росія безболісно пережила рік нафтових санкцій, але Захід готує нові заходи

Версия для печати

Санкції у зв'язку з повномасштабним вторгненням в Україну діють уже два роки, нафтовому ембарго виповнився рік. Поки що це не призвело ні до суттєвого падіння видобутку в Росії, ні до драматичного скорочення надходжень до бюджету. У відповідь на це ЄС та США змінюють стратегію у бік ефективних точкових заходів, а стриманий попит на сировину у світі відкриває можливості для жорсткіших дій проти російського нафтового сектора. Зокрема, очікується зниження нафтової стелі та подальшого закручування гайок для компаній, які перевозять російську нафту. Це може сильно вдарити по федеральному бюджету.

Про це йдеться у статті видання The Insider.

Рік тому, у лютому 2023 року, Євросоюз відмовився від закупівлі російських нафтопродуктів, що перевозяться морем, а за два місяці до цього ввів таке ж ембарго на російську нафту.

Одночасно з ембарго ЄС країни Групи семи (G7) та Австралія ввели цінову стелю: заборонили своїм компаніям, які обслуговують морські перевезення (це брокери, судновласники та страховики) мати справу з російською нафтою та нафтопродуктами, проданими вище за певну ціну: $60 за барель для нафти, $100 за барель для дизпалива, бензину та гасу та $45 для мазуту.

Все це мало скоротити доходи російського бюджету без зниження пропозиції на світовому ринку. Останнє було особливо важливим, інакше ціни різко підскочили б.

Нафта протікала крізь стелю

Але Росії багато в чому вдалося обійти цінову стелю: ефект від обмежень виявився меншим, ніж очікувалося. В результаті російська нафта марки Urals у 2023 році в середньому коштувала $63 за барель, а в деякі місяці, за даними Мінфіну, і зовсім дорожча за $80.

Головним покупцем російської нафти став Китай. З його митних даних випливає, що середня вартість Urals для місцевих споживачів була в середньому $77 за барель. Також нафту успішно купували Індія та Туреччина. І навіть ЄС — оскільки на трубопровідну нафту ні стеля, ні ембарго не поширюються, а для Болгарії зроблено виняток і на нафту, що доставляється морем.

Немає серйозних змін у рівні видобутку нафти в Росії. Вона скоротилася менше ніж на 1% у 2023 році і становила 530 млн тонн. Поки, як очікує Міненерго, 2024 року видобуток сировини залишиться на тому ж рівні. Крім того, темпи буріння навіть зростають, що дає можливість аналітикам робити позитивні прогнози щодо галузі.

У результаті нафтогазові доходи бюджету за рік знизилися майже на чверть, але поки що продовжують залишатися в тренді останніх років. Основна причина скорочення доходів – не санкції, а падіння вартості нафти у світі.

За стабільними показниками, однак, ховаються досить суттєві зміни у російській нафтовій галузі, а також у її переробці та постачанні за кордон.

Зміна перша: тепер російську нафту воліють купувати на споті, тобто окремо кожну партію на своїх умовах, у компаній немає зобов'язань щодо купівлі та постачання протягом багатьох місяців. Довгострокові контракти на морські поставки перестали укладати ще 2022 року, хоча до цього на них припадало більше половини партій. Винятком, мабуть, стала «Роснефть», яка торік домовилася з Indian Oil Corporation про збільшення обсягів відвантажень на заводи компанії (Indian Oil Corporation володіє акціями двох доньок «Роснефти»).

Ризиковий профіль Росії як постачальника – одна з основних причин зміни. «Репутаційні ризики для компаній, які торгують російською нафтою та нафтопродуктами, з'явилися відразу після 24 лютого 2022 року, але по-справжньому почали діяти через півроку», — коментує ситуацію один із співробітників європейської трейдингової компанії. Більшість продовжувала активно торгувати російською нафтою та нафтопродуктами за дуже вигідною ціною (зі знижкою до бенчмарку Brent до $35 за барель) аж до запровадження ембарго. Але великі міжнародні нафтогазові та трейдингові компанії з початку війни в Україні поступово згортали бізнес у країні (наприклад, Trafigura та Glencore), переводили офіси та штат у нові юрисдикції (часто в ОАЕ) та заявляли про засудження російської агресії.

В результаті ми бачимо другу зміну: з'явилося багато нових торгових компаній. Після того, як колишні посередники відмовилися брати участь у угодах, їм на зміну просто прийшли нові.

«Спочатку було відчуття, що настав час змін або знайдено нафтовий Клондайк: усюди нові компанії, офіси, — згадує один із учасників ринку. — Але вже через два місяці стало зрозуміло, що за новими назвами стоять старі імена успішних трейдерів, багато з яких пішли з великих компаній, щоб не ділити ні з ким прибуток, і продовжили закуповувати ті самі партії у тих самих російських нафтовиків, з якими роками працювали до. Просто замість Vitol, Trafigura та Glencore, які майже перестали працювати з токсичною російською нафтою, тепер вони».

