Бутусов: Що означає для України прихід до влади Трампа

Версия для печати

Багато-багато разів обговорювалося, що означає для України прихід до влади в США Дональда Трампа. Я не займався висвітленням американської президентської гонки. Трамп одразу заявив, що він прийшов встановити мир, припинити війни. Wall Street Journal, американське видання, озвучило ситуацію як бачення по тому, що може робити нова адміністрація, американська команда на війні. Була заява президента Зеленського як відгук на всі ці чутки. Я  коротко дам свою оцінку і те, що зараз можливо.

Wall Street Journal: "Одна з  ідей, запропонованих в перехідному офісі Трампа, детально викладена трьома особами, наближеними до президента, передбачає, що Трамп збирається посадити за стіл перемовин Путіна і Зеленського на таких умовах, що Київ обіцяє не вступати до НАТО на 20 років, а в обмін на це США продовжують наповнювати Україну зброєю для стримування майбутньої російської атаки". 

"За цим планом, лінія фронту фіксується на місці,  де вона знаходиться зараз. Обидві сторони погодились би (за баченням команди Трампа, - Ю.Б.) майже на 1300 кілометрів демилітарізованої зони, (тобто це вся діюча лінія фронту, до Курщини включно, - Ю.Б.), Хто охоронятиме територію, незрозуміло. Один з радників сказав, що миротворчі сили не будуть включати американські війська і не походитимуть від міжнародної організації, що фінансується США, наприклад, ООН".

"Ми можемо проводити навчання, надавати підтримку, але ствол гармати буде європейським",( тобто вони хочуть, щоб тут були миротворчі війська з Європи, - Ю.Б.). Ми не відправляємо американських чоловіків і жінок підтримувати мир в Україні і ми не будемо за це платити. Нехай це роблять поляки, німці, британці і французи".

Отже, достатньо така красномовна заява. Раніше Трампу представили план, що передбачає отримання зброї від України доти, поки Київ не погодиться на мирні переговори з Росією. Україна все ще може спробувати повернути втрачену територію, але робити це доведеться шляхом дипломатичних перемовин. Була заява президента Володимира Зеленського: нам потрібна зброя, а не підтримка в перемовинах. Обійми з Путіним не допоможуть, сказав Зеленський, який у 2020 році  казав, що треба подивитися в очі Путіну. Подивився, ну і ми вже бачимо іншу більш жорстку риторику: "обійми з Путіним не допоможуть. І нам потрібна достатня кількість зброї. Дехто з вас обіймається з ним вже 20 років", такий тонкий підкол, бо Зеленський з ним обіймався 2 роки перед війною. Слава Богу, що Зеленський нарешті зрозумів, що і раніше не було сенсу обійматися з Путіним. Тільки тиском можна його стримувати. "Більшість представлених країн долучилися до цієї роботи задля ефективної дипломатії. Обговорено кожен пункт формули миру. Ядерна безпека, продовольча енергетика, повернення в'язнів і депортованих в Україну, дотримання міжнародного права, багато іншого. Нам треба підштовхнути Росію до цього. Справедливий мир, спільна перемога. План перемоги у вас на столі".

Ми бачимо, що тут озвучена загалом позиція України. Україна вимагає збільшення тиску на Росію, збільшення постачання озброєння. Україна і раніше це вимагала і буде такі самі вимоги висувати вже і до нової американської адміністрації. Хочу нагадати, що Трамп отримує президентські повноваження тільки в січні 25-го року. Це відбудеться пізніше, і  до цього часу при владі буде президент Байден.

Ось, що з цього випливає. Перше, заяви з Вашингтону. Перед виборами було багато заяв різних представників республіканської партії, які критикували фінансування демократами, фінансування адміністрацією Байдена України, постачання зброї. Значна частина республіканців не проголосувала за фінансову допомогу Україні. І були заяви і про обмеження постачання зброї, і про необхідність перемовин. Але що у нас є зараз фактично? Президент Трамп заявив, що буде мир.  Зараз у нас немає жодного реального покрокового плану, жодної якоїсь доктрини, яка хоча б рамки перемовин обговорювала, яким чином Трамп, його адміністрація, його радники збираються конкретно розпочати перемовини з Росією. Жодної конкретики в цих розмовах немає. Всі заяви політичні, які ми чули від республіканців, це були просто політичні декларації, оціночні судження процесів війни, дипломатичних, політичних. Але все, що говорив Трамп - я закінчу війну - жодних фактів це нічим не підтверджується. Думаю так, що на даний момент, з того, що ми чули від Трампа, що ми зараз чуємо вже після виборів, ніякої стратегії на даний момент Трамп, звичайно, не розробив, і у республіканців її нема. У них є загальне бажання закінчити війну, загальне бажання обмежити фінансування війни з боку США і не посилати ніяким чином американські війська на війну в Україну або на миротворчу місію в Україну.

Очевидно, ставка робиться на те, що Трамп отримає повноваження, почне говорити з Путіним, почне тоді формувати свою позицію, і ми після цього почуємо, тобто це не раніше січня, не раніше навіть, я думаю, лютого, ми фактично почуємо якусь більш-менш конкретику на той момент від Трампа, що він насправді збирається робити. Яким чином вони збираються примусити, тобто перше, яким чином республіканці збираються примусити Путіна сісти за стіл перемовин? Жодного розуміння нема. Навіть те, що написано у Wall Street Journal, це питання щодо України. Навіщо Україні ці перемовини? Ну, це все для України. Будемо постачати вам зброю, якась там буде підтримка. Але немає жодної конкретики. Путіну навіщо сідати за стіл перемовин? Як на нього вплинути? Це перше питання.

