«Чия система витримає, той і переможе»: що стоїть за останніми обстрілами росією енергетичної інфраструктури України

Версия для печати

Про це йдеться у статті видання novayagazeta.eu.

"... Багато разів я тоді намагалася, використовуючи всі службові та особисті зв'язки, написати про українських енергетиків, які під обстрілом ремонтували пошкоджену російськими ракетами інфраструктуру. У медіацентрі групи ДТЕК (DTEK Group, енергетичний холдинг, що складається з кількох компаній, кінцевий бенефіціар — Рінат Ахметов) мене вже впізнавали по голосу і оточували теплом: котрісь століття журналісти хочуть не розслідування, а позитивний матеріал! Ми обирали регіони, адреси, героїв — історії обчислювалися десятками, кожна викликала захоплення.

Все ламалося на етапі узгодження відрядження зі службою безпеки ДПЕК. Аргументи, слід визнати, виглядали серйозно. Не можна називати географію об'єкта. Не можна там фотографувати.

Не можна називати характеру пошкоджень: інформація — скарб для коригувальників ударів, яких ловить СБУ.

Навіть прізвища ремонтників, які ризикували власним життям (а серед них були і «двохсоті», і «трьохсоті»), як бійці на передовій, називати не можна. Професіоналам не складе труднощів за такими даними встановити об'єкт і піддати його черговому нападу. Цілий сонм невідомих героїв, що протистоять блекауту ... "Після війни обов'язково розповісте про них!" – обіцяли мені.

Вид на вулицю та житлових будинків у темряві під час відключення електрики у Харкові, Україна, 24 березня 2024 року. Фото: Сергій Козлов / EPA-EFE

Тактика «контрольних пострілів»

Минула зима різко відрізнялася від описаного вище періоду. Ні в грудні, ні в січні, ні в лютому Київ ні дня не зазнав перебоїв у енергопостачанні. У регіонах проблеми після обстрілів періодично виникали, але до критичної межі не доходило. Килимові бомбардування галузі відновилися з початком весни, із закінченням опалювального сезону та з виснаженням засобів ППО через затримку західної допомоги.

Українські фахівці говорять і про тактику росіян, що змінилася. По одній і тій самій цілі б'ють кілька разів. І намагаються зруйнувати синхронізацію української енергосистеми із Євросоюзом. Як відомо, рівно рік тому, у березні 2023 року, ЄС підтримав Україну та дозволив збільшити імпортні потужності з 700 до 850 МВт. Але це спричинило і підвищення ціни для споживачів: електроенергія в Європі вдвічі-втричі дорожча. Нинішня ситуація веде до того, що імпорт доведеться значно збільшити, інакше влітку 2024 року вся країна зіткнеться із серйозним дефіцитом електроенергії.

Поки що більше інших від прицільних ударів по потужностях постраждали і продовжують страждати Харків, Кривий Ріг, Миколаїв, Одеса та Дніпропетровська область.

Люди збираються, щоб зарядити свої мобільні телефони від генератора в одному з «Пунктів незламності» після ракетного удару по високовольтних лініях у Харкові, Україна, 22 березня 2024 року. Фото: Сергій Козлов / EPA-EFE

Відлуння нічних атак 22 і 23 березня, підкріплених ранковими «контрольними» дронами та ракетами, не вщухло й досі. В «Укренерго» повідомили: у Харкові запроваджено мережеві обмеження. В Одеській та Хмельницькій областях вводяться графіки відключень світла — уламками ракет та дронів пошкоджено обладнання однієї з підстанцій та високовольтну лінію електропередачі. У Кривому Розі перебої з теплопостачанням спричинили порушення технологічного процесу на окремих виробничих підприємствах. Робота ремонтників знову дорівнювала подвигу в режимі 24 на 7.

«Енергетики звертаються із проханням знизити напругу в мережі, — закликав земляків голова Одеської обласної держадміністрації Олег Кіпер.