З'ясувати, наскільки тісний зв'язок між новими структурами та російськими компаніями і тим більше яка схема розподілу трейдерської премії практично неможливо. Одні торгують партіями різних виробників, інші пов'язані з постачальником. Проте йдеться більш ніж про сотню нових гравців, більша частина яких, швидше за все, так і залишиться сірим прошарком.

Постачальників послуг із перевезень та страхування тепер доводиться шукати поза країнами «коаліції стелі». Якщо така тенденція продовжиться і обсяги торгівлі збережуться (а поки що змін не передбачається), то в Азії сформується новий ринок зі своїми бенчмарками, котируються в юанях, інститутами, учасниками та регуляторами.

Третя зміна – нові маршрути. Експортні маршрути переорієнтовувалися на схід. Індія, Китай та Туреччина, швидше за все, залишаться ключовими покупцями і в 2024 році, навіть незважаючи на посилення санкцій та тиск на місцеві банки. По-перше, тому, що російський Urals — конкурентний середньосірчистий сорт, попит на який може зрости з урахуванням нових потужностей на Близькому Сході. А по-друге, через приємну знижку за ризики та токсичність, яка навряд чи зникне в найближчому майбутньому.

Четверте – тіньовий флот. Завдяки швидко закупленим і зареєстрованим під прапорами Ліберії або Маршаллових островів танкерам Росія благополучно обходить цінову стелю, оскільки їх власники і страховики не зобов'язані дотримуватися обмежень і звітувати перед європейськими та американськими регуляторами. Торік тіньовий флот брав на себе до 20% нафти та нафтопродуктів, що експортуються з країни морем, згідно з даними аналітичного агентства Vortexa. Враховуючи нові, більш жорсткі обмеження з боку ЄС, запроваджені наприкінці 2023 року у 12-му пакеті санкцій, частка тіньового флоту може стати меншою цього року.

США вже точково запроваджують санкції на суди. Під обмеження потрапили вже 50 танкерів, лише 18 із них змогли завантажити нафту, пише агентство Bloomberg, яке відстежує рух суден. Дев'ять із них — це човникові танкери, які вантажать нафту з платформ, на яких її добувають, або з суден. Ще один танкер везе сировину, завантажену до запровадження санкцій. Загалом за цією схемою США можуть поширити санкції більше ніж на 100 танкерів тіньового флоту, підраховував Крейг Кеннеді, співробітник Центру Девіса Гарвардського університету та експерт із російської нафтової галузі.

Зараз експерти оцінюють розмір глобального тіньового флоту приблизно 1600 суден, що становить майже 20% усіх великих торгових суден у світі. З них для перевезення російської нафти використовувалося близько 1100 суден.

П'ята зміна: із європейського ринку витісняють російські нафтові компанії. Так, Лукойл після довгих переговорів продав свій сицилійський завод ISAB. А наприкінці минулого року на тлі того, що Болгарія вирішила прискорено відмовитися від російської сировини, компанія повідомила про готовність продати свій завод у Бургасі, яким вона володіла з 1999 року. «Лукойл», по суті, переклав усю свою торгівлю з Женеви до Дубаю, залишивши на швейцарському офісі лише представницькі функції та невеликий обсяг угод із неросійською нафтою.

Шоста зміна – ризик дефіциту палива в країні. Наприкінці вересня 2023 року уряд на два місяці запровадив заборону на експорт бензину та дизпалива на тлі кризової ситуації з паливом у країні. Ситуацію вдалося врегулювати, але учасники ринку побоюються її повторення перед новим посівним сезоном, особливо на тлі атак на нафтопереробні потужності. Одним із перших санкційних заходів, введених на адресу російської нафтовки, була заборона на постачання обладнання та технологій, пов'язаних із глибокою (вторинною) переробкою сировини, внаслідок якої компанії отримують світлі нафтопродукти — дизпаливо, бензин та гас. Це означає, що російським НПЗ, змушеним зупинити свої установки (переважно західного виробництва) після вибухів та пожеж, ймовірно, буде непросто провести якісний ремонт.

Головні санкції ще попереду

Минулого року з боку багатьох експертів звучала думка, що санкціям потрібен час, протягом якого стане зрозуміло, де саме тонко і які саме заходи можуть призвести до більшого ефекту. Схоже, що до 2024 року ЄС та США досить добре вивчили механізми та дійшли висновку, що точкові санкції та посилення регулювання у банківській та логістичній областях дадуть більший ефект.

