Депутат від округу Луб'янка: як ФСБ використала євродепутатку Жданок для втручання у політику ЄС

Версия для печати

The Insider вже писав, що депутат Європарламенту від Латвії Тетяна Жданок виявилася агентом ФСБ. У зв'язку з великим інтересом до цієї теми ми публікуємо деякі подробиці її пригод. Як з'ясовується, протягом довгих років Жданок не лише допомагала розповсюджувати дезінформацію, використовуючи для цього трибуну Європарламенту, а й «зливала» ФСБ всю інформацію, яку могла отримати, використовуючи свій статус євродепутата. Її повідомлення П'ятій службі ФСБ відіграли свою роль у силовому розгоні Євромайдану в 2014 році і, наприклад, у тиску Кремля на Молдову під час переговорів з ЄС. Документи також показують пряму участь ФСБ у організації фінансування для Жданок.

Тепер у Латвії їй загрожує кримінальна справа, але вона вже приготувала для себе запасний аеродром на Валдаї, пише The Insider.

«Янукович готовий на силовий сценарій»

28 січня 2014 року, у розпал Євромайдану, Європарламент направив до Києва делегацію, члени якої зустрілися і з Януковичем, і з українськими опозиційними силами. Тетяна Жданок, євродепутат від Латвії, була одним із делегатів, спрямованих до Києва. Але, на відміну від своїх колег, за підсумками поїздки вона надіслала звіт зовсім не до Європарламенту — а до свого куратора з П'ятої служби ФСБ Сергія Бельтюкова. У своєму звіті вона резюмує: Майдан сам не розсмокчеться, а Янукович не вистачає волі для силового розгону.

«Сергію, вибачте за затримку з відповіддю, але в мене суцільний цейтнот через цю поїздку, що втиснулася перед страсбурзькою сесією до Києва. Враження суперечливі. Янукович занадто хитрий, щоб його можна було розкусити під час півторагодинної бесіди. Але таке відчуття, що він готовий на силовий сценарій. Непрямий доказ — той факт, що депутат Колесніченка терміново вивіз сім'ю з Києва до Севастополя (з переведенням сина до севастопольської школи). Хоча Вадим запевняє, що цей крок він зробив через одержувані ним погрози. З іншого боку, деякі спостерігачі схиляються до того, що Янукович дуже скоро підпише договір з ЄС, здобувши з усіх боків максимум бонусів. Виглядав він на зустрічі з нами у понеділок досить бадьоро, спокійно та впевнено. Я вважала, що він мав бути більш розгубленим. Суспільство наше (7 чоловік на чолі зі Шпігелем) йому явно було комфортно, і він після власного вступу та наших коротких промов закотив на 45 хвилин розповідь про всі перипетії у зв'язку з підписанням договору з ЄС та МВФ. Ну а на Майдані, куди ми прогулялися в неділю пізно ввечері, відчуття змішані: якась суміш фарсу, драми, жахів та комедії (з перевагою третьої складової у цьому списку). Це все так просто не розсмокчеться. Т. Ж.».

Того ж дня Бельтюков лаконічно відповів: «Дякую!!!»

20 лютого, через два тижні, ФСБ направила до Києва власну делегацію на чолі з керівником П'ятої служби ФСБ Сергієм Бесідою. Цього ж дня снайпери поліції стали стріляти на поразку за протестувальниками, загинули десятки людей. Втім, застосування сили не допомогло і Януковичу довелося втекти до Росії.

А 2 травня 2014 року в Одесі відбулися сутички між організованими Кремлем «антимайданівцями» та проукраїнськими активістами. «Антимайданівці» напали на активістів і застрелили одного з них, після чого розлючені активісти кинули провокаторів, і ті сховалися в одеському Будинку профспілок. Сторони почали кидати одна в одну пляшками із запальною сумішшю, виникла пожежа. Активісти допомагали людям рятуватися з палаючої будівлі, але понад 40 людей загинули. Кремлівська пропаганда обрала цей інцидент, щоб заявити про «геноцид росіян», і почала використовувати всі ресурси, щоб поширити свою версію подій. Підключили і Жданок.

