Чому в Україні і досі масово не виробляють військові БПЛА

Версия для печати

 Іран перебуваючи під частковими санкціями зумів налагодити суттєве виробництво дронів. Чому Україна на сьогодні поки не може створити щось подібне у таких же масштабах? Велика кількість - це одна з найбільших переваг безпілотників.

Олександр Чендеков, керівник компанії НВП "Укрджет", яка займається розробкою та виробництвом реактивних і багатоцільових безпілотників, розповів виданню " ТЕКСТИ" про особливості виробництва дронів в Україні.

Приватне фінансування ефективніше

- Іран перебуваючи під частковими санкціями зумів налагодити суттєве виробництво дронів. Чому Україна на сьогодні поки не може створити щось подібне у таких же масштабах?

Наші фахівці однозначно можуть створювати подібні апарати. Чи можуть вони їх створити за три місяці? Ні, тому що цикл розробки і випробувань набагато більший. Потрібно півроку - рік до першого польоту, і ще два - п'ять років для налагодження якісного постачання.

У нас зараз якісне постачання не обов'язкове - випробували, літає щось - і давайте вже закупати. Процедури військових закупівель спрощенні настільки, що навряд чи десь у світі є країни де це робиться простіше. Процедури мінімізовані, хоча декому цей рівень ще здається недостатньо простим.

Читайте також: Дрони на полі бою: які українські безпілотники використовують ЗСУ

Але для розробки дронів потрібне фінансування і бажано недержавне. У нас на жаль, державне фінансування розробок не працює - це завжди закінчується тим, що робиться якийсь непотріб. Є, звичайно, виключення, але здебільшого, якщо відкрити вікно, туди набіжать всі, хто хоче грошей, і по цих спрощених процедурах буде профінансована величезна кількість розробок, а вихлопу нуль.

Є галузі, де без державного фінансування нічого не зробиш. Але безпілотники можна розробляти власним коштом, якщо є інвестор, який бачить у цьому свій бізнес.

Приватне фінансування ефективніше, бо створюється продукт, який має продаватися. Тому я вважаю, що розробки мають йти повністю чи частково за приватні кошти.

Держава вже тривалий час фінансує саме придбання апаратів. До цього року придбання було мізерним, держава замовляла у виробників, які пройшли випробування, таку кількість безпілотних комплексів, яка вистачала лише підтримати чи навіть частково підтримати підприємства на плаву. 

Ми маємо системно інвестувати в цю галузь, створювати школу, збирати кращих фахівців, забезпечувати їх високим рівне оплати. Останнє - це наша галузева проблема. Тому що конструктори люди розумні, вони розуміють, що є ринок праці ІТ-спеціалістів, в якому зарплати набагато вищі. І якщо людина щось уміє головою робити швидко і гарно - вона вибере ІТ-індустрію, а не авіабудування. А якщо все ж вибере останнє, то вона з України захоче поїхати, тому що авіабудування у світі оплачується на рівні ІТ.

Читайте також: Дослідник Вашингтонського інституту близькосхідної політики про іранські дрони та балістичні ракети та як їх збивати

На жаль, у більшості українських бізнесменів дуже короткий горизонт планування. Багато з них не планують більше півроку - рік. З таким підходом не можна нічого гарного розробити. Варіант з залученням іноземного інвестора теж існує, але чому зараз іноземний інвестор має вкладати в Україну - мені невідомо, ризиків більш чим достатньо, аби відмовитися.

- Була дуже цікава розробка, у якій ви теж приймали участь - серії безпілотників PD (People's Drone). Наскільки масово виробляється цей апарат?

Станом на початок року це був одним з кращих і єдиний у своєму класі розвідувальний БПЛА в Україні. Але його проблема - дуже тривалий цикл виробництва. Якщо ви його сьогодні замовляєте, то отримаєте за півроку - дев'ять місяців. Причини цього - імпортні закупівлі, велика їх номенклатура, виробництво, проблеми з особливостями українського оподаткування, зокрема, ПДВ. Коротше кажучи, купа дрібних проблем через які процес виготовлення БПЛА розтягується у часі. Але зараз їх виробник виконує замовлення - і це добре.

