Бутусов: 7 кілометрів до Дніпропетровщини - огляд подій на фронті

Версия для печати

Головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов під час стріму проаналізував ситуацію, що склалася на критичних ділянках фронту станом на 16 листопада. В центрі уваги - обстановка поблизу Курахового і Великої Новосілки, а також проблеми, які виникають в організаційних діях та рішеннях різних оперативно-тактичних управлінь, і загалом наслідки організаційних і управлінських рішень.

Обстановка на фронті

Зараз найгарячіше і найважче місце на фронті – це район Курахового.

У цьому районі ворог зосереджує свої основні зусилля, місто Курахове під ударом. Ворог просувається з усіх сторін. І ми бачимо, які глибокі охоплення з півдня зараз ворог робить після захоплення Вугледару. Російський наступ на цьому напрямку зупинити не вдається. Буквально сотні квадратних кілометрів ворогу вдалося захопити тільки на одному цьому напрямку в цьому році. Курахове вже фактично охоплено з флангів дуже глибоко. І утримання вже цього району, який насправді є дуже вигідним тактичним рубежем оборони, зараз вже є невигідним для нас через те, що ворог з флангів глибоко охопив комунікації і ускладнив оборону. Фактично наші війська зараз мають думати про організований відхід з деяких ділянок фронту, де фактично можна говорити, що ворог намітив оперативне оточення в районі Курахового.

У цьому місці тут вже дуже близько до кордонів з Дніпропетровською областю, з центральною Україною. Найближча точка на цій ділянці – це 8 кілометрів. Всього 8 кілометрів, і ворог вже вийде до Дніпропетровщини. Ворог має перевагу в цьому районі, управління бойовими діями у них здійснюється більш організовано, більш цілеспрямовано. Як не прикро, будемо говорити про дії, методи управління командування ОТУ "Донецьк", яке не може стабілізувати ситуацію. Ворог зараз зробив для себе Курахове дуже зручним виступом у фронті, який вони намагаються зрізати. Для нас втримання Курахового зараз – це вже дуже тактично невигідне завдання, дуже важке, тому що воно потребує великої кількості сил, а ворог може диктувати ініціативу, завдавати ударів з різних сторін.

Обстановка в районі Рівнополя

На Запорізькому напрямку ворог одночасно також почав активно діяти, фронт підійшов до Великої Новосілки. З двох флангів ворог намагається зараз атакувати, зробити охоплення Великої Новосілки вже із зони Запорізької області і зі сходу вже від Вугледару. Ситуація тут загострилась, ворог захопив Рівнопіль, також були атаковані позиції однієї з наших бригад ТРО, і втримати батальйонний район оборони, який, в принципі, ворог атакував, не вдалося, і достатньо швидко нашим підрозділам довелось відходити.

Велика Новосілка

Ворог буде намагатись всі зусилля зосередити, щоб захопити цей дуже важливий населений пункт і районний центр і таким чином повністю на цій ділянці, на південному Донбасі вийти на широкому фронті, на кордони з Дніпропетровщиною і потім розвивати наступ далі на Запорізьку область і вже в центральну Україну. Ситуація дуже важка і тут питання до управління.

Покровськ

На Покровському напрямку ворог просувається дуже-дуже повільно. Чітко видно, що ворог вбиває клин південніше міста, намагається там розвинути свій успіх і одночасно виходить на тили нашого Курахівського угруповання у складній логістиці в цьому районі. Не треба думати, що ми тут ворога зупинили і що тут є якісь дуже потужні рубежі оборони. Насправді тут йдуть дуже важкі зустрічні бої. Наші воїни докладають  важких зусиль для того, щоб зупинити російський наступ. Але треба зазначити, що вже понад 2 місяці після того, як ворог вийшов на ближні підступи до Мирнограда-Покровська на відстань 3,5 кілометра, приблизно 3-3,5 кілометра до Мирнограда і на 7-8 кілометрів до Покровська, безпосередньо ворог на підступах до цих міст був зупинений.

Зараз основні зусилля російське командування на оперативному рівні зосередило південніше. Спочатку вони захопили Вугледар, зараз зосередили зусилля для захоплення Великої Новосілки. І тепер намагаються продавити оборону саме на тому напрямку. Тут важливо сказати про ситуацію з управлінням. Я їжджу по фронту і хочу вам розповісти наскільки відрізняються організаційні дії, рішення двох сусідніх оперативно-тактичних управлінь.

ОТУ "Луганськ"

Є оперативно-тактичне управління "Луганськ", там командувач Михайло Драпатий. Була дуже важка ситуація, командував там абсолютно недосвідчений і некомпетентний командир, кабінетний полковник Ледовий, який повністю розвалив там все управління. Був великий хаос, великі проблеми, крики, повне нерозуміння. Не знаю, що Ледовий хотів: чи орден, чи звання. Олександр Сирський йому давав можливість заробити, можливо, своєму доброму знайомому якийсь орден. Ця абсолютно некомпетентна людина розвалила управління ОТУ. Тільки негативні відгуки від всіх підлеглих. І нарешті Ледового замінив Драпатий. І там просто людина перестала розмовляти через матюки і почала хоча б слухати трохи, що говорять підлеглі командири бригад. І відбулося раптом диво - стабілізація управління - українські воїни, які ефективно билися, б'ються, завдають ворогу втрат у складі ОТУ "Луганськ", і як тільки їм командування, замість того, щоб заважати, почало трохи сприяти, почався контроль реальної обстановки, відновився контроль реальних позицій, оскільки неадекватний стиль управління полковника Ледового призводив до суцільної брехні на всіх рівнях, до фальсифікації звітів, щоб ніхто не отримував неадекватний начальницький гнів постійно, і щоб не зняли з посади командира раптово, і це призводить до трагічних наслідків. Так от, Драпатий це швидко достатньо поборов, і це перестало мати такий трагічний характер: хоча б управління стало логічним, розумним і послідовним. Так, є велика кількість проблем, але є якась логіка, і командувач ОТУ чує, хоча б намагається зрозуміти реальну обстановку, і перевірити доповіді. Це дуже важливо. Ну і адекватний тон спілкування, він таки стимулює довіру.