У червні Бельтюков просить її організувати фотовиставку, присвячену подіям у Будинку профспілок. Жданок ревно береться за справу та проводить цілу серію заходів, присвячених цим подіям, у тому числі у стінах Європарламенту.

Були й особисті зустрічі, наприклад, у Москві в «Шоколадниці» на Луб'янці. Приїжджаючи до Москви, Жданок не лише зустрічалася з куратором із ФСБ, а й виступала у пропагандистських ток-шоу, наприклад, шоу Соловйова. Бельтюков писав, що із задоволенням дивився її виступи на телебаченні, і дякував їй зі словами про те, наскільки це важливо сьогодні.

Гроші з Москви

Старання Жданок були гідно оцінені. Наприкінці 2014 року Сергій Бельтюков (у листах він підписується як Сергій Красін) пише їй: «Тетяна Аркадіївна! Можливо, найближчим часом з Вами зв'яжеться Д. Г. З'явилася можливість претендувати на дослідницький грант СПбГУ. На перший погляд, ідея виглядає цікавою».

Жданок відповідає: «Сергію, дякую за теплі слова, які завжди приємно отримувати. Д. Г. мені дзвонив, сподіваюся зустрітися в Ризі з нашим спільним знайомим. Т. Ж.».

«Д. Р.» - це співробітник пітерського УФСБ Дмитро Гладей, з яким Жданок спілкується ще з часів СРСР. Вона заявляла, що це лише її старий знайомий зі студентських часів, але у листуванні вона спілкується з ним на «ви» та в діловому тоні, а «старий знайомий» обговорює з нею лише робочі питання і, серед іншого, організує їй фінансування.

Російські гроші Жданок на той час отримувала вже багато років: у її листуванні можна виявити, наприклад, обговорення гранту на проведення форуму в Брюсселі у 2008 році, де Жданок виступала з російських позицій на тему російсько-грузинської війни. Про грант вона домовлялася з пропагандистом та директором європейських програм «Російського світу» Олексієм Громиком, онуком знаменитого радянського міністра закордонних справ Андрія Громика на прізвисько «Містер немає». Громико-молодший зробив швидку кар'єру, у 2014 році його «правильна» позиція з українського питання допомогла йому отримати місце спочатку голови Інституту Європи РАН, а потім і потрапити до наукової ради при Радбезі РФ. (Щоправда, після повномасштабного вторгнення Громико разом із низкою російських учених підписав листа, де висловлюється «заклопотаність» і звучить заклик «припинити вогонь», після чого Громико з Ради безпеки прибрали.)

Також, судячи з листування, Жданок регулярно отримувала фінансування від російського Фонду підтримки та захисту прав співвітчизників, які мешкають за кордоном. Ось як вона повчає свого знайомого, політика з прокремлівської партії ЗаПЧЕЛ Володимира Бузаєва, який подав заявку до цього фонду:

«Володимире, форма листа абсолютно неприйнятна. Якби я так писала заявки (а крім мене та Лені Райхмана їх ніхто не писав), то жодного фінансування ніколи б не отримала. Потрібно зробити короткий лист без жодних ультиматумів і з реальним бюджетом (не більше 20 тисяч євро). Т. Ж.».

Помічниця від Кремля

Москва допомагала Жданок не лише грошима, а й людьми. Та ж група людей, яка займалася кампанією з поширення дезінформації про події в Одесі 2 травня та спілкувалася зі Жданком через груповий імейл [email protected], обговорює з нею призначення нового помічника. Хтось на ім'я Дмитро (швидше за все, той самий ФСБ-шник Дмитро Гладей) ставить Жданок перед фактом, що в неї тепер з'явиться нова помічниця — Юлія Сатирова, студентка з Одеси. Жданок слухняно влаштовує Сатирову до себе в апарат. Та працювала в Європарламенті до 2019 року, причому не лише на Жданок, а й на двох інших політиків: Мирослава Митрофанова, латвійського парламентаря та члена Латвійського Радянського Союзу, та Іржі Машталки, комуністичного євродепутата з Чехії.

Сатирова не єдина, для кого Жданок знайшов роботу у Європарламенті. Їй також вдалося влаштувати свого колишнього соратника Юрія Соколовського до парламентської групи «Зелені/Європейський вільний альянс». Він досі працює там як радник.