Український безпілотник PD-2. Фото з сайту "Укрспецсистемс"

Треба також розуміти, що сьогодні перед українським підприємцем стоять величезні ризики. Починаючи з того, що в його підприємство влетить ракета, і закінчуючи тим, що він зараз набирає людей, накупить матеріалів, комплектуючих - а замовлень не буде. І він балансує між усіма цими ризиками. Коли великі ризики - ти думаєш перед тим, як збільшувати потужність виробництва. Щоб, наприклад, було чим людям зарплату платити.

Читайте також: Київ проти атак російських дронів-камікадзе: "Вийду на балкон і буду дулі тикати тим безпілотникам"

Різні горизонти планування

- Чи не виглядає так, що у цій ситуації найоптимальнішим рішенням буде закуповувати різноманітні БПЛА за кордоном?

Є горизонти планування. У короткостроковій перспективі, якщо нам треба якийсь дрон найближчі два - три місяці, то краще закуповувати іноземний. Якщо йде про період півроку - рік - закуповувати вітчизняні безпілотники тих моделей, які вже пройшли випробування.

А в горизонті три роки і більше - вкладати у розробку тих моделей, на які буде потреба потім. Наприклад, на початку війни всі казали про необхідність БПЛА для розвідки, коригуванню вогню, почали робити різні конструкції для кидання ВОГів на ворога.

Але як тільки Київ обстріляли дронами-камікадзе, тут же всі почали говорити, що терміново потрібні дрони-камікадзе. А до того вони не були потрібні? Тобто треба працювати одночасно в різнострокових перспективах.

- Будівництво турецьким виробником "Байрактарів" виробничих потужностей в Україні - зможе виправити ситуацію?

Минулого року вони придбали земельну ділянку в Україні для побудови виробництва і я не чув, щоб вони відмовилися від цих планів. "Байрактари" непогано зарекомендували себе, ця війна зробила їм непогану рекламу. Мені складно говорити, як там у них в стратегічному плані виглядає, але сама Україна є великим споживачем цих безпілотників. Тому як мінімум варто буде мати на тетриторії України засоби для обслуговування, ремонту, навчання, а це вже непоганий бізнес.

Україна могла б стати таким собі шлюзом для Туреччини у Європу. Якби ці дрони отримали статус made in Ukraine, вони могли б легше оминати якісь питання експортного контролю. Тому що, наприклад, після застосування в Азербайджані піднімалися питання щодо відмов постачання туркам якихось складових - оптико-електронних систем з Канади, австрійських двигунів, тощо.

Для турків українське виробництво могло дещо спростити всі ці можливі обмеження. Тому що якщо це у нас, то це вже не Туреччина, яка має якийсь свій складний геополітичний вектор, а Україна, геополітичний вектор якої цілком зрозумілий. Тому, думаю, Туреччина продовжить свою бізнес-експансію в Україну.

Читайте також: Як школи дронів готують операторів для фронту

- Союзники вже надають нам різноманітні дрони. Чому поки ми не чуємо за них так багато, як за "Шахеди"?

Я не дуже слідкую за номенклатурою поставок, тому не буду тут за них усіх говорити. Але мушу відмітити одну цікаву річ. З початку вторгнення та надання західної допомоги я стикався з тим, що наші користувачі дронів західного виробництва іноді можуть скаржитися на їх низькі характеристики.

Типу вони були недостатньо стійкими до РЕБ, мали недостатньо великий радіус дій, роздільну здатність камери чи тепловізора. Я думав над цим і, зрештою, дійшов до такого висновку - армії НАТО мають повноцінну номенклатуру безпілотних засобів починаючи з мініатюрних нано-дрончиків, які поміщаються на долоню, і закінчуючи дроном стратегічного спостережння Global Hawk. І між ними щільно заповнені різними моделями дронів всі ніші з тих чи інших оперативних завдань. Для кожного завдання є свій дрон.