І друге питання. Окей, навіть якщо ви посадили за стіл перемовин Путіна і Зеленського, Україну і Росію, або посередників між Україною і Росією, як про це говорить Зеленський, яким чином ви гарантуєте виконання Путіним своєї частини домовленості? Чим? Якщо одразу декларується, що Америка не збирається посилати війська, то чим? Озброєння Америка посилає і зараз. Тобто це не є фактор-чинник впливу на позицію Путіна. Чим? Жодного розуміння зараз нема.

Ну і звичайно третє, чого нема у республіканців - головне. А що робити зараз, поки перемовини не почались? Зараз іде масований російський наступ. Росія залучає підтримку своїх союзників. Вона отримує озброєння і навіть людей,  особовий склад від своїх союзників. Від Ірану, від Північної Кореї, просто масована підтримка. Північна Корея поставила Росії зараз, за даними південно-корейської розвідки, поставила боєприпасів більше, ніж НАТО все разом узяте поставила Україні. За часи війни. Одна Північна Корея, а там ще постачання йде з Ірану. Тобто Росію спонсорують на війну із Заходом, на війну з Україною спонсорують ті, хто зацікавлений в тому, щоб протистояти країнам НАТО в усьому світі і Західному світу. Американській сфері спливу. Тому там ми бачимо конкретну дієву підтримку. І ця підтримка буде тільки нарощуватись.

А що з боку США? Яким чином Трамп збирається на це реагувати? Всього цього нема. Я думаю, що основна проблема в тому, що на те, що ми бачимо, у країн НАТО не було єдиної стратегії, не було її в американців, як вигравати війну, як примушувати Путіна йти на перемовини. Просто була загалом підтримка України. Військовий блок, економічний блок, постачання озброєння, фінансування. І всі перемовини, вся дискусія велась, в якому обсязі це робити. Скільки американці можуть виділити зі свого бюджету, щоб це повністю не підірвало фінансування внутрішніх програм розвитку держави, щоб не було падіння рейтингу, не було приводів для критики. Ну і навпаки, республіканці намагались всіма силами дискредитувати дії Байдена, що і фінансувати за НАТО багато, і озброєння якось багато. Окей, це можна сприйняти як критику внутрішніх процесів в США. А як тепер буде діяти Трамп? Як будуть діяти республіканці? А жодних заяв у них про це не було. Тому,  я насправді до позиції Америки ставлюсь дуже обережно, я не вважаю, що зараз прихід Трампа він може одразу миттєво щось змінити. Я сподіваюся, що зараз президент Байден максимальні зусилля докладе, щоб так, як він робив попередні роки, максимальну кількість озброєння, фінансування передати Україні, поки що його повноваження не завершились. І, по-друге, я сподіваюся, що таким чином демократи зададуть таку високу планку республіканцям в плані підтримки України. І тепер після того подивимось, як буде діяти Трамп. Бо з того, що він каже, не виходить, що Путін збирається з ним домовлятися. Як він буде далі діяти? І це вже буде привід для того, щоб ми щось говорили. Ніяких перемовин, ніякої стратегії, як мінімум до січня, сполучених до кінця січня, на початку навіть, я думаю, що там будуть ще кілька днів, призначення нового апарату. Я думаю, що до лютого 25-го року жодних навіть планів не буде озвучено і жодні перемовини фактично не розпочнуться.

По-друге, оскільки немає чіткої стратегії, тобто вона не прорахована і ніякі консультації не відбулись, ці перемовини, якщо вони почнуться, вони не будуть швидкими. Це займе тривалий час.

По-третє, ніяких гарантій, що Путін збирається виконувати те, що він обіцяв, нема. Тому війна, насправді, переходить в 25-й рік. Сподіватися на те, що будуть якісь швидкі зміни, не варто. Тобто весь цей процес перемовин і те, що нема стратегії, і те, що таку стратегію треба виробляти, треба домовлятися, там багато-багато вже пунктів, як це робити. Тобто, звичайно, що захоче, їм треба сформулювати, як Путіну зробити вигідним сісти за стіл перемовин, як змусити зробити вигідні перемовини для України. Для цього треба спочатку одразу показати Україні гарантії безпеки, Путіну показати, що він отримає за те, що він зупиняє війну, потім отримувати якісь компромісні позиції, почати узгоджувати. Тобто, все це такий тривалий процес, це просто фізично неможливо зробити, навіть у березні, навіть у квітні. І це все без всяких гарантій, що воно почнеться пізніше. Тому, насправді, ми переходимо у війну в 25-й рік, стратегія республіканців ніяким чином не сформулювана, чим вона може відрізнятись від демократів взагалі не зрозуміло.