ОТУ "Запоріжжя"

Хочу звернути увагу на ОТУ "Запоріжжя". Там також очікується наступ ворога. У районі ОТУ "Запоріжжя" можна неозброєним оком помітити кілька ліній оборони, які в смузі ОТУ нариті. Я не можу сказати, що ці лінії оборони повністю відповідають вимогам сучасної війни. Трохи застаріли і методики того, як будувати опорні пункти, не зовсім висока якість робіт, є проблеми певні. Але лінії оборони на Запоріжжі побудовані. Причому не одна, а кілька. І війська можуть заходити не у відкрите поле, а займати певні позиції. Якщо у них є час їх дообладнати, то в принципі це дуже зручно і з цим можна працювати.

ОТУ "Донецьк"

А що ж з ОТУ "Донецьк"? Це вражає усіх, хто перебуває в цьому районі. 500 метрів від зони відповідальності ОТУ "Запоріжжя" і від цих ліній оборони, які там нариті, і голе поле, нуль, нічого не нарито. Це стиль управління ОТУ "Донецьк", яке воює постійно в режимі зустрічного бою, постійно кидаючи війська фактично в зустрічні бої, в посадках, бо не здатне обладнати хоча б якісь адекватні рубежі оборони. І через це постійний управлінський організаційний хаос, на який скаржаться велика кількість командирів частин і підрозділів у цьому районі. Якщо порівняти ОТУ "Луганськ" і "Донецьк", багато підлеглих кажуть, що в цьому штабі це просто повна неврастенія на рівні командування, яку командири передають чомусь вниз.

Дуже прикро, бо командують у керівництві ОТУ "Донецьк" офіцери, які себе непогано проявили як командири бригад і користуються повагою багатьох військовослужбовців. Колишній комбриг 79-ї бригади десантно-штурмової Луценко. Його заступники Максим Марченко, колишній комбриг 28-ї бригади. І колишній комбриг, його також заступник, 92-ї бригади Павло Федосенко. Здавалося б, ці люди мають певний досвід, вони самі багато часу підпорядковувались не завжди адекватним рішенням багатьох командирів. І от вони обійняли посади вище, вже на такому оперативному рівні. І, на жаль, ми бачимо, як вони керують і що вони роблять.

Подивімось організаційні рішення на Запорізькому ОТУ і тут, на ОТУ "Донецьк". Одразу помітна різниця. Порівняймо стиль зараз управління ОТУ "Луганськ", як там працює штаб, збирає інформацію, ставить завдання, контролює виконання завдань, оцінює дії командирів, і як ОТУ "Донецьк". На жаль, велика кількість командирів частин, підрозділів, говорять мені про цю неврастенію в штабі, постійні крики, постійна брехня у доповідях і незнання реальної обстановки. А незнання обстановки через недовіру командирів на різних рівнях, яка створюється у штабі ОТУ. І, на жаль, це проблема управлінська. Противник має перевагу на цьому напрямку не тільки у чисельності військ, а, й в управлінні організації, саме на рівні оперативному. І це позначається на обстановці. Це не моя особиста думка, а думка командирів і різного рівня в тих частинах військ, які там ведуть бої. На жаль, замість того, щоб вибудувати рубежі оборони і на цих рубежах оборони розгорнути війська і зупинити ворога, економити таким чином свої сили і нищити якомога більше солдатів противника, продовжуються постійні зустрічні бої, постійні наїзди на командирів, звинувачення їх в усіх гріхах, зняття з посади абсолютно безпідставні в більшості випадків через цю неврастенію та істерику на рівні ОТУ. І до чого це призводить? До того, що керованість дуже низька, не у солдатів, солдати не займають позиції в посадці чи відходять не тому, що у них погана керованість. Керованість вона при постановці завдань втрачається в першу чергу. От коли є брехня, неадекватна постановка завдань, тоді є брехня у доповідях, тому що коли командири намагаються змусити підлеглих підганяти свої рапорти і доповіді, звичайно, нічого хорошого з цього не буває.

Не знаю, чому на це не звертає уваги Головний командувач ЗСУ Олександр Сирський… Однак, чому не можна порівняти обстановку в ОТУ "Луганськ", там теж була критична обстановка, і сил там виділяється, і резервів значно менше, ніж виділяється на ОТУ "Донецьк"… Чому не можна порівняти підготовку лінії оборони хоча б з ОТУ "Запоріжжя"? Ну, якщо люди не можуть собі самі визначити, що добре, що погано, якщо у нас Генштаб, командування сухопутних військ не може розібратись в обстановці і зупинити оцей беззупинний наступ до кордонів Дніпропетровської області, і постійно тільки звинувачує солдатів, командирів батальйонів знімають, командирів бригад, можливо, варто подивитись, що не працює? Може, щось на рівні ОТУ поміняти? Може, в Генштабі є неадекватна оцінка обстановки? А то що ж це постійно солдати в посадках, а генерали - ні?

Я вважаю, що якщо у нас вище командування, ОТУ, ОСУВ, Генштаб, Головнокомандувач в апараті не має адекватної оцінки обстановки і не має рішень, чому у нас така дезорганізація управління, то треба створити окремі генеральсько-офіцерські взводи і прикомандирувати їх до піхоти хоча б на тиждень. Так само, як Генштаб прикомандирує ремонтників, лікарів, медиків тощо. Якщо в армії всі піхотинці, то мають бути всі піхотинці. Я вважаю, що якщо водій генерала, водій командувача ОТУ тиждень повоює в посадках, а якщо якісь офіцери, які там оформлюють, пишуть накази, хоча б на пару днів вийдуть в посадку і відчують на собі, як вони формують накази, як це потім сприймається, як це потім виконувати внизу, це тільки посилить управління. Адже вони не можуть впоратись... У них є проблеми очевидні з управлінням. І про це говорю не я один. Я просто можу це сказати публічно, а ті люди, які служать в армії, не можуть це сказати публічно. Не мають права.

