Юрій Бутусов: Влада демонструє слабкість, цим користується ворог

Версия для печати

Юрій Бутусов, головний редактор Цензор.НЕТ, на Radio NV про наступ росіян, який не вдається зупинити, можливе звільнення Сирського, ситуацію під Липцями та Торецьком та українські керовані авіабомби.

- Пане Юрію, ви регулярно згадуєте у своїй аналітиці, і ми розуміємо, що ви чуєте про певні проблеми безпосередньо від наших військових, і вони можуть бути локальними проблемами. Але чи правильно, я зрозумів, знову ж таки, посилаючись на ваші стріми, що глобальна все-таки проблема, яку ми маємо зараз, це те, що нашим захисникам не вдається зупинити російський наступ. От хочу про це поговорити.

- Так, давайте поговоримо.

- Ну от якщо ми говоримо про те, що, дійсно, росіяни користувалися тим, що у нас був дефіцит снарядів. Ми пам'ятаємо, що була заморожена американська підтримка, і це тривало майже пів року, і, звичайно, наші вороги цим користувалися. Що ми маємо зараз? Як можна ситуацію охарактеризувати станом на сьогодні?

- Зараз, дійсно, збільшену кількість боєприпасів ми отримуємо певних калібрів. В першу чергу, калібр 155 міліметрів, який зараз є основним для нашої артилерії. Тому, звичайно, кількість боєприпасів зараз в армії значно збільшилась, і це, дійсно, тішить і посилює ефективність, боєздатність української армії. Але, звичайно, далеко не всі калібри, не всіма калібрами армія забезпечена, оскільки не тільки 155. Є потреба у нас і в інших калібрах, і 152 міліметри, і 122 міліметри, і 105 міліметрів, і 125 міліметрів, 120-міліметрові міномети. Є велика кількість озброєння в армії. Звичайно, для такої масштабної війни і такої великої кількості розгорнутих військ, боєприпасів, ще далеко не повністю подолана нестача, і ми не можемо певною мірою застосовувати усе наше озброєння.

- Добре, але ви, зазвичай, говорячи про ту проблему, що, на жаль, росіяни продовжують просуватися, говорите більше про прийняття рішень на вищому рівні. Що там ви спостерігаєте?

- У нас поки що немає рішень на вищому рівні, тому що для цього треба чітке усвідомлення, що відбувається на війні, і для цього треба об'єктивна оцінка результатів бойових дій. Це все може бути тільки результатом грамотного аналізу. Ну і, на жаль, такого попиту на цей аналіз просто на вищому рівні не існує. Я не знаю, з чим це пов'язано, можливо, з тим, що політичне керівництво Ставка, Верховний Головнокомандувач, більше опікується інформаційними питаннями, питаннями зовнішньої політики, але є велика недооцінка ситуації на фронті. Насправді, треба відмітити, що там, де у нас є якісна організація бойових дій, то, незважаючи на велику перевагу ворога в засобах ураження, на перевагу в живій силі, росіян вдається зупиняти і завдавати їм великих втрат. І основний зараз для нас виклик – це зміни на фронті, зміни структурні в силах оборони для того, щоб зупинити російський наступ. Це радикально змінить політичну обстановку, це радикально змінить взагалі хід перемовин, це завдасть великих політичних ударів, такої шкоди російській федерації. І тому для нас зараз ключовим є реорганізація сил оборони, щоб надійно зупинити ворога просування по всій лінії фронту. Такі можливості на даний момент і професійні кадри, командні кадри, і озброєння на даний момент у сил оборони є. Ми можемо це зробити. Для цього потрібні організаційні управлінські рішення.

- Пане Юрію, коли ви кажете про те, що є велика недооцінка ситуації на фронті, ви що маєте на увазі? Чи йдеться про потенціал нашого ворога? Чи йдеться про те, наскільки забезпеченими є ті чи інші підрозділи, які тримають важливі позиції на фронті? Що ви маєте на увазі?

