Чи хоче УПЦ МП незалежності від Кирила? Коментують відомі психолог, філософ та історик

Версия для печати

В період підготовки та набуття чинності закону про заборону релігійних організацій, афілійованих із країною-агресоркою, в українському медіапросторі з’являються публікації про те, що, мовляв, МПвУ дозріває до єдності, але що через конфліктне минуле із ПЦУ їм необхідно побути під канонічною парасолькою Вселенського патріархату, а потім колись може перейти в діалог із ПЦУ.

Гіпотеза «присмаковується» обвинуваченнями окремих церковних теоретиків (які в більшості аніживуть в Україні, ані служать в Україні), що, мовляв, жодна зі сторін (ані МП, ані ПЦУ) не хочуть єдності. Таке собі урівняння сторін.

Наш ресурс вирішив спробувати дослідити, наскільки щирими є наміри священновладдя МП в Україні змінити вектор та відійти від Москви. Адже людей до змін слід готувати. Чи є бодай мінімальніспроби розвернути настрої власних вірян та й простого, не завжди освіченого духовенства.

Моніторинг, проведений нашою командою, мав на меті зрозуміти, чи привносить духовенство МП якісь зміни у виховання вірних. Адже єдність – це плід зусиль всіх, і вірян (які в МП дуже довіряють своєму духовенству) і самого кліру.

Читайте також: Кіріл (Гундяєв) привселюдно підтвердив, що упц (мп) - частина рпц

Протягом шести тижнів ми відстежували тональність та наративи, як пабліків в соцмережах, створених для простих вірян Моспатріархату, так і месиджі офіційних осіб цієї юрисдикції. Ми аналізували їх на сторінках Фейсбук-акаунту ресурсу. Потім ми підсумували їх і попросили прокоментувати відомих в Україні аналітиків, людей, які мають незаперечний авторитет у суспільстві.

Спочатку давайте коротко перерахуємо головні посилки МП в Україні, які транслюються на пов’язаних з цією юрисдикцією сторінках.

1. «Влада богоборча», вона проводить «дехристиянізацію» суспільства.

2. ПЦУ«неблагодатна», ми не повинні зраджувати свого патріарха (Кирила).

3.  Священники та віряни продовжують кожен залежно від рівня інтелекту проводити свої думки про «гоніння», неправильність автокефалії та «наступ на віру». «Гоніння» мають прийти перед пришестям Антихриста, «стоїмо у вірі».

4. Вимога зречення Москви це «вимога зректися віри батьків». Співслужіння із ПЦУ означитиме «втрату благодаті».

5. Офіційні спікери МП, на кшталт, Климента Вечері, вдаються до звичних фейків-штампів «УПЦ – найбільша релігійна спільнота», «УПЦ – патріотична». А справи СБУ відкривала проти її кліру не через зраду, а тому, що може хтось дорогу неправильно переходив. Ієрарх запевняє, що з Москви їм ніхто не присилав накази, не брав участь у синодах МПвУ. Хоча патріарх Кирило проводив в Лаврі Синод РПЦ.

6. Той же Вечеря транслює, що патріарх Варфоломій начебто зробив величезну помилку, яку на думку речника МП, має виправити гіпотетичний (міфічний) собор Помісних Церков.
   Водночас владика не зміг відповісти на запитання журналіста, яка Церква є для МПвУ матір’ю, сказавши, мовляв, давайте (знову ж таки) дочекаємося собору, де за мрією РПЦ вдасться знівелювати ПЦУ.

7. Ректор Київської Духовної Академії Сільвестр Стойчев продовжив: «Ми маємо сумніви щодо наявності в єпископату ПЦУ апостольської спадкоємності… І хоча Фанар не залишає спроб обґрунтувати правочинність своїх рішень у відношенні хіротоній, посилаючись на історичні прецеденти, які не витримують критики, проте саме концептуального пояснення так і не було запропоновано. А по-друге, духовенство та віряни ПЦУ неодноразово проявляли відверту агресію проти громад нашої Церкви. І поки ці проблеми не будуть вирішені, ми не можемо вступати в євхаристичне спілкування з ПЦУ».

Останніми днями серед цитованих спікерів у пабліках МП з’явився і російський з українським паспортом олігарх Вадим Новінський, головний спонсор антиукраїнських та антиавтокефальних кампаній.

Отже, судячи з усього, ту саму «канонічну парасольку» у Вселенського МП не просить. Як сказаввладика Стойчев, «Українська Православна Церква (МП – ред.) має свою розвинуту внутрішню структуру. Для повноцінного існування ми не потребуємо приєднання до будь-якої іншої Помісної Церкви».

І якщо якісь рухи чи настрої в бік Царгородуіснують, то як пояснити, що публічно МП продовжує зневажати всіх гіпотетичних суб’єктів перемовин. Що це? Ми попросили прокоментувати експертів.