Ну окей, якщо Трамп зупинить фінансування війни в Україні, як ви думаєте, яким чином це позначиться на ситуації? Путін захоче сідати після цього за перемовини? Та він захоче навпаки зібрати все в атаку, щоб знищити Україну повністю. Тобто, що буде далі для республіканців і Трампа? Трамп і республіканці дуже люблять критикувати Байдена за невдалий вихід з Афганістана. Те, що вони зараз беруть на себе відповідальність, вони беруть відповідальність за набагато більш серйозні речі. Зараз, на відміну від Байдена, у Трампа повна повнота влади. У нього є більшість і в Конгресі, і в Сенаті, і зараз він президент. Тобто, республіканська партія бере на себе одноосібно всю відповідальність. Домовлятися з Росією як? Американці, наприклад, там маса нюансів виникає. Завдяки подвигу деяких людей, яких ми поки що не нагородили званням Герої України, тому що ми поки що не можемо назвати їхні імена, завдяки подвигу деяких людей підірваний північний потік і фактично розірваний взагалі енергетичний міст з Росії в Європу. Російський бізнес енергетичний підірваний, просто критично знищений поки що невідомими патріотами, яких ми не можемо назвати. І що далі? Американська економіка перебудувалась, вона отримала такий потужний бустер у розробці в експорті на весь світ і в Європу, зокрема, своїх енергоресурсів. Це теж Трамп збирається, скажімо, скасувати, повернути? На яких умовах він збирається домовлятися з Росією? Все це незрозуміло. Сформувалася зараз під час війни вже нова картина світу. Змінити цю картину так одним кроком неможливо. Панацеї не існує. Системна комплексна проблема. Все це буде тривалий час. Треба планувати свої дії, моє бачення, війна буде довгою і позиція США, позиція всього світу, Європи буде залежать в першу чергу не від того, що там в голові якогось одного Трампа чи його радників. Насамперед буде залежати від сили і потужності позиції України. І для цього президенту Зеленському треба не розповідати про якісь абсолютно пусті,  пустопорожній той план перемоги, про який він досі говорить.  Це не план, це просто пуста політична декларація, не прив'язана до реальності. І нам не треба було нічого робити. Чи можливо це є план перемоги, який виголосив Зеленський? Та він неможливий. Те, що там ставиться, воно просто нездійсненно. Немає у Заходу таких виробничих потужностей, які б в рази перевищували російську оборонну промисловість за допомогою Ірану та Північної Кореї, і та Китаю. Ну немає такої. І не буде найближчим часом, найближчі роки. Тому перемога у війні, можливості мирних перемовин залежать зараз в першу чергу від того, чи здатна українська влада нарешті організувати адекватне ведення бойових дій. У нас власна стратегія відсутня. Плану перемоги нема для України. Зеленський НАТО дає накази, щось вимагає, зброю. А хто ж дасть її? Хто дає слабким? Хто допомагає слабким, які ходять з протягнутою рукою? Для сильної позиції України на перемовинах в першу чергу потрібно зупинити російський наступ, треба організувати стратегічну оборону. Чи робить щось Зеленський для того, щоб зупинити російський наступ і організувати стратегічну оборону? Нуль! Нуль! Повна бездарність, повна бездіяльність.

Фактично резерви зняті з Донбасу, ніяких ліній оборони не побудовано. Дрони в армію більша частина, як постачались волонтерами і громадянським суспільством, місцевим самоврядуванням, так і постачаються, і це не забезпечує всі потреби. Повна бездіяльність української влади. Якщо буде така слабка, безхребетна політика з боку Зеленського-Єрмака і всіх, хто там Зеленському пише тексти для вечірніх відосиків, якщо буде така бездарна політика, то, звичайно, об нас будуть витирати ноги. І ми будемо дуже залежні від настроїв і заяв Трампа та інших. Якщо ми хочемо стати суб'єктом зовнішньої політики, а нам це як державі, нації потрібно, ми маємо зробити ті речі, які в наших силах, а це побудувати стратегічну оборону і зупинити російський наступ на Донбасі. У нас є для цього командири, у нас є для цього вмотивовані воїни, у нас для цього достатньо боєприпасів і озброєння зараз. У нас відсутнє управління адекватне, у нас купа популізму і пустих балачок, у нас відсутність відповідальності за життя наших воїнів, відсутні конкретні технічні речі, які б нам дозволили зупинити фронт, реорганізувати армію і завдати ворогу поразки, розбити його ударні угруповання. Чи можливо це зробити? Ну, звичайно. Це можливо, про це говорять всі українські командири. На багатьох ділянках фронту наші воїни там, де є, правильна організація, правильне застосування військ, відбивають усі російські атаки, завдають росіянам великих втрат. Якщо так робити, організувати цю модель по всьому фронту, ми зупинимо російський наступ. Вони будуть втрачати в багато разів більше, ніж ми. І ось тоді сам Путін буде думати, як йому вийти з цієї халепи, як йому з цього капкана висмикнути ногу. Або краще голову. Бо в нас є багато можливостей в цій війні, які ми не використовуємо. Ось це наша позиція. Якщо буде сильна позиція у нас, ми зможемо вплинути на позицію і нашою політикою, на позицію в Сполучених Штатах. Сильних, тих, хто вміє бути суб'єктним, поважають. А слабких, у яких вся політика, це оцей фейковий план перемоги... Ця дитяча, інфантильна політика, вона, звичайно, буде нас робити заручниками ситуації. Тому залежати ми маємо насамперед від самих себе.

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

- Чому Росія так радіє зміні влади США?