Тому я хочу звернути увагу Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського на абсолютно неадекватну обстановку в управлінні в командуванні ОТУ "Донецьк". І саме через цю неадекватну обстановку у нас нема порядку на фронті і сиплються рубежі оборони. А наші війська роблять там максимум, не можна чимось дорікнути. Безперервні зустрічні бої, велика кількість відео, сюжетів, як завдаються втрати ворогу, як знищуються російські підрозділи. І звичайно, що солдатам, командирам, які воюють безпосередньо на передовій, завдають ворогу втрат, дорікнути нема чим. Там робиться більш, ніж можливо, в людських силах. І вимоги більше ставити до військ неможливо. Тобто, потрібні організаційні, системні рішення і потрібно покращення управління. Будемо сподіватися, що все ж таки Олександр Сирський подивиться на цю ситуацію, на те, що постійно йде зрив бойових завдань, постійно йде розрив між доповідями, і як на це впливає штаб ОТУ.

Куп'янськ

Ворогу вдалося заїхати на околиці Куп'янська нещодавно. Тут також ворог намагається вбити такі вузькі клини і проходить, просочується. Оборона наша на цьому напрямку, ми розуміємо, має всі ті самі проблеми. Як і всюди, основна причина – це і управління, і організація. Велика кількість підрозділів, низька злагодженість, низька взаємодія. У нас командування звикло, що якщо є погана взаємодія і злагодженість, то солдати якось там внизу розберуться. І, звичайно, що такий порядок в управлінні організації військ не працює. Тому ворогу вдалося просочитись, вони постійно намагаються малими групами прорватися серед наших бойових порядків. І російська БМП з десантом прорвалась вже на околицю Куп'янська. Там вона була знищена. Такі групи знищуються постійно.

Ворог підійшов з півночі до Куп'янська. Фактично вже до оцієї останньої гряди висот, яка контролює Куп'янськ. Якщо ворог візьме цю гряду висот, то він зможе взяти під контроль як мінімум половину міста, під вогневий контроль, прямий простріл. Ворог намагається зараз атакувати також із півночі. Використовуючи те, що Оскольський плацдарм наших сил оборони розрізаний навпіл у районі Піщаного, Кругляківки, ворог намагається тепер розширити цей клин, в тому числі у напрямку Куп'янська, на північ. Ну і ситуація тут достатньо важка, і основна проблема, знов таки, організаційно-управлінська.

На цьому напрямку діють підрозділи, там, трохи південніше, третя штурмова бригада. Можна було б з її допомогою, звичайно, стабілізувати лінію фронту. В третій штурмові є велика кількість засобів фаєр-розвідки, ударних дронів. Але для того, щоб застосовувати злагоджені підрозділи, безумовно, потрібні організаційні управлінські рішення. Є певне бачення у командування, як це робити, сподіваємося, що щось буде зроблено, нарешті. Бо навіщо під таким тиском противника відходити, там обстановка повністю дає змогу стабілізувати ситуацію, як ми бачили, це на Макіївці. Ворог пішов і захопив село Макіївку, і навіть захопив частину гряди висот за Макіївкою. Але був вибитий, і зараз обстановка стабілізована, жодних атак, жодного просування, навпаки, їх там розстрілюють, як в кіл-зоні.

ЗАПИТАННЯ ГЛЯДАЧІВ

- Що думаєте про нові можливості застосунка Армія+ стосовно переведень?

- Подивимося, ідея електронних переведень, звітності, відповідальності командирів – адекватна. Ми не знаємо просто, якою буде хвиля цих переведень, бо, очевидно, що в армії перевести всіх куди вони хочуть, неможливо. Під час особливого виконання бойових завдань, бойових дій має бути певна статистика, певна логіка. У цій історії мені подобається, що у нас за допомогою застосунку Резерв+ і добровільного характеру, що туди може будь-хто звернутися, у нас з'явиться база з військових, і доступ до неї може мати вже якась кількість людей, і в цій базі буде вже сформована маса запитів. І ми зможемо порівняти, з яких частин, з яких посад люди найбільше хочуть перевестись і куди, в які інші частини. Думаю, це буде дуже важливий рейтинг для нашої армії, який буде показувати, де є більша мотивація, де є більша якість управління, де є важча обстановка в колективі, і навпаки, де є військові частини, куди найбільше хочуть перевестись. Мені здається, що коли будуть в армії отакі чіткі дані, коли у Ставки Верховного Головнокомандувача, у Головнокомандувача ЗСУ, у Командувача Нацгвардії буде чітка, об'єктивна статистика, звідки люди найбільше тікають і куди вони найбільше хочуть перевестись, то це якраз найкраща буде оцінка боєздатності, компетентності командного складу. І звичайно, що це буде також один з важливих критеріїв для оцінки боєякості, командирських, лідерських якостей і командного складу тих чи інших з'єднань. Тому з нетерпінням чекаю, коли за перший місяць буде накопичена якась певна база звернень на переведення з частини в частину.

- Що Ви скажете про комбата 110-ї бригади ТРО, який був у 2014-му в ДНР, воював за них? Як таке може бути?

