ВВС: Як падіння економіки Китаю загрожує всьому світу

Кажуть, коли Сполучені Штати чхають, решта світу застуджується. А що відбувається, коли хворіє Китай? Про це йдеться у статті ВВС.

Друга економіка світу з населенням понад 1,4 млрд демонструє повільне зростання, високий рівень безробіття серед молоді та хаос на ринку нерухомості. Це розчаровує інвесторів та насторожує економістів у всьому світі.

Найбільший девелопер Китаю China Evergrande має великі борги, Гонконзька фондова біржа призупинила торги акціями компанії, а її засновник опинився під наглядом поліції.

Це серйозний головний біль для Пекіна, але наскільки це важливо для решти світу?

Аналітики вважають, що побоювання глобальної економічної катастрофи перебільшені. Але транснаціональні корпорації, їхні працівники і навіть люди, які не мають прямих зв'язків з Китаєм, ймовірно, відчують принаймні деякі наслідки. Зрештою, все залежить від того, ким ви є.

Переможці та переможені

"Якщо китайці почнуть, приміром, менше їсти в кафе чи ресторанах, чи вплине це на світову економіку?" - запитала Дебора Елмс, виконавча директорка Азійського торговельного центру в Сінгапурі.

"Не настільки, як може видатись, але це точно вдарить по компаніях, які безпосередньо залежать від внутрішнього китайського споживача".

Сотні великих світових корпорацій, таких як Apple, Volkswagen і Burberry, отримують значну частину своїх прибутків від великого споживчого ринку Китаю, і постраждають від того, що домогосподарства будуть менше витрачати. Наслідки цього відчують тисячі постачальників і працівників у всьому світі.

На Китай припадає понад третина зростання світової економіки, тож будь-яке уповільнення відчують і за його межами.

Міжнародне рейтингове агентство Fitch заявило минулого місяця, що спад китайської економіки "кидає тінь на перспективи глобального зростання" у 2024 році.

Однак, на думку деяких економістів, ідея, що Китай є двигуном глобального процвітання, - перебільшена.

"Математично, так, на Китай припадає близько 40% зростання світової економіки", — каже Джордж Магнус, економіст Китайського центру Оксфордського університету.

"Але кому вигідне таке зростання? Китай має величезний торговельний профіцит. Він експортує значно більше, ніж імпортує, тому те, наскільки Китай росте або не росте, насправді більше стосується самого Китаю, ніж решти світу".

З усім тим, менші витрати Китаю на товари й послуги або на житлове будівництво означатимуть менший попит на сировину і товари. У серпні країна імпортувала майже на 9% менше порівняно з аналогічним періодом минулого року, коли вона ще перебувала під нульовими ковідними обмеженнями.

"Найбільше від цього постраждають великі експортери, як-от Австралія, Бразилія та кілька країн Африки", — каже Роланд Раджа, директор Індо-Тихоокеанського центру розвитку при Інституті Лоуї в Сіднеї.

Слабкий попит у Китаї також означає, що ціни там залишаться низькими. Для західних споживачів це гарний спосіб стримати зростання цін без подальшого підвищення відсоткових ставок.

"Це хороша новина для людей і компаній, які борються з високою інфляцією", — каже Раджа. Тож у короткостроковій перспективі звичайні споживачі можуть виграти від уповільнення розвитку Китаю. А от для країн, що розвиваються, це матиме більш довгострокові наслідки.

За останні 10 років Китай інвестував понад трильйон доларів у величезні інфраструктурні проєкти, в рамках ініціативи "Один пояс та один шлях".

Понад 150 країн отримали китайські гроші й технології для будівництва доріг, аеропортів, морських портів і мостів. За словами Раджі, прихильність Китаю до цих проєктів може постраждати, якщо всередині країни збережуться економічні проблеми.

"Тепер китайські фірми й банки не виявлятимуть такої ж фінансової щедрості за кордоном, як це було раніше", — каже він.

Китай у світі

Незрозуміло, як внутрішня економічна ситуація Китаю вплине на його зовнішню політику.

Дехто стверджує, що ослаблений Китай може спробувати відновити зіпсовані відносини зі США. Американські торговельні обмеження частково сприяли падінню китайського експорту до Америки на 25% у першій половині цього року, а міністерка торгівлі США Джина Раймондо нещодавно заявила, що американські компанії вважають Китай "непридатним" для інвестування через зростання ризиків.

При цьому немає жодних підстав вважати, що підхід Китаю пом'якшується. Пекін продовжує відповідати власними обмеженнями, часто критикує "менталітет холодної війни" західних країн і, здається, підтримує добрі стосунки з авторитарними лідерами підсанкційних режимів, таких як російський Володимир Путін і сирійський Башар Аль-Асад.

Водночас американські та європейські чиновники продовжують щомісяця їздити до Китаю для переговорів щодо двосторонньої торгівлі.

Щоправда, мало хто дійсно знає, що лежить між китайською риторикою і китайською політикою.

Приміром, політична коаліція яструбів у Вашингтоні вважає, що спад китайської економіки може вплинути на її політику щодо самоврядного Тайваню, який Пекін вважає своєю власною територією.

Раніше цього місяця конгресмен-республіканець Майк Галахер, керівник спеціального комітету з Китаю, заявив, що проблеми всередині країни роблять лідера Китаю Сі Цзіньпіна "менш передбачуваним" і можуть змусити його "зробити щось дуже нерозумне" щодо Тайваню.

Якщо, як стверджує Раджа, стане очевидним, що "економічне диво Китаю закінчилось", реакція Комуністичної партії "може мати значні наслідки".

Однак багато політиків відкидають цю ідею, зокрема, президент США Джо Байден. Коли його запитали про таку можливість, він сказав, що економічна ситуація в материковому Китаї настільки погіршилася, що йому не вистачить сил атакувати Тайвань.

"Китай має зараз важкі економічні проблеми... Я не думаю, що це призведе до того, що Китай спробує вторгнутися на Тайвань - насправді навпаки. Китай, ймовірно, не має тих можливостей, які були раніше", - заявив американський лідер.

Чекати несподіванок

Однак, як вчить нас історія, варто чекати несподіванок.

До 2008 року мало хто очікував, що іпотечна криза у США потягне за собою весь світ у прірву банкрутства, зазначає Дебора Елмс з Азійського торговельного центру в Сінгапурі.

Відлуння 2008 року змусили деяких аналітиків занепокоїтись щодо так званого "фінансового зараження" - коли криза нерухомості в Китаї може призвести до повномасштабного колапсу китайської економіки і спровокує світову фінансову кризу.

Однак Джордж Магнус з Китайського центру при Оксфордському університеті не погоджується, що сьогоднішню кризу можна порівняти з американською іпотечною кризою 2008 року.

"Китай навряд чи дозволить своїм великим банкам збанкрутувати - вони мають сильніші баланси, ніж тисячі регіональних і місцевих банків, які збанкрутували в США".

Елмс погоджується: "Ринок нерухомості Китаю не пов'язаний з його фінансовою інфраструктурою так, як американські субстандартні іпотечні кредити 2008 року".

"Водночас ми глобально взаємопов'язані, - зазначає вона. - Це не означає, що ми рухаємося до повторення 2008 року, але коли не працює один з великих двигунів економічного зростання, це впливає на всіх нас - і часто дуже несподіваним чином".

«Аргумент»

На цю тему:

• путін програв Захід і не виграв Сход, в цей час Китай будує світову Сі-вілізацію
• росія поглинається банківською та фінансовою системою Китаю
• Таємна змова Кремля і Пекіна: російські окупанти не б’ють по об’єктам в Україні які належать китайським компаніям