Так от ті дрони, що ми отримували - це все дрони, які забезпечують підтримку наземних операцій. Сухопутні сили, морська піхота - з ними саме ці дрони. Але штука в тому, що країни НАТО починають сухопутні операції за умови, коли вони мають повну перевагу у повітрі і повну перевагу у радіоспектрі. Тобто коли придушені всі протиповітряні засоби і засоби радіоелектронної боротьби. І вже коли починається пряма зачистка території, тоді вони літають цими дронами не зустрічаючи якоїсь протидії. 

А у нас не така війна. Ми воюємо без переваги у повітрі та радіоелектронному спектрі. Тому ті дрони, які зроблені для контртерористичної боротьби, за великим рахунком не пристосовані для виконання задач в умовах широкомасштабної агресії і бойових дій. А у нас було сформовано очікування, що у них все має бути так, як нам підходить. Хоча гарні зразки справді є.

Читайте також: Розгром російських окупантів на Харківщині. Коли артилерію рашистів лишили "без голови" 

Точна зброя, розвідка і швидке прийняття рішень

- Які мають бути пріоритетні напрямки розвитку українського озброєння?

Тенденції такі - це точна зброя, ми маємо вражати військові об'єкти та цілі. Що це буде - командні центри чи техніка - без різниці. Завдання просте - ми маємо руйнувати їх військову спроможність та не зашкодити життям населення на окупованих територіях. Усі ці коврові бомбардування та артилерійські обстріли, що знищують цілі села - по-перше, це неефективно, по-друге, дуже дорого.

Тобто пріоритетом має бути точна зброя. Ми маємо визначити ціль і мінімальною кількістю засобів вразити лише її. Також важливо - точні засоби розвідки. Мова йде про супутникову розвідку, безпілотники, радіорозвідку. Ще одне – швидкість управління і прийняття рішень. Побачили ціль - і одразу її вразили. Плюс, звичайно, ідея ройового застосування. Якщо це точна зброя і вона має ройову можливість - мова йде про сукупність багато маленьких точних боєприпасів - це гарна ідея.

- Які ще потенційно небезпечні розробки дронів ми можемо чекати з Ірану?

Ну, наприклад, "Араш-2" - схожий на "Шахед", але трохи більший, здається, має гвинтову і турбо-реактивну версію. Ходять чутки, що їх теж хотіли передати Росії. Не виключаю, що це може статися.

Наступник "Шахеда" - іранський дрон-камікадзе "Араш - 2"

Загалом, думаю, що вони за ефективністю будуть подібні до "Шахедів", їх багато будуть збивати, але не всі. Тобто якщо Росія отримає додаткову партію, думаю, що буде не так принципово - чи це будуть "Шахеди", чи "Араш". Основна проблема у тому, що їх багато.

- Тобто концепція багато дешевих дронів - вона себе виправдовує?

Так, дрони непроста ціль, у тому числі й тому, що їх може бути багато. Треба створювати певну щільність ПВО. Наприклад, з обстрілів ХАМАСОМ Ізраїлю ми знаємо, що хамасівці накопичують певну кількість ракет, а потім просто працюють на перевищення ємності засобів протиракетної оборони. Сучасні протиповітряні засоби можуть вражати всі безпілотники, але тут просте питання співвідношення щільності.

Читайте також: Як ЗСУ вчаться вести війну 6-го покоління

- А яка, на вашу думку, оціночка вартість "Шахеда"?

У безпілотниках питання вартості складне. Так собівартість одного "Шахеда" на око може бути до 100 тисяч доларів. Але це лише дрона. А є ще пускова установка, засоби планування, управління, логістики. Коли вони всі в комплексні, ця цифра може подвоїтися. Не треба забувати, що у "Шахедів" з електроніки є досить просунуті компоненти, побудовані на американській компонентній базі. Всі ці компоненти мають експортні обмеження, але Ірану якось вдається закуповувати їх через свої підставні компанії в азійських, африканських країнах.

—

Андрій Гарасим,  опубліковано у виданні ТЕКСТИ

На цю тему:

• Американська диво-зброя "Вампір" проти іранських "мопедів"?
• Дослідник Вашингтонського інституту близькосхідної політики про іранські дрони та балістичні ракети та як їх збивати