Бутусов: Чого боїться Зеленський - розбір інтерв’ю колишнього командувача Об’єднаних сил України ЗСУ генерала Сергія Наєва

Версия для печати

На "Українській правді" оприлюднене інтерв'ю Наєва (Генерал Наєв розповів, як Зеленський вів Україну до катастрофи - А.). Основне, що в цьому інтерв'ю, - це події, питання підготовки до початку війни і перші дні війни. Чому так сталося, що російські війська безперешкодно, фактично, на багатьох ділянках фронту глибоко просунулися вглиб території України. Організований спротив не був організований, не був налагоджений, і ворогу вдалося одразу просунутися на багатьох напрямках. Нагадаю, на другий день війни ворог захопив один з найбільших населених пунктів, найбільших міст у нас на півдні України – Мелітополь, а в перший день війни захопив Нову Каховку, в перший день вийшов на Херсон, на шостий день війни вороги взяли Херсон, на сьомий день війни оточили Маріуполь, і ми втратили Південь буквально за перший тиждень війни у величезній території. Так само були просування і в Київській області. Ворог просунувся до Києва за перші дві доби на 200 кілометрів від кордону. Виникло багато питань, чому одразу така відвертість?

Очевидно, що справа військових командирів, частини генералів за провал підготовки до оборони Харківського на Харківщині у травні 2024 року, затримання колишнього командира 155-ї бригади полковника Рюмшина – все це спонукає зараз кожну людину на думку, що Володимир Зеленський не тільки хоче навести лад в армії, а хоче в першу чергу самому відсторонитись від тих проблем, які реально є на фронті і на війні. Показати, що є якісь окремі погані військові, які винні в цьому вороху проблем, мобілізації, втратах територій, великих втратах людей. Є якісь погані військові і є один в білому Верховний головнокомандувач, який тільки за все хороше, який тільки позитив на відео каже, ні за що не відповідає, ніякі проблеми не озвучує, у нього завжди все добре, приємний голос такого психотерапевта на пенсії, який просто заспокоює людей, і він тільки за все хороше.

Звичайно, в ситуації по розслідуванню справи провалу оборони на Харківщині впадає в очі, що там призначені стрілочники, виконавці, керівники, але взагалі немає вищих керівників жодного в справі. Ні командувача ОСУ, ні інших посадових осіб, нікого немає. І немає в цій справі самого Володимира Зеленського і його оточення, які знаходилися, перевіряли стан оборони, підготовки до наступу на Харківщині і виявилося, що перевіряли ніяк. Ну і тепер виникає така підозра, очевидно, і виникають такі думки очевидні, що Володимир Зеленський захоче гучно відмітити річницю початку війни тим, що все ж таки призначить відповідальних за те, що був такий просто безпрецедентний провал оборони і весь світ кричав "Українці! На вас нападуть! Завтра!" І українське керівництво до останнього моменту казало: "Все це провокації, ми на них не піддаємося і нічого робити не будемо". Не було зрозуміло досі, хто винний. І зараз нема. Порушена кримінальна справа і на другу річницю початку війни Володимир Зеленський оголосив і правоохоронні органи підтвердили, що є справа по втраті Півдня України і по цій справі проходять дві ключові посадові особи. Це командувач угруповання військ "Південь" генерал Соколов і командувач Об'єднаних сил генерал Наєв. Затримань ніяких не було, але були одразу оголошені потенційні винувації. І, очевидно, минув рік, ДБР, інститут, всі судові експерти, всі працюють над цією справою, нічого не забуто, пишуться там якісь покази, допити проводяться. Але допити, знову, як і в справі по Харківщині, проводяться виключно до певного рівня. Не вище Наєва. Вище Наєва нікого не допитують, там все зрозуміло. Нема питань ні до Баканова, який призначав зрадників на керівній посади в СБУ, ні до кого. Тільки Наєвим поки обмежується ця історія. Тому, я думаю, цілком очевидно, що враховуючи цю невтомну роботу писарів з ДБР, генерал Наєв продемонстрував просто неймовірну відвертість. Це інтерв'ю мене вразило тим, що фактично це готові показання і готовий склад злочину, який показує, що робив, що не робив Наєв. І фактично, чітко показано, що керівництво, саме керівництво України, не здійснювало жодних заходів, не давало жодних наказів, не проводило жодних організаційних заходів для того, щоб упередити російську агресію, для того, щоб врятувати Україну від захоплення і від здачі швидкої таких величезних територій. Не було зроблено нічого. Я був вражений, що з показань Наєва, а це вже тепер офіційні матеріали, які необхідно долучити до кримінальної справи по здачі Півдня, яка існує, виявляється, що Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський знав про напад і не попередив Вище військове керівництво. Тобто Зеленський був попереджений про те, що 24 лютого ворог о п'ятій ранку почне повномасштабну агресію. Але військове керівництво Володимир Зеленський не попередив. І ніхто не попередив. Я не знаю, таких прецедентів, мабуть, в світовій історії нема. Коли керівництво країни отримує інформацію і приховує її від тих, хто має країну обороняти. І не робить жодних заходів для того, щоб допомогти країні і армії відбити напад ворога. Це інтерв'ю просто яскраво демонструє. Більш того, генерал Наєв фактично сказав, що крім дезінформаційних заяв міністра оборони Резнікова, що ударних угруповань нема, ніякої іншої інформації йому взагалі ніхто не передавав.