- Ну, очевидно, Росія  радіє кожного разу. В них зміна влади, оскільки риторика Трампа сприятлива, це те, що вони хочуть чути, що є такий розкол в Америці щодо підтримки України. Звичайно, що для них це радість.  І Росія, інформаційна машина Російської Федерації, вона завжди працює на те, щоб викликати оптимізм і шукати якісь негаразди опонентів. На це не треба звертати увагу. Ми знаємо, що республіканці себе по-різному ведуть. Давайте згадаємо, що Рональд Рейган, наприклад, був республіканцем. Трамп, це не як у нас в Україні, прийшов собі нове обличчя, яке нікому не должен і сам по собі щось робить. Республіканська партія спирається на підтримку великих верств населення, громадські інститути, інститути громадянського суспільства, на великий бізнес, в тому числі, який виробляє озброєння. І я думаю, що це не буде така легка партія для Путіна, що зараз прийде Трамп і все здасть. Бо відповідь, реакція в американському суспільстві в такому разі, я думаю, також буде дуже жорстока. Ну і плюс демократи нікуди не дінуться, а вони залишаться потужною, впливовою опозиційною силою. Тому Росія радіє, а це не від великого розуму. Росія завжди радіє, це їхня інформаційна політика, вони шукають те, що може нас дестабілізувати, в тому числі психологічно, інформаційно, посіяти зневіру.

- Коли знімуть Сирського?

- Та коли ж його знімуть? Я думаю, що його знімуть. Зеленський дивиться так. У нього ж нема раціонального сприйняття реальності, ми ж бачимо це. Він навіть на фронт вже злякався і не їздить багато місяців, бо боїться дивитися в очі солдатам і виїжджати до воїнів. Так от зараз що відбувається? Влада просто заховалась по-страусячому. Зеленський заховався від війни, тому йому зручний Сирський, як людина, яка виконує будь-який навіть дурний наказ, все одно виконує. Скільки це буде тривати? Та стільки поки не накопичиться невдоволення діями Сирського на такому рівні, що його просто зілюють, як його попередника, просто щоб прибрати і каналізувати невдоволення діями на фронті, ситуацію на фронті, на якусь фігуру. І призначить якусь іншу людину. Тому коли це відбудеться? Ну, я думаю, що зараз після втрати Вугледару, зараз після втрати Селидового, втрати Новогродівки, втрати Гірника, втрати Нью-Йорку, великої кількості, кількох десятків сіл. На жаль, ми напередодні втрати ще багатьох,  інших населених пунктів і міст на Донбасі. Я думаю, що буде збільшуватись критика в суспільстві, тоді Зеленський подивиться соціологію, подивиться кількість лайків, репостів у Фейсбуці і буде вже знімати. Інакше він, на жаль, не думає. Це людина, яка не має самостійного бачення війни, не має стратегії і він просто рефлексує. Тому сподіваюся, що громадська думка через деякий час дозволить ухвалити вже й кадрові зміни в керівництві армії. Тільки так це працює у нас, на жаль.

- Це правда, що орки вийшли напряму до Дніпра?

- Ні, до міста Дніпро, звичайно, вони дуже далеко. А на Дніпрі, на річці Дніпрі, там в Херсонській області, вони з початку війни, в перший день війни вийшли туди. Так що зараз ворог знаходиться на відстані максимально, приблизно на Покровському напрямку, десь на відстані 27 кілометрів від кордонів Дніпропетровської області адміністративної. 

- Як довго чи взагалі зможемо воювати без військової підтримки США?

- Без військової підтримки США зможемо воювати, на жаль, недовго, але це не значить, що ми одразу впадемо, рухнемо, і це не значить, що хтось це припинення військової підтримки на даний момент розглядає в Америці. Є заяви, є критика дій Байдена в плані військової підтримки України, але поки що жодної заяви американського керівництва або нової команди республіканців конкретної - ми відмовляємо, ми не будемо робити перше, друге, третє, - цього нема. Одна річ - вони були в опозиції, подивимося зараз, що вони будуть говорити у владі. Так що не треба заздалегідь собі створювати, накручувати ситуацію, яка поки що має певну послідовність.

- Думаю, що Трамп надасть більше зброї.

- Цього абсолютно не можна виключати, я вам хочу сказати. Абсолютно. Тобто Трамп цілком може бути людиною, яка дасть більше зброї, тому що ну, от він зараз замахнувся на те, що буде мир, а як його робити, у нього плану нема, стратегії не озвучено. Навіть логіка не озвучена. Що буде? Ну, Путін не буде його слухати. Що йому робити? Ну, це буде логічно в такій ситуації збільшити озброєння. Ну, однаково. Це ми говоримо про можливі дії. Поки що нема про що сперечатись, взагалі, на даний момент.

- Чи є в України шанс без американської підтримки?

- Ну, який шанс без американської підтримки? Без американської підтримки, звичайно, встояти нам дуже і дуже буде складно. Бо американська підтримка з першого дня війни мала неоціненне значення. Тому, звичайно, якщо Америка не буде нас підтримувати, друзі, ну, нічим хорошим для України це не закінчиться. Америка з першого дня докладала значні усилля. Але я ще раз хочу сказати. В цих питаннях на даний момент нема сенсу, тому що нема жодної заяви, що Америка збирається згортати постачання або не постачати Україні зброю. Ну, нема жодних поки що заяв. Навіть республіканців нема. Вони зараз мають сформувати команду, мають взяти на себе відповідальність і в лютому, можливо, ми почуємо конкретику. Можливо, і раніше буде щось. Ну, на даний момент таких заяв нема.

- Під час ваших останніх визитів за кордон, яке бачення європейців на майбутнє, не публічні заяви, а реальні? 