- Я маю на увазі, що дійсно потрібно розуміти, що перевага зараз, яку ми можемо добитись на війні, це перевага в якості управління і застосуванні військ. У нас не буде більше снарядів, ніж у росіян. У нас не буде більше літаків і авіабомб, ніж у росіян. Не буде більше ракет, ніж у росіян. Не буде навіть більше дронів, ніж у росіян. Тобто треба розуміти, що ми воюємо з однією з найбільших за чисельністю армій світу, яку зараз підтримують і озброюють Північна Корея, Іран і яка отримує потужну підтримку від Китаю. Тому ми маємо чітко усвідомити, що наша перемога не може бути у кількостях. Ні у кількості людей, ні у кількості засобів ураження озброєнь. Наша перемога - це тільки може бути перевага у якості. І ми маємо проводити зміни, які покращують нашу якість. Якість управління, організації, підготовки, комплектування, бойове застосування військ, досконалення бойової техніки, модернізація дронів, застосування якісно нових видів озброєння, насамперед тих самих дронів. Тобто все це потребує системних рішень, які мають бути спрямовані на людей, на покращення командного складу, на посилення живучості нашої піхоти. Оце основні наші виклики. Все це ми повинні робити швидше противника, випереджати ворога як у запровадженні змін, так і в масштабуванні, щоб ці зміни відбувались на всьому фронті. Оце основний виклик нашого часу, тобто інтелектуальна війна, інтелектуальні рішення. І якщо ми до цього не прийдемо, ми серйозно послаблюємо себе. Ми втрачаємо людей, території, послаблюємо політичні перспективи перемоги у війні. Тому що одна річ, коли ми ведемо перемовини і ворог продовжує наступ, а інша річ, якщо ми зупинили росіян і вони не здатні ніде пробитись. Оце абсолютно більш сильні і потужні політичні позиції.

- Коли ви говорите про те, що ключовим є реорганізація сил оборони, на вашу думку, та певна інформаційна кампанія, яка почалася щодо українського генералітету і щодо генерала Сирського, начальника Збройних Сил України, головнокомандувача Збройних Сил України. Чи це конструктивна історія? Як ви взагалі розумієте, чому виникають, так я маю процитувати, що це говорить Мар'яна Безугла, слуга народу, що виникають такі наративи про те, що бачите, новий головнокомандувач Сирський замість Залужного і от щось він також не вийшов, щось треба міняти.

- Ну я вже неодноразово казав, що те, що роблять слуги народу і Мар'яна Безугла, це просто така дуже гнебна, така дрібна і підла політична гра проти військових. Тобто партія влади, заступниця голови комітету по обороні, Ставка Верховного головнокомандувача, на чолі з Верховним головнокомандувачем Володимиром Зеленським, замість того, щоб брати на себе відповідальність за зміни в силах оборони, за що вони відповідають самі згідно з Конституцією України, намагаються створювати штучний розкол, інтриги в армії і звинувачувати окремих посадових осіб, окремих генералів. Створюють враження у суспільстві, що все добре у нас в управлінні організації оборони країни, а є тільки окремі генерали, які там щось не так роблять. От давайте ми цього генерала на цього змінимо і все буде добре. Думаю, що всі розуміють, що сучасна війна великих армій, мільйонних армій – це війна, яка насправді ведеться в масштабах держави. Це війна двох державних систем. І ефективність дій будь-якого генерала, в тому числі генерала Сирського і його попередника, генерала Залужного, ми з вами про це говорили, коли ще Залужний був головнокомандувачем ЗСУ, вона залежить не від самої цієї людини на посаді. Генерали діють в тих рамках, які їм визначає вище керівництво країни. Насамперед Верховний Головнокомандувач, його Ставка Верховного Головнокомандувача. Генерали оперують тими ресурсами, які їм дає держава, кількістю мобілізованих, які їм дає держава, тим озброєнням, які їм дає держава. Армія воює на тих оборонних позиціях, які держава обладнала, оснастила бетонними захисними укріпленнями. Ось, все це системна спільна робота. Замість того, щоб брати спільно працювати, спільно вирішувати питання, проблеми оборони країни, слуги народу Володимир Зеленський, Мар'яна Безугла, Андрій Єрмак і усі інші люди, вони ведуть себе, як популісти при владі, які кажуть, ви знаєте, ми війну не будемо вести, ми будемо звинувачувати генералів. Це просто ухилянство від відповідальності, яке роблять слуги народу, і вони показують просто свою слабкість, і цією слабкістю тішаться наші вороги, і цитує російська пропаганда державних керівників України, які самі звинувачують армію. Зеленський звинувачував Залужного, Мар'яна Безугла звинувачувала Залужного, звинувачує зараз Сирського, потім будуть знов звинувачувати якогось наступного керівника. Це буде безкінечна історія.