Розберімо інтерв'ю. Щоб дати оцінку всім заявам Наєва, деякі для мене це просто факт, який потребує тепер оцінки правоохоронних органів, деякі заяви підтверджуються очевидними фактами, деякі заяви не підтверджуються. Для початку, щоб ми розуміли, хто такий генерал Наєв, можливо, не всі знають, подивімось указ про його призначення командувачем об'єднаних сил ЗСУ, призначив президент Володимир Зеленський у 2020 році. Об'єднані сили - це орган оперативного управління військами. І за розподілом повноважень, саме Наєв був куратором бойових дій на Півдні. Це було безпосередньо під його контролем. Він був командувачем Операції об'єднаних сил. І цікаво відмітити, що в 2022 році, коли ворог був відкинутий від Києва, були проведені кілька вдалих наступальних операцій, Володимир Зеленський високо відмічав Наєва і Наєв йому подобався. Указом від 2022 року, в березні, Наєву було присвоєно звання Героя України.  На той момент, очевидно, що не те, що не було ніяких питань, реально Наєв вважався Володимиром Зеленським, я так очевидно розумію, дуже вправним полководцем.

Але щось змінилось. Змінилось, в першу чергу, те, що Володимир Зеленський, його політика полягає в тому, що він для того, щоб прикривати всі свої власні помилки, всі провали або корупційні скандали, військові скандали, він в постійному пошуку ворогів. Вся інформаційна політична машина Офісу Президента постійно працює на те, щоб шукати і викривати ворогів. Вороги Володимира Зеленського практично всі, крім Єрмака і Татарова. Там нічого особистого, крім цих близьких людей і їхніх бізнес-партнерів. Практично всі можуть потрапити під удар пропаганди Офісу Президента, зелеботів і так далі. Журналісти погані, всі погані і навіть американці погані, Байден постійно в різні періоди, накатують хвилі на всіх. Тому, звичайно, нічого дивного, що зараз Офіс Президента шукає певних військових для того, щоб їх призначити винними. Я на ефірах неодноразово казав, я вважаю, що в демократичній країні, де потрібні зміни, жодна людина, жоден посадовець не може себе почувати вільним і гарантованим від розслідування. Якщо є норми закону, є право, ми завжди маємо розслідувати особливо випадки, які призводять до загибелі громадян України, які під час війни мають вдосконалити наші сили оборони, змінити.

Безумовно, я впевнений, що в таких випадках потрібно, як мінімум, розслідування. Для початку має бути розслідування професійне, як ми говорили в арміях НАТО after-action review. По-друге, це має бути кримінальна справа, яка має визначити все чітко і мають бути зафіксовані всі обставини. І, по-третє, це має бути суд, і цей суд має визначати чітко ступінь відповідальності усіх посадових осіб. Це робиться не тільки для того, щоб когось посадити в тюрму, а просто, щоб не повторювати ті помилки і вдосконалювати, щоб керівники відчували свою відповідальність. Це очевидні речі, на жаль, вони в Україні поки що не працюють.

Подивімося фрагменти інтерв'ю Наєва, по яких, я впевнений, Державне бюро розслідувань має все ж таки залучити, як мінімум, взяти показання як свідків у Верховного Головнокомандувача Володимира Зеленського, для початку взяти як у свідка. Не завжди ж він буде президентом, а показання треба взяти зараз. Голови Офісу президента Андрія Єрмака, колишнього міністра оборони Резнікова, тобто всіх-всіх посадових осіб, яких чомусь досі не допитали по цій справі по здачі Півдня. 

Отже, фрагменти.

Наєв: "Генеральний штаб Збройних Сил України, він здійснював стратегічне планування, командування видів окремих радів, військ і служб - вони здійснювали генерування військової сили. Що це таке генерування? Це підготовка, укомплектованість особовими складами збройної військової техніки, готовність до застосування, тобто бойова готовність, і розвиток. Що таке розвиток? Це спроможності цих сил. І командування об'єднаних сил Збройних Сил України, яке отримує готовими до застосування відповідної військової частини підрозділи і застосовує їх. А як воно їх застосовує? Застосовує на підставі рішення президента України про застосування Збройних Сил України і інших військових формувань, утворених у відповідності до законодавства України. В Законі України про оборону чітко розписано, перша частина до статті 4, це що робиться у мирний час. А потім, зі статті 4 Закону України про оборону, що відбувається у воєнний час. Я нагадую, що згідно з законодавством України, воєнний час розпочинається або з оголошення стану війни, або з фактичного початку воєнних дій. У разі, це написано у статті 4 Закону України про оборону, збройної агресії проти України або загрози нападу президентом України приймається три рішення. Перше, застосування Збройних Сил України. Друге, запровадження правового режиму воєнного стану. І третє, оголошення мобілізації".

Отже, друзі, цей фрагмент якраз показує очевидні речі, але які важливо зафіксувати. Всі три рішення, які готують країну до війни, тобто воєнний стан, розгортання військ і мобілізація, все це залежить від Верховного Головнокомандувача України. Якщо таких рішень немає, то армія не може діяти сама. А таких рішень Володимир Зеленський не здійснив. Йдемо далі.

Наєв: "Ще раз підкреслюю. Для того, щоб висунути війська далі, відповідні команди військових керівників отримали. Вони були в русі, але встигли зробити те, що встигли. Я вам повідомляю, щоб відмобілізувати Збройні Сили України, необхіден час 45 діб. Для того, щоб загальна військова бригада перемістилася на відстані, йдуть доби, а не години чи хвилини. Тому я розумію, що запізно, але встигли зробити те, що встигли. Якби були завчасно прийняти ці рішення, військове керівництво віддало б відповідне розпорядження законним способом, і військові бригади тоді виконали б завдання задово до того, про що ми з вами зараз в ретроспективі розмовляємо".