- Я був у цьому році у двох країнах, у Франції і у Литві, на запрошення міністрів оборони  країн. Так от, що можу сказати. Там всі чекають, насправді, позиції України. Основне, що незрозуміло в Європі, в країнах НАТО – стратегія України. Її нема, вона нікому не озвучується. Керівництво України взагалі не веде дискусії, яка стратегія подальших дій. До речі, президент Зеленський, на зустрічі із громадянським товариством, з представниками громадянського суспільства, сказав, що у нього і немає плану дій для України. Він казав, ми зараз план внутрішньої дії щодо України тільки розробляємо. Уявіть собі, у нього третій рік війни, він ще навіть не знає, що у нього, який план дій. Про що говорити? Тому ця невизначеність, вона підриває впевненість наших партнерів, наших союзників в тому, що ми взагалі розуміємо, що нам далі робити і як добиватися переваги над Росією. Оце дійсно питання, які викликають багато занепокоєння. А що роблять країни НАТО? Вони не в стані війни, вони допомагають, але, звичайно, там немає такої тривожності і такої включності, як в Україні у нас. Вони очікують, що ми будемо чинити спротив, що ми будемо битись, вони там якось себе визначають, яку долю вони можуть від себе виділити на нашу підтримку, не більше. А так, такого чіткого розуміння, що буде робити НАТО, єдиної стратегії в НАТО, її також нема. Кожна країна будує стратегію сама. А от занепокоєння – це те, що вони не розуміють, що робимо ми. Ну, от і питають, звичайно, всі.

- Чи правда, що у піхоту відправляють ППОшників, спецназ і медиків?

- Це насправді практика, яка вже тривалий час була. Це не значить, що, наприклад, медиків всіх відправляють прям на нуль як піхотинців. Це значить, що медиків, наприклад, відправляють на передову в евакуаційні групи для евакуації піхот і бійців на передовій. Це значить, спецназ у нас з першого дня війни використовують як легку піхоту фактично. Підрозділи ППО так, вже давно прикомандирують, зараз вже їх дуже сильно звідти забирають. Чи є якась логіка в тому, що спецназ замість спецзавдань виконує функції штурмових загонів? Чи є логіка, що у нас шахеди літають над Києвом і тут не вистачає мобільних груп і над іншими об'єктами? А мобільні групи всі  велику кількість  замість охорони і ППО військових об'єктів відправили на Донбас в піхоту? Чи є в цьому логіка? Потім шахеди літають на низькій висоті і нема кому на ФПВ збивати їх дронами, нема, не вистачає розрахунків для того, щоб косити їх з кулеметів. Чи є в цьому логіка? Я, якщо чесно, її не бачу. У нас багато хаотичних дій, які відбуваються внаслідок просто поганого планування. А це така радянська компанійщина, знаєте, такий термін був. А всіх в піхоту? А давайте. А кого ми можемо? ППОшників? Давайте. Всіх відправили. Потім авіанальоти, дрони літають над нашими містами і відеотрансляцію показують, як вони коригують удари ракет, авіабомб по наших країнах, дрони не збивають, літають низько над дахами шахеди, їх не збивають. А де ППОшники? А давайте терміново ППОшників нарощувати. Так ви ж їх відіслали на Донбас. А давайте шукати нових. Бо ми вже всіх відіслали, тепер всі на ППО. Оцей хаос – це відсутність планування, відсутність плану перемоги в самій Україні. Бо сама наша влада плану не має і відповідальності за перемогу не несе.

Я відверто скажу вам, те, що ми бачимо, цей хаос на фронті – це катастрофа не на Донбасі, це катастрофа в Києві в головах. Тому що Зеленський, те, що ми бачимо з Єрмаком, вони в перемогу України не вірять. Вони нічого не роблять для того, щоб виправити ситуацію на війні, щоб провести зміни, щоб відповідати за втрати. Вони від цього лякаються або роблять вигляд і лякаються для того, щоб не займатись. І оці всі слова, що там хтось береже життя людей, ну все це ми зрозуміємо, це брехня. Влада на себе не бере відповідальність за те, щоб зупинити ворога на рубежах оборони. Це все відповідальність військ на фронті. І суспільства української нації, яка допомагає нашій армії, і завдяки цьому фронт стоїть і ми зупиняємо ворога. І навіть там, де в них є просування, це просування дуже обмежене. Навіть там, де сипляться в нас деякі оборонні лінії, позиції, ну на жаль, посадки ці обороняти люди просто не можуть. Вони нічим не обладнані і організації управління нема в військах. На жаль, влада цим не займається, але це основна проблема. 

- Розшук Стерненка. Це "привіт" за критику?

