних з українських регіонів брали більше, показано у дослідженні.

У звичайні роки смертність в Україні на той час становила 18 осіб на 1000 населення, 1932 року цей показник зріс до 22, а наступного 1933 року — злетів до 60 осіб на 1000 населення, більш ніж утричі. У Росії та Білорусі смертність теж зросла, але значно менш значно: з 22 осіб на 1000 населення 1932-го — до 30 осіб 1933 року, в 1,4 разу.

Читайте також: Семен Калниш: “Була команда – зробити так, щоб люди страждали й помирали”

Голодомор у цифрах

Чи була підвищена смертність українців наслідком упередженої (bias) політики радянської влади? Маркевич, Науменко та Чен перевіряють цю гіпотезу. Для цього вони визначають, чи є зв'язок між смертністю та іншими параметрами (це називається регресія). Якби упередженості не було, у двох регіонах з однаковими умовами – погодними, виробництвом зерна та часткою сільського населення – смертність була б однаковою. Однак їм вдалося з'ясувати: в однакових регіонах смертність була тим вищою, чим вищою там була до колективізації частка українців.

Смертність йшла не адміністративним, а національним кордонам. У ті роки чверть українців проживала за межами республіки, у цих регіонах смертність була такою ж високою, як і в Україні.

Читайте також: Убитые Голодомором: реальное количество жертв и доказательства искусственности

За розрахунками Маркевича, Науменка та Чена, чим вища була частка українців у населенні окремих регіонів, тим вища була частка відібраного у них зерна і тим нижча (з розрахунку на людину) кількість зерна для споживання. Економісти виміряли цю упередженість: у регіоні, населеному лише українцями, держава 1932-го вилучила б на 18,5 п. п. зерна більше, ніж із такого ж регіону без українців. Можливо, річ у тому, що серед українців було більше заможних селян, «кулаків», і з них можна було більше зібрати? Навряд чи: після вилучення українському регіону залишилося б на 1,085 кілограма зерна на людину на день менше. Чим менше залишали зерна, тим вищою була смертність.

Дівчинка в час Голодомору – Одне з найвідоміших фото Вінербергера

Вже перший п'ятирічний план для радянської економіки, ухвалений 1928 року, передбачав підвищене вилучення зерна з України, йдеться у дослідженні. Він залишав регіону з українським населенням на 0,275 кілограма зерна на день менше для людини, ніж регіону з таким же рівнем заготовок, де немає українців.

Якби нереалістичний план першої п'ятирічки було виконано, зерна для харчування селян було б достатньо. Але до 1931 з'ясувалося, що виробництво сильно відстає від плану. Проте заготівлі не було знижено, і 1931–1932-го селянам довелося пустити на споживання зерно, відкладене на сівбу. У результаті в 1932–1933 роках урожай був ще нижчим, особливо в Україні.

Чиновники на місцях могли завищувати перед центром дані про врожай, щоб виконати план та звітувати про успішну колективізацію. Але навіть якщо використовувати не статистику збирання зерна, а оцінку можливого врожаю з урахуванням продуктивності, погоди та географії, висновки залишаються тими самими, йдеться у дослідженні економістів. На різницю у смертності в Україні та решті СРСР впливав саме рівень вилучень. Втім, урожайність в Україні до 1932 року могла впасти сильніше, ніж на інших територіях, через «розкулачування» та масовий забій худоби у 1929–1931 роках. Колективізація проводилася в Україні прискореними темпами: якщо до літа 1932-го в колгоспах працювало 60% радянських селян, то в Україні було майже 70%.

Читайте також: Толпы голодных сирот и трупы на улицах. Запрещенные фото Голодомора 1930-х годов в Украине

Гуманітарна катастрофа в Україні стала наслідком насамперед державної політики, показують розрахунки: вона пояснює надмірну смертність в Україні на 92%, а у трьох республіках (Росії, Україні та Білорусі) – на 77%.

Результатом у тому числі цієї катастрофи стало падіння частки українців у населенні СРСР з 21,3% у 1926 році до 16,5% у 1939-му. В аграрних регіонах українців було більше, ніж росіян (43,8 та 41,9% у 1926 році), а поменшало (37,1 та 48,1% у 1939-му).

90 років трагедії. Пам'ятник жертвам Голодомору у Києві. ФОТО: VALENTYN OGIRENKO / REUTERS / SCANPIX / LETA

Чому саме українці

Економісти неспроможні відповісти це питання, вони лише висувають кілька версій, які вимагають окремого вивчення.