Отже, тут командувач об'єднаних сил, Герой України, який призначений на цю посаду, отримав Зірку від самого Володимира Зеленського, каже, що Володимир Зеленський ніяких наказів на розгортання військ не дав. І саме це є основною причиною, чому не вдалося запобігти швидкому просуванню російських військ. Хочу нагадати, що в перший день війни ворогу вдалося просунути за одну добу на відстань до 150 кілометрів на різних напрямках. Це абсолютно практично без спротиву. Це відбулося саме тому, що війська не були розгорнуті взагалі. І це питання дійсно стосується і головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, і політичних керівників, які мали віддати наказ за законами і за Конституцією, на які посилається Наєв. Це міністр оборони Рязніков і, в першу чергу, ключова особа, на яку постійно вказує Наєв, Володимир Зеленський. Тобто, коли в справі про здачу півдня Зеленського немає навіть як свідка, він навіть не дає показання, то це значить, що він просто свідомо уникає відповідальності, дезінформує суспільство і перекладає відповідальність на тих, кому він був зобов'язаний надати наказ, але не віддав. Оце реально, на мій погляд, це не просто аморальні речі, а це реально склад злочину, намагання приховати злочин. І за такі речі Володимиру Зеленському рано чи пізно доведеться відповідати. І дуже важливо, що тепер це зафіксовано на відео, і тепер ДБР не зможе сказати, що ми цього не чули, не знали, ми не думали, що президент може бути причетний. Ну, а от призначений командувач президентом вважає, що якраз президент повинен в першу чергу був віддати наказ. Наступний фрагмент.

Наєв: "Якщо вводиться воєнний стан, військові самі по собі встали і пішли робити, такого не буде. От цивільною мовою, батько каже синові, сходи до магазину, придбай щось. Він йому каже, сходи до магазину - це команда. А гроші дає - це умови. Він дає йому команду, сходи в магазин, дає гроші, умови, щоб він придбав. І тоді це явище відбудеться. Син піде до магазину і придбає необхідну річ. Йому дали і команду, і умови. А якщо батько дасть синові тільки гроші, але не дасть команду, куди піти і що зробити, у сина будуть гроші, але дія не відбудеться. Так і тут, якщо нема рішення про застосування Збройних сил України, не відбувається процес розгортання, потім інженерного обладнання, потім підготовки вогневого ураження, протиповітряної оборони. Але є просто воєнний стан, то є просто воєнний стан, а підготовки до воєнних дій не буде".

Тобто підготовки не було, наказів не було. І от єдине, чого мені не вистачає дуже сильно в цьому інтерв'ю, але це предмет буде наступних вже програм, скільки коштувала така абсолютна відсутність жодних рішень з боку Верховного Головнокомандувача? Скільки це коштувало країні? Скільки життів, скільки територій, скільки місць, скільки поламаних доль людей, живих людей? І це інтерв'ю, це якраз таке пряме свідчення для кримінальної справи, по якій Володимиру Зеленському рано чи пізно доведеться відповідати. Наступний фрагмент.

Наєв: "Коли я став командувачем Сил оборони України, я підійшов до Головнокомандувача генерала Залужного і питаю, війська будемо викликати, відправляти їх в райони бойових дій? Він сказав, за окремим розпорядженням, за окремою вказівкою. 21 лютого я перебував на пункті управління. Я дивлюся, що на окупованих територіях Донецької і Луганської областей відбувається евакуація мирного населення, що було оголошено, мільйон будуть евакуювати. І я бачу, що це просто так не минеться. Є ознаки загострення. 21 числа я перебував на відповідному пункті управління, на зв'язку зі мною було сім командувачів. І був відповідний зв'язок, і я їм 21 числа кажу, всім кажу, всі сили, які є, висуваємо в райони виконання завдань. Я перебрав повноваження, це не мої повноваження, але я отак от вчинив, ініціативно, самостійно".

Тобто знов чергове свідчення, що жодного наказу до початку бойових дій військові керівники не отримали, взагалі ніяких. Ми бачимо, що в таких умовах діяти доводилось виключно на власний розсуд. Тобто Володимир Зеленський зачинився і нічого навіть не казав своїм підлеглим, яких він призначив на посади керувати обороною України, що їм робити. От хто як розуміє, той і має так діяти. Це така дуже красномовна модель поведінки у нас. Вона у нас і досі на війні. Якщо командир хоче зберегти людей, виконати завдання, знищити ворога, то йому треба діяти по обстановці. Якщо він буде виконувати дослівно, що йому кажуть, або якщо він буде чекати, що йому дадуть команду, і він не буде діяти без команди, то буде така ситуація, вона у нас часто, на жаль, повторюється, як це сталося 24 лютого 2022 року. Повна бездіяльність і люди намагаються вгадати, що їм робити. Наступний фрагмент.

"-Даних української розвідки у вас не було на той момент?

- Кожного дня я отримав відповідне розвідувальне донесення. В ньому загальною мовою йшлося про те чи інше, і засвідчувалося, що ударних угруповань навколо країни не було. Ми також пам'ятаємо, що 21 грудня, виступаючи в одному з засобів маси інформації, міністр оборони України, якому підпорядковується один із розвідувальних органів нашої держави, він також це зазначив, що на жодному напрямку ударних угруповань не створено. І в українському документаобігу стосовно будь-якого військового командування, за підписом будь-якого керівника розвідки України, немає такого документу, де написано, що 24 лютого 2022 року відбудеться пряма агресія РФ проти України, широкомасштабний наступ. Не існує такого документа".

