Ціна об'єднання: чи можлива реінтеграція Придністров'я до Молдови

Версия для печати

Ніколи раніше Придністров'я не стикалося з такою монополізацією своїх зовнішніх зв'язків Молдовою, що додає Кишиневу впевненості в майбутньому поверненні регіону, якому тепер нікуди подітися.

Про це йдеться у статті, надрукованій на порталі Фонду Карнегі.

Напад Росії на Україну налякав Молдову. Однак подальший провал планів Кремля прорубати коридор у Придністров'ї, навпаки, додав Кишиневу впевненості, надавши шанс реінтегрувати сепаратистський регіон. Молдовська влада впевнена, що хід війни не залишає Тирасполю інших варіантів, окрім повернення до молдавської юрисдикції. Логіка в цьому є: без Молдови Придністров'я, по суті, не залишається зв'язку із зовнішнім світом. Проте велике питання, чи потягне реінтеграцію Кишинів.

Залежність від сусідів

Війна радикально змінила економічні реалії Придністров'я. До російської агресії Україна довгі роки заплющувала очі на проблеми з міжнародно-правовим статусом невизнаної республіки та входила до трійки її найбільших економічних партнерів. Близько чверті придністровського товарообігу припадало на Україну і так тривало аж до 24 лютого 2022 року. Крім того, через Одеський порт у Придністров'ї точилася контрабанда, обсяги якої оцінювалися в сотні мільйонів доларів.

Після початку війни Україна заблокувала кордон із Придністров'ям через загрози безпеці (у невизнаній республіці розквартовано 1,5 тисячі російських військових). І легальні, і нелегальні доходи пішли у минуле. За підсумками 2022 року товарообіг між Києвом та Тирасполем упав більш ніж удвічі.

При цьому знизився — одразу на 22% — і товарообіг із РФ (до розрахунків не включено російський газ, який Придністров'я отримує безкоштовно). Справа до того, що до російського вторгнення придністровці торгували з Москвою через українську територію. А тепер відносини із зовнішніми партнерами можливі лише через Молдову.

Звичайно, і до війни Кишинів відігравав особливу роль у придністровській економіці. Користуючись режимом вільної торгівлі Молдови з ЄС, Тираспіль активно використовував бренд Made in Moldova: відправляв третину свого експорту до європейських країн через правий берег. А головним імпортером придністровської продукції був сам Кишинів, тоді як частка Росії в експорті не перевищувала 9%. Але Придністров'я ніколи не стикалося з такою монополізацією своєї зовнішньої торгівлі Молдовою, як зараз.

На цьому тлі у Кишинева додалося впевненості в майбутньому поверненні регіону, що відколовся, якому тепер нікуди подітися. Це не означає, що молдавська влада терпляче чекає, коли проблема розсмокчеться сама собою. Стратегія в тому, щоб максимально ускладнити і так непрості придністровські реалії і таким чином підвести регіон до реінтеграції.

Першим кроком Кишинева у цьому напрямі було ухвалення у лютому 2022 року поправок до кримінального кодексу, які передбачають тюремний термін за сепаратизм. Закон викликав переполох у Тирасполі. Місцеві чиновники тепер майже не з'являються у Кишиневі, побоюючись арештів. І це при тому, що поки що немає жодної порушеної справи. Ймовірно, Кишинів триматиме ці законодавчі зміни як камінь за пазухою, що дозволяє стримувати сепаратистську риторику Тирасполя.

Другий резонансний крок Кишинева – посилення митного контролю над придністровською зовнішньою торгівлею. У листопаді 2023-го Молдова заблокувала експорт вантажів, що направлялися до Росії, з трьох придністровських заводів — «Електромаш», «Молдавізоліт» і «Потенціал». Продукцію оголосили товарами подвійного призначення, постачання яких до Росії порушують європейські санкції.

Найскандальнішим рішенням стало скасування з 1 січня 2024 року митних пільг для бізнесу у Придністров'ї. Тепер компанії, що працюють на лівому березі Дністра, повинні сплачувати експортно-імпортні мита до молдавського бюджету (додатково до виплат до придністровський). Найбільше підприємців обурила раптовість цього рішення: просто їх поставили перед фактом.

При цьому Кишинів не врахував, що на лівобережжі працює близько двох тисяч молдавських підприємств. Придністровська влада відповіла підвищенням для них податків та вартості комунальних послуг. Але Кишинів переглядати рішення щодо мита поки не став.

На газовій голці

Спроби Кишинева жорсткіше контролювати зовнішні зв'язки Придністров'я болючі, але не смертельні — принаймні поки в регіон надходить безкоштовний російський газ. Доходи від його використання формують більшу частину бюджету Придністров'я. Причому у збереженні цих постачань зацікавлена й Молдова. Значна частина російського газу йде на вироблення тієї електроенергії, яка потім продається Кишиневу.

Молдовська влада намагається уникнути цієї залежності, але поки що поставки з Придністров'я залишаються найвигіднішими: 1 кіловат обходиться в 1,19 лея ($0,07). Ціна на європейському фондовому ринку, де Кишинів взимку 2022 року вимушено закуповував електроенергію через російські обстріли України, досягала 3,72 лея ($0,21).

