В Україні відсутня система оцінки якості судових рішень

Версия для печати

В Україні на одного суддю першої інстанції припадає приблизно в 3-4 рази більше справ ніж в Німеччині чи Франції, та вдвічі більше, ніж у США.

В Україні необхідно приділити окрему увагу відсутності системи показників, за якими можна було б оцінити якість судових рішень. І якщо у світі оцінка ефективності судів – це нормальна практика, то в Україні їй все ще пручаються, пише Віктор Конев у статті «Суди під лупою. Як проблеми ВАКС відбивають загальнонаціональні судові тренди».

«У розвинених країнах оцінка ефективності судів давно стала звичною практикою управління. Міжнародні стандарти передбачають цілу систему показників: від тривалості розгляду справ до зіставлення витрат на судочинство з його результатами... В Україні досі існує певний опір таким оцінкам: одні не бачать у цьому необхідності, інші вважають зазіхання на незалежність судової влади», – пише автор.

За словами Конева, високе навантаження на суддів та тривалі процедури їх відбору – це найважливіші причини, які ускладнюють дотримання принципу розумних термінів розгляду справи у суді.

Наприклад, у Німеччині чи Франції в середньому на одного суддю першої інстанції припадає 50-60 справ на місяць. У активніших у цьому контексті Сполучених Штатах Америки один суддя першої інстанції може за місяць заслухати 100-150 справ. Але в Україні цей показник ще вищий – у середньому на одного такого українського суддю припадає 200 справ на місяць. 

«Звичайно, за таких перегонів за кількістю якість не може не страждати. Судді працюють із навантаженням, що перевищує норму у кілька разів. Це призводить до збільшення термінів розгляду справ та зниження якості правосуддя. Ось чому окремої уваги потребує проблема відсутності системи показників з метою оцінки якості рішень», – пише Конев.

Як приклад, він наводить Вищий антикорупційний суд, де не ведеться облік скасованих чи змінених вищими інстанціями рішень. Через це, зазначає автор, не можна проаналізувати рівень помилок чи недоліків у судочинстві. ВАКС також не визначив критерії навантаження на суддів, що ускладнює раціональний розподіл ресурсів.

«Включення такого показника до базових стандартів роботи як ВАКС, так і інших судів підвищить прозорість та ефективність моніторингу прийнятих рішень, а значить, і їх результативність», - зазначив Конев.

Нагадаємо, раніше повідомлялося, що «кадровий голод» – хронічний брак фахівців – у судах України триватиме щонайменше до 2027 року. І це за умови, що Вища кваліфікаційна комісія суддів проведе усі заплановані конкурси та заповнить більшість навмисних вакансій.

Згідно з офіційною статистикою Вищої кваліфікаційної комісії суддів, кількість суддів у місцевих судах має становити 4956. Водночас за даними Вищої кваліфікаційної комісії суддів, станом на 20 січня 2025 року вакантними є близько 2060 суддівських крісел (або мантій). А вакантних посад на початку грудня минулого року було 745. Непроста ситуація склалася навіть у Верховному суді. Суддів має бути 196, але через шість років після першого конкурсу у цьому суді вже 43 вакантні посади (22%).

З огляду на прогноз розвитку подій ВККС у грудні 2024 року оголосила найбільший відбір суддів першої інстанції в історії України – на 1800 вакансій. До того ж відбір він дозволить переможцям висувати свої кандидатури на вакансії, відкриті не лише наступного року, а й 2026-2027.

Фото: depositphoto/Jbruiz

«Аргумент»

На цю тему:

• Судова реформа гетьмана Розумовського, яка берегла українську державність: “Закони шляхетної нації”
• Судова реформа: у стані коматозу
• Шкандибаюча судова реформа. Що треба зробити у 2024-му році
• До чого приводить занедбана судова система: Хабар, втеча, бізнес з окупантами