- Знаєте, думаю, що варто поговорити про конкретні речі, і маю на увазі про те, що відбувається на конкретних ділянках. Ви безпосередньо були на самому нулі, ви були під Липцями, пам'ятаємо, що це населений пункт в Харківській області, і росіяни дуже розраховують його окупувати для того, щоб просто ствольну артилерію добивати до Харкова. Харків, який і так щодня потерпає від керованих авіабомб, обстрілів, щоб ще більше його тероризувати. Ви публікували такий великий репортаж з Липців, з нуля звідти. Чи можете розповісти, що ви там побачили? Можливо, щось не ввійшло в, скажімо так, те, що не можна було знімати, чи не було можливості зняти?

-  В принципі, те, що можна було зняти, те і показав. Так що, думаю, що там обговорювати щось інше немає сенсу. Хотів би сказати, що Липці – це такий приклад нової тактики і бойової дії, яку намагаються застосувати росіяни. Вони роблять усе для захоплення цього села, і для захоплення Вовчанська, для захоплення села Стариця, там воно теж на схід від Липців. І для росіян це дуже важливо, щоб закріпитись в прикордонній смузі і створити постійну загрозу Харкову. І вони ведуть наступ, це нова тактика, застосування обмежених сил наземних військ, але масовані удари авіації і артилерії за допомогою високоточної зброї. По позиціях, наприклад, те, що там неможливо показати на відео, можна сказати, що по позиціях 13-ї бригади Нацгвардія "Хартія", яка безпосередньо обороняє Липці, ворог буквально за місяць завдав ударів, як мінімум використавши 407 керованих авіабомб. В тому числі вчора російські джерела показали, як вперше по позиціях бригади "Хартія" безпосередньо у селі Липці ворог застосував бомбу ФАБ-3000 в три тонни. Це перше застосування такої бомби. Вони вдарили по території, до речі, лікарні Липців. Там, на щастя, не було наших військовослужбовців. Але ворог ось таким чином просто знищив цивільний об'єкт. І це показує, які засоби враження зараз росіяни застосовують потужні. Тобто вони намагаються пробитись на Харків, і причому намагаються зменшити свої втрати за рахунок такої тотальної переваги в засобах ураження в великій кількості. Треба віддати належне, що, незважаючи на ці удари, наша піхота тримається. Я зняв репортаж з бійцями, які тримали невеличку позицію, по якій росіяни вдарили 12 авіабомбами калібра 500 кілограмів. Це було дуже важко, поки що не можу це викласти, це відео з певних тактичних міркувань. Але це показує масштаби боїв і те, як росіяни рвуться на Харків, в яких важких умовах нашим воїнам доводиться їх зупиняти і відбивати від Харкова.

- Уявити собі, що таке 407 керованих авіабомб за місяць на невеличке селище в Харківській області, і те, що ви сказали, що був використаний ще і ФАБ-3000, тобто уявити собі, чого вартує нашим військовим тримати там позиції, не відходити від них, це, звичайно, героїзм. Зараз ми розуміємо, що є достатньо гарячих точок на фронті. Зараз в фокусі, так чи інакше, знову перебуває Торецьк. Ви аналізували ситуацію там. Ви говорили про те, що там проблеми, здається, з реорганізацією підрозділів, які тримають позиції навколо нього. Чи можете більш докладно про це розповісти?