Наприкінці 2022 року задля збереження доступу до дешевої придністровської електроенергії Кишинів пішов на несподіваний крок. Коли «Газпром», порушуючи договірні зобов'язання, на третину скоротив постачання палива для Молдови, влада вирішила не ділити його між берегами Дністра, а відправила весь обсяг до Придністров'я. Цього вистачило на опалювальний сезон та на те, щоб продовжити виробництво дешевої електрики. А газ для потреб Молдова почала закуповувати на європейській біржі. Схема дозволила запобігти енергетичній кризі в країні і заразом знизити залежність від газпромівської монополії.

Однак, якщо Москва не продовжить угоду про транзит газу через Україну, що спливає в грудні 2024-го, Придністров'я ризикує залишитися без російського газу. Теоретично виходи із цієї ситуації є: Кишинів міг би укласти двосторонню угоду з Києвом про використання газотранспортного коридору до Молдови, щоб продовжити постачання російського газу до Придністров'я. Але важко уявити, що за відсутності загальніших домовленостей про газовий транзит Київ і Москва робитимуть виняток для Молдови.

Інший спосіб — доставляти російський газ Трансбалканським газопроводом або «Турецьким потоком». Але багато так не доставиш, і виробляти з цього газу електроенергію буде зовсім невигідно.

Якщо постачання російського газу в Придністров'я все ж припиниться, то Молдові доведеться закуповувати його на ринку і для свого регіону, що відколовся. Тим більше, що на лівому березі проживає понад 338 тисяч володарів молдавських паспортів. Влада вже намагається проводити розрахунки, скільки додаткового обсягу газу знадобиться для лівобережжя. Але поки що йдеться лише про постачання домогосподарств.

Із придністровською промисловістю все складніше. На лівому березі діє близько 90 великих та середніх промислових підприємств. На одному тільки Рибницькому металургійному заводі працює понад дві тисячі людей. Припинення постачання російського газу або заміна його на дороге європейське паливо призведе до подорожчання продукції та зниження попиту. Частину заводів доведеться закрити. Неясно, чи готовий Кишинів до такого сценарію, хоча від якості підтримки людей, які опинилися без роботи, залежатиме успіх реінтеграції.

Нова економічна реальність неминуче порушить питання про право власності на придністровські підприємства. Отже, не обійдеться без зіткнення з інтересами всесильного холдингу «Шериф» Віктора Гушана, неформального голови регіону. «Шериф» володіє більшістю значних активів у Придністров'ї — заводами, нафтобазами, супермаркетами, мережами зв'язку, однойменним футбольним клубом, телеканалом, видавничим будинком тощо. Холдинг викупив багато компаній після розпаду Радянського Союзу. Проте Кишинів не визнає приватизацію придністровських підприємств, які існували за радянських часів.

"Шерифу" невигідне об'єднання Молдови, оскільки це може позбавити його активів. Але й нинішня ізоляція Придністров'я загрожує збитками. Таким чином, одне з ключових питань, на які має відповісти Кишинєву, — що буде з великим бізнесом у Придністров'ї та на яких умовах можливі переговори щодо гарантій власності.

Ризики об'єднання

У жодному разі реінтеграція швидкої не буде. Росія до останнього має намір чіплятися за Придністров'я, вдаючи, що ситуація не змінилася. Підтвердженням цього є заклики Москви відновити переговори щодо придністровського врегулювання у форматі «5+2». Два ключові учасники формату — РФ і Україна — воюють один з одним, але російська влада не вважає це перешкодою. Причому Кремль, як і раніше, упевнений, що вирішити проблему можна лише за рахунок федералізації Молдови.

Неврегульованість придністровського питання гальмуватиме приєднання Молдови до ЄС. У Брюсселі допускають вступ Кишинева без вирішення проблеми Придністров'я, але важко уявити, що хтось у Європі захоче бачити у своїх кордонах контингент російських військових.

Проте, навіть реінтеграція Придністров'я не буде кінцем проблем. Виникне питання інтеграції до молдавського суспільства проросійськи налаштованих придністровців. Об'єднання Молдови змінить електоральну картину: є ризик, що прихильники «російського світу» знову опиняться здебільшого.

Наявність придністровців молдавських паспортів — ще не гарантія їхньої підтримки Кишинева. Конфронтація Молдови з Росією, що посилилася після 24 лютого 2022 року, відштовхує багатьох жителів лівого берега. При цьому в регіоні сильна російська пропаганда, а молдавські ЗМІ поки не створюють контенту, який міг би залучити придністровців.

Проте молдавська влада все ж таки намагається порозумітися з жителями лівобережжя. З 2022 року придністровці отримали можливість безкоштовно вивчати державну румунську мову. Без складання іспитів можна замінити права водія, видані в Придністров'ї, на молдавські. Спрощено процедуру отримання паспорта Молдови для тих придністровців, хто його ще не придбав. Всі ці заходи є важливими. Але поки що цього явно недостатньо для успішної реінтеграції.

Переклад: «Аргумент»

На цю тему:

• Конфлікт на узбіччі. Чому ніхто не намагається вирішити придністровську проблему
• Вибухи у Придністров'ї зруйнували потужні антени, що ретранслювали радіо рф (ФОТО)
• «Боєздатність» сил у Придністров'ї: лише 300 вояків і списані боєприпаси