Депутати правоохоронного комітету спробують знову знищити реформу САП, яку вимагає від України МВФ

Версия для печати

 Кабінет Міністрів України подав до Верховної Ради законопроєкт №10060 щодо реформи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). 

Як зазначено у пояснювальній записці до законопроєкту, він підготовлений на виконання зобов’язань України перед Міжнародним валютним фондом (МВФ).  Законопроєкт містить ряд недоліків та не надає САП достатньої незалежності, зазначає ЦПК.

Проте він передбачає справді важливу і давно назрілу зміну – САП має отримати статус окремої від Офісу Генпрокурора юридичної особи публічного права. Це критична зміна для забезпечення незалежності САП, яка зараз фактично діє як департамент всередині ОГП. Як результат – САП є залежною від ресурсів ОГП, яка має контроль за документами та інформацію щодо корупційних кримінальних проваджень.

“За рік з часу призначення керівника САП показує реальні результати. У тому числі, САП на чолі з Клименком регулярно почали “доганяти” депутатів. Чого лише коштують кейси щодо “слуг” Марченко, Гунька і Нагорняка. Тому депутати правоохоронного комітету роблять все, аби не посилювати САП. Особливо маючи таких представників проросійських сил і настроїв у парламенті  як “слуга” Бужанський та депутат від екс ОПЗЖ Мамка. Від цього залежить отримання грошей від МВФ і наша подальша євроінтеграція”, – зазначає голова правління Центру протидії корупції (ЦПК) Віталій Шабунін. 

Водночас серед головних недоліків законопроєкту можна назвати наступні: 

• він не вирішує питання процесуальної незалежності САП. Наразі ключовими питаннями, які потребують вирішення, є можливість керівника САП підписувати запити про екстрадицію (видачу) осіб, які переховуються за кордоном. Подібне право надають в змінах до закону про прокуратуру, проте практична реалізація цих змін можлива виключно шляхом змін до статті 575 Кримінального процесуального кодексу. Таких змін в уряді не пропонують, що свідчить про намагання надати таке право виключно на папері та створити передумови для неможливості його реалізації на практиці;

• відсутні норми щодо можливості САП ініціювати кримінальні провадження щодо народних депутатів та надавати дозволи на негласні слідчі дії і обшуки стосовно нардепів. Зараз подібні дії можуть бути вчинені лише через рішення Генпрокурора; 

• проєкт не передбачає створення в САП підрозділу внутрішнього контролю, який мав би проводити внутрішні розслідування та запобігати порушенням з боку прокурорів, проводити перевірку їх доброчесності.

Також у проєкті закону пропонують нову модель конкурсу на керівника САП із залученням міжнародних експертів. Пропозиції Кабміну у великій мірі дублюють модель конкурсу на Директора НАБУ, основним недоліком якої є те, що конкурсна комісія має обрати у результаті не одну кандидатуру, а двох (в моделі НАБУ – трьох). 

Так, врешті у фіналі саме серед двох осіб переможця має обрати Генеральний прокурор. Ризик такого підходу полягає в тому, що наявність у фіналі вибору із двох осіб дозволяє владі торгуватися з обома кандидатами до призначення та врешті обрати того, хто виявиться лояльнішим.

Серед позитивних змін, які пропонує законопроєкт: 

• надати керівнику САП повноваження самостійно визначати структуру, штат та організацію діяльності САП. Наразі, структура визначається Генпрокурором спільно з Директором НАБУ;

• оновлення правил відбору на посади заступників керівника САП, інші керівні посади в САП та на посади прокурорів;

• впровадження аудиту діяльності САП із залученням міжнародних експертів, який може мати наслідком звільнення з посади керівника в разі визнання роботи неефективною;

• утворення Спеціалізованої дисциплінарної комісії, яка має займатися розглядом скарг на прокурорів САП включно з керівництвом. До складу комісії мають увійти 6 осіб – експерт,и рекомендовані міжнародними партнерами. 

Сподіваємося, що нардепи не наважаться вкотре поставити під питання довіру МВФ та інших міжнародних партнерів до України, намагаючись врятувати себе від корупційних справ. 

«Аргумент»