Читайте також: Можливі сценарії для УПЦ МП після заборони діяльності російської церкви в Україні

БАЖАННЯ МП В УКРАЇНІ ПРОСТЯГАЮТЬСЯ НЕ ДАЛІ ДАНИЛОВОГО МОНАСТИРЯ В МОСКВІ

Валерій Димов, публічний філософ, директор центру суспільно-інформаційних технологій «Форум», який понад 30 років спостерігає за церковною темою:

МП не хочуть єдності. У них нема самої інтенції хотіти. Їхні бажання простягаються не далі Данилового монастиря в Москві. Можливо, у МП є група людей, яка була б не проти уходу від Москви. Але це абсолютно несамостійна структура.

Припускаю, що у МП є представники у Вселенському патріархаті, які намагаються викликати незадоволення автокефалією, такажуть, що можна об’єднати вужа та їжака. Але я не бачу жодних можливостей. Бо всі потенційні перемовники з МП не мають ані суб’єктності, ані самостійного мислення. Як колись казав Кіссінджер: «Об’єднана Європа то дуже добре, але дайте телефон, з ким говорити». З ким говорити українському представництві Московської Церкви?

Ми всі спостерігали за ситуацією в Черкасах, коли відбулася провокація проросійського єпископа проти релігійної громади, яка доєдналася до ПЦУ. Але давайте подивимося в ретроспективі: провокація почалася коли покійного проавтокефального архієрея Софронія змінили на абсолютну його протилежність Феодосія, якого фактично призначила Москва. І так буде завжди. На зміну здоровому ієрарху приходитиме прокремлівський діяч. Я пам’ятаю наміри та спроби українізації при покійному митрополиті Володимирі Сабодані. Всі спроби супроводжувалися втручанням Москви, викоріненням української мови, завезенням ПТУ-шників з Москви.

Подивіться на сателітів Москви – на Польщу, Сербію і навіть на несамостійність Грузинської Церкви. Всі рухи МП зараз продиктовані тим, що прийняті закони про заборону РПЦ. Без закону вони б навіть не порушували тему. Я розумію, що не буття визначає свідомість, а свідомість визначає буття, але звідки вони візьмуть українську свідомість, якщо не відбулося якогось катарсису та очищення.

До недавнього часу брехня приносила успіх, і вони брехали. Зараз це перестало бути ефективним. Не бачу можливим, щоб ці самі люди змінилися без зовнішнього впливу. А зовнішній вплив у них в Москві, яка ніколи не відпустить. Якщо в очах росіян ми доктринально «один народ і одна Церква», то це підриває маркери їхньої ідентичності.

Я припускаю, що Москва відпустить МП від себе тільки якщо вони зроблять її абсолютно васальною, і тоді можуть погодитися «взяти вивіску» від Константинополя. Щось на кшталт маскувальної сітки. Формально можу уявити: взята від Константинополя вивіска для абсолютно васальної Церкви. Але навіщо це було би Україні та Константинополю?

Читайте також: Московська церква, попри заборону, атакує державу в судах

ДУМАЮ, ЩО ВОНИ ШУКАЮТЬ ОБРАЗ ВОРОГА, А СЕРЕД СВОЇХ ШУКАТИ НАЙЗРУЧНІШЕ

Олег Покальчук, соціальний психолог, український письменник:

Я думаю, що корисно зрозуміти, чи дійсно існують в середовищі МП рухи в правильний (від Москви) бік. І якого характеру ці рухи? Це зовнішнє кокетування та спроба дипломатії, чи це гра всередині країни?

Де розміщуються такого роду месиджі? Продуценти таких історій провокують зовнішній тиск чи беруть участь у внутрішньополітичному діалозі? Бо насправді, це також політика. Припускаю, якщо говорити військовою мовою, оці рухи МП можуть бути імітацію відступу. Мовляв, зробимо кроки, побачимо реакцію і Фанара, і ПЦУ, і далі вирішимо. Неконкретні заяви та таємні події за участі ієрархів МП здаються швидше пробою сил, з’ясуванням ситуації, аніж кроками по зміні статусу.

Та й з точки зору соціальної динаміки час невдячний.

Можливо, скажу крамольну річ, але щоб тверезо подивитися на ситуацію, дистанціюйтеся від того, що йдеться про МП, як Церкву.

Розгляньте її, як політичну групу. Вона поводиться ось так і так, вона хоче виграти. Що саме вона хоче виграти? Яке майбутнє вона хоче мати у випадку перемоги, і як вона буде користатися ним. І, зрештою, в кінці будь-якої історії з’являється питання грошей. Чим духовніша тема, тем менше про неї говорять, але по факту, монастирі, єпархії – це земля, це гроші. А де гроші, там впливи. За які гроші утримувалися, хто був бенефіціаром впливів?