Оці слова мене просто… Це був один з найбільш шокуючих моментів в цьому інтерв'ю Наєва. Оскільки було інше інтерв'ю рік тому про підготовку до війни. Інтерв'ю начальника головного управління розвідки Міністерства оборони Кирила Буданова.  В розповіді "Українській правді" додає Кирило Буданов, що "23-го числа усе стало остаточно зрозуміло. Дату росіяни постійно переносили. Останні два тижні нам постійно вони на день-два відтягували і відтягували. Але 23-го числа приблизно о 14.30 ми чітко отримали інформацію, що о 4-й ранку буде початок. І як саме. Це було доведено до першої особи держави. Він віддав розпорядження. Але просто порахуйте, до 4-ї ранку не так багато лишалося часу".

Далі Буданов розповідає, як він повідомив о 14.30 Верховного Головнокомандуюча Володимира Зеленського і пішов з дружиною заселятися у службовий кабінет ГУР. Тобто виявляється так, о 14.30 Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський отримує інформацію від начальника розвідки, що завтра починається повномасштабний наступ на Україну. Буданов вважає, ніби Зеленський давав якісь розпорядження. Але генерал Наєв, командувач об'єднаних сил, жодних розпоряджень від Володимира Зеленського і жодної інформації від Кирила Буданова не отримав. Тобто керівництво України і, в першу чергу, Володимир Зеленський свідомо приховали інформацію про точний час російського нападу від Вищого військового керівництва України. Я не знаю, як це назвати інакше, крім злочин, свідомий, приховування інформації від армії, яка має відбивати напад агресора. О 14.30, маючи таку інформацію, було достатньо часу, щоб здійснити велику кількість підготовчих заходів. Підірвати мости, наприклад. Що завгодно зробити. Зробити інші заходи. Але цього не було зроблено.

Що ж заявляв міністр оборони Олексій Резніков. 21 лютого міністр Резніков заявив, що вважає недоречним розмови про те, що повномасштабний напад Росії на Україну може бути завтра-післязавтра. І заявив, що ударних угруповань Росія не розгорнула. Хочу нагадати, тоді, за даними ОСІНТ, весь інтернет був забитий фотографіями і відео розгортання російських військ біля кордонів України. Тобто ми тепер бачимо злагоджені дії між Резніковим і Зеленським. Резніков заспокоює суспільство, дезінформує людей. Завтра-післязавтра нападу не буде, нічого у росіян не готово. А Володимир Зеленський 23-го числа отримує інформацію і приховує її від військового командування. І це вже не чутки. Це офіційна заява, інтерв'ю командувача об'єднаних сил Наєва. Я хочу подивитися, якою буде реакція Державного бюро розслідувань на цю заяву. Чи буде це долучено і коли саме до кримінальної справи. Я сподіваюся, що будуть запити, ми також надійшлемо до ДБР, чи долучили вони до кримінальної справи інтерв'ю Сергія Наєва. І коли все ж таки дадуть показання, як мінімум фігуранти цієї справи, як мінімум для початку, у статусі свідків Володимир Зеленський і Олексій Резніков, які приховали інформацію від військових. Це ключова, важлива історія. Дуже багато можна було зробити, якби Володимир Зеленський о 14.30 передав цю інформацію військовим і віддав, як це зауважив Наєв, письмові накази, письмові розпорядження. В даному разі було б достатньо і усних, але не було ніяких. Взагалі ніяких. Це просто дивно. Що робив Володимир Зеленський після того, як він отримав інформацію від Буданова про початок війни? Чому ми цього не знаємо? Чому він жодного разу нам не розкаже про це в своїх інтерв'ю, у вечірніх зверненнях? Чому він боїться про це говорити на пресконференціях і не допускає туди журналістів, які такі питання йому можуть поставити? Очевидно, є що приховувати Володимиру Зеленському, якщо він боїться таких питань, які й ставлю зараз я.

Боїться - значить відчуває відповідальність. Свою власну. І відчуває, що до цієї кримінальної справи по здачі Півдня України та інших українських територій в першу чергу має відповідати він сам. Першим давати показання і першим в суді пояснювати свої дії.

Наступний фрагмент.

Наєв: "Для того, щоб своєчасно розгорнути сили оборони, це необхідний час в ретроспективі за декілька місяців до того. А те, що відбувалося в ті стислі терміни, це відбувалося внаслідок, по-перше, ініціативи, самостійних рішень, головнокомандувачів Збройних сил України, генерала Залужного, мене, як командувача сил оборони України, і інших командувачів, які проявляли цю ініціативу. Тому війська вирушили. Тому війська там робили. Але, знову ж таки, нема правого режиму воєнного стану. Ви уявіть собі. Приходить там, наприклад, перша танкова бригада на околиці Чернігова. А там власник, там власник. І оцю техніку розставляли не так, як на рубежах нам малювано. Бо це заборонено. Нема правових рішень"