- Я думаю, що тут має дати оцінку, оскільки ця ситуація стала публічною, військова контррозвідка, Служба безпеки України. Якщо мова йде про командира батальйону, особиста справа якого при призначенні розглядається на багатьох рівнях, підписується багатьма посадовими особами, я думаю, що це не має бути такою таємницею великою. Це просто питання відповідальності, ми маємо зараз дізнатися: перше - чи дійсно все це достовірно і це підтверджено, і ми чекаємо, що зараз СБУ проведе перевірку і найближчим часом, можливо, ми навіть звернемось із запитом, отримаємо інформацію стосовно цієї справи; і друге - буде тоді питання, а хто проводив контроль і оцінку вивчення особової справи і призначення цього посадовця. Але будемо чекати результатів, є процедура, є публічність, і будемо чекати тепер висновків СБУ.

- Є рух до дивізійної системи? Можливо, вам щось відомо?

- Немає руху до дивізійної системи, навіть після багатьох ефірів, заяв і виступів, навіть деяких військових, які говорять про дуже поганий рівень управління у нас в Збройних Силах, у Нацгвардії через відсутність оперативної ланки. Бригада у нас, ОТУ і все. ОТУ – це просто ні про що. У нас бригада і все. І далі немає управління на фронті. Ми воюємо бригадами проти дивізій, корпусів, армій. Так-от, коли ми підняли таку громадську хвилю, запитань, очевидно, у Ставці Верховного Головнокомандувача задалися питаннями, чому у нас нема дивізій, нема корпусів. Але поки ніякого адекватного рішення нема.

Вище військове командування не хоче нічого змінювати. Вони хотіли б створити, можливо, більше корпусів, тобто збільшити кількість генеральських посад на якомусь рівні. Але ці корпуси у нас в армії номінальні є, однак вони не діють на фронті оцим злагодженим складом. У нас корпус – це адміністративна структура в тилу. Щось типу оперативного командування, які у нас сидять і не займаються оперативним командуванням. У нас оперативне командування – це не структура, яка оперативно командує, а це адміністративна структура, схожа на колишній радянський військовий округ. Тому, на жаль, дивізії створювати не хочуть. А чому військові на фронті, командири бригад, виступають за дивізії? Для того, щоб покращити управління, в першу чергу, на оперативно-тактичному рівні. Для того, щоб бригада не воювала своїм обмеженим комплектом військ. Щоб бригада стала частиною дивізії з трьох, чотирьох, п'яти бригад. Щоб навколо сильних бригад, там, де є, сильний штаб, управління, кадри, аеророзвідка, ударні дрони, - до них доєднували слабкі бригади, там, де не вистачає кадрів, не вистачає озброєння, немає організації аеророзвідки. Тобто вони не можуть бути придатні для сучасної війни. Просто є люди, якесь озброєння, і все. Коли говорять про дивізію, командири мають на увазі саме це. Коли говорять про корпуси, говорять про об'єднання з кількох дивізій. А коли це обговорюється на вищому рівні, і там Зеленському щось розповідають, чергові якісь фантазії, то мається на увазі, що створюється чергова адміністративна структура. Ніяка не дивізія. Дивізії не розглядаються. Це питання торпедують усі генерали. А мова тільки про те, що в складі ЗСУ і Нацгвардії можуть бути створені корпуси, але не для того, щоб брати зону відповідальності, відповідати за неї своїм сталим комплектом військ, які за ними в їхній склад включені. А це просто ще одна адміністративна структура, яка, по суті, дублює оперативне командування. Тому, на жаль, ніякого просування тут нема, ніяких якісних змін в управлінні та організації Збройних Сил у відповідальності керівників за життя людей.

- Чи бачите ви якісь позитивні зміни як реакція на вашу критику?

- Інколи бувають зміни, справді. Неодноразово я спілкувався з керівництвом Мінцифри, наприклад, стосовно деяких аспектів розвитку дронів. Говорив і про ідею створити рейтинг дронів, рейтинг найкращих підрозділів і зосереджувати зусилля із забезпечення дронами, давати якийсь мінімум всім однаковий і також давати додаткові дрони тим, хто краще вбиває. Я просто про це говорив як ідею, але я дуже радий і вважаю значним досягненням нашої влади, що Міністерство цифровізації реалізувало цю ідею разом з Держспецзв'язку. І ось у нас у жовтні цього року, перший місяць, запущено по більшій частині наших Збройних Сили, Нацгвардії рейтинг найкращих підрозділів, які чим більше дають результат, чим більше знищують цілей, за них нараховуються бали і за це в кінці місяці надаються додаткові дрони найкращим підрозділам. Тобто, крім централізованого розподілу є ще цільове забезпечення тих, хто вміє давати результат. Так що деякі речі відбуваються.

Я на ефірах говорив про Ледового. Сподіваюсь, що дискусії з цього були і чималі.

У мене був цілий ефір про "План перемоги" Зеленського, я говорив, що це абсолютно фейкова історія, оскільки у плані перемоги, чомусь Зеленський віддав накази Заходу, країнам НАТО, перемогу у нас має забезпечувати Україні НАТО. А план перемоги для України, що Україна має робити, його нема. Є просто слова, за якими нема жодних завдань, жодних термінів, жодної логіки. Ну і треба сказати, що минуло майже три роки війни, але президент Зеленський віддав наказ підготувати план дій з боку України. Після "Плану перемоги", але дав. І  Генеральний штаб також, як і інші структури, отримав наказ і виконав його: передати президенту свої зауваження, своє бачення, як треба йти до перемоги. Сподіваюсь, що тепер з кількох відомств буде зібрана ця інформація про позиції, що треба робити для перемоги. Сподіваюсь, що нарешті, на третій рік, на закінчення третього року повномасштабного вторгнення, план дій з'явиться і у президента Зеленського, нашого Верховного Головнокомандувача. Будемо сподіватися, що це більш практичні, ніж ці декларації політичні в тому "Плані перемоги", який з таким пафосом був оголошений, а там просто нуль змісту.