Під час колективізації та Громадянської війни українці завзято чинили опір радянській політиці, держава репресувала українців, щоб контролювати сільське господарство, яке тоді становило половину ВВП країни (автори підкріплюють ці тези розрахунками).

КЛАСОВИЙ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ВОРОГ

В архівних документах радянського періоду немає прямих доказів того, що керівництво СРСР цілеспрямовано знищувало населення України. Але антиукраїнські настрої серед партійної еліти було поширено. Так, отримавши вже влітку 1932 року сигнали, що врожай дуже низький, Сталін розпорядився не знижувати хлібозаготівлі в Україні. «Якщо тепер не візьмемося за виправлення становища в Україні, Україну можемо втратити», — писав він у серпні 1932 року Кагановичу. Сталін мав на увазі не загрозу голоду, а те, що партійні начальники не виконують плани вилучення зерна і на тлі колективізації в республіці зростає невдоволення радянською владою. Сталін запропонував поставити на чолі республіки людей не з України, щоб жорсткіше вести хлібозаготівлі.

Повідомлення про нестачу зерна трактувалися керівництвом як свідчення боротьби з радянською владою: селяни навмисне не здають зерно державі і мають бути покарані. Знаменита груднева постанова ЦК ВКП(б) та Раднаркому 1932 року про хлібозаготівлі фактично ототожнювала класового та національного ворога радянської влади. Невиконання плану щодо зерна однозначно оголошується саботажем, недоліком революційної пильності, проникненням «кулаків» та інших ворогів до органів влади. У розпал голоду 1933 року Сталін писав Шолохову про селян як про саботажників, які «вели тиху війну з радянською владою».

Селяни чинили опір відчайдушно, тільки в 1930 році відбулося 14 тисяч виступів, у яких брали участь понад 3,5 мільйона осіб. Групова ідентичність, власна мова та культура полегшували українцям організацію колективних дій. В Україні проти колективізації протестували більше, ніж в інших регіонах із такою ж аграрною продуктивністю, розрахували Маркевич, Науменко та Чен. 

Регіони України та півдня Росії були найбільш аграрно продуктивними. Колективізація забезпечувала контроль за виробництвом та розподілом зерна, що було необхідно для індустріалізації: за рахунок експорту зерна комуністи купували технології та людей для нових заводів. У 1925 році Сталін говорив: «Основу національного питання, його внутрішню суть все ж таки становить питання селянське.

Мертвий чоловік на вулиці Харкова. Помер від голоду

Цим саме пояснюється, що селянство представляє основну армію національного руху, що селянської армії немає і може бути потужного національного руху. Це саме і мають на увазі, коли кажуть, що національне питання є, по суті, питання селянське». "Кожен українець - потенційний націоналіст", - згадує Микита Хрущов слова сталінського соратника Лазаря Кагановича, який очолював компартію України у 1925–1928 роках.

Читайте також: Великий Голод, Люди Правды и пропаганда Кремля

Упередженість проти українців у роки колективізації могла виявитися і в уявленні, що саме вони ховають від влади більшу частину врожаю, і тому їм можна ставити вищі завдання щодо постачання держави: десь та знайдуться схованки, які дозволять їм не померти з голоду. Це цілком могло бути правдою у 1928–1930 роках — але не у 1932–1933 роках. Схожа логіка призвела до голоду в Китаї в 1959–1961 роках: влада була впевнена, що селяни приховують частину врожаю, а ті боялися конфіскацій і не повідомляли уряду про врожаї. Але в Китаї голод убивав, не розбираючись у національностях, а в Радянському Союзі, як показало дослідження Маркевича, Науменка та Чена, головними постраждалими виявилися саме українці, незалежно від того, в яких республіках СРСР вони проживали.

—

БОРИС ГРОЗОВСЬКИЙ, опубліковано у виданні  «Важливі історії» 

В тему: 

• «Найгірший голод я бачив, безсумнівно, в Україні»
• Голод в Украине 1930-х был искусственным: цифровые карты открыли глаза ученым
• Трупы и каннибализм: как в 1934-м парламент Британии обсуждал Голодомор
• Інтерактивна мапа масових поховань в Україні створена Музеєм Голодомору
• Голод и сопротивление
• «Найгірший голод я бачив, безсумнівно, в Україні»
• Голод в Украине 1930-х был искусственным: цифровые карты открыли глаза ученым
• Трупы и каннибализм: как в 1934-м парламент Британии обсуждал Голодомор
• Інтерактивна мапа масових поховань в Україні створена Музеєм Голодомору
• Голод и сопротивление