Агент-провокатор

Далеко не лише в Україні Жданок ставав корисним інформатором Кремля. Особливо активно вона, звісно, ​​рапортує ФСБ про стан справ у Латвії, де й сама веде активну політичну діяльність, яку координувала з Москвою. Наприклад, під час організованих провокацій під час «ходи легіонерів», коли група літніх ветеранів СС покладала квіти до пам'ятника, Жданок мала піднести це явище як доказ популярності нацизму в Латвії. Люди, одягнені в тюремні роби і з зірками Давида на грудях, вставали на шляху ходи, поліція, щоб уникнути зіткнення, починала їх відтісняти, і яскрава картинка згодом була покликана продемонструвати утиск «антифашистів» латвійською державою.

ФСБ не просто заздалегідь знала про провокацію, а й попередила Жданок, що знадобиться звіт: «Чекаю на обіцяні уточнення для статті по 16 березня — текст Вашої заяви, реакція депутатів, наслідки». Після заходу Жданок надсилає фотографії, супроводжуючи їх наступним текстом:

«Посилаю текст та фото до нього. Початковий короткий текст, який пояснює фото, було розіслано 16 березня депутатам моєї фракції „зелених“ (53 чол.). Посиланий докладніший текст був надісланий 17 березня для тих же „зелених“ та ще членам інтергрупи з проблем меншин (42 деп.).

Реакцію депутатів повністю відстежити вдасться наступного тижня, оскільки це буде тиждень засідання фракцій, а зараз – тиждень комісій. Сьогодні на засіданні групи депутатів від фракції „зелених“, які працюють у комісії з громадянських свобод (5 депутатів), керівник групи Каталайн Бутенвейг (Kathalijne Buitenweig) попросила мене розповісти про те, як далі розвивалися події».

Жданок також переслала Гладею заяву, яку вона направила своїм колегам Європарламенту. У ньому євродепутат висловлює своє обурення "насильством, застосованим поліцією проти антифашистських демонстрантів".

Цікаво, що через двадцять років Кремль так само продовжує провокації та дезінформаційні в Європі із зірками Давида — правда, тепер не в Латвії, а у Франції. Найняті провокатори малюють зірки Давида та антисемітські графіті у Парижі, після чого через кремлівську мережу тролів фотографії цих акцій поширюються у мережі як доказ зростання антисемітизму у Франції.

Око государеве

Окрім Латвії та України, Жданок активно цікавиться східноєвропейськими країнами, які співпрацюють з ЄС у рамках Східного партнерства, і як євродепутат у складі делегацій відвідує ці країни або зустрічається з їхніми представниками у Брюсселі. Про ці зустрічі та їх результати вона дисципліновано рапортує ФСБ.

Так, наприклад, улітку 2010 року Жданок відправила Гладею програму візиту депутатів із потенційних країн Східного партнерства до Брюсселя. Пізніше вона повідомила, які країни-учасниці виступають (і не виступають) за включення до проекту союзниці Росії Білорусі:

«Подивилася свої записи. Позиції учасників такі: Грузія, Вірменія та Азербайджан твердо за повноправну участь Білорусі, а Україна та Молдова готові погодитись із „компромісними“ пропозиціями Європарламенту 5+5 або 10+10. Але всі вони начебто не проти розпочати роботу без Білорусі, і перші збори повних делегацій (60 осіб від ЄП та по 10 осіб від кожного парламенту) мають відбутися у вересні. Т. Ж.».

За кілька місяців аналогічний звіт вона надіслала Гладею з Молдови. А у 2012 році Жданок їздила до Азербайджану. Перед такими візитами євродепутати одержують товсті папки з аналізом економіки та політики приймаючої країни, резюме високопосадовців, інформацією про підтримку з боку міжнародних фондів та брифінгами з ключових питань — таким як придушення протестних рухів. Жданок переслала майже 70-сторінковий звіт Гладею. Ці документи не були конфіденційними, але вони призначалися лише для делегацій Європарламенту, а не для широкого загалу — і тим більше не для російської розвідки.