Я спілкувався з командирами, з більшістю командирів українських різних бригад, батальйонів, які відбивали оцю першу російську навалу. Жодна з українських бригад, підкреслю, жодна з тих, які висувались, 12 бригад, які висувались на рубежі, для того, щоб відбити російський напад на території Харківської, Сумської, Чернігівської, Київської областей, Херсонської, Запорізької, жодна з цих військових частин вчасно не встигла на визначені рубежі розгортання. Жодна військова частина. Це результат того, що те, що казав генерал Наєв в інтерв'ю, не було часу на розгортання військ. Все це робилось не за наказом, як він зараз чітко сказав, Верховного Головнокомандувача, а виключно в останній момент за власної ініціативи. Наєв говорить про нараду, про рішення 21 лютого, і буквально пару днів війська розгортались, і фактично всі наші бригади 24 лютого не встигли розгорнутися. І всі вони вступали в бій  з ходу. Не було розгорнуто жодного підрозділу навколо Києва. 72-га механізована бригада, яка єдина була в районі Києва, вступала в бій  з ходу 24 лютого зранку. Четверту бригаду Нацгвардії майже весь кадровий склад повністю за кілька днів до нападу відіслали з оборони, зняли з оборони аеродрома Гостомель, відіслали на схід в район Сєверодонецька і Рубіжного. 59-та мотопіхотна бригада, яка була 12 лютого, почала прибувати в Херсонську область, в Олешки, для оборони Чонгару. Вона не розгорнулася, а була в своєму польовому таборі біля Олешків, далеко від Перекопу, від дамби мостів через Сіваш. І так само всі інші частини. Не було ніякої підготовки проведено. Все виявляється без наказу. Оці всі рухи військ, це взагалі було все без наказу. Без поповнень. І в інтерв'ю Наєв згадує, що мости на Чонгарі мали підірвати підрозділи 137 десантно-штурмового батальйону, який складався з 237 осіб. Так от, вся ця неготовність вкупі з тим, що Верховний Головнокомандувач армії нічого не сказав про напад, а Міністр оборони свідомо дезінформував армію і сказав, що не турбуйтесь, нападу не буде. І взагалі Росія не готова, - за все це має бути кримінальна відповідальність. Бо через цю брехню криваву загинули дуже-дуже багато десятків тисяч українських громадян. Яких, на жаль, не підготували до війни, яких не захистили, війська, які мали вступати в бій  з ходу, без визначених позицій для оборони, які не встигли розгорнутися. Хочу нагадати про бригаду територіальної оборони Херсонської області, про бригаду у Запоріжжі. Бригада на Херсонщині вважалась однією з найбільш злагоджених. Вона кілька разів проходила повні бригадні збори, розгортання. В 2018 році, коли була створена, і потім в 2021 році. Але її не розгорнули, коли було потрібно. 24 лютого 2024 року. Воїни не отримали зброю від цієї бригади. Вона не вступила в бій як організована сила. І не змогла прикрити мости навіть. Ні, не змогла допомогти армії. Потім людей ловили, тероборонців, шукали їх російські окупанти. Люди переправляли, вступали в бій, де їх застала війна. Усіх цих рішень, які не ухвалив Зеленський, дуже висока ціна. І уникнути відповідальності не вдасться. Тому що ми бачимо, що все більше і більше свідчень і фактів, які показують відповідальність політичного керівництва. Наступний фрагмент.

"- Найпопулярніше питання у суспільстві – хто розмінував Чангар? Можна просто розказати?

- В ніч перед наступом, коли я доводив командувачам, що завтра можливий напад, то в тому числі я сказав командувачу угруповання на цьому напрямку, щоб готовність цих мостів привести в номер один.

- Це Соколов?

- Соколов. Готовність номер один - це всі драти під'єднані, перевірено, продзвонено, все готово. І безпосередньо, коли відбувся наступ, ті солдати, ми маємо уявити, що підривали мости не роботи, звичайні люди, такі як ви,  такі як я. І в той час люди з чотирма кінцівками, двома руками, двома ногами. Коли це відбувалося, летіли ці бомби, ракети, стріляли з іншого зброєння. Тому що до того, як відбувся початок воєнних дій, неможливо було підривати ці мости. На якій підставі? На якій підставі підривати мости? Це чиясь власність. Хтось прийняв рішення про засування Збройних сил України та одночасно ввів воєнний стан. Це не було, неможливо це зробити, це протизаконно. І військовослужбовці, коли вже з початком воєнних дій, коли підривали в тому психоемоційному стані, їм вдалося на Чонгарі з трьох мостів підірвати залізничний міст, на Арабатській стрілці накладним зарядом підірвати одну половину моста Герою України Скакуну. Він тоді вивів цей накладний заряд. Що це таке накладний заряд? Це причеп, в якому вибухівка, і вона направлена вниз. Просто в тій реальній бойовій обстановці причіп поставили не посередині моста, поставили трохи більшою половиною на одну половинку цього моста. І вибухівка спрацювала, вона підірвала половину моста. По іншій ворог проїхався".