- Ні, ви ж знаєте, що Андрій Портнов, заступник голови адміністрації президента Януковича, він дуже впливовий при Зеленському і є одним, фактично, з таких тіньових смотрящих при Зеленському за правоохоронними органами і судовою системою. Адвокат і партнер Портнова Олег Татаров, призначений Зеленським на посаду заступника голови Офісу президента, куратора правоохоронних силових структур. Тому через Татарова Портнов вирішує всі питання. Будь-які. Йому треба на когось там наїхати, відмазати, порішати. Він все використовує, бо там багато суддів, яких він ще призначав і призначав тому, що вони з ним пов'язані. Звичайно, що він має великий вплив і у владі. І от видання, яке пов'язують в медіа з Портновим, якраз про це написало, що там хтось Стерненка голосив розшук. Я думаю, що це просто бажання Офісу президента здійснити тиск на Стерненка та на інших людей. І вони самі провокують, продукують оці наїзди, напади, допомагають і далі Портнову боротись. Ми вважаємо, що Портнов особисто, публічно вів кампанію проти Стерненка, робив все для того, щоб його посадити в тюрму. І це продовження. І в Портнова такі зараз можливості при Зеленському, що він може навіть замовити все, що завгодно. Це все йде тому, що, очевидно, Офіс президента незадоволений публічною діяльністю тих людей, яких вони не контролюють, представників громадянського суспільства. І, звичайно, ведеться така війна, інформаційна війна, пошук інформації, компромата, стеження незаконне, розсилка таких повісток і все інше. Тобто Стерненко чому став відомим зараз і впливовим? Що не робить Зеленський, влада, Міністерство оборони і все інше? Він постачає в армію дрони, збирає гроші з людей, а звідки ще збирати? Влада отримує в десятки разів більше фінансування державного бюджету від наших партнерів і не забезпечує дронами, розкрадаються гроші. Мавіки, аутели, ФПВ, держава не закриває і 20% цього. Раніше їх взагалі не постачали, тривалий час. В кінці року це десь до 25% застосування ФПВ це те, що купує держава. А 75% – це фінансування громадянського суспільства і волонтерів. А по мавіках і аутелах держава фінансує десь 5% основний розвідувальний дрон. Ну можливо 10%, до 10% максимально поставимо планку. Все інше це купує хто? Громадянське суспільство. Тому, звичайно, що їм не подобається Стерненко, їм не подобається будь-хто, хто не сидить і не йде на поклон до Єрмака і не каже, що ви кращий керівник Офісу президента, шановний Андрій Борисович. І той, хто не пише Зеленському – ви найвеличніший. Якщо людина не каже, що це найвеличніші і найкращі менеджери, не славословить, то він уже поганий, він небезпечний і вони будуть цю людину травити. А такі люди, як Партнов, вони використовують цю залежність Зеленського від партії регіонів, від проросійської агентури і маніпулюють ними в своїх комерційних і політичних інтересах. 

- Скільки голів МСЕК і прокурорів-інвалідів вже виїхало з України?

- А ніхто не виїхав. Чому їм виїжджати? У них тут все добре. Всі гроші, майно, свої люди продовжують працювати. Вони ж нікого не звільнили. Керівник оцієї корупційної вертикалі в МСЕК, міністр охорони здоров'я Ляшко, усі його заступники, вони як сиділи, так і працюють. Ну, поміняли тих зараз зборщиків, зараз когось іншого призначать. У них все добре. Прокурори, ну, зняли Костіна і страшно покарали, відправили послом в Нідерланди. Страх просто. Оце перелякали прокурорів, жорстоке покарання.  А більше нікого. Жоден прокурор інвалід не затриманий, жодних процесів по них нема,  кількох голів МСЕК затримали з готівкою, а більша частина не затримана, нічого їм нема. Так що ніхто не їде.

- Скажіть свою думку щодо зміни комбрига 28 бригади, на більш молодого, 27 років. Що думаєте про це?