Становище МП стало хитким, якщо почалися рухи в бік від МП, але вони мають специфічну паству. Їхніми вірянами легко керувати в межах наперед визначеного московського наративу, але їх важко пристосувати до реальної зміни дискурсу.

Поки що я бачу так, що та частина ситуації, в якій існують якісь невиразні рухи стосовно зміни статусу МП – це інформаційна операція. А хейтери нижчого рівня, яких накручують і ведуть, це психологічна операція.

Те, що відбувається в пабліках, це великою мірою ручне управління текстами, де противник підливає масла у вогонь. Церковна тема чутлива і противник буде її накручувати. З іншого боку, тексти в соцмережах не є соціологічно вірогідними – чи стоять за текстами люди з реальними настроями, то треба досліджувати.

Але при цьому є ще один елемент, притаманній цій соціальній групі (мається на увазі МП – ред.). Їм потрібний образ ворога, «сатани». І якщо нема ворога, то його слід придумати, а найпростіше – ненавидіти тих, хто поруч. Така людська природа. Ненависть – прояв агресії, а зовнішня агресія часто є проявом нелюбові та невдоволеності самим собою. Будь-який агресивний текст, це індикатор проблеми цієї соціальної групи. За текстами «корисних ідіотів» може стояти батюшка в російських погонах, який постійно підказує та хвалить за це, благословляє і таке інше.

Читайте також: Церкву московських людожерів нарешті заборонили. Рада ухвалила закон про заборону релігійних установ, пов’язаних із Росією

Олександр Палій, автор дев’яти книг з історії України, аналітик:

Московський патріархат розгублений. Вони не знають, якою буде динаміка. Якщо вони втрачатимуть і храми, і вплив, то в останній момент вони можуть «накинутися» із братерськими обіймами на ПЦУ. Не для єднання, а для поглинання і рятування себе.

Але поки вони не впевнені, як розвиватиметься майбутнє, то вони будуть впиратися. Поки вони до кінця не розуміють, наскільки швидко відбуватиметься деструкція МП, вони хотіли б перечекати, але не дуже виходить.

Звісно, я вітаю увагу та допомогу Вселенського патріархату, але я не бачу шляхів, як вони цю допомогу справді прийняли би. Середовище МП так і не позбулося заборон у спілкуванні та співслужінні, їм ця допомога насправді не потрібна.

Післямова

Ми не знаємо, чи існує пряміший текст, ніж його з англійським перекладом включно транслює очільник головної духовної школи МП в Україні Сільвестр Стойчев. «Нам ніхто не потрібний», – каже владика Сільвестр. Насправді, це на сто відсотків збігається із тим, що ми читали в групі вірян МПвУ. «Нам ніхто не потрібний», – повторюють віряни МП, нашаровуючи сюди образи та зневагу на адресу ПЦУ, журналістів, влади. І це, принаймні, з їхнього боку сказано чесно.

Але ми плекаємо надію, що замість імітацій відступу, інтриг, ті, хто справді намагається хоч щось доброго зробити для колись величної структури МП в Україні, зможуть нарешті зрозуміти, що цифри соціологічних досліджень (60 відсотків хоче повної заборони МП, а ще 20 – значного обмеження) куди реальніші, ніж хитромудрі викладки «теоретиків єдності».

Що переходи до ПЦУ – це не «закулісні підступні технології ворогів єдності», а втілена соціологія, помножена на сукупний досвід невдоволення діями і бездіяльністю МП з боку українського суспільства. І може також і вони, як багато вірян і кліриків МПвУ зробили дотепер, нарешті зроблять свій реальний крок до Церкви, яка продовжує повторювати: наші двері відкриті для всіх.

—

Джерело: Україна Православна

В тему: 

• Гундяєв снарядами вибиває своє мп з України
• Росія проти українців здійснює геноцид. Докази й аргументи
• «Православный коммунизм» в фашисткой России: кто стоит за спиной Путина
• Як російські попи разом із силовиками насильно депортують українців до росії що має ознаки геноциду
• Митрополит Олександр Драбинко: "Доки не позбудемося москальщини, не буде нічого людського"
• Чи існує змова між ОП та Новинським про захист московської церкви в Україні?
• Священики ПЦУ у заручниках окупантів
• Як бреше російська православна церква
• Злочинці в рясах з Московського патріархату: чи вб'є це УПЦ (МП)?
• Церковь врага: как УПЦ МП влияет на украинцев
• Що не так з росією?
• Несостоявшееся государство путина
• Кривавий московський звір: «Сам Сатана живе в моїй сраці»
• Спроби «відбілити звичайного росіянина» буде мати наслідком лише наступні війни
• Археология войны. Что останется после вторжения России в Украину?