Силова операція Азербайджану в Нагірному Карабаху закінчилась його повною перемогою

Версия для печати

Через 24 години після того, як азербайджанська армія почала наступ у Нагірному Карабаху, етнічні вірменські сили погодилися на повну капітуляцію. 

 Силова операція Азербайджану в Нагірному Карабаху тривала рівно добу. Швидка згода карабаського керівництва на припинення вогню на умовах Баку означає не що інше, як капітуляцію і свідчить про нездатність місцевих вірменських сил до опору.

Міністерство оборони Азербайджану 19 вересня заявило, що розпочинає в Нагірному Карабаху «антитерористичні заходи… з метою відновлення конституційного ладу», пу суті звільнення захопленої колись армянами території.

Бойові дії, згідно з домовленостями з російською стороною, мають припинити о 13:00 20 вересня. Також у заяві йдеться про повне роззброєння армії Карабаху та виведення важкої техніки з території невизнаної республіки.

Військовий оглядач ВВС Ілля Абішев - про передбачуваний результат бойових дій у Нагірному Карабаху:

Після поразки у Другій карабаській війні 2020 року невизнана республіка опинилась в ізоляції. Єдиною наземною трасою, що зв'язувала Карабах з Вірменією, залишався Лачинський коридор — вузька дорога, яку контролював Азербайджан. У грудні 2022 року азербайджанські військові перекрили цю дорогу, але й до того ні про яке перекидання військових вантажів у Карабах не могло бути й мови.

Все, що вірменські сили могли протиставити регулярній і добре оснащеній армії Азербайджану, — це залишки старої радянської техніки й кілька тисяч бійців з легким стрілецьким озброєнням і мізерним боєзапасом.

Вже за інтенсивністю ударів по військових об'єктах на підконтрольній карабаським вірменам території було ясно, що Баку налаштований серйозно і не має наміру затягувати операцію. З одного боку, азербайджанська армія вела безконтактні бої за допомогою авіації та артилерії, без втрат для себе виводячи з ладу живу силу та техніку супротивника. З іншого — вела наступ сушею, створюючи загрозу розгрому наземних сил і змушуючи оборонців швидко витрачати боєкомплект. А поповнити його не було чим.

Карабаському керівництву не було звідки чекати допомоги. Хоч би як вимагали від прем'єра Вірменії Нікола Пашиняна захистити карабаських вірмен, зробити це було дуже важко. Перекинути підкріплення у Нагірний Карабах в умовах, коли азербайджанські війська контролюють і землю, і небо - практично неможливо. Та й вступати у відкритий воєнний конфлікт з Азербайджаном у нинішніх умовах для Вірменії означає поставити під загрозу вже свою територіальну цілісність, а можливо, й суверенітет.

Після розпаду Радянського Союзу Вірменія та її сусід двічі воювали через Нагірний Карабах, гірський район, що не має виходу до моря, на південному заході Азербайджану. Офіційно Нагірний Карабах є автономною областю Азербайджану. Але Вірменія заявляє свої права на володіння територією на підставі того, що, за їхньою версією, етнічні вірмени населяли ці землі задовго до появи на карті світу сучасного Азербайджану. Крім різних партизанських зіткнень, регіон пережив два гарячі етапи - Першу карабаську війну (1992-94) та Другу карабаську війну (2020).

Шеститижнева війна 2020 року призвела до кількох тисяч смертей, але дозволила Азербайджану за підтримки Туреччини відвоювати територію навколо та всередині анклаву.

«Аргумент» 

В тему: 

• МЗС радить українцям не їхати в Нагірний Карабах і уникати місць масового скупчення людей у Єревані
• Армія Азербайджану завдала удару по місцю дислокації російського РЛС