Тут я не можу погодитись з цими оцінками генерала Наєва, оскільки ми проводимо розслідування власне того, що трапилось на Півдні України. І минулого року журналістка "Бутусов плюс" Ірина Стороженко зробила просто один з найбільш вражаючих фільмів розслідувань, які я бачив по війні. Це історія подвигу матроса 137 десантно-штурмового батальйону Скакуна, Героя України. Це молодий хлопчина, який тільки потрапив на службу в армію, і там його побратим, який разом з ним здійснював підриви, бачив, був свідком безпосередньо подвигу свого побратима, чітко розповідає, як це було. Насправді, була підготовка до підриву мостів, але команд на підрив вони не отримали. Так, є питання тут, що не було сповіщення від розвідки. Але виявилось, що військове командування не підготувалось, незважаючи на такі загрозливі події, до того, щоб вчасно на мостах були активовані, перевірені заряди. Причому не тільки заряди, ось ці причепи, які мають виїжджати, а ті заряди, які там були закладені ще в 15-му році. Під кожним мостом були встановлені, змонтовані спеціальні шахти біля опор, в яких знаходилась вибухівка. І стан цих шахт і вибухівки щорічно, а інколи навіть не один раз, перевірявся під час військових маневрів, будь-яких військових маневрів на Півдні. Чому це не було зроблено зараз? Більш того, розслідування і інтерв'ю побратима Героя України Скакуна показує, що ніякого планування заздалегідь не було. Був якийсь план, який безпосередньо в останні дні не перевірявся. І не було команди одразу з першими вибухами виходити на місце і його підривати. Як виявилося, що Скакун вигнав причеп разом зі своїм побратимом сам, ви уявіть собі, сам, без якихось інших командирів, офіцерів, два молоді хлопчини, які тільки в армію поступили, вони срочниками були, тільки вони служили в армії, там просто всього-нічого, вийшли на міст. І чому вони це зробили? Вони вийшли насправді, тому що на той міст, на Арабатській стрілці, насправді ворог одразу не пішов. І вони за свідченнями вийшли туди, вигнали причіп без перешкод, десь об 11.00 по своїй ініціативі, без команд. Раптом виявилось, що підривники на цьому причепі не працюють, ніхто не перевірив їхній стан. Очевидно, що це не якісь диверсанти, бо вони не знищили той причіп з вибухівкою, а просто там підривники не працювали. І тоді матрос Скакун сам пішов і ціною свого життя активував вибуховий пристрій. На жаль, молодий хлопчина просто не знав, яким чином треба підривати цей міст. І тому весь заряд КЗ-6, цих кумулятивних підривних, вони розмістили вдвох. Виявляється, від цих двох 20-річних хлопців залежала вся операція. Тобто в нас таке високе керівництво, така кількість начальників штабів, а там два хлопці діють по обстановці навмання своїми силами. Я дуже раджу подивитись цей фільм  Ірини Стороженко на каналі "Бутусов плюс".

Виявилось, що просто не знали, як поставити той причіп. Тому поставили, ну як було, не посередині мосту, а на одній половині. Тому підірвана, на жаль, була зруйнована тільки одна половина. Але це не зупинило рух ворога на цьому напрямку, тому що у них були інші мости, які вони використовували без перешкод. На даний момент генерал Наєв сказав, що був підірваний залізничний міст через Чонгар. Ну, я не можу сказати, у мене немає досі жодного відео, яке б показувало масштаб руйнувань цього мосту, щоб він на тривалий час не давав можливості військам пересуватись. Можливо, якісь ушкодження були, я не знаю. Але автомобільні мости через Чонгар, три мости, працювали безперешкодно. Так само ворог переправлявся дамбами. І за свідченнями в мережі інтернет, у нас є тільки один приклад, коли на двох фугасах на Кутаранській дамбі підірвались два БМП-3 російської 19-ї мотострілецької дивізії. Це єдині свідчення про те, що ворог підірвався на мінах, які колись закладались українцями в районі Чонгара, Сіваша і озера Сіваш для того, щоб зупинити російський напад. Можливо, були інші підриви. У мене просто такої інформації немає. Якщо у вас є, будь ласка, повідомте, щоб ми відновили повну картину. Але на даний момент я хочу зафіксувати, при всій повазі, управління і підготовки належним чином до підриву мостів, переправ на такому стратегічному напрямку не було здійснено. Належним чином. Звичайно, в першу чергу, хто за це має відповідати? Я згоден з генералом Наєвим, що Володимир Зеленський, який вводить своїм указом воєнний стан, мав вести воєнний стан, як тільки він отримав інформацію про неминучість російського нападу, тобто о 14.30 одразу після доповіді Буданова, о 15.00 мав вже бути указ про воєнний стан і мали бути проведені негайно дані накази про підрив мостів. В першу чергу, на півдні, де не було військ, 150 кілометрів фронту прикривали приблизно близько 1200 активних бійців 59-ї мотопіхотної бригади, вона була недоукомплектована і сиділа в Олешках, не була розгорнута, і 237 військовослужбовців 137-го десантно-штурмового батальйону. Тобто вісім років готувалися для оборони Півдня, а потім на 1500 кілометрів знайшлось 1500 бійців, які майже всі туди на оборону не вийшли. Це ж який абсурд. Чого варті тоді? Проводились комісії, проводились маневри. 12 лютого на Чонгар для перевірки оборони приїжджав сам Володимир Зеленський. До речі, він не один раз там був. Разом з Олегом Кулінічем, який зараз сидить як російський агент ФСБ в тюрмі.