- Я не думаю, що там більш детально щось треба сказати. Очевидно, проблема не просто з реорганізацією, з ротацією підрозділів, а проблема, в принципі, з підходами до планування ведення бойових дій. Бригаду з одного важливого напрямку, яка обороняла той район, вирішили перекинути на іншу ділянку. Це призвело до того, що та ділянка, де була успішна оборона, раптом стала кризовою, і там також виникла криза. Виникає питання, чи доцільні такі засоби застосування військ в умовах сучасної позиційної війни, коли ворог, в принципі, завдяки своїй розвідці, має достатньо чітке уявлення про маневри наших військ, все ж таки заміна, виведення, заведення бригад. Це такий процес, який приховати дуже складно, практично неможливо. В сучасних умовах, коли на фронті велика кількість дронів, коли ведеться така дуже тотальна, щільна радіоелектронна розвідка. Це знов-таки те, що ми говорили з вами на початку. Щоб створити перевагу на фронті, потрібно постійно вдосконалювати управлінські рішення, аналізувати наслідки. Бо застосування військ зараз – це проблема номер один, а не кількість снарядів, не кількість літаків, не кількість бомб.

- Зрозумів вас. Знову ж ви говорили про те, що такою, можливо навіть стратегічною цілею, може я перебільшую важливість, ви краще знаєте, є для росіян вийти до річки Оскол. Щоб цей дуже важливий рубіж, станом на зараз, наскільки, скажімо так, вони наблизилися до цієї цілі, як ви це оцінюєте?

- Бої за вихід на Оскол Росія намагається вести з самого початку 2023 року. На тих рубежах бої йдуть на кордоні Луганщини і Харківщини. Вони йдуть вже півтора року. Дуже запеклі. Тому, звичайно, що ці бої продовжуються, і ворогу там вдається просуватися, просування там буквально на 100-200 метрів, на деяких ділянках їм вдалося просунутися на 2-3 кілометри. Тобто просування невелике, воно є. Основна проблема в тому, що наша оборона там страждає від того, що війська спираються не на потужні, укріплені оборонні позиції, розгалужені, ешелоновані, а знов-таки тільки на польові укріплення, які зроблені руками самих бійців. І якість цих укріплень далеко не всюди однаково висока. Звичайно, ці польові укріплення, навіть в три накати колод, це не те, що потрібно для того, щоб протидіяти сучасній високоточній зброї, потужним авіаційним та артилерійським обстрілам.

- Я думаю, що ви бачили цю новину про те, що мають вже початися тестування українських кабів, тобто українських керованих авіабомб. Чи можна вважати, що це допоможе нам знищувати російські позиції? Наскільки важливим, скажімо так, може бути такий інструмент?

- Це важливо. Нам потрібно посилення засобами ураження, більше авіацією. Це дуже важливо. Прикро, що ми відстаємо від противника, оскільки, в принципі, ми знаємо, як побудовані, як росіяни сконструювали свої КАБи і свої модулі управління. Вони створені абсолютно на базі загальнодоступних комплектуючих. Все це можна придбати. Причому серед комплектуючих у них комплектуючі з Європи і Америки, в тому числі. Тому все це можна абсолютно конструювати. Ми бачимо, що є велике відставання технологічне, відсутність таких швидких рішень, які б дозволяли хоча б повторювати ті вдалі рішення, які робить противник швидко. Каби застосовуються вже рік. Масове незастосування, масове виробництво противник почав війська направляти з початку року. Тому будемо сподіватися, що все ж таки ми зможемо їх досягнути. У нас є літаки, і чим більше засобів ураження у нас буде, тим більші втрати ми зможемо завдувати росіянам. Це не буде такий абсолютно панацея і така диво-зброя, самі по собі бромби вони не вирішують, не можуть переломити хід війни, але це значне збільшення темпу втрат російських окупантів. І це те, що потрібно нам для стабілізації фронту.

Зображення вгорі: саморобний захист від дронів російські військові встановлюють і танки Т-62. Один із таких танків — із написом «З нами Бог» на борту — став трофеєм ЗСУ у Донецькій області. Фото: Alina Smutko / Reuters / Scanpix / LETA

«Аргумент»

На цю тему:

• Павло Казарін: Ніхто до нас не воював
• ГЕНШТАБ ЗСУ: ситуація на фронті та втрати ворога на 24 червня
• Юрій Бутусов: Про бої під Харковом