Мар'яна Безугла про ситуацію на фронті: "Межа. Червона лінія. Не змовчу"

Версия для печати

"Межа. Червона лінія. Не змовчу.

Чому наразі і далі кожен день перебування Сирського на посаді знижує нашу боєздатність та вбиває людей. Чому він такий же злочинець, як і Содоль. Як працює логіка генералітету щодо захисту себе на прикладі прориву оборони міст Торецьк та Нью-Йорк (ці події та затирання доказів повторюються знову і знову, і ніхто не покараний). Чому без неминучого втручання Президента якомога швидше наша армія зітреться і перетвориться в ненавчену суцільну піхоту «обмежено придатних» в «бригадах-зомбі».

Отже, Торецький злочин:

24-та бригада — одна з небагатьох, яка майже в повному складі, не розпорошеною, як інші, обороняла міста Торецьк та Нью-Йорк більше року. Це довело свою ефективність, адже чітка смуга відповідальності у підрозділі та стала команда забезпечують стабілізацію оборони. Ще один схожий приклад — 54-та бригада в Сіверську.

Військові вже дуже добре знали місцевість, били росіян углиб на кілометри дронами і не дозволяли прорватися у міста.

Проте розвідці стало відомо, що ворог шукає можливості прориву і збирається спробувати це зробити найближчим часом.

Раптово Сирський через Содоля дає наказ зняти всю бригаду і відправити на Часів Яр, а 41-шу бригаду, яка була в Часовому Яру, зняти і відправити на Торецьк.

Розвідники, керівництво бригад і навіть оперативно-тактичні угруповання зазначають ризики, що це може спровокувати додаткову атаку росіян і прорвати лінію оборони. Крім того, деякі позиції були стійкими ще з 2014 року. Содоль і Сирський не слухають.

Про ротацію дізнаються росіяни, і нашим розвідникам стає відомо, що ворог прийняв рішення наступати. В ході аналізу російських перехоплень стає відомо навіть дату та час.

Знову зазначаються ризики і що така ротація вже неминуче призведе до прориву.

Знову наказ не скасовується, а ніяких резервів не надається.

Содоль під час ротації та подій після неї їде в Одесу пиячити в ресторані.

24-та бригада вирушає в Часів Яр. В ході ротації з 41-ю бригадою в Часовому Яру втрачаються позиції, і Генштаб бреше суспільству, що ми відійшли на більш вигідні підготовлені рубежі оборони. Зазначу, що ніяких підготовлених рубежів оборони в Часовому Яру не було і немає, і це можуть підтвердити наявні в мережі супутникові знімки.

41-ша бригада поспішає в Торецьк та «з коліс» отримує удар противника. Росіяни заходять у Нью-Йорк, підбираються до Торецька. На хвилі розголосу цих та інших подій, а також минулих «подвигів», Содоля знімають, хоча Сирський намагається його захистити, а Генштаб рапортує про новий Торецький напрямок. Замість Содоля Президент призначає Гнатова та представляє його війську.

Але Содоль — генеральська пішка, голова — Сирський. Оскільки саме він приймав рішення щодо ротації та тисячі інших рішень раніше, йому потрібно тепер спробувати відвести від себе увагу, а також не допустити покарання жодного з генералів як прецеденту. Для цього в дусі досвідчених злочинців потрібно знищити докази і свідків, залякати тих, хто виживе, прикрити співучасника і не дати мати успіх Гнатову, який не є «своїм» керівником і є представником нового нечисленного покоління командирів.

Сирський забирає частину підрозділів у 24-ї бригади з Часового Яру і в той же час закидує бригаду розпорядженнями на «відновлення позицій», що не призводить ні до якого відновлення, але призводить до безглуздих людських смертей. Десятки, десятки смертей. Свідків стає менше.

Крім того, в ході своєї операції Сирський готує зняття приданого бригаді підрозділу, який тривалий час стоїть на ключовому напрямку просування росіян у Часів Яр, що відкриє їм цю можливість і ще більше погіршить становище 24-ї бригади. Командир бригади йде вже на відкритий конфлікт і просить не відправляти людей «на убій». Сирський починає процес зняття командира бригади.

Гнатова Головком обмежує відпрацьованими методами, не даючи йому рухати поставлених Содолем «їхніх» людей, таких як Соколов (відповідав за Чонгар у 2022), Палас, Луценко та інші. Розподіляє ресурси сам і втручається в управління мимо Гнатова та навіть комбригів аж до взводу.

На Торецький напрямок тепер вже треба перекидати додаткові резерви, їх зривають і знову закривають діру десантниками 95-ї бригади та іншими…

Масове вбивство? Втрата територій. Межа.

Ряд джерел підтвердили мені два надзвичайно важливі моменти щодо позиції Сирського та його оточення:

- Він згоден підписувати режим припинення вогню та всякі варіації на тему капітуляції та примусу до миру.

- Він не вірить в перемогу і щиро вважає, що ми не здатні отримати перевагу над росіянами на власній землі. Адже він мислить симетрично, і робить єдиний логічний для себе висновок.

Памʼятаєте, після статті Залужного в «The Economist» про «глухий кут» я написала, що Головком, який не вірить в перемогу, має піти. Так ось, наступний Головком у нас такий же, і це через те, що вони — продукти однієї і тієї ж кругової поруки та сталої військової школи управління, яка наразі остаточно відстала та деградувала. Вона — не джерело для натхнення та критично неспроможна управляти вже зміненим внизу мобілізованим військом. А ще вони спʼяніли від безнаказаності і влади над людськими життями.

Я зараз більш ніж впевнена, що в поточній ситуації Олександр Станіславович та Валерій Федорович не хочуть несподіваного успіху ЗСУ. Це зовсім інше, далеке нам з вами мислення. Поясню. Залужному вигідно, щоб Сирський залишався на посаді, бо за нього нічого не змінилось і можна маніпулювати далі щодо себе як єдиного і неповторного, розвиваючи політичні ігри. Сирському ж понад усе треба чіплятися за крісло, бо будь-яка більш-менш сучасна наступна команда буде кращою, вже неминучою «новою хвилею». І тільки розповідаючи казки про себе, як найбільш досвідченого, як неповторну цінність в абсолюті, не допускаючи нікого на заміну, пресуючи усіх проактивних поруч, можна сподіватися протягнути якомога довше. Наприклад, до якогось режиму припинення вогню. Тоді він, за його особистим баченням, міг би ввійти в історію і врятувати цілий пласт генеральської мафії, що зараз близька до знесення, як ніколи.

Не вірячи в перемогу, ти будеш викрадати людей через ТЦК та СП, спостерігати за спробами впровадити новітні технології, як за дотепними експериментами, відправляти людей на інерційні задачі з утримання посадки для звітності… Свою нездатність та фактичну відсутність місця в цьому зміненому світі ти будеш прикривати досвідом знань минулого. І захищатися. За будь-яку ціну. Наприклад, брешучи Президенту, що зробиш контрнаступ, сподіваючись протягнути ще якийсь місяць. Він же готується, от-от і буде. Давайте не зараз. Повірте. Або прикриваючи свої помилки зняттям командирів, які знають, як і що насправді відбувається. Ба більше, відправляючи їхні підрозділи в суїцидальні місії, щоб свідків було менше, а люди — залякані. Замирюючись з волонтерами чи депутатами, щоб вони затихли, це ж дасть ще трохи протягнути. Недовго, до наступної брехні."

Автор: Мар'яна Безугла

(Джерело).

Фото Олександра Сирського зі сторінки автора у Фейсбук

«Аргумент»