Влада, насправді тільки на критику і реагує. Ніякі пропозиції, ніякі  бажання щось удосконалити нікому не цікаві. Зеленський і Єрмак, які визначають нашу політику, в деяких питаннях Єрмак значно впливовіше за президента. Так от, в питаннях війни вони взагалі не орієнтуються на пошук якихось рішень. Вони виключно реагують на критику. От коли ми з вами створюємо якусь хвилю громадського невдоволення: немає оборонних споруд, дивізії не створюються, немає дронів, тоді Зеленський дивиться на рейтинги, кількість лайків у фейсбуці, Єрмак читає, де хто що пише, йому моніторинги приносять, і самі вони вдвох, щоб ви розуміли, дивляться купу всяких сюжетів, соцмережі. Фактично живуть тільки цим. І ось на це вони реагують. Тому коли створюється велике якесь громадське невдоволення, тоді так.

Хочу сказати, що скандал з прокурорами-інвалідами, якому я також присвятив і дописи, і ефір, призвів до зняття Генерального прокурора і до певних змін у МСЕК. Я не кажу, що це виключно моя заслуга. Я як журналіст просто намагаюся проаналізувати, структурувати позицію, думки, які існують в активній частині громадянського суспільства, в нашій армії, в силах оборони, і донести її до вас, надати розголосу. І тільки тому, що я цю інформацію беру у тих людей, хто працює, хто воює, хто, насправді, і захищає Україну в першу чергу своїми руками, своїм розумом, своїми діями. Тому це і має резонанс. Тому я вважаю, що на деякі речі влада реагує. Там, де є дуже гостра критика, і там, де є дуже великий резонанс, там вони реагують.

- Які причини відступу? Нестача людей на фронті?

- Я так не вважаю. Перша причина, про яку говорять усі командири на фронті, це не нестача людей, це не нестача боєприпасів і навіть не нестача дронів. В першу чергу, усі говорять про неадекватні управлінські організаційні заходи. Коли рішення командування не відповідають обстановці, не відповідають реальним умовам. Коли не чують і не хочуть, навіть забороняють правдиві доповіді. Реальні випадки, коли командирів бригад знімають за правдиву інформацію. Двох командирів в 24-й бригаді зняли. Командира 58-ї бригади за правдиву доповідь зняли ще в 2022-му році.

На жаль, у нас той, хто говорить правду, дуже часто не подобається вищому військовому командуванню. Тому що їм цікаво розповідати, що все стабільно, напружено, контрольовано, а коли людина повідомляє про кризу на фронті, про реальні проблеми, як правило, такій людині затикають рот. А потім з'являється, що, бачите, іде обвал фронту, бо сточені війська на невигідних позиціях. Не ухвалені рішення, і жоден генерал за це не відповідає. Ми втратили кілька сот квадратних кілометрів за пару місяців на Покровському і зараз на Вугледарському напрямках. Ніхто не відповідає. Все добре, так і треба, мабуть. А перед тим якусь посадку хтось втратив, і знімають комбата, знімають комбрига. А потім втрачаються міста, села, десятки, втрачаються сотні квадратних кілометрів. Хто винуватий? А ніхто. Керували, все добре, виявляється, а оце солдати не виконали. Оця брехня зверху, вона йде, звичайно, від Ставки Верховного Головнокомандувача, тому що сам Зеленський хоче чути тільки хороші новини, повідомляти тільки хороші новини, а все погане – без нього. Мар'яну Безуглу пошлють і скажуть, це все такі генерали, вони самі по собі. Насправді в такому стилі і ставка Верховного Головнокомандувача проходить. В атмосфері повної брехні. От люди, які там бувають, вони так про це і кажуть. Обстановка на півдні, 5 хвилин, все нормально, важко, контрольовано, йдемо далі. Ось такі в них аналізи і розгляд ситуації. Потім вимоги брехати спускаються зверху вниз і малюються оці доповіді. А потім ми дивимось карту, а чому ж противник просувається? А що там зроблено? А там нема жодних рубежів оборони. Війська там, замість того, щоб розгорнутися і зустріти ворога на позиціях розчищених, пристріляних, кидаються в посадки і в зустрічні бої, їх ніколи не вистачає цих військ.

Ніколи людей не вистачить, якщо їх постійно кидати в зустрічний бій з військами країни, в якої 6-7 разів перевага в чисельності. Це неможливо. Замість м'ясних штурмів з російської сторони, у нас на багатьох напрямках намагаються зупинити противника м'ясною обороною, в тих самих посадках. Це абсурд. А в ОТУ "Донецьк" це не працює багато місяців і ніяких змін нема.

- Чи буде наступ на Запоріжжя? Чи готові оборонні споруди для утримання міста?

- Наступ на Запоріжжя вже почався, ворог буде згортати фронт з Великої Новосілки, це очевидно. Підготовлені оборонні споруди в смузі ОТУ "Запоріжжя" – це правда. До якості цих споруд є дуже великі питання. Вони не відповідають умовам сучасної війни ні щодо маскування, ні щодо масштабів цього будівництва. В сучасній війні рити взводні опорні пункти, які розраховані на 30 людей в обороні – це абсурд. Звичайно, сучасні позиції тримають відділення, тримають групи 2-4 бійці, 6 – невеликі групи людей, до 10 все. І звичайна позиція, щоб її не знищив ворог швидко, має бути замаскована, логістика має йти через посадку, примикати до посадки, укріплення, бліндажі мають бути в самій посадці, щоб їх було важко помітити і важко вести спостереження, мають бути добре розриті ходи сполучення, щоб логістика була передбачена, мають бути нори на всіх шляхах логістики. Тобто, зробити позицію треба найменш вразливою для ударів дронів в першу чергу, для ударів високоточних видів озброєння, для артилерії, яка веде коригований вогонь. А у нас, звичайно, поки що ці опорні пункти, вони риються на те, що там піде танкова атака з піхотою. Тому є проблеми. Але лінії оборони на Запоріжжі побудовані. Це хороша новина.