- Ну, я насправді засмучений дуже, тому що був достатньо компетентний командир бригади Олексій Халабуда, і такі комбриги, як він, вони армії дуже потрібні. Тому що це людина, яка намагалась не просто віддавати накази, а створювати боєздатність бригади, відповідати за людей, за кадри. Ну, і такі командири армії потрібні. Те, що Халабуду не втримали, те, що йому не посилили його бригаду, те, що йому дозволили перейти на штабну посаду, ну, я, скажу чесно, дуже засмучений цим, і це якраз результат того, що в командуванні сухопутних військ, в тому, як керує ЗСУ Олександр Сирський, є серйозні проблеми і відсутня адекватна кадрова робота. І те, що ставлять 27-річну людину, друзі, ну, 27 років, при всій повазі, ну, це неможливо, це нонсенс. Навіть в 30-32 роки, це зарано, тому що бригада – це не просто кількість якихось людей, це не велика рота, це навіть не великий батальйон, це адміністративна структура, там велика кількість структурних одиниць, підрозділів, різні сфери діяльності, велика кількість людей. Для управління такою великою структурою потрібен життєвий досвід, потрібно якесь проходження, тривалий час на різних посадах. Не можна юнаків ставити на ці посади, молодих людей. Це неможливо зробити. Це, на жаль, хибна практика у нашого керівництва призначати дуже молодих комбридів. І вона дуже погано закінчується завжди. Всі приклади дуже молодих людей. Я вам хочу сказати, що герой України, народний герой Дмитро Кацюбайло, ДаВінчі, йому пропонували в 22-му році, Валерій Залужний запропонував йому стати командиром бригади. ДаВінчі, я думаю, більшість людей знає, це найдосвідченіший був український воїн на тактичному рівні. Це був командир першої окремої штурмової роти. Доброволець, який безперервно воював, безперервно, 9 років на війні, на 22-й рік 8 років, безперервно. Його досвіду не мав ніхто в нашій армії, тому що він безперервно виконував бойові завдання, стрільби, командував бойовою групою, піхотинців, артилеристів, протитанковий ракетний комплекс, застосовував дрони. Так от, ДаВінчі знав армію глибоко, і  коли Залужний сказав йому, давай я тебе зроблю комбригом, і ти будеш формувати добровольчу бригаду. І ДаВінчі за своїм досвідом сказав, Валерій Федорович, а в нього були кадри, в нього були люди, під нього пішли, він би укомплектував повний склад бригади. Сказав, Валерій Федорович, я не візьму бригаду. Це вище мого рівня зараз компетенції, мені потрібно організувати батальйон, я маю воювати батальйоном, цей рівень я знаю, я за нього можу нести відповідальність, я компетентний на цьому рівні, і я це зроблю. Це сказала людина з найбільшим досвідом війни. І він відмовився від бригади, щоб створити і командувати батальйоном. А, звичайно, інших людей ставлять, молодих, вони нічого не пройшли. Вони думають, велика посада, це круто, це я зараз стану комбригом. А вони не стають комбригами, вони приходять і починають вчитись на цій посаді. А що таке під час війни, друзі, вчитись на посаді? Командира бригади. Навчання це дуже проходить важким способом. Через втрати, через загибель людей, поранення людей, через витрати боєприпасів, озброєння. Отак вчаться люди. І проблема в тому, що деякі можуть навчитись, а деякі, на жаль, навіть після цих уроків, не здатні на це навчитись. І у нас є вже кілька командирів бригад, молодих, симпатичних, які завжди кажуть пану Сирському, єсть, так точно. І завжди все роблять, що їм наказало керівництво. І, на жаль, отримують дуже погані результати. І потім злітають отак з посади, мовчки, і висновків ніхто не робить. Чому поставили цих молодих людей, які насправді не відповідають посаді. Я противник того. Я вважаю, що командир бригади — це унікальна людина, в наших умовах особливо. Це має бути людина з геніальними здібностями, з великим талантом, щоб вона була успішною на своїй посаді. Дуже багато функцій. І такі люди — це штучні люди. Їх треба тримати на посадах. Їх не можна так, як Сирський, постійно за рік міняти по 3-4 комбриги, як він любить робити. Ну, це так не буває. Це просто нерозуміння кадрової роботи. Тому я не вважаю, на жаль, це вдалим кроком. Я бажаю всього найкращого 28-ї бригаді. Я сподіваюся, що завдяки порадам Олексія Халабуди, який свою бригаду не кине, який буде опікуватися нею. І я сподіваюся, що новий комбриг буде дослуховуватись до його порад, буде дослуховуватись до командирів, бійців. І бажаємо всього найкращого. Але практику призначення молодих людей на такі важливі посади, від яких залежить життя такої кількості людей, результат бойових дій, доля країни — я вважаю, це не місце для навчання. Є в іерархічній структурі в армії певна логіка проходження посад. І людина на кожній посаді має отримати правильний досвід. Тобто це передбачає певний час перебування на посаді і певні здобутки. Так можна швидко рухати людину. Покажи здобутки — і вперед. Але якщо здобутків нема, а людина швидко рухається, проходить одне крісло в інше, то це просто буде дуже трагічно. І все.

- К-2 говорив, що гроші на головне, ЗСУ будуть воювати за "дякую".

- Ні, якраз К-2 говорив чітко, що, звичайно, люди на першому місці, але без грошей воювати якраз неможливо. Він якраз командир, який чітко розуміє, прораховує, що його відрізняє від дуже багатьох. Він прораховує вартість кожного життя, вартість кожної позиції, яку він обороняє, вартість знищення кожного російського окупанта і вартість ведення своїх бойових дій. І в нього все чітко. Це якраз його сильна перевага. І він все це на гроші рахує. К-2 вміє обліковувати, рахувати на гроші. Не тільки він. Є і інші бригади, я вже неодноразово казав, і всіх знаєте також. 

- Чи будуть вибори президента України в 25-му році?

- А ми цього не знаємо насправді. Вибори президента України в 25-му, я відверто думаю, неможливі. Тому що досі незрозуміло, вони не можуть відбутись під час бойових дій, інтенсивних зараз. І щоб провести вибори, треба зупинити військовий стан. Скасувати. І треба, звичайно, щоб не було такої активної інтенсивності на фронті. Ударів по наших містах таких інтенсивних. Тому це неможливо. В 25-му році я не бачу перспективи. Я думаю, що війна затягнеться і вийде в 25-й рік, і це буде тривалий процес насправді. Я поки що не почув нічого від Америки, від Європи, від жодної країни, від української влади. Хоча б один чинник, який міг би змусити Путіна сісти на застіл перемовин і про щось домовлятися. Взагалі. Поки що не чув. Як почую, то будемо говорити про це в ефірі.

- Содоля звільнили, чи буде якась справа?

- Содоля звільнили, але справи ніякої не буде. Так само, як справа лежить, вона живе своїм життям, Содоль – своїм життям. У нас є багато справ в армії. Є справи, наприклад, про здачу півдня України. Є підозрювані, генерали, лежить справа. Чи буде перспектива? Нуль. Тому що, якщо у нас хоч когось з генералів запроторити до відповідальності, якщо хоч один генерал почне говорити, як насправді здали південь, через чиї рішення. Якщо Содоль почне говорити, чому він ухвалював ті чи інші рішення, то слідчому доведеться викликати спочатку на допит, а потім затримати Ставку Верховного Головнокомандувача, самого Верховного Головнокомандувача, Головнокомандувача ЗСУ Сирського. Тому що генерали виконували накази та діяли в обстановці, яку їм створило керівництво країни. Содоль робив те, що від нього вимагав Сирський. А Сирський робить те, що йому говорить Зеленський. Чи має перспективу зараз, за цієї влади така кримінальна справа? Я думаю, що вони нічого не робитимуть.