Так от, що відбувається? Виявляється, така у нас існує структура управління в армії величезна. Така кількість маневрів, генералів, штабів, управлінь, а нічого не підірвано. І єдиний факт, який ми знаємо, це матрос по своїй ініціативі, коли побачив, що треба виконати завдання підірвати міст, він взяв з товаришем вдвох, пішли на той міст. У них не працювали підривники. Так от, щоб підривник спрацював, матрос Скакун віддав життя. Я не знаю, як за це хтось може не відповідати? Людина віддала життя через безорганізацію, безлад, безвідповідальність. Великої кількості начальників, які десятки років служать в армії, мають погони і розповідають про підготовку до війни, організаційні заходи, таке-сяке. А от реальна ціна того, що сталося. Та більш того, інші мости, ключові і дамби, не були підірвані взагалі. За тими даними, які оприлюднив ворог, щоб ви розуміли, ефективно це чи неефективно, коли у червні 2023 року по одному з автомобільних мостів було завдано удару кількома ракетами "Шторм Шедоу",  не підірвали опори, а просто пошкодили частину полотна зверху. Рух був зупинений з 7 по 15 серпня. Взагалі вони не змогли цим мостом користуватись, хоча там просто поверхневі пошкодження. Значні руйнування цього полотна були, але опори вціліли і була можливість швидко полагодити полотно. Ворог з цим впорався, контролюючи цей міст без вогня, без перешкод. Вони це робили тривалий час, 8 діб. А щоб були підірвані опори вчасно моста, то він був би непридатний для ремонту взагалі. Так, там є шляхи через Перекоп, але ж ці шляхи також мінуються, контролюються вогнем, і вони не зручні для маневру бойової техніки. Оскільки там можна з'їхати з траси і все. І можна застрягнути, як російські танки застрягали тоді будь-де по території України. Тому основні магістралі у ворога йдуть через мости. Це забезпечує швидкість, маневр. Все це не було зроблено.

На Кутаранській дамбі, де підірвались дві БМП, дві БМП-3, і там ворог зупинив рух на добу. Тобто вони пішли по інших маршрутах, і там на цілу добу був зупинений рух, і ворожі сапери проводили розмінування, щоб її використовувати вподальшому. Тому ці пояснення недостатні, що там якийсь такий моральний стан. Який моральний стан? Люди мали бути наготовні.

Перевірені були всі заряди, основні на мостах, запасні причепи, підривники. Там мали бути не по два, а як мінімум по роті на кожний міст. Мали стояти і контролювати підрив. Всі вогневі засоби. І підрив треба було зробити як мінімум після того, як була інформація, в першу чергу, що ворог вже буде нападати. Тоді одразу, 23-го числа до п'ятої ранку було б безліч часу спокійно розгорнутися, виставитись, підірвати, а ще поставити додатково мінні поля. Величезна купа часу. І ніякого бліцкригу не було б на півдні. Не були б в перший день російські БТРи в Новій Коховці за 150 кілометрів. Ну їх не було б там. Не було б цих трагедій, драм, Мелітополя, 26 лютого, який ворог зайшов. Ну не було б цього. Весь хід війни був би інший. Потім не треба було б ці контрнаступи планувати і в лоб прогризати російську оборону з великими втратами. Інша ситуація була б стратегічна взагалі. І зараз ми бачимо ціну. Так от, це недостатньо. В першу чергу мали дати наказ до 24 лютого, але військове командування не повинно було в даному випадку, очевидно, чекати наказів письмових, а воно мало готувати виконати їх негайно. А тут виявляється, що негайного підриву нічого не було готово. І це не було здійснено. Я досі не почув, хто відповідає за перевірку, хто був на кожній посаді, який конкретно командир каже - я там по таких-то причинах, ми не змогли, ми перевіряли. Має бути всюди прізвище ім'я. І ось такі чіткі покази. Наступне давайте.

"- Чому так швидко опинились вони під Маріуполем і по суті аж до Вознесенська майже дійшли?

- Коли відбувалося вторгнення Російської Федерації, найбільше вклинення було на Сумсько-Київському напрямку. По старій цій московській трасі Глухова ворог через Сумську область, через Київську дійшов до Броварів. І там вклинення 370 кілометрів. А з Армянська до Вознесенська там під 300 тисяч. Але більше вклинення там. Ворог мав на меті окупувати країну. Він заходив на Київському напрямку, Східному, відповідно Південному, відповідно на Сіверських, Слобожанських напрямках. І прагнув окупувати всю країну. Але тоді, коли завдяки генералу Залужному, командувачу СБУ, мені, іншим генералам, іншим командирам бригад, командирам батальйонів, солдатам, сержантам Української армії, вдалося відбити перші удари, завдати противнику ураження, продовжувати його бити. І в подальшому, нарощуючи внасадок мобілізації сили, які додатково включилися до Збройних сил України і інших військових формувань, почали ворога бити. Він почав зазнавати втрат, він почав знижувати свій бойовий потенціал. І, відповідно, на цих двох напрямках йому необхідно було прийняти рішення, чому він відійшов від Києва. Тому що він не міг бути одночасно успішним на напрямку Південному-Східному і на Київському. Він відбив війська з Київського напрямку, перекинув на Південній-Східний. Але так само, якби він прийняв рішення зосередитись на Київському напрямку і перекинув би додаткові сили з Сходу і Півдня, то тоді бій в Києві був дуже-дуже, скажімо так, лячний. Було б приблизно так, як зараз у Херсоні".