Вже дообладнати ці лінії оборони значно простіше, ніж коли солдата посилають, як в сусідньому ОТУ "Донецьк", з лопатою в посадку. Тому я не думаю, що ворогу вдасться дуже швидко прорвати оборону на Запорізькому напрямку. Навіть попри те, що там сталося на Рівнополі, не думаю, що ворогу вдасться там швидко пройти. Основний удар, очевидно, ворог буде робити все ж таки на Велику Новосілку зі сходу, де ніякої оборони нема, і зустрічні бої продовжуються.

- На скільки в росіян вистачить ресурсу, щоб так інтенсивно наступати?

- Та вистачить ще. Росія може, в неї працює примусовий репресивний апарат. У Росії немає такої кількості людей, які самовільно залишили частину, там працює розстріл на місці, там ловлять тих, хто тікає з армії, їх знов потім одразу в штурмовий загін в штрафні підрозділи, які мають іти вперед. І за відмову виконувати завдання там людей катують і вбивають. І це розповсюджена практика. У нас такого в демократичній країні нема. І тому якогось примусу у нас нема. Бо якщо некомпетентні командири посилали б людей так, як в Росії, то це були б м’ясні штурми з двох сторін. Тому наступати Росія може інтенсивно. Вона наступає інтенсивно тільки тому, що постійно підкидає людей. І оці малі групи людей через нашу неорганізованість і проблеми з боєздатністю, з правильною організацією і застосуванням військ, вони продавлюють фронт.

Але нічого там особливого в цій інтенсивності нема. У нас є ділянки фронту, де б'ються наші добре організовані боєздатні частини, де всі ці наступи просто знищуються. Це батальйон Ка-2, батальйон "Свобода". Та в них кожен день знищене відділення взводу. І не на словах, а на відео. Тому, чи можна зупинити російський наступ? Можна, звичайно. Для цього треба очевидні елементарні рішення. Треба взяти успішні частини, батальйони, бригади і масштабувати їхній досвід, модель управління організації на весь фронт. Нічого тут такого дивного, незвичайного нема.

Чому це не роблять? Тому що оця брехня зверху, небажання брати відповідальність, небажання ухвалювати рішення, бажання просто записувати вечірні відосики. Володимир Зеленський поводиться, на жаль, під час війни виключно як піарник. Ніяким розв'язанням практичних питань в такий критичний момент він не займається. І хочу вам сказати, що на фронт президент не виїжджає, на Донбаський фронт вже як мінімум з лютого цього року. Вже не цікаво. Не можна там хороших відосиків записати. І перестав взагалі їздити. Як його заманити туди? Щоб Зеленського заманити поспілкуватися із солдатами, треба виключно громадська думка. Єрмак його не відпустить самого спілкуватися з людьми. Комбригів він не збирає, комбатів він не збирає. Виключно піарметоди. От треба було показати, що він спілкується з громадянським суспільством. Зібрав представників громадянського суспільства. А фронт сиплеться.

Може, комбригів було б разок зібрати на місці, приїхати до них? Ні, цим президент не займається, не цікавиться. І на шостому році свого правління розповідає байки, що то все генерали ведуть війну. А ставки Верховного Головнокомандувача, яка постійно заслуховує доповіді про те, що сьогодні здали таке село, вчора таке село, позавчора таке село, тут такі міста втрачаємо, а вона там ні до чого. Просто для запису вечірніх звернень. Безвідповідальні, безхарактерні люди, слабкі. Тому наступати росіяни будуть скільки? Та стільки, поки у нас буде такий бардак у Києві в управлінні, поки буде така безвідповідальність на рівні ставки Верховного Головнокомандувача, вони будуть наступати. Як тільки будуть управлінські рішення адекватні, і в Києві просто перестануть заважати армії, дадуть нормальну організацію, перестануть цей політичний тиск і вплив робити, і хоча б дозволять армії адекватно воювати та зупиняти ворога.

Нічого тут такого, як говорять всі командири частини, які тримають свої позиції, надзвичайного в тому, щоб зупинити атаки малих груп піхоти противника і малих груп бронетехніки, нема. У нас є для цього і боєприпаси, і люди, і засоби. Немає просто правильної організації і застосування.

- Чому Сирський, коли говорив з блогерами, не запросив тебе, чи можлива ця зустріч?

- Я не знаю. Якщо чесно, не бачу. Є таке бажання у Головнокомандувача спілкуватись з блогерами. Ну хай робить. Чому йому треба обов'язково зі мною спілкуватись? Сирському насправді не можна зі мною спілкуватись, бо його за це покарає Єрмак. Ви ж розумієте. Людина не хоче втратити посаду, бо Сирський, я вже казав на ефірі, він страшенно боїться Єрмака і Зеленського, страшенно боїться втратити посаду. І він говорить тільки те, що вони кажуть. Для нього це просто ідея фікс. І він їх реально боїться. Тому навіщо? Що я йому скажу? Багато речей, які я говорю на ефірах, він читає в моніторингу, дивиться. Генштаб, в принципі, розшифрує ефіри і вони слухають те, що я розповідаю в управлінні по зв'язках з громадськістю. Але просто який результат? Сирського цікавить виключно, щоб його не критикували. Його не цікавлять реальні зміни. Я не бачу цього. Системних рішень по багатьох питаннях немає. Я так повторюю, повторюю якісь речі, а він навіть удає, що у них все добре. Хоча насправді це ж не я один сигнали подаю. Там велика кількість людей критикує в самій армії. Змін нема.

Чому ми не відрізаємо ці виступи? Це некомпетентність офіцерів чи щось інше? Бо інші підрозділи не потрапляють по один-два роки в клешні.

А чому ми взагалі їм даємо робити ці виступи? Ми можемо тримати суцільний фронт і не давати ворогу це робити.