- Чи зможе зміна Головкома на умовного Прокопенка вплинути на стратегічну ситуацію на фронті?

- Я не думаю, що можна говорити про щось умовне. Війна потребує конкретики. Для того, щоб змінити Головкома, щоб був результат, потрібно виробити стратегію. У нас немає стратегії війни. Головком, ким би він не був, перше, що він запитає: пане Верховний Головнокомандувачу, а скільки людей Ви мені можете дати у війська в місяць? Скільки боєприпасів Ви можете мені дати в місяць? Яке озброєння Ви мені можете поставити протягом року? На що я можу розраховувати? І от із планування ресурсів військове командування будує собі план дій. Має планувати. Тому так само потрібно прописати умови, якщо ми хочемо змін. Хто буде командувач? Які в нього будуть повноваження? Бо всі призначення вищого керівництва затверджуються указами президента. Не сам головнокомандувач там все підписує. Які повноваження будуть у нового Головкома? Що він зможе змінити? Бо Зеленський всюди любить сам, у ручному режимі. Сили логістики там від Єрмака якісь бізнесмени курирують, Міністерство оборони – інші, теж від Єрмака. Там все розподілено. Всі грошові потоки, є якісь "смотрящі", які від Офісу за чимось дивляться. Які будуть повноваження у Головкома? Ми бачимо, що це абсолютно нічим не визначено. Тому тут питання не в прізвищі, а в тому, що влада сама має сформувати стратегію, вимоги і реалізувати кадрові зміни, виходячи з логіки цієї стратегії. Цього нема, тому на кого змінити? Дива не станеться. Месія нас, армію, не врятує, і фронт. Мають бути системні, прості і логічні рішення з боку вищого керівництва країни. Тому як це змусити? У нас на Зеленського є тільки одна управа: або йому щось порадить Єрмак, Татаров, і з ким вони там в яких країнах спілкуються, або Портнов може йому ще порадити. Портнова він слухає краще, ніж інших. Портнова, Татарова, Єрмака - це все його кадри. Тому як вплинути? Тільки громадська думка. Я тому і провожу ці стріми, тому що тільки громадська думка може змусити Зеленського виграти війну, діяти на перемогу. Сам він діяти не збирається і нічого не робить, поки його не притискають, не змушують, він нічого не робить.

- Чому командири частин блокують відношення, щоб перевестись в іншу частину?

- Є комплекс факторів. Люди, дефіцит зараз всюди. Якщо на початку великого російського вторгнення всі казали: та йди набери тих мобіків, там їх багато, черги стояли. Зараз черг нема. Зараз відпускати людину ніхто не хоче, люди всім потрібні самим. Тому, звичайно, управління ресурсами – це, в тому числі, управління людьми, кадрами. Якби у нас замість створення оцих пустих недокомплектованих бригад, де просто виплачуються гроші адміністративному апарату, а нема ні піхоти, ні дроноводів, ні операторів дронів, нічого нема, все це неорганізовано. Якщо у нас це буде продовжуватися, цей бардак в управлінні, і розтринькування десятків мільярдів грошей на мертві, пусті частини, які не можуть бути боєздатними і виконувати завдання. Якщо це не припиниться, то, звичайно, взагалі ніде не буде людей. Бо всі люди, які приходять, їх розмазують по купі абсолютно непотрібних структур. Тому і немає. Тому зараз взагалі це вже нереально якісь відношення отримати, і це треба будь-якого солдата - тільки особисто наказом Сирського. Причому наказ Сирського вже нічого не вартий, треба ще потім контролювати, щоб Сирський проконтролював виконання свого наказу, бо інакше просто не звернуть уваги і забудуть. І сам він забуде. У нього ж все - ручний режим управління.

Ще раз хочу сказати: ключ до перемоги України, ключ до миру, перша умова - це виключно наші дії. Якщо ми хочемо побачити сприятливу для нас стратегію Трампа, Шольца, Макрона, та будь-кого в цьому світі, ми маємо спочатку побачити адекватну стратегію від зеленської української влади. Нас не можуть підтримувати більше, ніж ми підтримуємо самі себе. За нас не можуть вигравати війну, якщо ми самі не вживаємо необхідних заходів для виграшу. Підтримують те, що працює, сильного підтримують. А слабкість ніхто не підтримує і відповідальність за слабкість не бере. Це очевидні, здавалось би, речі в нашому реальному житті, які поки що не хоче усвідомити влада. Тим не менше, у нас є велика кількість людей, достатня на фронті: командирів, бійців, операторів систем озброєння, які здатні перемогти у цій війні, здатні зупинити і розгромити російські ударні угруповання.

Сподіватимемося, що ми створимо таку громадську думку і такий вплив, який примусить нашу владу до адекватних і необхідних кроків. І перемога буде за нами.

Слава Україні!

Автор: Юрій Бутусов, головний редактор видання Цензор.НЕТ

Фото: Еван Віччі / AP Photo / Scanpix / LETA

«Аргумент»

На цю тему:

• Юрій Касьянов: Трамп переміг. Але ми ще не програли
• Віталій Дейнега: Як (не) програти війну
• Фронт не посипався, але ЗСУ залишать Курахове - експерт