Згоден з тим, що дійсно просування російських військ безперешкодне було на кількох напрямках. Але у кожного цього напрямку мають бути визначені відповідальні особи, які насправді за всіма планами оборони мали це робити. Всюди були відповідальні. Це ж не було так, що військових керівників ніде нема. Вони були. Були звіти, маневри, купа штабів, управлінь. Ну що вони робили? Якщо вони не винуваті, то хтось це має сказати в показах. Такий-то такий-то відповідав за підрив мостів там, Іванківський міст, або мости у Чорнобильській зоні, або відсутність мінування на оцих шляхах. Ворог там колони були по 70 кілометрів, а ми їх не мінували, не могли їх заблокувати, як виявляється. І вони просувались такими темпами. Так, звичайно, на кожному напрямку мають бути визначені відповідальні. Не тільки на півдні, безумовно. Але на півдні це мало дуже важкі наслідки, і там загинула велика кількість людей, мирних людей, українських воїнів, які абсолютно непідготовлені, вступали в зустрічні бої з ворогом, який переважав в багато разів. Перевага ворога на південному напрямку була в першому ешелоні проти нашої, оцієї, одної з найслабших, 59-ї бригади і 137-го батальйону. Вона там була, там було, як мінімум, засереджено, за даними нашого Генштабу, як мінімум, 22 батальйонно-тактичні групи. Тобто це перевага приблизно, причому вони були повністю комплектні. Тобто там перевага була в перші дні, от на цій ділянці, ну як мінімум в 10-12 разів. Так просто мінімум, скоріше за все навіть більше, тому що там були різні частини посилення і Росгвардії, артилерія, авіація, там все треба рахувати. Я думаю, що там перевага була на два порядки, можливо. Тому ситуація з оцим розслідуванням, вона дійсно має стосуватись, кримінальна справа, не тільки Півдня. Але те, що відбулось на Півдні, те, що ворог на 300 кілометрів дійшов до Вознесенська, захопив обласний центр Херсон. Знов-таки, три мости через Дніпро, жоден не був підірваний. Ніхто їх навіть не охороняв. Ворог туди зайшов без спротиву до тих мостів. І там на шляху було до 20 різних мостів для того, щоб доїхати до Херсону, до Нової Каховки від Перекопа, від Чонгара. Жодних підривів, жодних. І там не було жодних підривів. Нічого не розгорнуто. В Мілітополь ворог зайшов, там практично не було боїв. Швидко. Ну, звичайно, про що це говорить? Що все одно мають люди відповідати? Аргумент, що десь теж просунулися на 300 кілометрів і там нема проблем, а тут на 300 і судять? Ну, він не підходить, тому що судити за таке треба і там. 

Йдеться не про те, що всіх саджати в тюрму, всім давати кримінальну статтю. А про те, що загинули люди, витрачені марно мільярди і багато десятки мільярдів гривень, які витрачені платниками податків на оборону, на утримання великої складної інфраструктури і Офісу Президента, і військової структури, СБУ, прикордонна служба. І все це не спрацювало на багатьох напрямках в той самий потрібний момент один, коли вони були потрібні найбільше своїй країні. Чому це сталося? Це ж потрібно десь записати, чому це сталося. Це не може бути предметом спекуляції, розмов. Це має бути десь написано, показання всі прикладені, визначена відповідальність. Зараз мені зрозумілий статус Наєва, він чітко говорить. Вище керівництво мовчало. Розвідданих не давав Зеленський, команди жодної не давали. Ні на підготовку, ні на організацію, ні на перевірку. Нічого не було. Все зрозуміло. Зараз потрібно такі ж покази почути від Володимира Зеленського, від усіх його 5-6 "ефективних" менеджерів в лапках, які у нього керують країною. Від міністра оборони Олексія Різнікова, від голови СБУ Івана Баканова, який чомусь не сидить в тюрмі досі, а гуляє собі. Реально людина протягувала, абсолютно була бездіяльна, провалила повністю боротьбу з ФСБ в Україні, здала такі важливі позиції, провалила кілька важливих спецоперацій українських спецслужб. І сидить собі гуляє, як ні в чому не бувало, ходить по Києву. Все в нього добре. Всі мають відповідати. Незалежних, вільних від відповідальності громадян нема. Статуси влади і грошей, які вони зараз набили собі в кишені за ці роки, їх не може врятувати від відповідальності. Тому це дуже важливе інтерв'ю, дуже важливі показання, які мають негайно бути долучені до кримінальної справи, ми будемо зараз подавати відповідні запити, сподіваюсь, не тільки ми, а й інші медіа, і суспільство має знати, хто несе відповідальність за ці провали, насамперед для того, щоб це не повторилось, і в другу чергу з поваги з поваги до тих, хто ціною свого життя оцю чиюсь недолугість вищих керівників, брехню, безвідповідальність ціною свого життя закривав і захищав Україну. Тим вище подвиг таких героїв, як матрос Скакун і інших, багатьох десятків і вже понад ста тисяч тих, хто, на жаль, віддав за Україну життя.

Друзі, дякую вам за те, що були з нами, дякую вам за підтримку, тільки завдяки вашій підтримці і тих 2700 спонсорів каналу "Бутусов плюс", які допомагають нам виходити в ефір, які нам довіряють, і всім тим сотням тисяч підписників, які нас дивляться і допомагають також розкручувати наш канал. Друзі, дякую вам за ефір, за те, що підтримуєте журналістику. Слава Україні!

Юрій Бутусов, головний редактор видання Цензор.НЕТ

Зображення з відкритих джерел

«Аргумент»

На цю тему:

• Бутусов: Правда та брехня у звіті Головнокомандувача ЗСУ
• Справа генералів: як Зеленський "вішає" на ЗСУ свої гріхи
• "Справа генералів" виглядає як "справа Сирського" або "справа Зеленського": екскомандирів ОТУ "Харків" та ОСУВ "Хортиця" Грицькова і Грузевича ще навіть не допитували
• Глен Грант: На фронті панує управлінський хаос. Якщо вже реформувати ЗСУ, давайте робити це правильно!