Тому насправді тут питання не в тому, що Сирському хтось щось говорить, що ось він зустрінеться зі мною і щось хоче робити. Та він не хоче щось робити. Зустріч з блогерами дається не для того, щоб почути пропозиції. Так само, як Зеленський. Він зустрічається ж з представниками громадянського суспільства не для того, щоб почути пропозиції. Йому треба зробити піарзахід і поставити галочку: я зустрівся з такими-то впливовими людьми, не чіпайте тепер мене деякий час, я щось зробив, тепер мене не критикуйте тривалий час. Це імітаційні дії, ніяких системних бажань щось змінювати влада не показує.

Тут у нас цікавий виступ сьогодні (16.11.2024, - ред.) президент зробив. "Ніхто не робив ніякі десятки нових бригад", - сказав Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський. Вся армія з цієї заяви просто сміється. Почитаймо, що він сказав: Зеленського запитали, навіщо він створює нові бригади. Що він відповів? "Хто вам сказав, що ми їх створюємо? Хто розповсюджує меседж, що ми створюємо нові бригади?", – відповів Зеленський запитанням на запитання. "Їхнім ядром були люди, які пройшли війну. Навколо них – ті, хто мобілізувався. Це ж краще, якщо у них (новомобілізованих. – Ред.) досвідчені командири. Якщо вся вертикаль досвідчена. Їх не кидали одразу на фронт. Після навчання всі чекали на укомплектацію технікою. Усі ці розмови про нові бригади — щоб була ротація, замість однієї бригади повинна прийти інша. Можемо назвати її "новою". Тому ніхто не робив ніякі десятки нових бригад. Є деякі моменти, коли, наприклад, та чи інша бригада не може вже тримати ділянку певної ширини. Бо вона втомлена. Мало того, що ви її не можете замінити, так ще й кількість російських військ на напрямку говорить, що вам треба посилити його додатковою бригадою. Тому що "рускіх" — один до восьми, або один до трьох.

Можу зізнатись, я один з тих, хто активно критикує Володимира Зеленського за створення нових бригад, оскільки він це затверджує і виділяє на це гроші і ресурси. Нові бригади створюються, і їх не один десяток. Навіщо вони створюються? Чому замість того, щоб формувати на базі досвідчених з кадровим складом бригад дивізії, чому створюються нові з'єднання, десятки? Це просто неадекватний підхід самого Зеленського, як ми зараз бачимо з цієї заяви, і вищого військового командування, які просто погано розуміють, що таке військове будівництво. І в силу того, що, очевидно, мало читали історію, просто не знають, як це має працювати в умовах масової мобілізації великої війни. Тобто не вивчали досвід ні Першої, ні Другої світових війн. Доктрини, концепції не мають – і роблять так, як воно було в часи АТО. Тобто оці ОТУ, зараз ОСУВ, зробили - і все.

У цій заяві Володимир Зеленський просто відкрито бреше журналістці, що він не створює нові бригади. А 140-ві бригади? А 150-ті бригади? А 160-ті бригади, які формують? Тобто президент або свідомо вирішив набрехати журналістці, ввести в оману журналістку, аудиторію, громадянське суспільство і таким чином зняти з себе будь-яку відповідальність за оці нові бригади. Ну або він просто в космосі і не володіє реальною інформацією, що він підписує і куди він виділяє гроші і озброєння. Висновок один: або брехун, або не розуміє, що він робить. Це висновок з цієї сміхотворної заяви дуже сумної. Ну як таке можна стверджувати?

Велика проблема у нас в тому, що розгорнута велика кількість нових військ не мають кадрів. Тобто президент думає, що там досвідчені люди. Насправді там гостро не вистачає в усіх цих бригадах досвідчених кадрів. А навпаки, в досвідчених бригадах не вистачає людей, піхоти. І ви бачите, наскільки неадекватне сприйняття реальності Верховного Головнокомандувача? Він говорить, що бригади втомлюються. Він навіть не розуміє, що бригади не втомлюються. Втомлюється піхота, люди в бригадах. А втомлюються тому, що втрати в бригадах, які тримають фронт, не відновлюються. Туди не дають поповнення. І тому замість піхотинців, які мають тримати фронт за підтримки, посилають в окопи кого завгодно: Тиловиків, озброєння, вогневу підтримку. Навіть інколи дроноводів посилають, операторів дронів. І у нас сточуються бригади, вони не втомлюються. У нас бригади не втомлюються, вони ж не виводяться нікуди, більша частина. Вони просто знищуються, стираються. Через те, що не отримують поповнення. І кадровий кістяк стирається. Нема солдатів на позицію йти постійно. Командир взводу, командир роти, там теж зазнає поранення. Гинуть і поранень зазнають головні сержанти. Ті, хто керує озброєнням, застосовує. І потім у нас залишається що? Озброєнням нема кому керувати, послали всіх в окоп. Бойові машини нема кому підтримувати, бо всіх водіїв досвідчених послали в окоп. Танкістів посилають в окоп. Артилеристів в окоп. А чому так? Тому що замість того, щоб оці досвідчені вже злагоджені бригади з кадровим кістяком поповнювати постійно піхотою, давати їм самим готувати людей, Володимир Зеленський і призначені ним військові керівники створюють оці нові пропорції на карті. Тішаться цим, мабуть. Я не знаю, для чого це робиться. Можливо, це для того, щоб можна було додаткову статтю в бюджеті просто розпилити на потрібних людей. А можливо, це просто робиться від невігластва, нерозуміння, що таке організація військ. Там, де досвідчений кістяк в бригадах, він сточується в нуль і бригаду відводять, тому що нема людей. А потім на її місце ставлять абсолютно недосвідчену, без кадрів, без підготовки, без злагодженості, нову бригаду, це просто велика кількість людей у формі. Вона зазнає величезних втрат і так само не може виконати завдання і втримати фронт. Ну ми бачимо, а у нас Верховний Головнокомандувач, я не знаю, в якому він світі живе, йому хтось написав, по цьому тексту я зрозумів, що Зеленський просто реально взагалі не розуміє, що відбувається в армії і військовому будівництві. Він підписує якісь речі, які йому хтось, очевидно, написав на папірці, він зачитує тези, які навіть просто не усвідомлює. І такі сміхотворні речі, над якими кожна людина в армії, яка хоч трошки про ці знає нові бригади, а це знають всі, це просто будуть сміятись з цього Головнокомандувача Верховного.