— Не використовуйте одночасно потужні електричні прилади, по можливості вмикайте прилади не в піковий годинник».

У Харкові довелося одночасно вимкнути до 200 тисяч абонентів. Глава Укренерго Володимир Кудрицький в ефірі Української правди підтвердив: у Харкові найгірша ситуація. Там ворог балістикою намагався знищити практично всі існуючі об'єкти магістрального рівня, які забезпечують місто. Це кілька наших підстанцій, через які ми передаємо електрику до Харкова, а також місцеві електростанції. Там потрібно трохи більше часу на відновлення…»

Але найвідчутніший (у психологічному сенсі теж) удар був завданий на світанку 22 березня. По ДніпроГЕС, одному з головних об'єктів, що гідрогенерують, запустили вісім ракет. Дві з них досягли мети: сталося пряме влучення, зруйнованою виявилася половина машинного залу, виникла пожежа. На щастя, дамбу не прорвало, хоч потрапили в одну опору та розбили підкранові балки.

Вранці 24 березня атаки на об'єкти енергетики України відновилися. Частина з 90 ракет та шести десятків «шахедів» полетіла на захід країни, що також можна вважати «нововведенням». Зазвичай така «увага» загрожувала центральній частині, де зосереджено значний промисловий потенціал.

За словами Сергія Коваленка, генерального директора компанії YASNO (підрозділ ДПЕК, що забезпечує світлом і газом 3,5 млн домогосподарств), російські військові били по двох частинах енергосистеми — як генеруючої, так і розподільчої. В ефірі національного телемарафону Коваленко повідомив: «ДПЕК втратила половину своїх потужностей, що генерують. Також росіяни багато разів потрапили до мережних вузлів «Укренерго», трансформаторів тощо. Ця атака одночасно руйнує можливість наших систем передавати електроенергію та зменшує можливості її генерації».

«Чиє система витримає, той і переможе»

Про можливі удари по українських атомних електростанціях з боку РФ Коваленко не згадував, хоча повністю виключити таке у перспективі неможливо. Окупація Запорізької АЕС та ядерний шантаж, до якого вдаються російська влада, а також захоплення Чорнобильської АЕС на початку вторгнення — недвозначні натяки: Україна та міжнародна спільнота мають погодитися на «поганий світ» та зафіксувати новий статус-кво, щоб уникнути, так би мовити, радіоактивного Попелу… Менш трагічний, але вкрай болісний варіант — виведення з експлуатації блоків без витоку радіації. Тоді перманентні відключення та світло по вісім годин на добу стають нормою.

У країні сьогодні діють три атомні станції: Хмельницька, Рівненська та Південноукраїнська. Запорізька, на жаль, винесена за дужки. На станціях 15 ядерних енергоустановок загальною встановленою потужністю 13 835 МВт. АЕС виробляють понад половину української електроенергії, але для них потрібні так звані потужності, що маневрують, — ТЕС, ТЕЦ, ГЕС. У піковий годинник споживання їх швидко «включають», щоб зберегти баланс в енергосистемі. Попадання по маневреній генерації, які спостерігаються останніми тижнями, — біда для атомних станцій. Проте система поки що тримає удар, споживачів перемикають на інші лінії. Загальнаціонального блекауту не сталося.

Щоправда, на думку Володимира Омельченка, директора енергетичних програм Центру Разумкова, є близькою ситуація, коли по всій Україні відбудуться стабілізаційні відключення. «Система не впаде, навіть якщо буде ще одна така атака, навіть якщо дві такі атаки. Просто балансувати систему буде набагато важче, доведеться запроваджувати подовжені графіки стабілізаційних відключень», — вважає експерт. І продовжує: «Якщо робити короткостроковий прогноз на рік, то ми витягнемо (на атомній енергетиці та імпорті. — Прим. авт.). Але якщо війна продовжуватиметься, то рано чи пізно система обрушиться. Це війна – боротьба енергосистем. Ми б'ємо з їхньої нафтопереробки. Чия система витримає, наша чи російська, той переможе».