У Вільнюсі в листопаді 2013 року ЄС планував підписати угоди про співпрацю з кількома країнами Східного партнерства, і Росія посилювала тиск. Було заборонено імпорт вина з Молдови та шоколаду з України. Москва також погрожувала припинити постачання газу — це було дуже серйозним заходом, враховуючи зиму, що наближається. Депутати Європарламенту, які зібралися в Литві, вирішили ухвалити резолюцію, яка засуджує тактику силового тиску з боку Росії. Жданок відправила і цю резолюцію своєму куратору із ФСБ.

Підготувала вона і свій проект резолюції від партії «зелених» та текст своєї мови. У ньому вона визнала, що Росія чинить тиск, але вказала на те, що ЄС нібито сповідує подвійні стандарти: Молдова більше не зможе експортувати вино до Росії, але ЄС не пропонує альтернативного ринку. Як приклад вона навела Латвію, сказавши, що та вступила до ЄС, але «шлюб був нерівним». По суті, Жданок переінакшила для Молдови послання, яке Кремль поширював у країнах Балтії протягом багатьох років: ЄС чинить з вами несправедливо, і якщо ви залишитеся з Росією, вашій країні буде краще.

«Я в шоці», — завила колишній німецький євродепутат Ребекка Хармс, яка тоді очолювала групу Жданок у Європарламенті, дізнавшись про ці імейли. «Стає ясно, що вона не тільки мала „іншу думку“ з питань, пов'язаних з Росією, а й справді була інформатором. Я дуже шкодую, що мені не вистачило сил організувати більшість, щоби виключити її з групи „зелених”».

Маленький помічник Кремля

Жданок не просто повідомляла ФСБ про події, вона також давала поради російській розвідці про те, як тій ефективніше втручатися у європейські політичні справи.

В електронному листі від 1 жовтня 2009 року Жданок відправила Гладею "аналіз помилок у роботі деяких структур, що впливають на імідж Росії за кордоном". Вона вказала, що російські дипломати за кордоном були погано підготовлені до роботи зі ЗМІ та їх легко «минали» колеги з країн Балтії та Грузії, які були «молоді, динамічні, пройшли навчання на Заході та вільно володіли іноземними мовами».

Жданок зазначила, що ця динаміка була добре видно під час естонського епізоду з «Бронзовим солдатом» у 2007 році, коли Таллінн переніс радянський пам'ятник Другої світової війни з жвавого міського перехрестя на військовий цвинтар. Перенесення було зустрінуто спровокованими російською владою заворушеннями і кібератакою хакерів із ГРУ. Інший приклад, наведений Жданок, пов'язаний із російсько-грузинською війною 2008 року, в якій дипломатичних зусиль Москви виявилося замало, щоб переконати світ у тому, що Росія не агресор.

У своєму аналізі Жданок також критикувала російських чиновників, які розглядають закордонні поїздки як туристичні пригоди, зазначаючи, що посланці Москви надто часто компенсують відсутність переконливих аргументів «зарозумілим ставленням», яке вона резюмувала таким чином: «Росія має газ і нафту, тому ви повинні нас шанувати».

Жданок мав досить серйозні амбіції: вона намагалася пролобіювати створення на основі свого Європейського російського форуму (ЕРФ) цілого державного відомства, яке використало б російську діаспору для просування державних інтересів за кордоном. Протягом багатьох років ЄРФ був найважливішим заходом Жданок у Брюсселі. Вона бронювала місце проведення форуму у будівлі Європарламенту майже за півроку і брала він роль головного організатора, а важливі російські чиновники сиділи поруч. Серед засновників форуму були представники мерії Москви та РПЦ, а серед спонсорів – МЗС РФ та фонд «Російський світ». Форум, серія дискусій та виставок давали Жданок привід привозити до Європарламенту російських політиків та представників спецслужб.

Тепер же, після розслідування, на європейську кар'єру Жданок чекає безславний кінець. Балотуватися до Європарламенту вона більше не зможе і без депутатського імунітету має всі підстави виявитися фігурантом кримінальної справи. Очевидно, чекаючи такого результату, Жданок нещодавно відремонтувала свій будинок на Валдаї.

Колаж: The Insider

«Аргумент»

На цю тему:

• Чи здатен Євросоюз захиститися від російського впливу?
• Агент ФСБ сербського походження шпигував в органах ЄС
• ГРУ, ФСБ і СЗР радикально перебудували свою шпигунську робот - Financial Times