Антиолігархічний закон Зеленського поставили на паузу

Версия для печати

 Міністр юстиції Денис Малюська зробив кілька досить сенсаційних пояснень щодо «антиолігархічного» порядку денного на презентації дослідження Центру економічної стратегії 24 листопада (саме дослідження ЦЕС оприлюднить трохи пізніше, тому зараз використаємо слайди з презентації).

Виявляється, антиолігархічний закон Зеленського «повноцінно не імплементується поки що» з кількох причин. Про це пише Юрій Ніколов у виданні «Наші гроші»

По-перше, досі немає висновку Венеціанської комісії стосовно закону. Його розгляд вимагає комплексної оцінки з урахуванням різних аспектів. Йшлось про те, що ніхто у світі ніколи не робив такого – назвати своїх бізнесменів старовинним словом «олігархи» на підставі формальних критеріїв. Тому наслідки таких дій непередбачувані з усіх боків і всі чекають розвитку подій.

На думку «Наших грошей», причина банальніша. Щоб визнати когось олігархом по цьому закону, треба довести три з чотирьох критеріїв – наявність активів більше 2,5 млрд грн, монополії, політичного впливу та медіа. АМКУ ще не визнав жодної монополії у жодного олігарха. А в «природних монополіях» (облгази, обленерго) Коломойського в значимих частках немає. І Ахметов вже позбавився медіа.

Тому спроба імплементації закону без цих прізвищ у переліку олігархів призведе до скандалу і повної дискредитації і так жалюгідного закону. Але ж гроші на цій темі освоїти не забули – РНБОУ за 2,5 мільйонів гривень замовив розробку «реєстру олігархів», який невідомо коли запрацює.

По-друге, війна дещо зменшила загальний вплив олігархів на економіку України.

Дослідження ЦЕС зафіксувало, що це падіння почалось ще до вторгнення. І війна добила ще більше. Купа заводів справді знищена.

Малюська додав, що олігархічний закон має залишитись «гвинтівкою на стіні», щоб була можливість лякати та стріляти, якщо олігархи знову почнуть підіймати голову.

На думку «Наших грошей», цей закон залишиться хіба що жупелом для інтоксикації вітчизняного бізнесу. Лобісти цього закону у владі змогли зробити його одним з пунктів обов’язкової програми для вступу в Євросоюз. При цьому всім зрозуміло, що фігуранти українського переліку олігархів матимуть проблеми з світовими банками та міжнародними партнерами . Тобто фактично закон спрямований на придушення нинішніх власників, щоб їхні активи могли змінити власників або за допомоги банкрутства, або реприватизації.

При цьому на забій вже очевидно направляють найбагатшого українця Ріната Ахметова. Днями почався віджим перлини з фундаменту його імперії – гірничо-збагачувальних комбінатів.

Конституційний суд 10 листопада перейшов до закритого розгляду справи щодо приватизації «Укррудпрому». За часів Кучми був прийнятий спеціальний закон, який дозволив продати пакети акцій десятка гірничо-добувних підприємств у Кривому Розі та на Донеччині і в Криму. Тоді ходили легенди про посланців олігарха з чемоданами кешу прямо у сесійні залі парламенту, які збирали і таки назбирали голоси під той закон. У 2004 році майже майже все це без конкуренції забрав Ахметов.

У 2018 році півсотні нардепів зробили подання до Конституційного суду щодо законності тої приватизації. Але відлуння Майдану вже не гуляло по коридорам Банкової, Небесну сотню урядовці поминали хіба що всує, і у 2019 суд повідомив про закриття справи. У серпні 2020 року нардеп Бужанський, чутливий до побажань Коломойського, направив до суду ще одне подання 45 нардепів. Але про нього нічого не було чутно більше двох років, поки хтось не реанімував цей підкоп під активи Ахметова.

Як розповів Малюська кореспонденту «Наших грошей», для нього реанімація справи була повною несподіванкою: «Щелепи відпали!». Запрошення на судовий розгляд зайшло в Мінюст напередодні засідання. Тому зараз міністерство готує додаткові матеріали.

«Але Конституційний суд перейшов у закритий розгляд, тому тепер рішення може бути коли завгодно – хоч сьогодні. Це питання пошуку голосів всередині суду», – сказав “Нашим грошам” міністр юстиції.

Щодо пошуку голосів в КС – це важлива ремарка. Бо в цьому суді повно різних суддів. Вважається, що хтось з них чутливий до будь-яких сигналів з Банкової, а хтось може дослуховуватись до голосу власного розуму. Для когось аргументи олігарха вагомі, а комусь комфорт забезпечують люди в погонах.

Очевидно, що справу в КС реанімували не тому, що якийсь суддя йшов по коридору, зачепився за папку на підлозі і вирішив прибрати її щоб не заважала. Це рішення справді державної ваги.

Йдеться про основний генератор кешу Ахметова. ГЗК добувають дуже дешеву руду, яку українська держава ніколи не обкладала дорогою рентою. Більше того, державна «Укрзалізниця» завжди дозволяла перевозити руду дешевше ніж будь-які інші вантажі. Відтак виходило, що Ахметов саме за рахунок державних пільг направляв руду на свої металургійні комбінати і експортував її з набагато більшою маржою, ніж його світові конкуренти. Ну і також був в плюсах, бо ті активи йому задешево дістались. Достатньо сказати, що приватизація однієї «Криворіжсталі» принесла державному бюджету більше, ніж продаж усіх(!) інших заводів за всю(!) історію незалежної України.

До вторгнення «Метінвест» генерував Ахметову неймовірні гроші. За першу половину 2021 року материнська компанія «Metinvest B.V.» отримала $2,77 мільярдів чистого прибутку. На цьому фоні доходи енергетиків ДТЕКу – це жалюгідні копійки.

Держава Зеленського ще торік почала наступ на рудний бізнес Ахметова. «Укрзалізниця» почала підіймати тарифи, були проведені зміни в закон про ренту. Однак великого ефекту від того відчути не встигли через вторгнення Росії на початку 2022 року. Після цього «Метінвест» зупинив рудні комбінати через обстріли та неможливість експортувати руду з України через порти. Генератор кешу фактично припинив роботу.

Якщо Конституційний суд таки набере більшість для рішення про неконституційність приватизації «Укррудпрому» за часів Кучми, то це дасть можливість відібрати ті пакети акцій та виставити їх на повторну приватизацію. Або можна залишити комбінати у власності держави для генерації потоків під управлінням Фонду держмайна під керівництвом Умерова. Обидва варіанти можуть приносити дивіденди ініціаторам антиахметівського процесу.

Також не виключено, що Ахметову можуть дати можливість купити квиток в Конституційний суд, щоб він там зміг розвалити це рішення. І тоді він залишиться хоч і біднішим, але власником кешегенератора.

Але чомусь саме у такий розвиток подій не віриться. Ахметов вже здав державі свою телевізійну ліцензію. Його колишні медійники під брендом «Ми-Україна» вже зайняли місце у телемарафоні, мають якесь нове фінансування невідомого походження і повністю толерують Офіс президента у своїх ефірах. Мільярди «Метінвесту» знаходяться в руках голандської материнської компанії. Тому Ахметова з Україною поєднує вже набагато менше, ніж рік тому. І якщо ще й СБУ натисне на якусь зраду – історія Ахметова в Україні може скінчитись.

Бо для когось криза – це можливість.

«Аргумент»