«Загроза наступу майже дорівнює нулю»

З весни нове дихання дістало чутку про те, що російські війська готуються штурмувати Харків. Зростають інформаційні «бомбардування».

Адепти версії штурму називають причину: мовляв, Кремль намагатиметься влаштувати якусь «санітарну зону» для того, щоб убезпечити від обстрілів Білгород. А для цього потрібно спочатку знищити всю громадянську інфраструктуру на територіях, що межують із Росією. Тому так по Харкову та по сусідній Сумській області і б'ють. Тримати людей під цілодобовими «прильотами», залишити без світла, без тепла, без зв'язку як прелюдія, лякати повторенням Авдіївки, стерти з землі місто місто-мільйонник, де багато російськомовного населення… Зустрічається й інше пояснення.

Путіну треба взяти Харків, щоб із вигідних позицій запропонувати Заходу «остаточно вирішити українське питання» шляхом переговорів та завершення «СВО».

Тема можливого штурму Харкова ні-ні та й виринає то в кулуарах Ради, то в експертному середовищі. Олександр Коваленко, військовий оглядач групи «Інформаційний опір», вважає: загроза для Харкова була, є і буде, доки не закінчиться війна. Але оцінювати її треба раціонально, а чи не безрозсудно. Цитую Коваленка: «Під час наступу на Авдіївку російські окупаційні війська задіяли у піковій фазі 80 тисяч тіл (він так і виражається: «тіл». — Прим. ред.). У резерві було близько 15 тисяч. Компенсація безповоротних втрат, «двохсотих», перевищила 20 тисяч. Таким чином, у п'ятимісячному наступі на Авдіївку за площею 29 квадратних кілометрів було задіяно близько 120 тисяч людського ресурсу. І це я навіть не став підраховувати компенсацію поворотних втрат, «трисотих» протягом усього наступу. А зараз питання. Яке потрібне угруповання військ, щоб розпочати наступ, оточити та розгорнути міські бої у Харкові? І чи є вона зараз чи в найближчому майбутньому поблизу кордону з Харківською областю?»

Висновок Коваленка: «Відповідь проста. Мінімум 500 тисяч тіл, які повністю штатно укомплектовані технікою і мають резерв не менше 100–150 тисяч… Такої кількості російських окупаційних військ немає навіть на тимчасово окупованих територіях у зоні бойових дій. Більше того, забезпечити таке угруповання у короткий термін Росія не може, це тривалий процес, на який буде відповідна реакція».

З Олександром Коваленком згоден полковник запасу, військовий експерт Олег Жданов. Він вважає, що загроза настання «майже дорівнює нулю». За словами Жданова, зараз навпроти Харкова немає ударного угруповання російських військ. «Навпаки, Російська Федерація на межі Білгорода споруджує лінію оборони. Щось на зразок «лінії Суровікіна». До речі, Білгород зовсім не підпадає під міцну оборону. Другий основний рубіж оборони проходить за містом, перед федеральною трасою Ростов - Москва», - зауважує Жданов. Однак він погоджується з оцінкою президента Зеленського, який упевнений, що біженцям рано повертатися до Харкова: місто не захищене від російських ударів із повітря.

Зображення вгорі: машини їдуть посеред житлових будинків у темряві однією з центральних вулиць міста під час відключення електрики у Харкові, Україна, 24 березня 2024 року. Фото: Сергій Козлов / EPA-EFE

«Аргумент»

На цю тему:

• Чим загрожує Україні атака на енергосистему
• NYT: Україна не зуміла до зими відновити енергосистему після атак рф
• Хто допомагає Путіну нищити українські енергооб'єкти: "Вони знають, куди бити"
• Нарешті Уряд зацікавила альтернативна мобільна генерація: як це працює і чи врятує енергосистему