Цього року кількість банків країн Глобального Півдня, які беруть участь у фінансуванні операцій із російською нафтою, зменшуватиметься. Банки ОАЕ не почали відкривати рахунки «Роснефти» у національній валюті — дирхамах. Турецькі банки відмовляються працювати із російськими. Так само вчинив і китайський банк. У 2023 році, якщо угода проходила не в доларах чи євро, вплив санкцій був обмежений, тому у випадках, коли нафта продавалася вище за цінову стелю, сторони намагалися провести оплату в юанях, рупіях і дирхамах, і вплив цих валют у торгівлі нафтою помітно зріс. Але в 2024 році список підсанкційних російських банків, ймовірно, розшириться, а США ретельніше відстежуватимуть співпрацю міжнародних банків з російськими. У такій ситуації азіатські та арабські банки можуть запровадити власні жорсткі обмеження, щоб підтримати довіру західних партнерів.

Другий напрямок, де обмеження буде посилено, — логістика. З кінця минулого року США вводять санкції на адресу компаній, які перевозять російську нафту, що призводить до заморожування будь-яких активів цих компаній у країні. Донедавна США використовували набагато м'якшу політику у таких питаннях. Крім того, продовжиться пресинг на судновласників, причому у питаннях не лише перевезень, а й перепродажу танкерів.

Щоб уникнути санкцій на свою адресу, судновласники останніми місяцями йдуть з-під скомпрометованих прапорів Ліберії та Панами. Тепер вони обрали Габон: кількість суден, що йдуть під його прапором, у січні було вп'ятеро більше, ніж у середньому 2023 року.

Третя сфера, де можуть бути посилені санкції, є страхування судів. У листопаді ЗМІ писали про те, що Данія може почати перевіряти танкери з російською нафтою без західної страховки, але через кілька днів місцеве Морське управління заявило, що має «дуже обмежені можливості» огляду танкерів, що проходять через її територіальні води. Тим не менш, якщо такі або схожі заходи будуть застосовані, транспортування російської нафти за ціною вище стелі і без західної страховки буде ускладнене. 2023 року, згідно з розрахунками Financial Times, майже три чверті всіх морських поставок російської сирої нафти йшли без західної страховки.

І четвертий шлях – зниження цінової стелі. Це можливо у випадку, якщо вартість сировини також знизиться, глобальний попит на нафту зменшиться, а її пропозиція поза Росією та її партнерами, навпаки, впевнено зростатиме. Поки що немає ясності, чи підійде 2024 рік цим умовам. На світовому ринку нафти вартість квітневих ф'ючерсів на Brent на момент написання статті коливалася в районі $80 за барель, що нижче за показники останніх кількох місяців. Згідно з останнім прогнозом IEA, цього року на глобальному ринку може утворитися суттєвий надлишок нафти, оскільки нестійке економічне зростання зазнає попиту, а країни, що не входять до ОПЕК, нарощують видобуток до рекордних рівнів. Зокрема, йдеться про США, які за два роки значно збільшили постачання своєї сировини до Європи, яка майже повністю відмовилася від нафти з Росії.

На цьому фоні посилення санкцій щодо російської нафтової галузі практично неминуче, оскільки перспектива дефіциту сировини на світових ринках та її подорожчання вже не лякають американських та європейських політиків.

Якщо стеля нафти знизити до $35 за барель, це буде все ще вище за собівартість видобутку, але значно скоротить доходи російського бюджету, підрахувала міжнародна група економістів. Планка $30 за барель призведе вже до істотного падіння надходжень, а якщо при цьому заблокувати весь тіньовий флот і обмежити купівлю російського газу, це скоротить доходи на 4,7 трлн рублів і змусить Росію до «швидшого завершення війни», переконані вчені зі Стенфорда.

Хоча треба визнати, що уявити реальне зміщення стелі до $30 за барель неможливо за поточної ринкової ситуації з ціною на нафту близько $80 за барель і високим попитом на середньосірчисті сорти, такі як Urals. Контроль за виконанням такого обмеження вимагатиме масштабних та комплексних рішень, що підтримуються великою кількістю країн. Інакше Росія використовуватиме всі можливі шляхи, нехай і дорогі, щоб уникнути санкцій, а ринок ще більше поляризується, і країни Глобального Півдня (зокрема Китай, який також викликає багато побоювань із боку Заходу) отримають велику перевагу у вигляді Urals, що подешевшав.

Переклад: «Аргумент»

На цю тему:

• Танкери використовують спуфінг, аби перевозити російську нафту в обхід санкцій США − NYT
• США могли б задушити Росію трьома способами. Чому вони цього не роблять?
• Індія радикально знижує закупівлі російської нафти через її подорожчання та складнощі з оплатою