Навіщо це робити, навіщо ганьбитись, Володимире Олександровичу? Не брешіть людям, не розповсюджуйте брехливу інформацію, тому що ваші слова – це важливо на війні, ви своїми словами маєте людей мотивувати і викликати довіру. А коли ви брешете про очевидні всі речі, ви замість цієї довіри викликаєте у людей страх, що ви не розумієте взагалі, чим ви там на своїй посаді маєте займатися. Я сподіваюся, що ми наріжемо цей епізод, розкажемо, що Володимир Зеленський все ж таки до нього це донесеться, тому що за соцмережами він стежить, ну і якось виправить цю свою помилку. Ну не можна таке робити, не можна так брехати. І потрібно припинити цю абсолютно невиправдану, ганебну практику формування нових бригад, які продовжуються. Вже 160 почали. Ну навіщо це? Весь досвід застосування новосформованих бригад негативний. Ну згадайте там 115 бригаду. Сумно, звісно. Згадайте інші бригади. Оці 140, 150, як вони потерпають. Ще 160 і зараз почались. Ну навіщо цей цирк? Брехня на крові. І це все на совісті Зеленського, в першу чергу. Бачите, як він мислить? Це прямо самовикриття людина зробила.

Хочу сказати, що на багатьох ділянках фронту оці російські м'ясні штурми закінчуються просто горами трупів. Перепрошую, зараз ще дам аналіз ситуації на Курщині.

Обстановка по Курській області

Наші війська там постійно надходять підкріплення, там нема проблем в боєприпасах у наших військ. І наші підрозділи дронів працюють на Курщині дуже результативно. Там ворог завдає постійних ударів. Зараз посилилися атаки саме на Курському напрямку. Ворог намагається усіма силами оцей плацдарм, який контролює санітарну зону, яку створила українська армія, звузити і атакують буквально по всьому периметру цього плацдарму. Але з величезними втратами всі ці атаки відбиваються. Там немає лінії оборони, але там достатньо якісні наші війська зосереджені. Туди направляються підкріплення, там є боєприпаси, там є дрони. І ми бачимо за кількістю відео, які маси російських військ там знищуються просто щоденно. Тому на Курщині йдуть важкі бої, але загрози колапсу і швидкого оточення наших військ, чи того, що швидко ворогу вдасться захопити, знову вибити наші війська із санітарної зони, на цей момент нема.

Всюди, де українські воїни мають більш-менш якісний склад, мають боєприпаси, озброєння, вони росіян, навіть за певної переваги в чисельності, можуть розгромити і зупинити. Там, де наших військ не вистачає, там, де немає якісних, добре організованих, навчених, злагоджених бригад, звичайно, там потрібно робити очевидні речі, потрібно покращувати управління, організацію, застосування, будувати оборонні споруди, думати, як берегти життя людей, як воювати дронами, а не людьми з автоматами в посадці. І насправді це працює на дуже багатьох ділянках фронту.

Тому я абсолютно впевнений в тому, що всі можливості для перемоги, для того, щоб зупинити російський наступ, у нас є. Але якщо негайно не буде змін в управлінні, в організації, є велика загроза, що ворог зараз виходить на значних ділянках фронту, на кордони до Дніпропетровської області, до центральної України, і ворог не зупиниться. Подальший наступ у них буде направлений на Запорізьку область, а потім вони, звичайно, будуть іти на Дніпропетровську область. Вони не зупиняться на кордоні, вони підуть далі. І де там лінії оборони? Де позиції? Куди відійдуть війська? Які війська? На все це ніяких у нас відповідей нема. Тому що у нас "Плани перемоги" – це тільки вони для експортного застосування, для того, щоб комусь щось розповісти на заході. А "Плану перемоги" для власної армії і народу вище командування досі не придумало. Навіть як доктрину.

Тому розумію одне, що без тиску громадянського суспільства на владу ніяких організаційних змін і рішень, ні Зеленський, ні Сирський робити не збираються. Ні Умєров. Де наш міністр? Людина, якої не існує, забився в крісло і робить все, щоб, не дай Боже, не зробити ніякої заяви, ніяких дій. Міністр Целофан. Так от цей целофановий міністр у нас не існує. І тому, звичайно, нам потрібно робити тиск. Тиск на ставку, на Міністерство оборони інформаційний і змушувати їх робити зміни на фронті. Давати підпорядковувати кращим командирам бригад більше сил. Розгортати найкращі підрозділи наших дронів, посилювати їх з найкращими командирами, на якомога ширших сталих ділянках фронту. Покращувати організацію управління. І не чекати дива.

Бо поки вони там чекають, що за них Трамп чи НАТО виграє війну і зупинить замість них російський наступ, ми втрачаємо кожен день велику територію. І, що найболючіше, ми втрачаємо сотні життів кожен день. Оце трагедія, на яку влада не звертає уваги. І в наших силах змусити владу діяти адекватно. Я свій план дій вам презентував. Але без таких організаційних управлінських рішень дива не станеться. І отакий повзучий наступ буде продовжуватись.

Бо криза не на фронті, криза в Києві, в управлінні, в головах людей.

Дякую за ефір! Слава Україні!

(Джерело).

Зображення вгорі: руїни міста Часів Яр. Фото з відкритих джерел

«Аргумент»

На цю тему:

• Велика війна потребує великих змін
• Юрій Касьянов: Хто буде винен?